| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ «НАЦІЇ ІСЛАМУ» В США ЯК АФРОАМЕРИКАНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
| [ Скачать с сервера (86.4 Kb) ] | 30.03.2017, 20:59 |
| Афроамериканці є повноправними громадянами США, хоча це право вони отримали невідразу. У результаті Громадянської війни, у другій половині ХІХ ст., до Конституції було внесено поправки (ХІІІ, ХIV, XV), за якими афроамериканці були звільнені від рабства, а також прийнято Закон «Про громадянські права». Проте, сегрегація населення продовжувалась, головним чином у південних штатах. У ХХ ст. відбувається піднесення боротьби афроамериканців за свої права. Ідеологія «чорного» націоналізму і пан-африканізму Маркуса Гарвея, стала основою для організації «Нація ісламу», діяльність якої, а особливо одного з її лідерів, Малкольма Екса, є дуже важливою у контексті вивчення історії руху афроамериканців за громадянські права. У той час, коли рух ненасильницького опору, представлений поглядами Мартіна Лютера Кінга, тільки зароджувався, «Нація ісламу» мала вагомий вплив на формування расової свідомості афроамериканців, але є мало дослідженою в українській історичній науці. Метою даного дослідження є вивчення історії створення і діяльності Нації ісламу, аналіз головних засад її існування. Для досягнення цієї мети поставлено наступні завдання: - Простежити історичні обставини зародження «Нації ісламу», діяльність організації за керівництва Елайджи Мухаммада; - Прослідкувати за динамікою розвитку організації, еволюцією поглядів її лідера Малкольма Екса від радикальних расистських до більш поміркованих; - Дослідити зміни в організації після смерті Елайджи Муххамада: шлях Валласа Діна Мухаммеда й відтворення організації Луісом Фарраханом; Предметом дослідження є ідеологія і діяльність афроамериканської релігійної організації Нації ісламу. Об’єктом дослідження є ідеологія боротьби афроамериканців за громадянські права. Хронологічні межі даного дослідження охоплюють період 1930-1978 рр. Нижня межа – 1930 р. – обумовлена тим, що цього року розпочалась проповідницька діяльність засновника організації Валласа Фарда. Верхня межа – 1978 р., у якому завершився організаційний розкол «Нації ісламу» і формування на її основі Американської мусульманської місії Валласом Діном Мухаммадом та відновлення «Нації ісламу» коли Луїсом Фарраханом Джерела з досліджуваної теми можна поділити на письмові, аудіо-, відео джерела. До письмових відносимо офіційну програму «Нації ісламу» , яка проголошує основні догмати та вимоги організації, автобіографію Малкольма Екса , інтерв’ю з Малкольмом Ексом . Аудіо-, відео джерелами є записи публічних виступів лідерів організації, Елайджи Мухаммада, Малкольма Екса, їх інтерв’ю на телебаченні, документальні фільми, зокрема «The Hate That Hate Produced» 1959 р . Дане дослідження не знайшло достатнього висвітлення у сучасній українській історіографії. Радянська історична школа представлена працею релігієзнавця, Л. М. Мітрохіна «Негритянское движение в США. Идеология и практика» , яка надає інформацію про початковий етап діяльності організації. З сучасної російської історіографії проблемі дослідження відповідає робота А. Ястебова «Путь к нации, путь к ісламу. Краткая история "черного ислама" в США» . Американська історіографія представлена широким колом праць, присвячених проблемі чорного расизму, діяльності лідерів Нації ісламу. Це праці американського журналіста і дослідника Ч. Зільбермана «Crisis in Black and White» та Ессьєна-Удома «Black Nationalizm. A Search for an Identity in America» . Дослідження проводиться на основі застосування принципів історизму, логічності, об’єктивності, використання таких методів історичного дослідження як порівняльний, проблемно-хронологічний, критичного аналізу джерел. РОЗДІЛ І ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ ЗАРОДЖЕННЯ «НАЦІЇ ІСЛАМУ» В 1930-Х РР. ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ЕЛАЙДЖИ МУХАММАДА Перші афроамериканці з’явилися в Америці у ХVI ст., у якості рабів, яких експлуатували. У результаті Громадянської війни (1861-1865 рр.), до Конституції США було внесено поправки № ХІІІ, XIV, XV. Таким чином, відмінялося рабство, надавалися громадянські права, активне виборче право, але дискримінація афроамериканців продовжувалася, особливо на Півдні країни. Відсутність традиції расової сегрегації у північних штатах сприяла активній участі темношкірого населення у політичному житті держави, формуванню афроамериканських організацій по боротьбі за свої права. На думку історика О. Г. Новікова, головною об’єктивною передумовою піднесення ідеології різних течій африкано-американської думки стала урбанізація темношкірого населення . Наприкінці ХІХ ст. основним ареалом його розселення була сільська місцевість, де расова свідомість мала рівень нижчий ніж у містах, у ХХ ст. У роки І Світової війни спостерігається зростання ролі індустрії, що привело до підвищення попиту на робочу силу. Прийом на тяжку низькооплачувану роботу здійснювався без урахування расових відмінностей. «Форд» був першим концерном, де нівелювалась нерівність між білими та афроамериканцями в умовах найму і в оплаті праці. Наслідком економічної мотивації міграцій до міст, стала поява міських районів, де переважало темношкіре населення. У зв’язку з цим осередком діяльності впливової афроамериканської організації «Нації ісламу» стала автомобільна столиця світу, місто Детройт, Мічиган. Варто згадати, що у Мічигані на початку ХХ ст., з 1905 р., набув поширення радикальний афроамериканський рух «Ніагара», секретарем якого був Вільям Дюбуа. Окрім боротьби проти расової дискримінації, у діяльності організації проявляються і націоналістичні погляди. Початок формуванню «Нації ісламу» поклала проповідницька діяльність Валласа Фарда. У файлі ФБР на його ім’я зазначено, що народився Валлас Фард у 1891 році в Портланді, Орегон, де проживав до 1913 р., доки не переїхав до Каліфорнії. Його батько був британським іммігрантом до Нової Зеландії, а мати – полінезійкою. Описувався як білошкірий чоловік середньої статури з чорним волоссям. У 1926 році Фард був заарештований і поміщений у в'язницю за спробу продати наркотики переодягненим співробітником поліції, перебував три роки в Сан-Квентінській державній в'язниці між 1926 і 1929 роком. Після звільнення з в'язниці, Фард поїхав до Мічигану, де починає проповідницьку діяльність . 4 липня 1930 р. у Детройті з’явився чоловік, який стверджував, що народився у 1877 році у Меці і є мусульманським месією – Махді . Його справжнім ім’ям було – Валлас Фард, до якого ним була додане мусульманське Мухаммад (Wallace Fard Muhammad). Фард відійшов від істинного ісламу, стверджуючи, що «Махді», тобто він сам, є не ким іншим, як втіленням Бога і другим народженням Христа. У Детройті так званий Мессія оголосив іслам споконвічною релігією чорної людини, «ангелічної» по своїй природі істоти, якого «білі дияволи», штучно виведені в пробірці 60 000 років тому, не тільки обернули в рабство, а й позбавили історичної пам'яті. Суть реальної історії, за словами Фарда у тому, що чорні спочатку були ядром «азіатської нації», яка створила всі великі цивілізації світу, згодом узурповані «білими дияволами». Чорними були єврейські пророки, Ісус Христос був чорним, перші мусульмани теж чорні. Вчення Фарда було обмежене расовими рамками – всупереч справжньому ісламу. Новоявлені «чорні мусульмани», які згрупувавшись навколо свого «Махді», утворили співтовариство з назвою «Нація ісламу», вивчали Коран у поєднанні з винайденою Фардом міфологією, вели дійсно благочестивий спосіб життя, відгороджувались від вживання наркотиків, алкоголю, свинини, і закликали своїх співвітчизників стати мусульманами . Характерним для «Нації ісламу» є формування національної ідентичності афроамериканців. У цьому лідери організації спирались на іслам, оскільки християнство не могло стати теологічною основою для проголошення ідентичності афроамериканців. Американська протистанська церква активно залучала темношкіре населення до своєї віри. Протягом довгого часу вона залишалася єдиним соціальним інститутом, що був відкритим для афроамериканців. Для останніх церква була центром соціального і духовного життя. Проте ідеологами Нації ісламу християнство тлумачиться як релігія, примусово нав’язана американцями. У Старому Завіті про Хама, предка африканців, сказано, що він буде рабом братів своїх. У Новому Завіті не має згадок про необхідність відміни рабства. Окрім того, і у Старому, і у Новому Завітах висвітлена ідея обраності єврейського народу, до якого чорні радикали ставляться найгірше з усіх білих . Адже, на думку африканців, саме євреї займались работоргівлею, були й залишаються елітою суспільства, посідаючи пристижні посади адвокатів, банкірів, маючи власний бізнес. Слід відзначити, що існують суттєві відмінності між положеннями традиційного ісламу й ісламу, проповідуваного даною організацією. Так, по-перше, мусульмани вірять у Аллаха, а члени Нації ісламу – у земні втілення Бога, зокрема, засновника організації, Фарда. Другою відмінністю є те, що серед членів Нації ісламу проявляються расистські та антисемітські настрої, тоді коли в ісламі не надається перевага тій чи іншій расі. По-третє, для мусульман священною книгою є останнє откровення Аллаха – Коран, а відповідно з ідеологією Нації ісламу, промови Валласа Мухаммада, втілення Аллаха, за своєю значимістю не поступаються Корану. Члени організації визнають останнім пророком Елайджу Мухаммада. За ідеологією Фарда, чорні люди у Сполучених Штатах зобов'язані відшукати своє походження і призначення. Фард також стверджував, що християнство було релігією рабовласників, яка була нав'язана темношкірому населенню. У листопаді 1932 р. вибухнув скандал пов’язаний з ритуальним вбивством, яке було скоєно, як повідомлялося, одним з послідовників Фарда – Робертом Kарріемом (Robert Karriem). Пізніше останній говорив, що скоїв вбивство, щоб «змусити себе наблизитися до Аллаха» . Хоча Фарду не представили звинувачень у цій справі, йому запропонували покинути місто. Фард залишив Детройт, але повернувшись таємно, був заарештований. Після останнього арешту (дод. А.1) він виїхав до Чикаго, але після цього безслідно зникнув. Існують різні точки зору щодо подальшої долі Фарда. Одні вважають, що він був вбитий власним послідовником – Елайджею Мухаммадом, офіційною ж точкою зору Нації ісламу було те, що він перебував у Мецці. Сьогодні, за вченням Нації Ісламу, Валлас Фард Мухаммад все ще живий. Існує ряд доказів, що Фард проживав принаймні до 1960-х років у Новій Зеландії. Файл ФБР на Фарда Мухаммада, згідно з Законом про свободу інформації, був опублікований наприкінці 1960-х рр. Після зникнення Валласа Фарда Мухаммада лідером організації став Елайджа Мухаммад (дод. А.2), який проголосив себе його наступником. Вихідець з незаможної багатодітної родини, Елайджа Пул, став членом Нації ісламу у 1934 р., будучи представником тієї нової буржуазії, яка формувалась у промисловому Детройті. Він відмовляється від свого «рабського» прізвища, яке ніколи не належало його родині, а було дане білими рабовласниками, називаючись мусульманським Мухаммад. Згодом він стає правою рукою Валласа Мухаммада, організовує видавництво газети «Останній заклик до ісламу», яке діє донині. У 1942 р. лідера організації заарештували у Вашингтоні за ухилення від військової служби. У своїй праці – «Послання до темношкірих в Америці» він пізніше напише, що не ухилявся, а відмовився від служби, оскільки, будучи мусульманином не міг воювати, тим більше на боці невірних. На той час Елайджі було 45 років, що перевищувало вік прикликання до армії . Невиконання військового обов’язку стало лише приводом для ув’язнення, оскільки істинною причиною була причетність Зі свідчень Елайджи Мухаммада від 20 вересня 1942 р., як міститься у файлі ФБР на ім’я Валласа Фарда, відомо, що він переїхав до Детройту у 1923 р., а у 1930 р. вперше відвідав зустріч з Месією. У період з 1930 р. до 1933 р. проповіді Валласа Фарда відвідувало 700-800 осіб. З 1935 до ув’язнення, Елайджа подорожував різними містами і штатами, навчаючи ісламу. Тим часом його родина залишалася у місті Детройт, де матеріально підтримувалася мусульманами, власне як і сам проповідник . У справі ФБР на ім’я Елайджа Мухаммад наведені уривки з буклету «Мусульманський світ і США» за квітень-травень 1957 р., де містився статут мусульман, прийнятий 26 лютого 1957 р. У одній зі статтей, «Іслам – засіб проти бід так званих негрів», Елайджа закликає об’єднуватися під однією релігією, шукати країну, де б можна було жити без ворогів, тобто прослідковуються сепаратистські ідеї. Лідер організації переконаний, що прийшов кінець успішному володарюванню білої раси. Стосовно світових релігій, а саме християнства, буддизму та мусульманства Елайджа дотримується наступної точки зору: християнство є вірою у трьох богів, буддизм пронизаний вченням про реінкарнацію, а іслам вільний від оманливих доктрин . «Іслам, – за словами Мухаммада, – це релігія Адама, Ноя, Моісея, Ісуса і Мухамеда». На його думку, саме іслам, а не християнство чи буддизм, принесе мир афроамериканському населенню . Після звільнення у 1946 р. Елайджа Мухаммад працює над розширенням членства Нації ісламу. У 1945 р. були засновані «храми» у Вашингтоні, округ Колумбія, та Мілуокі, Вісконсін. Станом на 1945 р. у чотирьох храмах (у Детройті, Чикаго, Вашингтоні та Мілуокі) число послідовників не перевищувало тисячу осіб, але вже за 10 років функціонувало 15 «храмів». У 1959 р. їхня кількість збільшилась до 50. «Храми» становлять основу організації. Ними, тобто «храмами» керують проповідники, підпорядковані Елайджі Мухаммаду . У 1952 р. до організації приєднується Малкольм Екс, з ініціативи якого Елайджа сприяє поширенню щотижневої колонки Малкольма «Містер Мухаммад говорить» («Mr. Muhammad Speaks») у афроамериканських газетах країни. У 1955 р. до «Нації ісламу» вступає Луїс Фаррахан. У 60-х рр. Елайджа Мухаммад розширив ісламський вплив на понад 60 міст за межами США, у країнах Карибського басейну, Центральній Америці. Елайджа Мухаммад став ідеологом «чорних мусульман». У 1957 р. він сформував офіційну програму організації «Чого хочуть мусульмани» (дод. Б.1), а також означив основні ідеологічні засади «Нації ісламу» у документі «У що вірять мусульмани» (дод. Б.2) . У одному зі своїх інтерв’ю Елайджа наголошував, що його місія – відкрити світу правду на те, що він є останнім посланцем, а після нього прийде сам Бог: «Я не говорю, що житиму так довго, але коли Бог прийде і буде Його ласка, я буду з Ним» . Члени Нації ісламу «хочуть» повної свободи, правосуддя, рівності можливостей, виділення території для їхньої власної держави, амністії темношкірих з американських в’язниць, припинення поліцейських рейдів у «чорні» квартали, рівних можливостей працевлаштування, звільнення від усіх податків доки не буде здійснено попередню вимогу, рівних умов здобуття освіти, але окремих шкіл для хлопців і дівчат, а також заборони міжрасових шлюбів. Ідеологічне вчення Елайджи Мухаммада, стисло викладене у 12 пунктах, є суперечливим. Елайджа виступає у якості посланця Бога, яким називає Валласа Фарда. Своїм завданням Елайджа Мухаммад називає спасіння афроамериканців і робить все, що може для «того, щоб змусити так званих негрів побачити, що біла раса і її релігія (християнство) є їхніми ворогами і довести їм, що вони ніколи не будуть нічим іншим, як рабами дияволів» . Таким чином, «Нація ісламу» почала формуватися у 1930-х рр. Валласом Діном Фардом, який, проголосивши себе Мессією, проповідував ідею обраності темношкірих людей, їх перевагу над білими. Обґрунтовуючи такі заяви, він спирався на іслам, хоча відійшов далеко від його ортодоксальних принципів. Наступник Валласа Фарда Мухаммада, Елайджа Мухаммад, продовжив розвивати і доносити вчення попередника, яке здобуло значну кількість послідовників. Елайджа Мухаммад започаткував цілу систему «храмів», регулярне видавництво газети «Останній заклик до ісламу», що сприяло підвищенню впливовості організації серед афроамериканців США. РОЗДІЛ ІІ МАЛКОЛЬМ ЕКС І ПІДНЕСЕННЯ «НАЦІЇ ІСЛАМУ У 1950-х рр. до організації до приєднуються Малкольм Літтл (Malcolm Little) та Луїс Фаррахан (Louis Farrakhan). Ці особистості зіграють значну роль в історії Нації ісламу, проте, першопочатково Малкольм завдяки винятковим ораторським здібностям проявив себе яскравіше, ставши прикладом і героєм для «обездолених» афроамериканців. Малкольм Екс (дод. А.3) вплинув на рух афроамериканців в цілому. Він cформував нові ідеї, гасла, власну ідеологію, яка відрізнялася від вже існуючої, започаткованої діючим лідером Нації ісламу Елайджею Мухаммадом. Малкольм Екс сприяв тому, що Нація ісламу вийшла на новий рівень – розширилася мережа «храмів», а кількість прихожан зросла в десятки разів. За словами самого Малкольма, він сприяв збільшенню кількості членів Нації ісламу в 100 разів . Що до особи Малкольма Літтла, то народився він 19 травня 1925 р. в Омахі, штат Небраска. Його батько, Ерл Літтл, був послідовником черного націоналіста Маркуса Гарвея і помер від «рук білих», як і дядьки хлопця. Матір Малкольма, Луїза, була мулаткою, а отже в його жилах текла біла кров, про що він шкодував: «…ненавиджу кожну краплю крові, того білого гвалтівника, яка в мені» . Після смерті чоловіка жінка захворіла психічно і перебувала у госпіталі. Малкольм поїхав до Массачусетса, а згодом, 1943 р., до міста Нью-Йорк, де у 1946 р. за торгівлю наркотиками, рекет, причетність до грального бізнесу потрапив за грати. Перебуваючи у в’язниці, Літтл долучився до Нації ісламу. Цьому посприяв брат Малкольма Херберт, який у своєму листі розповів про «природну релігію для темношкірих людей». Брат пообіцяв, що покаже, як вибратись з в’язниці, а оскільки Малкольм був засуджений до 10 років позбавлення волі, бажання звільнитися швидше не покидало його. Він довго думав, згадував і врешті зрозумів, що всі білі люди, які траплялися йому, приносили лише біль і приниження: вбивці його батька, ті, хто називав його матір «божевільною», вчитель, який порадив стати теслею, адже для «нігера» мріяти про кар’єру юриста «просто дурість» . Усе це спонукало Малкольма приєднатися до нової релігії своїх братів і сестер. Після звільнення у 1952 р. Малкольм Літтл поїхав до Мічигана. Елайджа Мухаммад призначив його міністром «храму» в Детройті. Малкольм змінив своє друге ім’я на «Х», відкинувши рабське прізвище «Літтл». Його переконливість, ерудованість (Малкольм згадував, що під час реабілітації у вязниці міг навчатися 15 години на добу), ентузіазм і непроста життєва історія викликали довіру афроамериканців, а тому Малкольм як ніхто інший підходив для ролі спікера «Нації ісламу» (дод. А.4). Йому доручають започатковувати нові «храми» у Бостоні та Філадельфії . У своїх промовах Малкольм порівнював президента Ейзенхауера з фараоном Єгипту, який тримає «чорних людей» в якості рабів, а Елайджа Мухаммад, подібно Мойсею, виведе поневолене населення зі Сполучених Штатів. Оратор наголошував, що у «храмі» не повинно бути жодного «білого диявола» . У передмові до автобіографії лідера М.С. Хандлер писав: «У наш час ніхто не викликав такої ненависті, страху у білого населення, як Малкольм Екс, тому що у ньому білі бачили непримиренного ворога, якого не можна було підкупити ні за яку ціну, людину, віддану справі звільнення чорних людей у американському суспільстві, а не просто виступаючого за їхню інтеграцію у це суспільство» . Малкольм Х був категорично проти міжрасової інтеграції. | |
| Просмотров: 380 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |