| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Розрахунки за інкасо в міжнародному приватному праві
| [ Скачать с сервера (54.5 Kb) ] | 05.11.2017, 16:45 |
| Зміст Вступ 1. .Поняття та види інкасових розрахунків 2. .Особливості використання документарного інксо 3. Міжнародне і національне регулювання інкасо Висновки Список використаних джерел Вступ Виникнення міжнародних розрахунків пов’язане з розвитком та поглибленням процесу інтернаціоналізації товарного виробництва, під час здійснення якого відбивається відносна відособленість руху грошей в міжнародному обороті шляхом неспівпадіння періоду виробництва та безпосередньої реалізації товарів, віддаленості ринків збуту. Міжнародні розрахунки націлені охоплювати розрахунки по зовнішній торгівлі товарами і послугами, а також некомерційними операціями, кредитами і руху капіталів між країнами. На сьогоднішній день на стан міжнародних розрахунків країни впливає низка чинників: стан політичних та економічних відносин між країнами; позиція країни на товарних та грошових ринках; ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання; валютне законодавство; міжнародні торгівельні правила та звичаї; регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів; різниця в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют. Форма міжнародних розрахунків – це спосіб оформлення, передавання та оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, що використовуються в міжнародній практиці[9, с. 26]. Виділяють чотири основні форми міжнародних розрахунків: – банківський переказ- це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному одержувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми[13, с.297]. – розрахунки за відкритим рахунком- угода між контрагентами, яка передбачає періодичні платежі у конкретні строки (після завершення поставок або перепродажу товару імпортером в середині чи наприкінці місяця) [13, с.324]; – акредитив- це договір, що містить зобов'язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта(заявника акредитива) або від свого імені взамін документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язанийвиконати платіж на користь бенефіціара, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж– комбіновані форми розрахунків[6, с.112]; – інкасо Спільною рисою для всіх форм є наявність між експортером та імпортером контракту на здійснення операції, що є вже елементом, що містить правову складову відносин. При цьому, кожна форма розрахунків передбачає певні особливості застосування, які і відображають основні відмінності між ними. Саме тому метою даної роботи є проаналізувати особливості міжнародно-правового регулювання розрахунків за інкасо. Відповідно до мети ,перед нами стоять наступні завдання: 1. З’ясувати визначення та основін види розрахунків за інкасо 2. Дослідити особливості документарних інкасо 3. Розглянути міжнародно-правове регулювання інкасо 4. Прослідкувати особливості застосування міжнародно-правових норм щодо розрахунків за інкасо в національному законодавстві 1.Поняття та види інкасових розрахунків Активізація зовнішньоекономічної діяльності України в умовах ринкової економіки зумовили масовий вихід на зовнішні ринки українських підприємств – як експортерів та імпортерів. Збільшилися обсяги міжнародних розрахунків, їх роль у кругообігу капіталу і формування фінансових результатів діяльності підприємств. Зросла роль банківської системи та валютного законодавства в організації та здійсненні міжнародних розрахунків, протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та незаконного вивезення капіталу. Саме тому, варто більш детально ознаймитись із таким поняттям як «інкасо» та його видами. Інкасо - банківська операція, з якої банк за дорученням клієнта-експортера і на підставі його інструкцій отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та надані послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера у банку відповідно до Уніфікованих правил по інкасо[7, с. 862]. У інкасової формі розрахунків беруть участь: 1) довіритель-експортер, що доручає інкасову операцію своєму байку; 2) банк-ремітент, якому довіритель доручає операцію з інкасування; 3) інкасуючий банк, який одержує валютні кошти; 4) представляє банк, висуваючи документи імпортеру-платнику; 5) платник-імпортер Інкасо здійснюється в таких формах: одержання платежу — надання простого або переказного векселя,чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грішми; акцепт переказного векселя — надання переказного векселя для його акцепту платником; видача комерційних документів проти платежу (англ. — documents against payment — D/P). — представляючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми; видача комерційних документів проти акцепту переказного векселя (англ. documents against accept — D/A) — представляючийбанк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя; видача документів на інших умовах — представляючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні[18, с. 260]. Варто зазначити, що інкасо відноситься не тільки до імпорту, а й до експорту, і URC№ 522 застосовуються в обох випадках. Для кращго розуміння, що ж таке розрахунки за інкасо, необхідно розглянути усі його етапи,яких є декілька. Найпреше,експортер укладає контракт з імпортером про продаж товарів на умовах розрахунків по документарному інкасо і відправляє йому товар . Експортер спрямовує своєму байку (ремітенту) інкасове доручення і комерційні документи. Далі, банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи інкасуючому банку. Інкасуючий банк може одночасно виступати в якості представляє банку, пред'являючи отримані документи імпортеру для оплати. Подання документів також може бути виконано інкасуючим банком через інший банк (як правило, банк імпортера) . Імпортер виробляє оплату документів інкасую чому банку. Інкасуючий банк переводить платіж банку-ремітенту (або байку експортера). Банк-ремітент зараховує перекладену суму на рахунок експортера. Звідси, можна зрозуміти, що розрізняють чисте і документарне інкасо. Чисте інкасо означає стягнення платежу але фінансовим документам, не що супроводжується комерційними документами; документарне (комерційне) інкасо - фінансових документів, супроводжуваних комерційними документами, або тільки комерційних документів. При інкасо на банк не покладається зобов'язання з оплати документів на відміну від акредитива. Банк обробляє фінансові документи і, якщо потрібно, комерційні документи лише на підставі отриманих вказівок. Якщо два або більше банку беруть участь в одному і тому ж інкасо (один у своїй країні і один за кордоном), вказівки, що видаються банкам, можуть виходити від експортера або іншого банку, що діє від імені експортера. Ці вказівки до дії відомі як "інкасових доручень". Саме в них вказується, яке потрібно інкасо: чисте або документарне. При чистому інкасо експортер доставляє комерційні документи безпосередньо іноземному покупцеві, передаючи йому контроль над товарами і не наполягаючи на оплату або акцепт векселя в якості попередньої умови (тому експортер повинен довіряти покупцеві). Таким чином, здійснюється торгівля по відкритому рахунку. Експортер може запросити банк інкасувати чек або тратту, які надіслані закордонним покупцем, і це буде чистим інкасо. При чистому інкасо комерційні документи направляються безпосередньо експортером зарубіжному покупцеві. Банк-ремітент, який буде користуватися послугами інкасуючого (представляющего) банку, отримає одне з можливих вимог: • про оплату переказного векселя при пред'явленні, оплаті простого векселя або чека; • про акцепт термінового переказного векселя. Після цього банк повинен бути проінструктований про дії відносно платежу, який буде отриманий після настання терміну дії векселя. Єдиною перевагою чистого інкасо, в якому застосовується перекладний вексель, а не чек, є те, що подання цього векселя покупцеві банком може сприяти прискоренню виплат грошей покупцем. У експортера бувають труднощі при спробі прискорити платіж покупця, якщо він покладається на покупця в ініціюванні платежу посилкою чека або простого векселя. У меншій мірі це відноситься до переказних векселей, так як цей вексель виписаний експортером, який таким чином самостійно ініціює платіж і вдається до допомоги свого банку при отриманні акценту платежу[15, с.113]. 2.Особливості використання документарного інксо Інкасова форма розрахунків пов'язана з кредитними та валютними операціями. У розвинених країнах інкасо є основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. У світовій практиці використовують як документарні, так і недокументарні форми міжнародних розрахунків.. У розрахунках між країнами з розвинутою ринковою економікою переважають не документарні форми розрахунків. Документарні поширені в розрахунках з країнами третього світу, а також з деякими країнами Східної Європи. Це пов’язано з тим, що документарні форми уможливлюють значне зменшення ризику неплатежу або непостачання товару. При документарних розрахунках, на відміну від недокументарних, платежі здійснюють після подання до банку комерційних документів Документарне інкасо є операцією, в якій банк діє як посередник між продавцем(експортером) і покупцем (імпортером). Банк отримує інкасо разом з інструкціями від продавця) і являє документи, що є в нормальній ситуації реальним доказом фактичної поставки товару, покупцеві в обмін на платіж або акцепт векселя відповідно до інструкції принципала. Контроль над товарами може бути збережений тільки за допомогою документарного інкасо, оскільки банк обробляє комерційні документи[11, с.195]. Виплата бенефіціару коштів відбувається не раніше одержання платежу від банку, в який направлено документи. Отже, продавець в цій ситуації зазвичай змушений довше чекати надходження своїх грошей за товар, ніж при акредитиві. Крім усього іншого в експортера в момент відправки товару немає остаточної впевненості в тому, що імпортер і його банк здійснять платіж, відповідно його ризик захищений не повністю. Система платежів за операціями з використанням інкасової форми розрахунків краще, ніж відкритий рахунок. Однак банки не приймають на себе жодних зобов'язань, якщо покупець не хоче або не має можливості платити (або) акцептувати (платіж). Інкасова форма розрахунків повною мірою не страхує продавця від неплатежу з боку покупця. І все ж у порівнянні з поставкою за відкритим рахунком документарне інкасо дає більшу безпеку, оскільки не дозволяє імпортеру отримати у своє володіння товари, що не сплативши їх чи не акцептувавши вексель. Таким чином, названа форма розрахунків рекомендується тільки в тих випадках, коли: • продавець (експортер) і покупець (імпортер) довіряють один одному; • бажання покупця платити чи акцептувати не представляється неможливим (реально); • політичні, економічні та юридичні умови, існуючі в країні-імпортері, стабільні; • імпортуєкраїна не вводить імпортних рестрикцій і обмежень на імпорт і платежі[17, с. 5]. Якщо які-небудь обмеження були в силі, то продавець повинен вжити можливі кроки до того, щоб йому був гарантований вільний режим (режим найбільшого сприяння). Відповідальність банків при документарних інкасових операціях в основному зводиться (і обмежується) до пересилання та вручення документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх обов'язків по інкасо. Згідно ст. 9 1ЖС № 522 банки повинні "діяти сумлінно і виявляти розумну ретельність". При цьому вони не несуть ніякої відповідальності за наслідки форс-мажорних обставин, затримки, втрати при пересиланні повідомлень або документів, якщо вони виникли не але їх власної вини[2,с. 1]. На відміну від операцій з документарними акредитивами при документарному інкасо продавець надає аванс шляхом виготовлення і відправки товарів (надання послуг) ще до отримання платежу. Крім того, проведення документарних інкасових операцій нескладно і не вимагає великих витрат. Однак у разі відмови покупця оплатити документи пошук нового імпортера або транспортування товару обернено завжди тягне істотні втрати. Документи, що використовуються при інкасо, можна розділити на дві групи: • фінансові документи, які необхідні для нарахування / отримання (векселі, чеки та інші); • комерційні документи, які підтверджують комплектацію, кількість і якість товару (інвойс, коносамент, рахунки-фактури, відвантажувальні документи, сертифікати, свідоцтва). При чистому інкасо використовуються тільки фінансові документи. Документарне інкасо передбачає використання або комерційних документів разом з додаються до них фінансовими документами, або тільки комерційні документи. Розрахунок за документарним інкасо має сво власні етапи, які відображють його особливості. Так, розпочинаєься усе із видачі інкасового доручення довірителем банку-ремітенту. Цей етап стосовно документарного інкасо починається після передання товару перевізникові й одержання документів від транспортної організації. Видача інкасового доручення здійснюється довірителем шляхом надання банку-ремітенту погоджених із платником комерційних і (або) інших документів та інструкцій з їхнього представлення платникові. При цьому інкасове доручення повинне містити вичерпні відомості для виконання доручення, у тому числі повну адресу платника. Приймаючи інкасове доручення, банк-ремітент зобов'язаний упевнитися в тому, що отримані комерційні та інші документи за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Банк-ремітент повинен негайно сповістити довірителя про відсутність якого-небудь документа або невідповідність документів наданій інструкції. Етап завершується прийняттям до виконання інкасового доручення банком-ремітентом[9,с. 371]. Видача інкасового доручення банком-ремітентом інкасуючому (представляючому) банку. При прийнятті інструкції та наданих документів банк-ремітент надсилає отримані від довірителя комерційні та (або) інші документи й інструкцію довірителя інкасуючому банку, який може виконувати також функції представляючого банку. Відповідно до ст. 5 Уніфікованих правил інкасуючий (представляючий) банк визначається банком-ремітентом відповідно до вказівок довірителя, а за відсутності таких вказівок — за власною ініціативою. Проте в обох випадках банк-ремітент не відповідає за дії інкасуючого банку. При здійсненні інкасуючим (представляючим) банком окремих дій за інкасовим дорученням відповідно до доручення банку-ремітента на інкасуючий (представляючий) банк покладено ті самі обов'язки, що і на банк-ремітент [2, с. 1]. Виконання представляючим банком інкасового доручення. Приймаючи інкасове доручення, представляючий банк повинен упевнитися в тому, що отримані комерційні та (або) інші документи за зовнішніми ознаками відповідають інструкції довірителя. Представляючий банк має негайно сповістити банк-ремітент і банк, від якого отримано інкасове доручення, про відсутність якого-небудь документа або невідповідність документів представленій інструкції. Але це не перешкоджає йому в представленні документів до виконання. Якщо представляючий банк не може з якоїсь причини виконати інструкції, що містяться в інкасовому дорученні, він повинен негайно сповістити про це банк, від якого отримав інкасове доручення. За відсутності розбіжностей в отриманій інструкції і переданих документах, а також інших перешкод для виконання інкасового доручення представляючий банк повідомляє платника про отримані документи та умови, на яких їх можна одержати. Документи передаються тільки у разі здійснення платежу або акцепту переказного векселя. Відповідно до ст. 19 Уніфікованих правил частковий платіж за чистого інкасо може бути прийнятий, якщо це дозволено законодавством місця платежу. Проте і в цьому випадку документи передаються платникові тільки після одержання повного платежу. За документарного інкасо частковий платіж може бути прийнятий лише за наявності спеціального дозволу в інкасовому дорученні. Якщо довіритель не вказав інше, документи передаються платникові тільки після повного платежу. При цьому, згідно зі ст. 17 і 18 Уніфікованих правил, інкасове доручення повинне бути виконане винятково у валюті, зазначеній в інкасовому дорученні. Переказ грошей або передання акцептованого векселя довірите0 леві. Після одержання платежу представляючий банк зобов'язаний негайно перерахувати інкасовані суми, за винятком комісії і (або) витрат, банку, від якого було одержано інкасове доручення, для наступного зарахування на рахунок довірителя. У разі акцепту векселя платником представляючий банк зобов'язаний негайно його передати банку, від якого походить інкасове доручення, для передання його довірителеві[2, с.1]. Відмова від платежу або акцепту переказного векселя. Якщо платіж і (або) акцепт переказного векселя не було отримано від платника, представляючий банк зобов'язаний негайно сповістити про це банк-ремітент із зазначенням причин неплатежу і (або) відмови від акцепту переказного векселя. Банк-ремітент повинен негайно інформувати про це довірителя із вимогою від нього розпорядження щодо подальших дій. Як правило, інкасове доручення повинне містити спеціальні вказівки про те, як повинен вчинити представляючий банк у разі відмовлення від платежу або акцепту. За відсутності таких указівок банк не зобов'язаний пред'являти документи для протесту або вчинення іншої юридичної дії (ст. 24 Уніфікованих правил). Довіритель вправі також в інкасовому дорученні вказати особу, яка виступає повірником (агентом) довірителя за відсутності акцепту або платежу. При цьому в інкасовому дорученні повинні бути точно зазначені повноваження такої особи . За відсутності цього банки не зобов'язані приймати вказівки від представника (агента) довірителя. Як правило, представник призначається з осіб, які мають постійне місце перебування на території держави-платника. За відсутності інструкції або відповідно неотримання вказівок про подальші дії представляючий банк вправі повернути документи банку, від якого було отримано доручення. Зміна і відкликання інкасового доручення. Ці дії не регламентуються Уніфікованими правилами. Але відповідно до сформованої практики, інкасове доручення може бути змінене або відкликане довірителем чи банком-ремітентом лише в тому разі, якщо відповідно банк-ремітент або представляючий банк одержать вказівки про зміну або відкликання інкасового доручення до фактичного його виконання[10, с.943]. При одержанні вказівки про зміну інкасового доручення банк-ремітент або представляючий банк виконують його відповідно до цих змін. При одержанні вказівки про відкликання інкасового доручення банк-ремітент, або банк, що представляє, зобов'язані повернути передані документи відповідно довірителеві або банку-ремі-тенту. Варто мати на увазі, що відповідно до ст. 4 Уніфікованих правил банки не вправі додержуватися яких-небудь вказівок, отриманих ними від будь-якої особи, крім тієї, що надала їм інкасове доручення (якщо інше не зазначено в інкасовому дорученні). Тобто довіритель має право давати які-небудь вказівки інкасуючому банкові лише через банк-ремітент[2, с.1. Тож, ми зрозуміли, що можливі два варіанти оплати інкасових документів: 1. Інкасо з негайною оплатою (документи проти платежу) має на увазі, що покупець повинен виплатити суму вимог відразу після отримання повідомлення з банку; 2. Інкасо на умовах відстрочення платежу (документи проти акцепту) має на увазі, що покупець повинен виплатити суму вимог до зазначеної дати. Також, важливим моментом є те, що документарне інкасо будується багато в чому на довірчих відносинах між продавцем і покупцем. Якщо порівнювати з документарним акредитивом, коли банк несе зобов'язання здійснити платіж, то при розрахунках по документарному інкасо з банку знімається відповідальність, якщо покупець не може або не хоче платити. Банк виступає тільки в ролі посередника. Отже, документарне інкасо слід використовувати тільки коли ділові відносини між продавцем і покупцем засновані на довірі, і немає ризику, що останній відмовиться платити за рахунком. Неможливість імпортера заплатити за рахунком може бути також пов'язана з ситуацій в країні (введення світових санкцій). Гарантувати оплату буде легше, якщо серед торгових документів присутні документи, що передають право власності. У разі виникнення труднощів відносини сторін по документарному інкасо регламентуються Уніфікованими правилами по інкасо в редакції 1995 (публікація Міжнародної торгової палати № 522). Переваги розрахунків по документарному інкасо для імпортерів отримання товару до того, як він оплачений; можливість відмовитися від оплати отриманого товару (без пояснення причин); простота і менша вартість послуги (в порівнянні з більш надійним, але і більш дорогим документарним акредитивом). Переваги розрахунків по документарному інкасо для експортерів гарантія того, що товар не перейде у власність покупця до тих пір, поки він заплатити за нього по рахунках; при використанні інкасо платіж здійснюється швидше, ніж в разі розрахунків за відкритим рахунком; простота і менша вартість послуги (в порівнянні з більш надійним, але і більш дорогим документарним акредитивом) [15, с.111]. | |
| Просмотров: 677 | Загрузок: 17 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |