Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Четверг, 04.03.2021


Главная » Файлы » Магистерские работы » Магистерские работы

Культ предків в календарно-обрядовому фольклорі весняно-літнього циклу
[ Скачать с сервера (148.5 Kb) ] 16.02.2018, 22:37
Культ предків – один із найдавніших культів, релікти якого містяться в обрядовості як родинній, так і календарній. Відомий дослідник М. Грушевський у своїй праці «Історія України-Руси» пише: «Існування віри в посмертне життя підтверджують і такі факти, як звичай наділення мерця при похороні речами, що були йому потрібні в житті і мусять знадобитися в посмертнім продовженні його життя, як культ духів предків і вірування, що мерці можуть з’являтись часом між живими, а людська душа в певних випадках може перейти в рослину або звіря, – вірування сі переховались в нашій народній словесності й досі.» [груш, с. 2.].
Поширеність і вагомість культу предків є безперечноюі не лише в українській традиційній культурі, але і в культурах нордів світу. Фольклорні тексти зимового, весняного і літнього циклів зберегли в собі культ вшанування мертвих. Більше того, елементи, пов’язані саме із культом мертвих , є найбільш сталими і консервативними. В той час, як інші елементи обрядовості можуть занепадати чи видозмінюватись, культ вшанування предків (померлих) полишається сталим і незмінним. Так, традиція поминальної обрядовості в межах весняного циклу є чинною й досі.
Вище зазначений культ сформувався в до релігійний період і становить основу усіх політеїстичних релігій, таких як анімізм і тотемізм. Культ предків напряму пов'язаний із уявленнями про душу та потойбічне життя. Страх, що відчуває людина щодо померлих предків, обумовлює сталість культу предків у порівнянні з усіма іншими культами.
Актуальність роботи полягає у тому, що культ предків є темою полісемантичною і дослідженою з погляду обряду. У світовій фольклористиці цій темі наділяли увагу Дж.Фрезер, Е.Тейлор, В.Вундт, Е.Дюркгайм та інші. У вітчизняній фольклористиці ця тема підіймалася у працях П. Чубинського, М. Драгоманова, В. Антоновича, М. Сумцова, М. Костомарова, О. Потебні, І. Франка, О. Таланчук та інших вчених. Проте аналізу фольклорних текстів календарної обрядовості з погляду наявних в них елементів культу предків наділялось значно менше уваги. У цій роботі зроблено спробу висвітлити специфіку вираження культу предків у текстах весняного та літнього календарного циклу.

Мета роботи - дослідити особливості репрезентації культу предків у фольклорних текстах весняного та літнього календарних циклів.

Досягенння поставленної мети передбачає реалізацію таких завдань:
• дослідити та проаналізувати методико-джерельну базу щодо поняття про культ предків;
• виявити особливості зв’язку культу предків із уявленнями про душу та загробне життя;
• виявити специфіку фольклорно-образних моделей культу предків в уснопоетичній творчості різних народів;
• прослідкувати зв'язок культу предків з аграрним культом;
• дослідити специфіку виявлення культу предків в календарній обрядовості;
• на конкретних прикладах проаналізувати специфіку виявлення культу предків у фольклорних текстах весняного та літнього циклів;
• зробити висновки про проведене дослідження.

Об’єктом дослідження є українські фольклорні тексти весняного та літнього циклів.

Предмет дослідження – образні домінанти та специфіка виявлення культу предків в українських фольклорних текстах весняного та літнього циклів.

Методи досдження. Реалізація поставленої мети та завдань передбачає використання таких наукових методів:
• описовий;
• компаративний;
• метод компонентного та дискурсивного аналізу;
• узагальнення.

Джерельну базу роботи становлять праці В.Проппа, В.Гнатюка, Ф.Колесси, Е.Тейлора, Дж.Фрезера, Б.Рибакова та іншіх вітчизняних та зарубіжних вчених.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.


Розділ 1. Ґенезис культу предків: уявлення про душу та потойбічне життя.

1.1. Уявлення про душу і смерть.

Культ предків – найдавніший із релігійних культів та найпоширеніший у фольклорних уявленнях різних народів світу. Його рудименти чи не найкраще збереглися у народній обрядовості і по сьогодні. Більше того, не дивлячись на загальний релігійний занепад, культ предків не втрачає своєї потужності, і, зазнаючи трансформацій та модифікацій під впливом суспільства «постлюдства», побутує у сучасній культурі і досі. Як влучно зазначає І.Негреєв, культ предків, знаходячи своє чітке відображення у поховальній обрядовості, залишається найбільш консервативним та найбільш сталим. Натомість Ф.Колесса, відзначає, що «деякі обрядові форми, що повстали в глибокій старині, держаться ще й досі силою традиції, звичаю й переданого з давніх віків забобонного страху перед їх порушуванням, хоч уже давно не відповідають народному світоглядові, не знаходять навіть у народному віруванні ніяких аргументів на своє піддержання, крім споконвічного «так годиться». Дуже часто навіть забувається давнє значення обряду, вкладається в нього зовсім інший зміст» [36, с. 7], - зазначає дослідник, говорячи про обряди, пов’язані із культом предків та віруванням про загробне життя і душу. Саме тому вище окреслена тема є актуальною по сьогодні, так як зберігає свою багатоплановість та полісемантичність.
Говорячи про культ предків, варто звернутися до його ґенезису. Ґенеза цього культу сягає первісних релігійних вірувань та уявлень – анімізму та тотемізму. Проте, перед тим як говорити про утворення культу предків як такого, варто, перш за все, розглянути уявлення першоелементу, на якому і тримається весь культ – уявлення про душу. Як влучно відзначив Дж.Фрезер: «Культ мертвих цілком заснований на уявленні або міфі про людську душу» [72, с. 428] .
Характер уявлення про душу у примітивних суспільств можна з'ясувати з розгляду його розвитку. За заувагою Е.Тейлора, «мислячих людей, що стоять на низькому ступені розвитку культури, понад усе хвилювали дві групи біологічних питань. Вони намагалися зрозуміти, по-перше, що становить різницю між живим і мертвим тілом, що складає причину неспання, сну, екстазу, хвороби і смерті? Вони задавалися питанням, по-друге, що таке людські образи, що з'являються у снах і видіннях? Бачачи ці дві групи явищ, давні дикуни-філософи, імовірно, насамперед зробили висновок, що напрошується сам собою і є очевидним, що у кожної людини є життя і є привид. Те й інше, мабуть, знаходяться в тісному зв'язку з тілом: життя дає йому можливість відчувати, мислити і діяти, а привид складає його образ, або його друге «я». І те й інше, таким чином, віддільно від тіла: життя може піти з нього і залишити його непритомним чи мертвим, а привид показується людям далеко від нього» [61, с. 212-213].
Натомість відомий вчений В.Вундт, виходячи із анімістичної теорії, розрізняє такі форми побутування душі:
1. Душа, як приналежність живого тіла, безпосередньо пов’язана із тілом, так би мовити, «тілесна душа». Душевні почування, психічні функції розуміються первісною людиною як прикмети живого тіла й його органів; за рахунок асоціації, фізичний і психічний елементи існують нероздільно, і є складовими частинами .
2. «Душа вільна» - становить елемент, який може розлучитися з тілом і вести самостійне існування. За думкою В.Вундта, джерелом такого уявлення є людський подих або пара, що виходить із вуст при віддиху [13, с. 34].
Ідучи за думкою В.Вундта, визначний вчений Ф.Колесса, зазначає, що «обидві душі – і зв’язана з тілом і вільна – в розумінні первісної людини існують паралельно одна одній. Та поняття «тілесної» душі старше, воно з часом втрачає одноцільність і дробиться на душі поодиноких органів тіла, локалізується в нирках, серці, очах, врешті уступає на друге місце перед поняттям вільної душі» [36, с. 11]. Як відзначає дослідник, логіка первісної людини навіть не відчуває суперечності в паралельному існуванні й сполучуванні в одне тих двох диспартних понять, а зв’язана з тілом душа нагадує про себе навіть у віруваннях культурних народів.
Для розуміння різних уявлень про людську душу, або дух, буде корисно звернути увагу на природу цих слів як понять. Дух, або привид, який являється перед сплячим або духовидцем, має вигляд тіні, і, таким чином, останнє слово увійшло у вжиток для вираження душі. Так, Е.Тайлор наводить приклад культури тасманійців, у яких одне і те ж слово позначає дух і тінь. Індіанці племені алгонкінів називають душу «отахчук», що означає «його тінь». Мовою кіче слово «натуб» означає і «тінь» і «душа». Аравакскіх «уеха» означає «тінь», «душа» і «образ». Абіпони вживають слово «лоакаль» для тіні, душі, відгуку і образу. Зулуси не тільки вживають слово «тунзі» як «тінь», «дух» і «душа», але думають, що після смерті тінь людини залишає відомим чином його тіло, щоб стати домашнім духом. Басуто не тільки називають душу, що залишається після смерті, «серіті», або тінню, але думають, що, коли людина ходить по берегу річки, крокодил може схопити його тінь у воді і втягнути його таким чином в воду. У Старому Калабаре існує таке ж ототожнення духу з «тінню», втрата якої згубна для людини. Таким чином, у примітивних суспільствах зустрічаються не лише типи тих загальновідомих античних виразів skia, або umbra, але також і сліди основної думки оповідань про людей, які втратили свою тінь, і тепер ще поширених у народів Європи і відомих сучасним читачам з розповіді Шамиссо «Петер Шлемиль» [61, с. 218]
У поняття про душу, або дух, вкладаються атрибути й інших життєвих проявів. Відомий антрополог Е.Тейлор відзначає, що караїби, пов'язуючи пульсацію серця з духовними істотами і визнаючи, що душа людини, призначена для майбутньої небесного життя, живе в серці, цілком логічно вживають одне і те ж слово для позначення «душі, життя і серця». Натомість тонганці вважали, що душа поширена у всьому тілі, але, головним чином, укладена в серце. Дослідник відзначає, що в одному випадку тубільці говорили європейцеві, що людина, похована кілька місяців тому, все ще залишається живою. «Один з них, намагаючись зробити для мене зрозумілим сенс своїх слів, взяв мою руку і, стискаючи її, сказав: «Це помре, але життя, яке в вас, ніколи не помре», - і показав іншою рукою на моє серце». Басуто говорять про померлу людину, що «її серце пішло», а про ту, яка одужує від хвороби - що «її серце повернулося». Це відповідає звичайним для Старого Світу поглядам на серце як на головний двигун життя, думки і пристрасті [61, с.212].
Е.Дюркгейм відзначає, що Зв'язок між душею і кров'ю, визнаний папуасами, яскраво виражено також і в єврейській та арабській культурах. У гвіанських індіанців племені макузі, існує вірування, що хоча тіло вмирає, «людина в наших очах не вмирає, мандрує близько». Втім, зв'язок між життям людини і зіницею ока відомий серед європейський народів, які небезпідставно бачать ознаку чаклунства або наближення смерті в зникненні образу в зіницях хворого [23,с. 64].
Окрім того, дослідники відмічають в багатьох культурах і віруваннях зв'язок акту дихання із душею і, відповідно, самим життям.
Західні австралійці вживають одне і те ж слово «вауг» як «подих, дух і душа», а на мові нетелей в Каліфорнії «піутс» означає: «життя, дихання, душа». Деякі гренландці визнають в людині дві душі: її тінь і її дихання. Малайці кажуть, що душа вмираючої людини виходить через її ніздрі, а яванці вживають одне і те ж слово «науа» для позначення «дихання, життя і душі» [61, с. 218 ].
Окрім того, уявлення про душу як про дихання або подих можна прослідкувати геть до семітичної та арійської етимологій і довести таким чином до головних джерел світових уявлень. Так, Е.Тайлор відзначає, що у євреїв «нефеш», дихання, вживається для позначення «життя, душі, розуму тваринного», тоді як «руах» і «нешама» представляють перехідний від «дихання» до «духу». Цим виразам відповідають арабські «нефі» і «рух». Те ж саме зустрічається і в санскритських словах «атман» і «прана», грецьких «психа» і «пневма» і в латинських «анімус», «аніма», «спірітус». У діалекті циган зустрічається те ж слово «дук» із значенням «дихання, душі, життя». Чи винесли вони це слово з Індії як частину свого спадку від арійського мови, а чи засвоїли його під час своїх мандрів по слов'янських землях - невідомо. Німецьке «гейст» і англійське «гост» мають, можливо, те ж саме первісне значення «дихання» [61, с. 220]. Таким чином, ми бачимо, що поняття про душу має тісний зв'язок із уявленням про дихання у багатьох народів.
Категория: Магистерские работы | Добавил: opteuropa | Теги: магістерська, дипломн, скачать реферат, курсач, КОНТРОЛЬНА, курсовая работа, скачати доповідь, курсова, доповідь з права., лабораторна робота
Просмотров: 192 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно