| Главная » Файлы » Курсовые работы » Курсовые проекты |
Структура художнього твору у феноменологічній естетиці Р. Інґардена
| [ Скачать с сервера (104.5 Kb) ] | 06.03.2018, 21:25 |
| Актуальність теми дослідження. Феноменологія (phainómenon - те, що з'являється та lógos - вчення) в цілому, має на меті вивчення структури свідомості та явища, які в ній відбуваються. Цей розгляд повинен відбуватися з точки зору «першої особи», але вивчаються явища не так, як вони постають перед моєю свідомістю, а перед будь-якою свідомістю. У своїй найпростішій формі феноменологія намагається створити умови для об'єктивного вивчення того, що зазвичай вважається суб'єктивним — свідомості та таких її проявів, як судження, сприйняття та почуття. [3] Першими безпосередньо феноменологічними роботами в естетиці є праці В. Конрада «Естетичний предмет» (1904 г.), М. Гайдеґера «Вступ до феноменології естетичного смаку» (1913 р) і Р. Інґардена «Дослідження з естетики» (1926 р). Однак найбільш значимо феноменологія естетики представлена іменами Романа Інґардена, Миколи Гартмана та Мікеля Дюфрена. Польський філософ Роман Інґарден (1893 - 1970) вчився в Геттінгені у Гусерля і пізніше тісно співпрацював з ним у Фрайбурзі. Перші праці Інґрдена з естетики були опубліковані в Німеччині, в тому числі робота «Літературний твір мистецтва» (1931). Згодом він викладав в університетах Львова та Кракова. Основна праця - «Дослідження з естетики», де філософ зробив детальний аналіз змісту і структури естетичного феномена в різних видах мистецтва в руслі епістемології Гусерля. Роман Інґарден, без сумніву один із найвпливовіших та відомих представників феноменології та феноменологічної естетики. Спираючись на феноменологічний метод - розробив оригінальну онтологію, виділяючи в ній чотири основних способи існування: абсолютне існування; тимчасове чи реальне; позачасове, чи ідеальне; інтернаціональне - які так чи інакше пов'язанні між собою, але не існують у "чистому вигляді". «Літературний твір мистецтва» ( «Das literarische Kunstwerk», 1931) - один з найзначніших творів в естетиці, літературознавстві та мистецтвознавстві XX століття. Варто зауважити, що вивчення структури літературного та інших творів, здійснені Інгарденом, забезпечили феноменологічній естетиці світове визнання та розповсюдження. В ході аналізу структури літературного твору, йому вдалося виявити двовимірну структуру: коли ми рухаємось, з одного боку, від його початку до фінальної фрази, слово за словом, а з іншої сторони - в кожній із цих частин ми зіштовхуємось з певною кількістю компонентів, різнорідних по своїй природі, але тісно пов'язаних між собою. Таким чином, в одному вимірі ми маємо справу з послідовністю змінюючих одне одного фаз - частин твору, а в другому - із множиною сумісно виступаючих різнорідних компонентів (чи "прошарків"). Обидва ці виміри неможливі один без одного. «Дослідження з естетики» ( «Studia zestetykj») в трьох томах, де він розробив найбільш важливі та актуальні питання сучасної естетичної думки, літературознавства, і поетики: про пізнання літературного твору (виявляється специфіка літературного твору, характеристика його критико-епістемологічного пізнання), визначив предмет і завдання «знання про літературу» (наука про літературу, літературна критика, онтологія літературного твору), дав аналіз проблеми поетики як теорії художньої літератури, а в есе про «Поетику» Аристотеля і про «Лаокооне» Лессінга всебічно розглянув проблеми «істини» і «правдивості» в творах літератури і мистецтва, розкрив проблему «побудови образу» - онтологічну структуру художнього образу, архітектоніку структури творів архітектури, музики, кіно, виявив різноманіття взаємин форми і змісту в літературному творі, дав критичний аналіз естетичних поглядів Фішера, Фолькельта, Кроче та інших, обгрунтував філософську естетику і феноменологічну естетику і т.д. Об'єкт дослідження: феноменологічна естетика Романа Інґардена. Предмет дослідження: структура твору у феноменологічній естетиці Романа Інґардена. Мета дослідження: розкрити багатошаровість структури твору мистецтва на матеріалах філософії Романа Інгардена. Завдання: розкрити поняття феноменологічної естетики; висвітлити проблему цінностей на матеріалах Романа Інїардена; дослідити структуру художнього твору на матеріалах Романа Інґардена; дослідити феномен естетичного переживання. Джерельна база: під час написання курсової роботи було використано праці таких авторів, як Р. Інґарден, Е.Гусерль, М.Гартман. Розділ 1. Теоретико-методологічні засади феноменологічної естетики 1.1 Поняття феноменології Феноменологія - це філософський метод, запропонований Едмундом Густавом Гусерлем. Як самостійний філософський напрямок феноменологія оформилася в 20-х рр. XX ст.. Вихідним пунктом феноменології була спроба розгляду позадослідних і позаісторичних структур свідомості, які забезпечують його реальне функціонування і повністю збігаються з ідеальними значеннями, вираженими в мові і психологічних переживаннях. Проте, саме Гусерль дав їй форму, яка існує в даний час. Феноменологія - це філософія свідомості. Гусерль припускав, що свідомість завжди до чого-небудь направлена, і вона несе в собі ідеал. Він визначив феноменологію, як філософський метод для вивчення сутностей, і акту введення цих сутностей в тканину повсякденного досвіду. Він вважав її трансцендентальною філософією, яка має справу лише з тим, що залишається після того, як проводиться редукція. Родоначальник феноменологічної філософії постулював як предмет філософського аналізу не об'єкти наукового пізнання, а «життєсвіт» людини як основу «об'єктивного пізнання», де «трансцендентальна» свідомість суб'єкта стає визначальним фактором буття. «Істина» видобувається в результаті переживання трансцендентального «его» тих чи інших загальнозначущих ідей. «Життєвсвіт», за Гусерлем, являє собою коло повсякденного споглядання суб’єкта. "Назад до самих речей" - це було девізом Гусерля, коли він говорив про якісь філософські або наукові предмети. Для того, щоб повернутися до предметів, на думку Гуссерля, потрібно вводити в будь-який філософський предмет, у вигляді його цілісної частини, таку редукцію, яка стверджувала б існування світу до того, як починається рефлексія. Він вважав феноменологію методом досягнення живого досвіду, який виникає в часі і просторі, тобто це спроба безпосередньо описати досвід так, як він відбувається, без зупинки для визначення його походження і пояснення його причин. Для того, щоб виконати це завдання, Гусерль запропонував поняття epoche - що означає повна зміна позиції. Філософ рухається від самих речей до їх значень, або, інакше кажучи, від реальності втілених значень - ядра науки - до реальності значень, в тому вигляді, в якому вони переживаються безпосередньо в навколишньому світі. Пізніше, інші західні філософи давали свої визначення феноменології для того, щоб пристосувати її до своїх концепціяй. | |
| Просмотров: 621 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |