| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Задачі із земельного права
| [ Скачать с сервера (472.3 Kb) ] | 25.12.2017, 10:40 |
| Задача 7 1. Коло правовідносин. Конституційні - щодо внесення змін до Конституції та їх законність. Адміністративні Земельні - розглядається питання права власності на землю. - земельні правовідносини – з приводу об’єкта земельного права – землі, як суспільного блага українського народу – ст. 1 Земельного кодексу України. - конституційно-правові відносини — це врегульовані нормами конституційного права і гарантовані державою суспільні відносини, які виникають між суб'єктами з приводу реалізації їх конституційних прав та обов'язків. 2. Юридичні ознаки Конституції як джерела земельного права. - вона має найвищу юридичну силу і є джерелом усіх галузей права України, в тому числі й земельного. - у Конституції врегульовані лише найважливіші земельні відносини, зокрема, щодо власності на землю. Так, у ст. 13 зазначено, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу; ст. 14 закріплює, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону. - її норми є юридичними нормами прямої дії. – має підвищений ступінь стабільності, яка забезпечується спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до конституції, складнішою від процедури внесення змін і доповнень до решти законів. - Усі конституційні норми, що регулюють відносини, пов'язані з використанням і охороною земель, можна поділити на чотири основні групи: 1) положення, які встановлюють основи правового режиму землі як природного об'єкта і природного ресурсу; 2) положення, що закріплюють право громадян на землю; 3) положення, які визначають компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування щодо використання та охорони земель; 4) положення, що закріплюють: право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища, що не може бути засекречена (ст. 50); правосуб'єктність держави у сфері охорони довкілля, тобто її обов'язок забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території нашої країни (ст. 16); обов'язок кожного громадянина не завдавати шкоди природі, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66); відповідальність власника за погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі (ч. 7 ст.41). 3. Законність прийнятого ВР законопроекту про внесення змін до констітуції. Рішення було прийнято не законно. Існує чітка процедура внесення змін до I розділу конституції. Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III і XIII цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Тобто законопроект має подаватись не Кабінетом міністрив, а ВРУ чи президентом і затверджуватись референдумом. Також слід зазначити, що необхідний висновок КСУ: Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Стаття 158. Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України. {Офіційне тлумачення положення частини другої статті 158 див. в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/98 від 09.06.98} Стаття 159. Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції. 4. Консультація. Депутати мають звернутися до КСУ щодо відповідності законопроекту вимогам статті 157 Конституції, тобто чи існують обмеження прав і свобод людини і громадянина, далі треба діяти відповідно до процедури, передбаченій ст. 156 Конституції України. Задача 8 1.Коло правовідносин: Конституційні – щодо визнання такого, що не відповідає Конституції України, положення Земельного кодексу України. Адміністративні – щодо оформлення, переоформлення права користування земельною ділянкою. Земельні – щодо користування земельною ділянкою. 2.Юридична характеристика Земельного кодексу України як джерела земельного права. Земельний кодекс України – це комплексний нормативно-правовий акт, що містить широке коло норм він є загальногалузевим кодифікованим актом і становить основу чинного земельного законодавства. За своєю структурою Земельний кодекс України є законодавчим актом, покликаним конкретизувати основні положення Конституції України. Незважаючи на те, що значне місце в ЗК займають відсильні норми, більшість його норм є нормами прямої дії. Він містить у собі такі найважливіші положення: - визначення поняття «земельні відносини», принципи земельного законодавства та його завдання; - повноваження ВРУ, ВР АРК, КМУ та органів місцевого самоврядування; - визначення складу та цільового призначення земель; - визначення прав власності на землю, права її користування, обмеження вищезазначених прав та ін. Головна особливість ЗК полягає в тому, що він є основою системи «супідрядності» норм усіх природноресурсових галузей трава, де між однаковими за юридичною силою нормативними актами повинні бути виключені суперечності і дублювання. Таким чином, ЗК є базовим актом, на якому ґрунтується вся система земельно-правових норм. 3.Юридичні наслідки визнання нпа неконституційним Конституційним Судом України. Відповідно до ст. 152 Конституції України: «Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку». Дані положення також дублюються та ширше розкриваються в ЗУ «Про конституційний суд України». 4.Консультація. Петро Зозуля(далі - Клієнт) не може «переоформити назад» свою земельну ділянку у постійне користування, оскільки не існує такого правового механізму, тому що чинним законодавством визначений інший порядок користування земельними ділянками. Такі земельні ділянки передаються в оренду на визначений термін. Хоча, Конституційний суд України визнав положення ЗК України неконституційним, але відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України «Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення», в нашому випадку суд не встановив іншого строку втрати чинності положення, отже положення втратило чинність з 22.09.2005 року, а Клієнт переоформив право постійного користування і уклав договір оренди в 2004 році, тобто на той момент положення мало юридичну силу, тому визнання положення неконституційним також не впливає на можливість «переоформити назад» свою земельну ділянку у постійне користування. Проте, слід зазначити, що клієнт відповідно до ч.3 ст. 152 Конституції України має право на відшкодування шкоди завданої положенням: «Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку». Задача 9 1. Коло суспільних відносин: Земельні - розглядається питання права власності на землю. Адміністративні - оформлення права власності на землю. Цивільні - щодо набувальної давності (ст.344 ЦК) Чи передбачена чинним земельним законодавством можливість набуття права власності на зем ділянку за набувал давністю Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) 1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. 2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. З якого моменту можна застосовувати норми земельного законодавства про набувальну давність набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю можливо з 1.01.2017 (ст. 119 і п. 1 розд. X "Перехідні положення" ЗКУ)311. Описаний підхід, в силу викладених вище міркувань, видається нам також помилковим: після 01.01.2017 (очевидно, це сплив 15-річного терміну після набрання чинності діючим ЗКУ) Ще одним важливим положенням є строк з якого може застосовуватись набувальна давність. Посилаючись на положення Конституції України та Цивільного кодексу України щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі, зазначає, що давність володіння землею, як підстава набуття прав на землю може застосовуватись лише після спливу 15 річного терміну, з дня набрання чинності Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року. Саме це положення було розтлумачено Верховним Судом України. Так, Верховний суд України у своєму листі від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08 визначив, що норма ст. 119 Земельного кодексу України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до п. 1 розділу IX «Прикінцеві положення» Земельного кодексу України. Таким чином, особа, яка добросовісно, відкрито і безперервно буде користуватися земельною ділянкою понад 15 років та надалі, буде мати право набути її у власність за давністю користування після 1 січня 2017 року на умовах та у порядку, визначеному чинним законодавством України. | |
| Просмотров: 993 | Загрузок: 28 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |