Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Пятница, 29.03.2024


Главная » Файлы » Магистерские работы » Магистерские работы

ХАРАКТЕРИСТИКА РАДИ ЄВРОПИ ЯК УЧАСНИКА ПОЛІТИЧНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ
[ Скачать с сервера (423.5 Kb) ] 21.07.2017, 22:47
ВСТУП

Актуальність дослідження. Рада Європи (РЄ) − найстаріша в Європі міжнародна організація, до якої входять 47 держав-членів в європейському просторі. Її основна заявлена мета − побудова Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону. Оскільки, демократія посідає одне з перших місць серед базових цінностей і принципів існування людської цивілізації. Починаючи з ХVІІІ–ХІХ ст. вона становить серцевину теорії і практики суспільного життя більшості країн Європи та Північної Америки. Упродовж другої половини ХІХ – ХХ ст. демократія трансформувалася в універсальну ідеологічну систему, яку ототожнювали з низкою основоположних вартостей, що істотно впливали на політичну реальність, сприяючи змінам і новаціям у суспільстві, охоплюючи різноманітні аспекти політичної свободи. В умовах ХХІ ст. демократія поширюється в планетарному масштабі. Тому є доцільним дослідження діяльності Ради Європи як основної організації, яка займається питаннями поширення демократичних цінностей, верховенства права та ін..
Одним з найбільш значних досягнень Ради Європи вважається розробка і прийняття Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини. Вона сприяє уніфікації законодавства різних країн у цій сфері. Рада Європи проводить експертизу рівня захисту прав особистості в конкретній країні, в її законодавстві та на практиці. Рада Європи не є частиною Євросоюзу і її не слід плутати із Радою Європейського Союзу чи Європейською Радою.
Міжнародні організації є колективним учасником міжнародних відносин, через те що інституції та органи, які виникли в їх межах, забезпечують реалізацію інтересів держав, осіб чи суспільних груп, що їх створили. Серед недержавних учасників міжнародних відносин виділяють міжурядові організації, неурядові організації, транснаціональні корпорації та інші суспільні сили і рухи, що діють на світовій арені. Зростання їхньої ролі та впливу стали відносно новим явищем у міжнародних відносинах, характерним для післявоєнного часу. Французький учений Ш. Зоргбіб виділяє три основні риси міжнародних організацій: 1) політична воля до співпраці, яка зафіксована в установчих документах; 2) наявність постійного управлінського апарату, що гарантує послідовність у розвитку організації; 3) автономність компетенцій і рішень.
Ці положення обумовлюють актуальність, а також практичну значущість обраної теми випускної кваліфікаційної роботи, яка пов’язана з всебічним аналізом діяльності Ради Європи в політичній сфері суспільного життя.
Мета роботи полягає у всебічному аналізі, дослідженні та оцінці ефективності результатів діяльності Ради Європи в системі міжнародних відносин на сучасному етапі.
Для досягнення мети були поставленні такі завдання:
 визначити цілі, принципи, структуру та сфери діяльності Ради Європи;
 дослідити основні документи: конвенції, договори, угоди, які стосуються діяльності Ради Європи в системі міжнародних відносин;
 проаналізувати діяльність Ради Європи в системі міжнародних відносин на сучасному етапі;
 дослідити важливість розвитку співробітництва України та інших міжнародних організацій з Радою Європи;
 розкрити діяльність Ради Європи щодо зміцнення демократії у посткомуністичних країнах Центрально-Східної Європи у нових геополітичних умовах, які склались після завершення «холодної війни»;
 з’ясувати роль та місце Ради Європи.
Об’єктом дослідження є діяльність Ради Європи в суспільному житті
Предметом дослідження є основні напрямки, форми і значення діяльності Ради Європи в політичній сфері суспільного життя.
Досягнення поставленої в роботі мети передбачає використання наступних методів дослідження:
- системного (дає можливість розглядати політичну сферу суспільного життя як комплекс взаємопов'язаних елементів, одним з яких і є діяльність Ради Європи);
- порівняльного (дає можливість співставити програми діяльності Ради Європи в системі міжнародних відносин);
- структурно-функціонального (дозволяє дослідити структуру міжнародних відносин Ради Європи).
У відповідності до поставлених мети та завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається із вступу, трьох розділів диференційованих на шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел . Загальний обсяг роботи складає 66 сторінок. Список використаних джерел містить 46 джерел.


РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАДИ ЄВРОПИ ЯК УЧАСНИКА ПОЛІТИЧНОЇ СФЕРИ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ
1.1 Цілі, принципи, структура та напрямки діяльності Ради Європи
Жахи другої світової війни, жорстокості, створені нацистським режимом змусили весь світ по-новому поглянути на проблему забезпечення прав людини. Крім того, абсолютно неспроможним виявилося їх дотримання на внутрішньодержавному рівні виключно національними зусиллями. Таким чином, завдання по налагодженню міждержавного співробітництва у правозахисній галузі придбало в післявоєнний період особливої актуальності і нагальності.
У сучасних міжнародних відносинах міжнародним організаціям відводиться значна роль. Починаючи з ХІХ століття, прагнення до інтернаціоналізації багатьох сторін життя суспільства викликало необхідність створення нової форми міжнародного співробітництва, тому новим етапом у розвитку світового співтовариства було створення перших міжнародних універсальних організацій. Згідно даних Союзу міжнародних асоціацій в 1998 році існувало 6020 міжнародних організацій, а за останні два десятиліття їх загальна кількість зросла більш ніж вдвічі, всі вони мають різний правовий статус. [6]
Це дозволяє говорити про систему міжнародних організацій, центром якої є ООН. Міжнародні організації є колективним учасником міжнародних відносин, через те що інституції та органи, які виникли в їх межах, забезпечують реалізацію інтересів держав, осіб чи суспільних груп, що їх створили. Історичного значення як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації набувають лише на початку ХІХ століття, після знаменитого Віденського конгресу. Саме міжнародні організації спрощували взаємини між державами Європи, даючи змогу реалізувати низку спільних інтересів поза традиційними процедурами, передбаченими у міждержавних відносинах. Значення на кількість міжнародних організацій у ХІХ - ХХ ст. постійно зростали.
Н. Ломагін зазначює, що міжнародною організацією є стабільна, чітко структурована форма міжнародного співробітництва, що створена її членами на добровільній основі для спільного розв’язання загальних проблем і провадить діяльність у рамках статуту. [15, c. 15]
Слід зазначити, що термін "міжнародні організації" вживається, як правило, до міждержавних (міжурядових), і до неурядових організацій. Їх юридична природа різна.
Величезну роль в системі забезпечення прав людини відіграє така організація як Рада Європи, яка була створена в 1949 році. Досліджуючи розвиток цієї організації, слід відзначити, що її сфера впливу почала розширюватись саме після розпаду СРСР, коли більшість посткомуністичних країн вступили до Ради Європи. Із закінченням холодної війни діяльності цієї організації було надано новий імпульс, який спонукав її сконцентрувати увагу на питаннях демократичних перетворень. У результаті навіть сам вступ до Ради Європи ставав додатковим стимулом для їх здійснення. Тому, прийняті в Раду Європи держави повинні були взяти на себе зобов'язання підписати Європейську конвенцію з прав людини та прийняти всю сукупність її контрольних механізмів. Умовами приєднання нових членів до Ради Європи є також наявність демократичного правового устрою та проведення вільних, рівних і загальних виборів. Важливо і те, що багато питань становлення громадянського суспільства в постсоціалістичних країнах ставали предметом уваги в рамках Ради Європи. У їх числі були проблеми захисту національних меншин, питання місцевого самоврядування.[23, c.135]
Рада Європи - це одна з авторитетних міжнародних організацій, яка була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками: Бельгією, Данією, Францією, Великобританією, Ірландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією і Швецією. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи, у ст. 1 зафіксована мета організації і вона передбачає досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення у життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу. [36, c.12]
Організація займається всіма важливими питаннями, які виникають у європейському суспільстві, за винятком питань оборони. Програми її діяльності охоплюють такі сфери суспільного життя, як права людини, засоби масової інформації, правове співробітництво, соціальні та економічні питання, охорона здоров`я, культура, освіта, культурна спадщина, спорт, молодь, місцева демократія, транскордонне співробітництво навколишнє середовище, регіональне планування. Одним із важливих напрямків діяльності цієї організації є також розвиток політичного партнерства з новими демократіями Центральної та Східної Європи, надання допомоги країнам цього континенту, в їх політичних, законодавчих, конституційних реформах. Коло питань, якими займається вона не є постійним, навпаки воно розширюється, еволюціонує, адаптується до нових процесів і ситуацій. Хоч поле діяльності Ради Європи до якої входить 47 держав-членів, і не є всеосяжним, однак цього не можна сказати про їх плани і прагнення.
Від самого початку свого існування Організація намагається усувати будь-які перешкоди між народами, створюючи в Європі єдиний простір, в основі якого лежать загальнолюдські цінності. Тому вона була створена саме для захисту прав людини і парламентської демократії, забезпечення принципу верховенства права, для прийняття європейських угод, які мають стандартизувати діяльність держав-членів у соціальній та правовій сферах, для того, щоб сприяти усвідомленню існування європейської культурної самобутності, яка базується на різних системах суспільних цінностей і охоплює різні культури.
Права людини, демократія, верховенство права лежать в основі терпимого і цивілізованого суспільства, ці цінності необхідні для стабільності, економічного зростання та соціальної згуртованості європейського континенту. Саме тому, організація шукає спільні рішення таких проблем, як тероризм, організована злочинність і корупція, кіберзлочинність, біоетика, клонування, насильство щодо жінок і дітей і торгівля людьми. Співпраця між усіма державами-членами – це єдиний спосіб відповісти на ці виклики сучасності. Рада Європи стала символом втілення — особливо у роки холодної війни — західноєвропейської колективної відданості ліберальній демократії. Розширення Ради Європи зміцнило її роль як організації, що має на меті захист та розвиток плюралістичної демократії по цілому континенту. І дійсно, її часто називають «клубом демократій», або ж «домом демократій». [36, c.210]
Відповідно до ст. 12 Статуту Ради Європи, офіційними мовами Ради Європи є англійська та французька мови, але під час сесій Парламентської асамблеї як робочі мови використовуються також німецька, італійська та російська. За певних умов під час обговорень може здійснюватись переклад також на інші мови. [36]
Оскільки головним пріоритетом у роботі Ради Європи є захист прав та основних свобод людини у державах-учасницях, то слід зазначити, що реалізація цього завдання організації здійснюється в 4-ох основних напрямках:
- зміцнення європейської солідарності (гарантуючи при цьому повагу до особи, ї свобод, соціальних економічних і культурних прав шляхом створення ефективних систем контролю та захисту);
- виявлення нових загроз порушення прав людини та приниження людської гідності;
- привернення уваги громадськості до значимості прав людини;
- заохочення щодо вивчення проблем прав людини в школах, вищих учбових закладах та серед професійних груп (юристи, службовці, персонал виправних закладів тощо).
Генеральний секретар Ради Європи обирається Парламентською асамблеєю на 5 років, він відповідає за стратегічне планування, діяльність та виконання бюджету організації, а також контролює її повсякденне управління. На сьогодні генеральним секретарем Ради Європи є політичний діяч з Норвегії − Турб'єрн Ягланд (з 1 жовтня 2009 року).
Для полегшення діяльності в правозахисній сфері та пов'язаних з нею областях в рамках Ради Європи була сформована необхідна організаційна інфраструктура. Вищим керівним органом є Комітет міністів, який складається з міністрів закордонних справ всіх держав-членів організації, і вони збираються на сесії один раз на рік. Він обговорює політичні аспекти співробітництва (за виключенням питань оборони), виробляє програму діяльності Ради Європи, затверджує її. Діяльність Комітету включає підготовку та укладення конвенцій або угод, прийняття рекомендацій державам-членам, прийняття бюджету, прийом нових держав-членів, вироблення програм співробітництва та сприяння країнам Східної та Центральної Європи, контроль за виконанням рішень Європейського суду з прав людини. Комітет міністрів приймає також декларації та резолюції з актуальних політичних питань та міжнародних проблем, часом його рішення стають основою для європейських конвенцій та угод. Щотижня проводяться засідання Комітету на рівні постійних представників. [36, c. 136]
Другим головним органом Ради Європи є Парламентська асамблея (ПАРЄ). Вона є консультативним органом, до її складу входять представники всіх парламентів держав-членів організації. Асамблея проводить чотири сесії на рік, приймає резолюції та рекомендації на основі доповідей, які готуються депутатами. В ході роботи кожної сесії обговорюються актуальні міжнародні проблеми, в обговоренні яких беруть участь як відомі політичні діячі, так і представники різних міжнародних організацій, тому цей факт підтверджує значимість діяльності організації на континенті, а також її вплив на розвиток демократії в інших регіонах. Згідно зі ст. 22 Статуту Ради Європи, Асамблея є дорадчим органом, що обговорює відповідні питання у межах своєї компетенції і передає свої висновки Комітету міністрів у формі рекомендацій. В цілому до ПАРЄ входять 318 членів та 318 «заступників».
Асамблея регулярно організовує конференції, колоквіуми, публічні парламентські слухання з важливих проблем сучасності, які проходять у формі діалогу між парламентарями та спеціалістами.
Також до структури Ради Європи входить Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени РЄ. Саме він контролює виконання Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Судді обираються ПАРЄ на 6 років. Голова Суду обирається на пленарних засіданнях. Суд розділений на чотири секції, наповнення яких має представляти різні правові системи держав - учасниць Конвенції. Європейський суд з прав людини − відкритий для держав і окремих осіб, незалежно від громадянства. Водночас, деякі автори одним із основних принципів діяльності Суду з прав людини вважають принцип "субсидіарності". Так, В.Мармазов вважає, що держава-учасниця повинна самостійно забезпечити рівень захисту прав людини, який відповідав би цілям Ради Європи, а Європейський Суд розглядає справу лише у такому випадку, коли її не вдалося вирішити на національному рівні (тобто його роль є додатковою). [4, c.45]
Ще одним консультативним органом з конституційного права Ради Європи є Венеціанська комісія. Створена в 1990 році. З 2002 року брати участь у роботі комісії можуть і країни, що не входять до організації. Сесії проходять у Венеції, звідки і неофіційна назва комісії. Офіційна назва - Європейська комісія за демократію через право. Комісія має свій бюджет, відокремлений від бюджету РЄ. Конгрес місцевої і регіональної влади в Європі, складається з двох палат: Палати місцевої влади та Палати регіонів. Конгрес проводить свої пленарні засідання в Палаці Європи в Страсбурзі, де знаходиться його постійний секретаріат. Конгрес був заснований в 1994 році і зараз є невід'ємною частиною Ради Європи. Конгрес представляє більше 200 тисяч європейських муніципалітетів і регіонів, будучи місцем для обговорення загальних проблем, обміну досвідом і розвитку взаємодії. Найважливішою метою Конгресу є забезпечення участі муніципалітетів і регіонів у процесі європейської уніфікації та функціонування Ради Європи, просування демократії і співробітництва між органами влади різних рівнів і різних держав. Конгрес займається такими специфічними питаннями як, наприклад, безпека в муніципалітетах, міжкультурний і міжрелігійний діалог, міграція, культура, освіта та багатьма іншими. Конгрес заохочує ефективну організацію місцевих та регіональних влад в усіх державах-членах Ради Європи, особливо в так званих "молодих демократіях", досліджує стан місцевої і регіональної демократії, ступінь реальної участі громадян в реалізації влади, представляє інтереси місцевих та регіональних влад при виробленні європейської політики, заохочує прикордонне співробітництво з метою встановлення та підтримання миру, толерантності і довгострокового розвитку, а також створення Єврорегіонів.
Конференція міжнародних неурядових організацій об'єднує близько 400 міжнародних неурядових організацій Доносячи до Ради Європи голос громадянського суспільства, вона життєво необхідна політикам для зв'язку з громадськістю. Конференція використовує досвід міжнародних неурядових організацій і їх близькість до громадян європейських країн.
Комісар з прав людини. Інститут Комісара з прав людини було створено в 1999 році. До завдань Комісара належить поширення інформації та ознайомлення населення з правами людини у державах-членах, нагляд за повним і ефективним виконанням документів Ради Європи, таких, як конвенції, рекомендації та резолюції Комітету міністрів. Комісар не наділений якимись реальними повноваженнями, однак він надає консультації або поширює інформацію про захист прав людини та про запобігання порушенням прав людини. [36]
До складу Секретаріату входять Генеральний секретар, заступник Генерального секретаря та інший необхідний персонал, які призначаються Консультативною асамблеєю за рекомендацією Комітету мiнiстрiв. Секретаріат розміщується в штаб-квартирі Ради, тобто в Страсбурзі.
Щодо фінансування Ради Європи, то згідно з фінансовими правилами Генеральний секретар щороку подає на затвердження Комітету бюджет. Також він щорічно повідомляє уряд кожної держави-члена Ради про розмір його внеску, який сплачується кожним членом Ради Генеральному секретарю після дати отримання повідомлення, але не пiзнiше ніж через шість мiсяцiв після цієї дати. А розмір внеску асоційованого члена визначається Комітетом. Рада Європи перейшла на дворічну програму роботи та дворічний бюджетний цикл, що дозволить вдосконалювати процес планування та управління ресурсами у відповідності з практикою, прийнятою в таких міжнародних організаціях, як ООН та ОБСЄ. Програма і бюджет на 2012-2013 роки спрямовані на посилення контролю за витратами, в тому числі на значне скорочення персоналу і переорієнтацію ресурсів на пріоритетні напрямки діяльності в сфері захисту прав людини, верховенства права і демократії з особливим наголосом на заходи на місцях і підвищення дієвості моніторингових механізмів з метою вдосконалення узгодженості та ефективності проведеної роботи та підвищення її значущості. Україна в 2012 році внесла загалом 4 млрд. € до бюджету організації, який загалом становить 302 млрд. €.
Рада Європи, її персонал та представники держав-членів мають традиційні привілеї та імунітети відповідно до ст. 40 Статуту. Генеральна угода щодо привілеїв та імунітетів Ради Європи від 1949 року та Протокол (Серія Європейських Договорів (СЄД) №10) визначає їх у деталях. Дані привілеї та імунітети передбачені, аби надати організаціям, їх персоналу та представникам відповідних держав-членів можливість здійснення власних функцій у повністю незалежний спосіб.
Генеральна угода відзначає, що Рада Європи володіє правосуб’єктністю і може, укладати контракти, набувати та володіти рухомим і нерухомим майном, виступати позивачем і відповідачем у суді. Її майно та будови недоторканні. Її майно, доходи та інша власність не підлягають прямому оподаткуванню, будь-яким митним зборам, заборонам та імпортним обмеженням. Угода також визначає привілеї та імунітети, котрі мають члени Комітету Міністрів під час здійснення ними своїх службових функцій або ж при їхньому проїзді на офіційні зустрічі. Дані заходи передбачаються для захисту їхньої незалежності та надання повних гарантій свободи слова. Вони, отже, не можуть бути ані ув’язненими, ані затриманими, їх багаж не може піддаватися оглядові, вони також не несуть відповідальність за дії, вчинені при виконанні службових обов’язків. Усі їхні папери та документи недоторканні, і вони мають право використовувати кодування та отримувати документи чи листи кур’єром або у поштових мішках. Члени Парламентської Асамблеї мають подібні гарантії. Генеральний Секретар та його заступник мають, разом з іншим членом подружжя та неповнолітніми дітьми привілеї та імунітети, винятки та преференції, прирівняні до статусу дипломата відповідно до міжнародного права. [3, c.95]

1.2 Рада Європи як нормотворча організація: європейські конвенції
На даний момент діяльність Ради Європи охоплює практично всі аспекти життя європейців, за винятком питань оборони, а саме: дотримання прав людини, освіта, культура і спорт, соціальні питання, безробіття серед молоді, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища та архітектурної спадщини, місцеве і регіональне управління, право. [9]
Для аналізу документів та конвенцій Ради Європи треба визначити, які ж є основними, якими керується організація у своїй діяльності, бо всіх угод, договорів, протоколів і конвенцій налічується більше 200. Як вже було вище зазначено головним документом РЄ є Статут, від 5 травня 1949 року, який складається з 10 глав та 42 статей. [36]
Європейська конвенція з прав людини була першою конвенцією, узгодженою державами, які створили Раду Європи більше 60 років тому, і вона була підписана та ратифікована всіма державами, які з тих пір вступили до Ради Європи. Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод - повна назва Європейської конвенції про Права людини чи ЄКПЛ - була підписана у 1950 році і вступила в силу в 1953 році. Вона складається з 59 статей та ІІІ розділів. У літературі під «європейськими стандартами із захисту прав людини» розуміють визнані європейським співтовариством і закріплені в його документах юридичні норми, а також механізми їх гарантії, захисту та забезпечення на практиці.[15]
Довільні арешти, депортації і страти, позбавлення волі без пред'явлення звинувачень, концтабори і геноцид, тортури і показові судові процеси були частиною дуже недавнього досвіду в більшій частині Європи. Це була руїна Другої світової війни, яка привела європейських державних діячів до посилення захисту прав осіб, по відношенню до держави. Європейські лідери хотіли захистити майбутні покоління від таких переживань. «Ніколи знову» це було їх нове гасло. [19]
ЄКПЛ не тільки забезпечує громадянські і політичні права для осіб, але й дає кожному в Європі практичний захист своїх прав шляхом введення зобов'язань для держав. ЄКПЛ гарантує право на подачу індивідуальної скарги, яка дозволяє будь-якій людині подати позов до суду проти своєї власної держави. Багато юристів стверджують, що права людини є «абсолютними» і їх повинні поважати, перш за все інше. Вони також стверджують, що вони є «неподільними» та зловживання одним правом послаблює захист усіх прав. Але права людини часто мають два аспекти: позитивне право, яке часто є самоочевидним − право на життя і свободу, свободу слова, совісті та релігії, право на вступ у шлюб, наприклад, − а також частково негативні, який не є завжди очевидними. Права часто вступають у протиріччя один з одним. Ще права часто мають на увазі зобов'язання. Свобода вираження думок – це право не є однозначним, бо наприклад, припускає обмеження. Якщо одна людина таким чином перешкоджає свободі іншої людини. Таким чином, право припускає обов'язок бути терпимими. І навіть терпимості повинні знати деякі обмеження, оскільки надмірна толерантність може призвести до анархії і руйнування інших прав людини.
Основні права в ЄКПЛ: право на життя; заборона катувань; заборона рабства і примусової праці; право на свободу та безпеку, право на справедливий судовий розгляд і заборона покарання без належної правової процедури, право на повагу до приватного і сімейного життя, свободу думки, совісті і релігії, свободу вираження поглядів, свободи зібрань та об’єднання; право на шлюб, право на ефективний засіб юридичного захисту; заборона дискримінації. Права,які були додані в більш пізні протоколи: право на власність; право на освіту; право на вільні вибори; заборона позбавлення волі за борги; свобода пересування; заборона висилки громадян; заборона колективного вислання іноземців, відміна смертної кари, право на оскарження у кримінальних питання; рівність між подружжям; загальна заборона дискримінації. [9]
Таким чином, держави повинні жити у відповідності з високими стандартами забезпечення усіх прав людини. Відповідальність за дотримання норм права та поширення демократії в суспільстві лежить на державних посадових особах та інституціях: таких як поліція і військові, розвідувальні служби, судовий і пенітенціарний персонал, лікарі і медсестри, а також на державних службовцях в цілому і на політиках в уряді держави.
Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 2005 року, яка вступила в силу 2007року. Складається з 32статей. « Метою цієї Конвенції є збільшення зусиль Сторін у запобіганні тероризму і його негативним наслідкам стосовно повного здійснення прав людини, зокрема права на життя, як заходами, вжитими на національному рівні, так і шляхом міжнародного співробітництва, з приділенням належної уваги чинним багатостороннім або двостороннім договорам чи угодам між Сторонами». [11].
Держави, які підписали конвенцію залежно від обставин та з огляду на свої можливості надають одна одній допомогу й підтримку з метою посилення здатності запобігати вчиненню терористичних злочинів, зокрема шляхом обміну інформацією та передовим досвідом, а також підготовки кадрів та інших спільних зусиль превентивного характеру. Також держави-сторони Конвенції надають одна одній максимальну допомогу у зв'язку з розслідуванням або судовим розглядом кримінальних справ або провадженнями щодо видачі правопорушників, які стосуються злочинів, викладених у статтях 5-7 та 9 цієї Конвенції, зокрема допомогу в отриманні наявних у них доказів, які необхідні для таких проваджень. Ця Конвенція є продовженням Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 1977року, яка набула чинності для України у 2002році. Європейський комітет з проблем злочинності Ради Європи має бути поінформований про застосування цієї Конвенції,адже він докладає всіх необхідних зусиль для сприяння дружньому вирішенню будь-яких труднощів, що можуть виникнути при її виконанні.
Європейська культурна конвенція 1954 року, складається з 11статей і яка набула чинності для України 1994року має дуже важливе значення для збереження європейської культури. Кожна держава, яка підписала цю конвенцію у міру можливості:
- заохочує вивчення своїми громадянами мов, історії і культури інших Договірних Сторін і надає цим Сторонам можливості для сприяння такому вивченню на її території;
- докладає зусиль для сприяння вивченню своєї мови або своїх мов, історії і культури на території інших Договірних Сторін і надає громадянам цих Сторін можливості для такого вивчення на її території.
Також держави проводять взаємні консультації в рамках Ради Європи з метою здійснення спільних дій, які сприятимуть культурним заходам, що становлять інтерес для Європи.
Європейська конвенція про мирне врегулювання спорів 1957року. Складається з преамбули, 4 глав і 41 ст. Передбачає передачу Міжнародному суду ООН спорів, предметом яких є: а) тлумачення договорів; б) будь-які питання міжнародного права; в) наявність встановлених порушень міжнародних зобов'язань; г) характер або обсяг відшкодувань, що здійснюються внаслідок порушення міжнародного зобов'язання.
Стосовно спорів, що можуть виникнути між державами — членами РЄ, то за Конвенцією запроваджується процедура примирення, яку здійснює комісія з примирення. Конвенція містить норми, які регулюють склад, повноваження, а також процедуру створення комісії з примирення. Така комісія вивчає спірні питання, збираючи з цією метою необхідну інформацію і проводячи обстеження, та докладає зусиль для примирення сторін, а також розробляє умови примирення, доводить їх до відома сторін у строк, визначений нею. Якщо сторони не дійшли згоди за процедурою примирення або вирішили не вдаватися до неї, вони можуть звернутися до арбітражу, суду. Конвенція (ст. 26) містить загальне правило, за яким у разі, коли компромісу не укладено або в ньому не зазначено норми, що ними повинен керуватися арбітраж, суд, останній «вирішуватиме справу ex aequo et bono з урахуванням загальних принципів міжнародного права на основі поважання договірних обов'язків і остаточних рішень міжнародних судів, які є обов'язковими для сторін». [29]
Європейська соціальна хартія 1961року, складається з 5 розділів і 38 статей, набула чинності для України 1996 року. Вона проголошує права та свободи і встановлює контрольний механізм, покликаний гарантувати їх дотримання країнами-учасниками. А Європейська соціальна хартія (1996 рік) набула чинності у 1999 році. Вона поступово замінює Хартію 1961 року. Права, які гарантує Хартія торкаються повсякденного життя кожного: право на житло, освіту, зайнятість, охорону здоров’я, юридичний та соціальний захист, свободу пересування, заборону дискримінації.
Європейський комітет з соціальних прав здійснює нагляд за дотриманням взятих на себе зобов’язань країнами-учасниками щодо Хартії. Його 15 незалежних та безпристрасних членів обираються Комітетом Міністрів Ради Європи строком на 6 років з правом продовження повноважень ще на один термін. Комітет визначає відповідність національного права і практики в країнах-учасниках положенням Хартії (стаття 24 Хартії, доповнена Туринським Протоколом 1991 року). Щорічно країни-учасники подають доповіді, в яких здійснюють опис виконання взятих на себе зобов’язань щодо Хартії у законодавстві та на практиці. Кожна доповідь стосується лише взятих на себе країнами зобов’язань. [29]
Рамкова конвенція про захист національних меншин, складається з 5 розділів і 32 статей, відкрита для підписання з 1 лютого 1995 р., вона встановлює принципи у вигляді настановчої програми. Це перша міжнародна багатостороння угода щодо принципів захисту національних меншин. Держави, які ратифікували Конвенцію, зобов'язані поважати ці принципи, а саме: рівність усіх перед законом, розвиток національних культур і збереження національної самобутності, релігії, мов та традицій, право створювати свої власні приватні освітні та учбові заклади і керувати ними, забезпечення доступу до засобів масової інформації, встановлення вільних та мирних транскордонних контактів із людьми, які законно проживають на території інших держав, використання мов національних меншин у вивісках, рекламних написах тощо. Для реалізації проголошених прав і свобод національних меншин держави, що підписали Рамкову конвенцію, зобов'язані: вжити необхідних заходів для досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного і культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, що становлять більшість населення; створити необхідні умови для того, щоб представники національних меншин мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, основні елементи своєї самобутності; утримуватися від політики та практики асиміляції, дискримінації, ворожого ставлення чи насильства щодо осіб, які належать до національних меншин; заохочувати атмосферу терпимості, міжкультурного діалогу, вживати заходів для поглиблення взаємоповаги, взаєморозуміння та ефективного співробітництва між усіма особами, які мешкають у межах території цих держав. [27]
Європейська конвенція про здійснення прав дітей 1996 року. Це перший міжнародний акт, присвячений судовому захисту прав та інтересів дитини. Складається з преамбули і 26 статей, об'єднаних у 5 розділів. У преамбулі підкреслюється важливість такого універсального міжнародно-правового документа, як Конвенція ООН про права дитини 1989, ст. 4 якої вимагає, аби держави-члени вжили всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для захисту прав дітей. [29]
Наголошуючи на обов'язку батьків, а також держав відстоювати права і найвищі інтереси дітей, Конвенція підкреслює необхідність надавати дітям можливість самим здійснювати свої права. До найважливіших прав дитини віднесено: право бути поінформованим та право висловити свою думку під час розгляду справи (ст. 3); право на клопотання щодо призначення спеціального, представника (ст. 4), а у відповідних випадках — адвоката. У ст. 10 Конвенції визначено обов'язки представника інтересів дитини. Він надає дитині всю відповідну інформацію, якщо внутрішнім законодавством дитину визнано такою, що має достатній рівень розуміння, роз'яснює дитині можливі результати реалізації її думки та можливі наслідки будь-якої дії представника, а також з'ясовує думку дитини та доводить її до відома судового органу. [31]
Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, підписана в 2005 році, складається з преамбули, 10 розділів та 47 статей. Набула чинності для України у 2011 році. Ця Конвенція застосовується до всіх форм торгівлі людьми, незалежно від того, чи є вони національними або транснаціональними, чи пов'язані чи не пов'язані вони з організованою злочинністю.
Цілями цієї Конвенції є:
- запобігання торгівлі людьми й боротьба з нею з одночасним гарантуванням гендерної рівності;
- захист прав людини стосовно жертв торгівлі людьми, розробка всеосяжної структури захисту жертв і свідків і допомоги їм з одночасним гарантуванням гендерної рівності, а також забезпечення ефективного слідства й кримінального переслідування;
- сприяння міжнародному співробітництву в боротьбі з торгівлею людьми. [36]
Отже, проаналізувавши основні конвенції Ради Європи, можна зазначити, що головним досягненням у роботі організації є створення ефективної системи європейського права у галузі прав людини та забезпечення правового регулювання поведінки держав у цій галузі. Робота Ради Європи ведеться на міжурядовому, міжпарламентському рівнях, через місцеві органи самоврядування та неурядові організації.
Необхідно відзначити, що більш ніж за 60-річний період функціонування Ради Європи сформувалася її правова система. В її основі закладені загальноєвропейські закономірності розвитку, інтеграційні та інші процеси, пов’язані з впровадженням у практику ідеї «єдиної стабільної Європи». Формування правової системи Ради Європи відбулося під впливом як романо-германського, так і англо-американського типу правової системи, а також у відповідності з принципами міжнародного універсального права. Як і будь-яка інша правова система Ради Європи складається з трьох структурних частин: інституційної, нормативної, функціональної. Аналіз напрямків та функцій Ради Європи дав можливість виокремити два види діяльності: правотворчу та правозастосовну, які забезпечують досягнення більшості цілей Ради Європи, передбачених у її Статуті.
Основні ознаки правової системи Ради Європи:
- функціонування її у межах, визначених Статутом, та у відповідності із загальновизнаними міжнародними нормами та принципами;
- наявність основних елементів − суб’єктів міжнародного права;
- наявність універсальних, загальних міжнародно-правових норм;
- значна роль судових прецедентів у галузі захисту прав людини;
- наявність у Європейського Суду з прав людини у ряді випадків нормотворчих функцій;
- формування загальноєвропейських правових стандартів, насамперед у галузі захисту прав людини [33, c. 57-63] .
Оскільки сучасна система міжнародних відносин побудована на принципах міжнародного права і вони є взаємопов’язаними, то слід зазначити, що система права Ради Європи є невід’ємною частиною міжнародного права, яка утворюється та функціонує на підставі основних принципів та норм міжнародного права, що регулюють міждержавні відносини у межах мети та завдань Ради Європи. Всі норми є взаємоузгодженими і розподіленими на галузі та інститути, які відповідають ідентичним галузям та інститутам міжнародного права, хоча їх дія і обмежується завданнями Ради Європи. Деякі дослідники дискутують з приводу включення до системи права Ради Європи рекомендаційних норм, які фіксуються у політичних, а не у юридичних джерелах і не підлягають ратифікації, а недотримання їх положень не викликає наслідків. [33, c. 126]
Категория: Магистерские работы | Добавил: opteuropa | Теги: ХАРАКТЕРИСТИКА РАДИ ЄВРОПИ ЯК УЧАСН, приватне право, скачать магистерскую, магістерська з права, доповідь з права
Просмотров: 729 | Загрузок: 23 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно