| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Розгляд справ про проходження публічної служби за участю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
| [ Скачать с сервера (52.5 Kb) ] | 05.04.2017, 08:42 |
| Закон України «Про службу в органах мiсцевого самоврядування» 2001р. вперше врегулював правовi, органiзацiйнi, матерiальнi та соцiальнi умови реалiзацiї громадянами України права на службу в органах мiсцевого самоврядування (частина друга статтi 38 Конституцiї України), визначив загальнi засади дiяльностi посадових осiб мiсцевого самоврядування, порядок та правовi гарантiї перебування на службi в органах мiсцевого самоврядування. Цi засади характернi для усiх посадових осiб мiсцевого самоврядування . Проходження служби в органах мiсцевого самоврядування включає низку важливих етапiв, якi в сукупностi складають процес перебування службовця на посадi в органах мiсцевого самоврядування. Iнститут проходження служби в органах мiсцевого самоврядування охоплює такi базовi елементи: 1) прийняття на службу в органи мiсцевого самоврядування; 2) просування по нiй; 3) припинення служби в органах мiсцевого самоврядування. Правове регулювання проходження служби в органах мiсцевого самоврядування неможливе без визначення змiсту понять «посада» i «посадова особа». Адже характерною особливiстю будь-якого органу мунiципальної влади є її склад — наявнiсть певного набору посад. Саме посада, як первинна структурна одиниця органiзацiйної структури, визначає службове мiсце й становище учасникiв процесу мунiципального управлiння. Тобто посада є однiєю з ознак органiзацiйного та правового положения мунiципального службовця. Посадовими особами вiдповiдно до частини другої статтi 2 Закону України «Про державну службу» вважаються керiвники та заступники керiвникiв державних органiв та їх апарату (iншi державнi службовцi, надiленi державно-владними повноваженнями), на яких законами або iншими нормативними актами покладено здiйснення органiзацiйно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцiй, дiяльнiсть яких має владно-розпорядчий характер i спрямована на органiзацiю й забезнечення ефективної працi пiдпорядкованих їм органiв, структурних пiдроздiлiв, службовцiв. Аналогiчно, згiдно зi статтею 2 Закону України «Про службу в органах мiсцевого самоврядування» посадовою особою мiсцевого самоврядування є особа, яка працює в органах мiсцевого самоврядування, має вiдповiднi посадовi повноваження щодо здiйснення організаційно - розпорядчих та консультативно-дорадчих функцiй i отримує заробiтну плату за рахунок мiсцевого бюджету. Як видно з наведених визначень, термiн «посадова особа» зумовлюється не поняттям «посада», а пов’язується з наявнiстю особливих, посадових повноважень. Це означає, що посадовi особи мають право здiйснювати в межах своєї компетенцiї владно-розпорядчi дiї, що породжують юридичнi наслiдки. Основними принципами служби в органах місцевого самоврядування є: - служіння територіальній громаді; - поєднання місцевих і державних інтересів; утвердження верховенства права, демократизму і законності; - гуманізм і соціальна справедливість; - гласність; - пріоритет прав та свобод людини і громадянина; - рівні можливості доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; - професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; - підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків; - дотримання прав місцевого самоврядування; - правова і соціальна захищеність посадових осіб місцевого самоврядування; - захист інтересів відповідної територіальної громади; - фінансове та матеріально-технічне забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; - самостійність кадрової політики в територіальній громаді. Закон закріплює право громадян України на службу в органах місцевого самоврядування незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, та встановлює вимоги до претендентів на службу в цих органах. Ці вимоги не мають обмежувального характеру, оскільки стосуються освіти і професійної підготовки, володіння державною мовою в обсягах, достатніх для виконання службових обов'язків. Обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби, згідно зі ст. 12 Закону, є традиційними. Не можуть бути прийняті на службу особи: - визнані судом недієздатними; - які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; - які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну; - які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками. Інші обмеження, пов'язані з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України. До обмежувальних заходів можна віднести неподання декларації про доходи. Встановлення правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування має певні особливості. У Законі відзначено, що посадовою особою є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Види посад визначені у ст. 3. Це виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також законами “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про статус депутатів місцевих рад”, “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” та іншими законами України. Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється шляхом обрання на посади територіальною громадою, обрання або затвердження відповідною радою, призначення на посади сільським, селищним, міським головою, головою районної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Посадові особи місцевого самоврядування, які вперше обираються чи призначаються на службу, приносять присягу. У Законі наводиться класифікація посад в органах місцевого самоврядування та встановлюються ранги посадових осіб. Встановлено сім категорій посад, яким відповідають п'ятнадцять рангів. Віднесення посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у Законі, до відповідної категорії посад здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування. Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням чи призначенням на вищу посаду. Атестація посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється один раз на чотири роки з метою оцінки ділових та професійних якостей, а також їх кваліфікації. За результатами атестації атестаційна комісія робить один з наступних висновків: про відповідність займаній посаді; про відповідність займаній посаді за певних умов; про невідповідність займаній посаді. Закон визначає порядок оскарження рішення атестаційної комісії та встановлює перелік осіб, які не підлягають атестації. Слід також зазначити, що результати атестації мають рекомендаційний характер для відповідних керівників. Закон встановлює підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, підстав, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, служба в органах місцевого самоврядування припиняється у разі: відмови посадової особи місцевого самоврядування від складання присяги; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування; неподання у встановлений термін відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування; досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (60 років для чоловіків, 55 -для жінок). Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. II. Практичні аспекти розгляду спорів, що виникають з відносин публічної служби a. Проблема визначення законодавства, яке є пріоритетним для застосування при розгляді судових спорів щодо публічної служби. b. Проблемне питання щодо припинення публічної служби особами, що обіймали виборні посади. c. Проблема визначення підстав, відповідно з якими припиняється проходження публічної служби. Проблема визначення законодавства, яке є пріоритетним для застосування при розгляді судових спорів щодо публічної служби. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу». З прийняттям цього Закону скоротилося застосування норм трудового законодавства у сфері відносин між державними органами та службовцями, зокрема з питань прийняття на державну службу, робочого часу державних службовців, оплати їх праці, пенсійного забезпечення, грошової допомоги, звільнення з державної служби, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Як показав аналіз судової практики, така кількість законодавчих актів створює значні ускладнення при їх застосуванні, зокрема в частині визначення законодавства, що є пріоритетним для розв’язання спірних правовідносин. У зв’язку з цим слід наголосити на тому, що за загальним правилом під час вирішення справ зазначеної категорії пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів та нормативно-правових актів України. Норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні правовідносини та коли про це безпосередньо вказано у спеціальному законі. У такому разі відповідач по справі має дотримуватись і гарантій, визначених нормами трудового права. Зокрема, таку правову позицію висловлено у справі за позовом гр. С. до Державної податкової адміністрації України,державної податкової інспекції про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Розглядаючи зазначену справу, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що правовий статус позивача, у тому числі підстави припинення служби, врегульовано законами України «Про державну службу». Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», визначилися, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними,тобто визначеними КЗпП України, та спеціальними, передбаченими у цій нормі. Позивача звільнено з публічної служби за загальними правилами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Переглядаючи рішення судів у касаційному порядку, Вищий адміністративний суд України, серед іншого, зазначив, що у зв’язку із застосуванням норми трудового законодавства (таку можливість прямо передбачено у спеціальному законі) суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у такому випадку відповідач мав дотриматися і гарантій, визначених ч. 3 ст. 40 КЗпП України, якою встановлено неприпустимість звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Проблемне питання щодо припинення публічної служби особами, що обіймали виборні посади. У цьому контексті прикладом вирішення спору може бути справа за позовом прокурора Макарівського району Київської області в інтересах Д. до Макарівської селищної ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, — Макарівський селищний голова, про визнання протиправним розпорядження Макарівського селищного голови, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Прокурор зазначав, що Д. рішенням сесії Макарівської селищної ради від 03.06.1999 за № 128-13-ХХІІІ затверджена на посаді секретаря (керуючого справами) виконавчого комітету цієї ради. Розпорядженням Макарівського селищного голови від 27.04.2006 за № 60 її звільнено із займаної посади у зв’язку із закінченням строку повноважень згідно з пунктом 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Посилаючись на те, що секретар (керуючий справами) виконавчого комітету відповідної ради перебуває у безстрокових трудових відносинах з останньою і формування нового складу виконавчого комітету не тягне за собою розірвання трудового договору з членами виконкому, які працюють на постійній основі, та на те, що звільнення відбулось без погодження з відповідним профспілковим органом, прокурор просив задовольнити позов. Судами встановлено, що рішеннями Макарівської селищної ради № 128-13-ХХІІІ від 3 червня 1999 року та № 08-01-ХХІV від 12 квітня 2002 року Д. затверджувалась на посаді секретаря виконавчого комітету ради. Рішенням Макарівської селищної ради п’ятого скликання за № 013-02-V від 27 квітня 2006 року на строк повноважень ради утворено виконавчий комітет, до складу якого Д. не затверджено. Розпорядженням Макарівського селищного голови № 60 від 27 квітня 2006 року Д. звільнена зі служби з посиланням на пункт 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв’язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради. Суд касаційної інстанції погодився з висновками про безпідставність заявленого позову. При цьому зазначено, що організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі регулюються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Посадовою особою місцевого самоврядування Закон (частина 1 статті 2) визначає особу, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. За наведеними критеріями керуючий справами (секретар) виконавчого комітету селищної ради належить до посадової особи місцевого самоврядування, а відповідно до змісту статті 3, частини 1 статті 10 Закону така посада є виборною,оскільки затверджується радою. Згідно з частинами 1, 3 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет є виконавчим органом селищної ради, який утворюється на строк її повноважень та здійснює свої повноваження до сформування нового складу комітету, а керуючий справами (секретар) виконавчого комітету входить до його складу. Повноваження щодо внесення на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету селищної ради належать виключно селищному голові (пункт 7 частини 3 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). За змістом частини 1 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування можуть бути загальними, тобто передбаченими КЗпП України, та спеціальними, які передбачені цим та іншими законами України. Оскільки посада керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету селищної ради є виборною, а строк перебування на ній визначається в межах повноважень виконавчого комітету, який утворюється на строк повноважень ради відповідного скликання, то суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість припинення служби Д. в органах місцевого самоврядування у зв’язку із закінченням строку повноважень. Доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують. Так, зокрема, твердження про те, що між Д. та селищною радою існували безстрокові трудові відносини, є помилковими, оскільки відсутній трудовий договір як підстава виникнення взаємних прав та обов’язків сторін, тобто умови служби в органах місцевого самоврядування (публічної служби) визначаються не трудовим, а спеціальним законодавством. Посилання на правила частини 3 статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», за змістом якої перевибори селищного голови, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретарів, крім працівників патронатної служби, як на підтвердження протиправного припинення служби секретаря виконкому, також помилкове, оскільки таке припинення пов’язане не з перевиборами селищного голови, а із закінченням повноважень виконкому. | |
| Просмотров: 359 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |