Для хх ст. є усталеним термін комунікаційний поворот. Філософи звернули увагу на феномен комунікації та активно намагались прояснити смисл тих явищ, що стали характерними для масового інформаційного суспільства, а також з розвитком комунікативних технологій. Винайдення та впровадження у повсякденність нових форм та способів комунікації, часто за допомоги науки, шокувало та потребувало осмислення. Цей процес інтенсифікується й надалі. Наприклад, кількість інформації, що може містити повідомлення, зростає все більш швидкими темпами, і якщо на початку 20 ст. філософи розмірковували як вплине на цивілізацію радіо, то зараз в дискусіях все частіше можна помітити тезу про перевантаження комунікацією, некомфортність та небезпеку комунікації після винайдення інтернету тощо. Так, використання барабанів, сигнальних вогнів, духових музичних інструментів первісними людьми допомогло побудувати більш безпечне суспільство, але в сучасності повсякчас ми отримуєм надлишкову дозу повідомлень. Взагалі, процес технологізації діяльності, автоматизація виробництва призвели до інтенсифікації управлінських процесів у суспільних процесах, для яких є визначальною тема комунікації. Також, ці процеси призвели до вивільнення часу, збільшення вільного часу, який людина проводить з іншими за власним інтересом, і де комунікація також є визначальною темою. Сучасні процеси міжкультурної взаємодії турболентні, ми вже не розраховуємо на подолання культурної різноманітності. [8]
Звичайно, зазначені та інші механізми комунікації, її предмет, суб'єкти тощо інтерпретуються в різних філософських традиціях специфічним чином. Звісно, філософська інтерпретація комунікації не зводиться до проблеми обміну повідомленнями між індивідами або спілкуванню за допомоги мови. Також необхідно вести мову про філософські передумови розробки комунікаційного сюжету, до яких, наприклад, належить розробка інтерсуб'єктивності Гуссерлем та дослідження мовних та знакових структур Расселом, Соссюром тощо. Тема комунікації відображена і в екзистенційній філософії. Темою дослідження виступає Ясперс, як ілюстрація підходу екзистенціалізму. Для Ясперса екзистенційна комунікація це акт усвідомлення я в іншому. Така комунікація є і основа екзистенційних відносин між людьми (відносин мжі я та іншим) і вирішальним процесом для самопозиціювання, самовизначення людини у світі, коли вона починає розуміти буття, його основи. Комунікація є метою філософії, а міра комунікаційності тієї чи іншої історичної філософії критерієм її оцінки. Так, чим більше у філософії врахована комунікація, тим вона ближча до життя і може практикуватись у повсякденності, і чим її менше, тим більше вона схиляється до схематизму, хибного об'єктивізму, зацикленого суб'єктивізму. На потрібно забувати, що К'єркегор, з якого, в т. ч., черпає екзистенціалізм в цілому, і Ясперс також, критикував Гегеля, не приймаючи його систему голих відірваних понять, а намагався завернути інтенції людини у напрямку життя. Принагідно можна зазначити, що Хесле вважав за основний недолік попередньої філософії, особливо німецької класичної якраз відсутність теми інтерсуб'єктивності, мовляв розвиток призвів до появи парадигми інтерсуб'єктивізму, і невирішувані завдання попередніх форм філософії зумовлені необхідністю включення до змісту мислення концепту комунікації
|