| Главная » Файлы » Магистерские работы » Магистерские работы |
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ
| [ Скачать с сервера (163.3 Kb) ] | 07.06.2017, 22:03 |
| ВСТУП Актуальність теми та її обґрунтування. В процесі переходу до ринкової економіки одним із основних завдань, які ставила перед собою наша держава, було забезпечення свободи підприємницької діяльності. Як результат, активний розвиток підприємництва, поява все більшої кількості недержавних суб’єктів господарювання, становлення вільної конкуренції та інші ринкові перетворення економічних відносин стали причиною виникнення принципово нових майнових інтересів та обумовили необхідність у їх захисті. Як відомо, метою здійснення підприємницької діяльності є отримання максимально можливого прибутку. Однак у зв’язку з тим, що така діяльність нерозривно пов’язана із вірогідністю понесення значних матеріальних втрат, особливого значення набуває механізм мінімізації та компенсації таких ризиків. Відповідним способом захисту майнових інтересів підприємця від наслідків несприятливих подій у підприємницькій діяльності виступає страхування. Страхування підприємницьких ризиків є достатньо новим інститутом для вітчизняної правової системи, незважаючи на те, що перші згадки про нього існували ще за часів римського права. Така ситуація була викликана відсутністю необхідності в даному виді страхування у зв’язку із існуванням заборони на здійснення підприємницької діяльності в радянський період. Нормами чинного законодавства даний вид страхування не передбачений, тому, як правило, відбувається його ототожнення зі майновим страхування. В науковій літературі дане питання досліджено фрагментарно. Такі вчені як В. Ю. Абрамов, Д. О. Барикін, І. О. Зискінд, Д. І. Меєр, А. І. Худякова, І. Б. Чайкіна ті ін. приділяли увагу лише окремим аспектам страхування підприємницьких ризиків. Серед російських науковців, а саме: Н. О. Антоновою, І. О. Волковою, С. В. Жучковим, О. Г. Савіним, Д. Д. Самігулліним, М. І. Чаавою були захищені дисертаційні роботи, присвячені страхуванню підприємницьких ризиків як окремому різновиду майнового страхування. Єдиною науковою роботою, в якій обґрунтовано необхідність виділення даного страхування в окремий вид страхування, є дисертація українського вченого Е. П. Стася. Таким чином, недостатній рівень правової регламентації, а також обмежена кількість наукових розробок з даної проблематики, зумовлюють необхідність здійснення комплексного та всебічного дослідження у сфері страхування підприємницьких ризиків. Мета та завдання магістерського дослідження. Основною метою магістерського дослідження є визначення правової природи страхування підприємницьких ризиків; з’ясування його необхідності та значення для суб’єктів господарювання; виявлення недоліків чинного законодавства з даного питання та розробка основних шляхів його модернізації. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: - визначити поняття підприємницького ризику та встановити його основні види; - визначити поняття страхування підприємницьких ризиків як предмету правового регулювання; - виявити господарсько-правову природу відносин страхування підприємницьких ризиків; - дослідити господарсько-договірний механізм страхування підприємницьких ризиків; - проаналізувати чинне законодавство та розглянути повноваження державних органів у даній сфері; - розглянути практику страхування підприємницьких ризиків в інших державах; - запропонувати можливі шляхи вдосконалення страхового законодавства України; - визначити основні напрямки належного державно-правового регулювання у сфері страхування підприємницьких ризиків; - проаналізувати зміст та визначити специфічні риси правового забезпечення окремих видів страхування підприємницьких ризиків. Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері страхування, що пов’язані із захистом майнових інтересів суб’єктів підприємницької діяльності. Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання відносин у сфері страхування підприємницьких ризиків. Методи дослідження. Методологічну основу даної магістерської роботи складають такі різноманітні загальнонаукові та приватнонаукові методи пізнання, як формально-юридичний, історичний, статистичний, порівняльно-правовий та прогностичний. За допомогою формально-юридичного методу було здійснено аналіз, систематизацію та класифікацію норм та правових джерел, якими регулюються відносини у сфері страхування підприємницьких ризиків в Україні та в інших країнах. Використовуючи історичний метод в магістерській роботі було здійснено аналіз становлення і розвитку правового забезпечення страхування підприємницьких ризиків. Застосування статистичного методу дозволило проаналізувати статистичні показники укладання договорів страхування підприємницьких ризиків, а також показники діяльності страхових компаній, які надають послуги зі страхування даних ризиків, на території України. Порівняльно-правовий метод використовувався для порівняння законодавства України та зарубіжних країн з метою виявлення недоліків та переваг вітчизняного законодавства в сфері страхування підприємницьких ризиків, а прогностичний метод допоміг розробити пропозиції щодо шляхів його вдосконалення. Наукове значення роботи визначається тим, що в ній здійснено системне дослідження відносин страхування підприємницьких ризиків. Розкрито комплексну природу даних правовідносин, яка полягає в поєднанні особливостей відносин майнового страхування і страхування відповідальності, а також страхування інших видів ризиків підприємницької діяльності. Обґрунтована доцільність страхування підприємницьких ризиків, що пов’язана з його здатністю ефективно захищати майнові інтереси підприємця у разі настання будь-яких економічно негативних наслідків в процесі здійснення господарської діяльності: як від прямих фінансових збитків, так й інших збитків, які опосередковано впливають на фінансовий стан суб’єкта господарювання. Практичне значення дослідження полягає у тому, що основні теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в подальших наукових розробках, присвячених питанням страхування підприємницьких ризиків. Також отримані результати дослідження можуть бути використані в роботі законодавчих та регуляторних органів, зокрема, Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, а також у діяльності страхових та перестрахових компаній, страхових та перестрахових брокерів. Отримані результати дослідження. В ході дослідження було детально проаналізовано види ризиків, які виникають в процесі здійснення підприємницької діяльності. Встановлено значення страхування як єдиного ефективного механізму забезпечення фінансової стабільності підприємців та запобігання випадкам їх неплатоспроможності. Проведене дослідження довело, що чинне страхове законодавство України потребує реформування шляхом легального закріплення ще одного виду страхування – страхування підприємницьких ризиків, детальної регламентації договірних відносин у даній сфері, а також розробки підзаконної нормативно-правової бази, яка врегулювала б питання оцінки підприємницьких ризиків. Також було визначено особливості страхування фінансових ризиків, сільськогосподарських ризиків та ризиків професійної відповідальності суб’єктів підприємництва, були виявлено недоліки в їх законодавчому врегулюванні та запропоновані шляхи їх виправлення. Структура магістерської роботи обумовлена метою та завданням дослідження і складається з вступу, двох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Розділ 1. Загальна характеристика правового регулювання страхування підприємницьких ризиків 1.1. Поняття, види та класифікація підприємницького ризику Здійснення підприємницької діяльності нерозривно пов’язано з ризиком. Існування ризику свідчить про наявність потенційної загрози настання наслідків для суб’єкта господарювання, у зв’язку з якими він може понести втрати чи збитки у своїй діяльності. Саме тому, видається за необхідне визначити поняття ризику та поняття підприємницького ризику, зокрема. Проблемами підприємницького ризику займалося багато як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, поняття підприємницького ризику розкривалося в працях таких економістів: В. П. Грузинова, Е. Дж. Долана, С. В. Жучкова, Л. А. Лахтіонової, Д. Ліндсея, Н. О. Саніахметової, Н. Л. Тітової, Й. Шумпетера та ін. Також дане питання досліджувалося багатьма правниками, зокрема Н. О. Антоновою, Д. О. Барикіним, І. О. Волковою, А. О. Діденко, О. А. Кабишевим, В. О. Копиловим, О. Г. Савіним, Е. П. Стасьом, І. В. Троїцькою та ін. Перш за все, слід зазначити про те, що ризик є однією із головних ознак підприємницької діяльності. Адже навряд чи можна уявити ситуацію, коли суб’єкт господарювання отримує лише прибуток від своєї діяльності і не несе ніяких збитків. Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2]. Тобто, характеризуючи сучасну підприємницьку діяльність законодавець вказує на її ризиковий характер [95, с. 39] , однак не надає жодного визначення такій ознаці. І. О. Волкова в своїй монографії звертається до етимологічного визначення даного терміну. Так, слово «ризик» було запозичене з французької мови («risque»), яке, в свою чергу, було запозичене з італійської («risico»), а походить воно від грецьких слів « ῥιζικόν» - «скеля» і «ῥίζα » - «підніжжя гори». Таким чином, «ризикувати», як зазначає автор, може бути прирівняне до вислову «лавірувати між скель» [40, с. 20]. Інші науковці, зокрема В. І. Серебровський, стверджують, що слово «ризик» було запозичене з португальської мови («risco»), яке перекладається як «скеля над прірвою» - так мореплавці позначали одну з головних небезпек, що загрожували кораблю в плаванні [111, с. 217]. Отже, в будь-якому випадку, існування ризику завжди пов'язується з певною небезпекою. О. А. Кабишев наголошує на тому, що в термін «ризик» був запроваджений в юридичну науку ще за часів дії римського права [64]. Римські юристи знали і про «ризик кредиту», і про «відстрочку на чийсь ризик» та ін. [30, с. 123]. В подальшому даний термін увійшов до багатьох правових систем світу, був відомий дореволюційному російському праву та навіть радянському праву. Однак у радянський період в текстах нормативних актів він вживався надзвичайно рідко. Багато вітчизняних науковців, зокрема спеціалістів в галузі цивільного права, надавали власне визначення ризику. Так, наприклад, на думку А. О. Собчака, ризик являє собою «небезпеку виникнення несприятливих наслідків (майнового чи особистого характеру) щодо яких невідомо, настануть вони чи ні» [103, с. 55]. М. С. Малеїн розглядає ризик як можливу небезпеку, як правомірне усвідомлення небезпеки [75, с. 33] О. О. Красавчиков при розкритті змісту даного поняття не обмежився вказівкою на випадкову загибель чи псування речі, а визначив, що несення ризику полягає в «прийнятті на себе» відповідно до закону збитків, які можуть настати в результаті випадкових обставин [70, с. 144-145]. Таким чином, в правовій науці існують різні точки зору щодо розуміння ризику. Загалом, можна виділити три концепції правової природи даного терміну: об’єктивну, суб’єктивну та дуалістичну. Об’єктивна концепція, прихильниками якої є А. Ю. Бушев, М. С. Малеїн, А. О. Собчак, О. А. Кабишев, Д. Ф. Кастрюлін та ін. [75, с. 184; 63, с. 50; 103, с. 55] полягає в тому, що ризиком визнається об’єктивна і невідворотна небезпека у вигляді нормативно закріпленої ймовірності настання певних негативних наслідків і нанесення шкоди благам та інтересам (наприклад, настання підстав для виконання обов’язку з відшкодування шкоди). Концепція суб’єктивного ризику під ризиком розглядає свідоме припущення (передбачення) особою настання негативних наслідків як результату власних дій чи дій інших осіб [41]. До основних прихильників даної концепції слід віднести В. А. Ойгензихта, С. М. Братуся, Ф. Г. Нінідзе, О. О. Красавчикова та В. О. Копилова [82, с. 68; 67, с. 53]. Дуалістична або двоаспектна концепція ризику ґрунтується на тезі про взаємодію двох названих концепцій і визнання суб’єктивного ризику поряд із об’єктивним як збірної категорії, що одночасно поєднує в собі суб’єктивні та об’єктивні елементи. Такого погляду притримувалися А. П. Альгин, М. П. Озріх, Є. О. Харитонов [75, с. 48]. Відповідно до такого підходу, ризик - це ймовірна шкода, а сам процес очікування настання ризику це категорія суб'єктивна, в той час як сам ризик представляється у вигляді об'єктивної реальності [53]. На думку І. В. Волосенко, яка є цілком виправданою, дуалістична концепція найбільш повно характеризує та не допускає односторонності підходу при тлумаченні правової природи ризику [41]. Таким чином, можна дійти висновку, що термін ризик використовується для позначення загрози чи небезпеки виникнення шкоди. Ризик полягає у вчиненні дій, наслідків яких передбачити неможливо, але усвідомлювати можливість їх настання необхідно. Враховуючи те, що підприємницька діяльність здійснюється в умовах ризику, постає потреба у не лише у визначенні загального поняття ризику, а й у встановленні особливості такого специфічного різновиду ризиків, як підприємницький. Проблема підприємницького ризику не є новою в економічній та юридичній літературі [104, с. 13]. У 20-х роках ХХ століття відзначаються досить обґрунтовані думки про те, що темпи розвитку економіки, у тому числі соціалістичного типу, багато у чому залежать від управління виробничо-господарськими ризиками [112, с. 10]. Однак вже починаючи з 30-х років «у силу планового характеру економіки соціалістичного типу господарські ризики мають тенденцію до відмирання» [33, с. 34]. Лише з набуттям ринкового характеру економічних відносин у вітчизняній науці та практиці знов виникає інтерес до поняття підприємницького ризику[104, с. 13]. Як зазначає І. В. Троїцька вперше визначення ризику як функціональної характеристики підприємництва було зроблено ще в XVIII столітті французьким економістом Р. Кантільйоном. Слід відмітити, що термін «підприємець» був введений саме цим науковцем. Він розглядав підприємця як фігуру, яка приймає рішення і задовольняє свої інтереси в умовах невизначеності. Прибутки і втрати підприємця є наслідком ризику і невизначеності, які супроводжують його рішення [111, с. 218]. Підприємець, на думку Кантільйона, - це будь-який індивід, що володіє передбаченням і бажанням прийняти на себе ризик, який спрямований в майбутнє, чиї дії характеризуються і надією отримати дохід, і готовністю до втрат [38, с. 10]. Цю точку зору розвинули Й. Тюнен, який пов'язував підприємця і підприємництво з непередбаченим ризиком, використовуючи який, беручи на себе повну відповідальність за нього, підприємець отримує непередбачуваний дохід, і Ф. Найт, який, розвиваючи концепцію Й. Тюнена, пов'язував ризик з надзвичайною невизначеністю, яку не можна спрогнозувати або обчислити [95, с. 22]. Саме ці науковці започаткували, так звану, теорію підприємництва, представники якої пов'язували здійснення відповідної діяльності виключно з ризиком. Що стосується сучасних вчених-юристів та економістів, то їх погляди суттєво не відрізняються від попередників. Е. Дж. Долан, Д. Ліндсей вказують на те, що підприємницьку активність і готовність йти на ризик часто розглядають майже як синоніми. Будь-яка організаційна форма підприємницької діяльності повинна миритися з тим, що ризик – її неминуча складова [54, с. 325-326]. Досить цікавою є думка про те, що ризиковий характер діяльності суб’єкта господарювання пов'язаний не лише з понесенням збитків, а й з отриманням доходів. Таку позицію займав Йозеф Шумпетер, який наполягав на необхідності врахування ризикованого характеру підприємництва у зв’язку із тим, що ці ризики можуть викликати одночасно й прибутки й збитки, а тому вимагають врахування в господарському аспекті [131, с. 21]. С. В. Жучков також вважає, що ризик «…може трактуватися не тільки як несприятливий подія з негативними наслідками, але і як сприятливе подія з позитивним результатом» [59]. У юридичній літературі, зокрема у науково-практичному коментарі до Господарського кодексу України, підприємницький (комерційний) ризик пов’язується із можливими несприятливими майновими наслідками діяльності підприємця, не зумовленими певними упущеннями з його боку [91, с. 26]. Можливими причинами таких наслідків називаються зміни у законодавстві, порушення обов’язків контрагентами, зміни умов підприємницької діяльності [51, с. 80]. Відповідно, в такому розумінні підприємницького ризику як обставини, що не залежить від волі суб’єкта, знайшла своє відображення об’єктивна концепція ризику. Недоліком якої є те, що вона ігнорує можливість настання несприятливих наслідків з вини самих суб’єктів підприємництва. Очевидно, що такі ситуації мають бути враховані, адже успішність підприємницької діяльності залежить від професійності осіб, які її здійснюють. І саме вони можуть відвернути настання збитків, окрім випадків, коли шкода заподіюється через об’єктивно існуючі обставини. Також слід зазначити, що дане визначення, потребує уточнення. Оскільки встановлюючи причини наслідків вони ототожнюються із самим ризиком. Однак, ризик - це лише ймовірність їх настання. Ризиковість підприємницької діяльності передбачає ситуацію невизначеності, коли підприємець не знає чого очікувати і заздалегідь визначати таку діяльність збитковою не можна. На відміну від попереднього визначення, В. О. Копилов під підприємницьким ризиком розуміє усвідомлений вибір суб'єктом підприємницької діяльності одного з альтернативних варіантів поведінки в ризикованій ситуації, що характеризується невизначеністю результату і ймовірністю настання несприятливих майнових наслідків, що виражаються у витратах, які дана особа повинна буде понести для відновлення порушеного права, а також у неотриманні доходів, які ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби її право не порушувалось [68]. Слід зазначити, що таке визначення пов’язує настання ризику тільки з двома наслідками: покриття незапланованих витрат та неотримання доходів у зв’язку із порушенням прав суб’єкта. В той же час, як вже зазначалось, в підприємницькій діяльності можуть виникати й інші об’єктивні збитки, не пов’язані, із порушенням суб’єктивних прав. Окрім того, як відмічає М. С. Клапків, суб’єктивний ризик є малоймовірним, бо здебільшого залежить від сприйняття його особою [65, с. 76]. А. О. Кабишев є одним із прихильників об’єктивної концепції, саме тому пов’язує настання підприємницького ризику з об’єктивними подіями. Однак разом із цим, визначає його як діяльність підприємця на ринку в ситуації невизначеності щодо ймовірного одержання прибутку або збитків, коли той, хто приймає рішення опиняється перед вибором альтернативної поведінки. З його точки зору, ризик є психічне ставлення підприємця до результату власної ділової активності або активності інших осіб, а також до результату об'єктивно випадкових подій, що виражається в усвідомленому допущенні негативних майнових наслідків [63, с. 53]. Тобто, відповідне визначення відображає суть не лише об’єктивних, але й суб’єктивних теорій ризику. У зв’язку цим, досить цікавим є співвідношення між поняттями «підприємницький ризик» та «комерційний ризик», які в науковій літературі інколи ототожнюють. Так, наприклад, В. Ф. Попондопуло під комерційним ризиком розуміє можливі несприятливі майнові наслідки діяльності підприємця, не обумовлені якими-небудь упущеннями з його боку. Причини таких негативних наслідків підприємницької діяльності є об'єктивними, незалежними від самого підприємця, наприклад: стихійні лиха, аварії, невиконання або неналежне виконання зобов'язань контрагентами. Автор наголошує, що комерційний ризик слід відрізняти від тісно пов'язаної з ним категорії майнової відповідальності самого підприємця, яка виражається в несприятливих майнових наслідки для нього і обумовлена правопорушенням з його боку [91, с. 17]. На нашу думку, розмежування даних понять не є доцільним, адже підприємницький ризик охоплює собою всі випадки заподіяння шкоди суб’єкту підприємництва. Таким чином, при характеристиці підприємницького ризику необхідно враховувати не просто зміни законодавства, невиконання обов’язків контрагентами тощо, а, насамперед, такі наслідки, що не можуть бути попереджені у силу професійної поведінки суб’єкта підприємницької діяльності [104, с. 14-15]. Нині у практиці страхування існують дві точки зору на підприємницькі ризики. Перша полягає в тому, що підприємницький ризик ототожнюється з фінансовим, тобто ризиком втрати грошей. Відповідно до другої точки зору ці ризики розглядаються широко і до них включаються будь-які ризики, що виникають у господарській діяльності [77, с. 310-311]. Переважна більшість науковців підтримує другу позицію. Серед вчених-юристів, зокрема Н. О. Антоновою висловлюється думка про те, ще підприємницький ризик можна визначити як потенційно можливу, випадкову подію, що впливає на матеріальні, грошові ресурси, виробничі, економічні процеси підприємницької діяльності і заподіюють збитки, для відшкодування яких проводиться страхування [25, с. 41]. Схоже визначення надає І. О. Волкова. На її думку, підприємницький ризик - це потенційно можлива, випадкова подія, результатом впливу якої на матеріальні, грошові ресурси, виробничі, економічні процеси підприємницької діяльності є збитки, додаткові витрати, зменшення одержуваних доходів, прибутку, що зумовлюють необхідність страхування з метою відшкодування заподіяної подією збитку [40, с. 40]. О. М. Олійник розширює поняття ризику в підприємницькій діяльності. На її погляд, підприємницький ризик - це ймовірність неотримання запланованого або очікуваного позитивного результату, так само як і можливість отримання негативних наслідків від тих чи інших дій, в чому б вони не полягали [83, с. 25]. Е. П. Стась у своїй дисертації приходить до висновку, що ризик у сфері підприємництва можна визначити як небезпеку настання втрат та загрозу виникнення інших негативних економічних наслідків під час діяльності суб’єкта підприємницької діяльності для його майнового стану, репутації, умов здійснення діяльності та програми господарської діяльності [104, с. 16]. Враховуючи вищезазначені підходи, видається досить важливим визначити основні види підприємницьких ризиків. В економічній літературі виділяють наступні види підприємницьких ризиків: • виробничі ризики, пов’язані із невиконанням підприємством своїх планів та зобов’язань з виробництва продукції, товарів, послуг, інших видів виробничої діяльності у результаті впливу як зовнішнього середовища, так і внутрішніх чинників; • комерційні ризики – це ризики втрат у результаті зниження обсягів реалізації, непередбачуване зниження обсягів закупок, підвищення закупівельної ціни на товар, підвищення витрат обігу, втрати товару у процесі обігу; • фінансовий ризик, що виникає у зв’язку із неможливістю виконання фірмою своїх фінансових зобов’язань з причини зміни купівельної сили грошей, нездійснення платежів, зміни валютних курсів [124, с. 12]. Юристи пропонують більш широку класифікацію підприємницьких ризиків. О. А. Кабишев пропонує розділити її на основну та допоміжну. В основу запропонованої автором класифікації підприємницького ризику покладено такі підстави: вид діяльності; джерело (характер) небезпеки; об'єкт ризику; сфера виникнення підприємницького ризику; правова підстава виникнення ризику; ступінь підприємницького ризику; територія ризику; тривалість ризику в часі; чисельність осіб, які беруть ризиковане рішення [64]. В основній класифікації за видами діяльності розрізняють банківські, страхові, інвестиційні, біржові, будівельні, сільськогосподарські ризики тощо. Більш обширною є класифікація за джерелами (або характером) небезпеки. Тут виділяють: 1) Ризики природні: • атмосферно-обумовлені (бурі, градобій, повені тощо); • геологічно обумовлені (землетрусу, цунамі, виверження вулканів); • космічно обумовлені (удари метеоритів, падіння залишків штучних супутників Землі); • біологічно обумовлені (епідемії, панзоотії, епізоотії). 2) Ризики соціальні: • деліктні (крадіжки , пограбування , фіктивні банкротства , шахрайство та ін.); • політичні (війни, страйки, зміна політичного режиму, ембарго та ін.); • катастрофічні (пожежі, аварії, вибухи на виробництві тощо); • ринкові (економічні) (падіння курсів валют та акцій, інфляція, невиконання договірних зобов'язань та ін.); • правові ( зміна законодавства , введення експортно-імпортних обмежень та ін.). За об'єктами розрізняють ризики, що загрожують: • основним фондам; • оборотним засобам; • нематеріальним активам (втрата репутації підприємця тощо). Залежно від сфери виникнення підприємницьких ризиків їх поділять на ризики: • зовнішні (знаходяться поза контролем підприємця); • внутрішні (безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємця). За правовою підставою виникнення ризику розрізняють ризики: • що виникають з договірних зобов'язань; • позадоговірні. За ступенем підприємницького ризику розрізняють ризики: • допустимі (нормальні); • неприпустимі (надмірні). Допоміжна класифікація підприємницьких ризиків, пов’язана, зокрема, з територією ризиків: • глобальний ризик (загрожує підприємницької активності в рамках всієї країни - гіперінфляція і т.п.); • регіональний ризик (загрожує підприємницької активності в окремому регіоні - введення надзвичайного стану в окремому регіоні і т.п.); • локальний ризик (ризик, що загрожує окремому суб'єкту підприємницької діяльності ). Крім того, за тривалістю ризику в часі розрізняють: • короткочасні ризики (ризик невиконання зобов'язань по конкретній операції); • постійні ризики (ризики, які безперервно загрожують підприємницькій активності в даному секторі економіки або в даному районі - політичні ризики в країнах з нестабільною політичною системою і т.п.). За чисельністю осіб, які приймають ризиковане рішення, ризики поділяються на: • індивідуальні; • групові [64]. М. С. Клапків пропонує власну класифікацію, яка характеризує можливості та сфери впливу ризиків на господарського суб’єкта. Така класифікація зображена в табл. 1.1. | |
| Просмотров: 566 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |