| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Дореформені та після реформені судові установи та установи прокуратури ХІХ сторіччя.
| [ Скачать с сервера (46.5 Kb) ] | 19.02.2018, 11:27 |
| Судова система в Україні на початку XIX ст. не була одноманітною. Суд перебував у руках чиновників-дворян. Судову систему пронизував бюрократизм, у судах існува¬ли тяганина і хабарництво. У Слобідсько-Українській, Херсонській, Катеринославській (тепер Дніпропетровська обл.) і Таврійській губерніях судову систему привели від¬повідно до судової системи корінних губерній Централь¬ної Росії. Судами першої інстанції були станові суди: у повітах — земські суди для дворян і селян; у містах — магістрати та ратуші для купців і міщан. Другою інстан¬цією для них вважалися губернські суди (палата кримінального і палата цивільного суду). Окрім того, в Одесі створили ще комерційний суд, а у губерніях — совісні суди для розгляду справ про злочини божевільних і не¬повнолітніх та надвірні суди, які розглядали кримінальні та цивільні справи осіб, станову належність яких нелегко було визначити (різночинці), а також чиновників і вій¬ськовослужбовців, котрі тимчасово перебували там у спра¬вах служби. У правобережних (Київській, Волинській і Подільській) губерніях структура судової системи була іншою. Судову систему тут очолював головний суд, який став апеляцій¬ною інстанцією для судів повітових, підкоморських, магі¬стратів і ратуш. Повітовий суд вважався становим судом для дворян і селян, магістрати і ратуші — становими су¬дами у містах. Підкоморський суд — це становий суд першої інстанції у межових справах. Совісні суди у цих губерніях не існували. Головний суд складався з двох департаментів — ци¬вільних і кримінальних справ. Компетенція суду була од¬нотипна з компетенцією палат кримінального і цивіль¬ного суду інших губерній. Окрім цього, у зв'язку з від¬сутністю у цих губерніях совісних судів, головним судам були підсудні також справи про малолітніх і божевільних злочинців. Після розгляду в головному суді ці справи по¬ступали в обов'язковому порядку в 5-й департамент Се¬нату. До підсудності головного суду належали також справи, які становили компетенцію надвірних судів до їх ліквідації у Волинській і Подільській губерніях 1802 p. На вироки та рішення головного суду апеляція і скарги подавалися до Сенату. Виконання судових вироків відповідно до Литовсько¬го статуту проводили у повітах повітові, а в містах — міські суди. У 1812 p. був уведений єдиний у всій Росій-ській імперії порядок виконання судових вироків: воно передавалося у містах — міській поліції, повітах — ниж¬нім земським судам. Судова система у Лівобережній Україні за місцевими особливостями була подібна до системи Правобережної України. Головною судовою інстанцією вважався генераль-ний суд, що мав таке ж значення, як палати криміналь¬ного та цивільного суду в Слобідсько-Українській, Херсон¬ській, Катеринославській, Таврійській губерніях і голов-ний суд у губерніях Правобережної України. Особливістю генерального суду було те, що старшому з генеральних суддів доручалось у випадку відсутності губернатора і ві¬це-губернатора тимчасове управління губернією. Гене¬ральний суд складався з двох департаментів, кожен з яких укомплектовувався генеральним суддею та двома радни-ками, призначеними урядом і п'ятьма засідателями, кот¬рі обиралися від дворянства щотри роки. Повітовий і підкоморський суди будь-яких відмінностей порівняно з су¬дами у Київській, Волинській і Подільській губерніях не мали. Діяльність усіх судів у губерніях була підконтрольною губернаторам. Кримінальні справи в обов'язковому поряд¬ку подавалися губернаторам для ознайомлення. У випадку розбіжності між думкою губернатора і вироком суду спра¬ва передавалася до Сенату. Останній, як правило, під¬тримував думку губернатора, позбавляючи сили вирок кримінальної палати, головного або генерального суду. Деякі особливості у губерніях України впродовж 30-х років XIX ст. були ліквідовані. Так, генеральний і головні суди перетворили на палати кримінального і цивільного суду, голови яких призначалися імператором за поданням міністра юстиції, а радники — міністром юстиції. Судова система в Україні доповнювалася селянськими судами, що розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи на під¬ставі звичаєвого права. У судах була запроваджена ро¬сійська мова. Судова реформа, проведена на підставі Судових статутів 20 листопада 1864 p. Вона проголошу¬вала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суд¬дів, рівність усіх перед законом, гласність, усність. За¬сновувалася адвокатура, була проведена реорганізація прокуратури. Одночасно реформа зберегла залишки фео¬дально-станового судочинства (станові суди — церковні, військові, волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини). Реформа 1864 p. створила подвійну систему судів: міс¬цеві суди — одноособовий мировий суддя, повітовий з'їзд мирових суддів і Сенат та- загальні суди — окружні суди, судові палати і Сенат. | |
| Просмотров: 496 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |