Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Пятница, 24.05.2024


Главная » Файлы » Магистерские работы » Магистерские работы

Поняття та правова природа юридичних осіб в Україні та ОАЕ
[ Скачать с сервера (158.0 Kb) ] 26.01.2018, 21:34
Актуальність теми. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права посідають важливе місце в цивільному й господарському обороті.
На сьогодні в Україні задекларовано здійснення глибоких соціально-економічних перетворень, а посилення приватно-правових засад у вітчизняному секторі економіки покликане сприяти залученню в цивільний оборот якомога більшої кількості конкурентоспроможних учасників.
Деякі теоретичні положення й критерії з’ясування правової суті юридичних осіб (об’єднань юридичних осіб), їх поділ на суб’єктів публічного та приватного права були обґрунтовані в юридичній науці радянського періоду та є непристосованими до ринкових відносин і вільного підприємництва. Тому питання розмежування статусу юридичних осіб (їх об’єднань) публічного й приватного права є актуальними. Крім того, окремі аспекти цієї проблематики раніше також не повною мірою розроблялися.
У зв'язку з розвитком в Україні ринкової економіки завдання законодавця і юридичної науки полягає у формуванні правової основи для ефективного використовування потенціалу іноземних компаній. Вихід України на міжнародний рівень як суверенної держави привернув до неї увагу корпоративних структур, які акумулюють значні фінансові ресурси, а також мають потенціал для їх інвестування в українську економіку. Проте нестабільність національного законодавства, яке могло б гарантувати захист іноземного капіталу, не дозволяє таким структурам розвернути повною мірою діяльність на території України.
В Україні зроблено ряд ефективних кроків направлених на поліпшення умов ведення бізнесу, які відповідають європейським принципам регулювання підприємницької діяльності, і завдяки яким відбулося зниження регуляторного тиску.
На законодавчому рівні закріплено: обов'язкове планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; публічне обговорення проектів регуляторних актів; проведення аналізу результативності проектів регуляторних актів; недопущення прийняття неефективних регуляторних актів; перегляд діючих регуляторних актів.
Процес спрощення порядку ведення бізнесу в Україні триває вже не перший рік. Зміни торкнулися таких аспектів ведення бізнесу, як процедура реєстрації та постановки на облік підприємництва в органах державної влади й управління, питання отримання дозвільних документів, видачі ліцензій на ведення певної діяльності тощо
Разом з тим при проведенні таких серйозних докорінних правових змін у статусі юридичної особи було б цікаво ознайомитися з досвідом інших країн. На нашу думку особливо цікавим був би досвід не вже розвинутих держав із сталою багаторічною економікою та стабільною незмінною правовою системою, а експерименти країн які вимушені розвивати свою правову систему «наздоганяючи» країни першого світу. Однією з таких країн є ОАЕ.
Об'єднані Арабські Емірати - країна з неймовірним економічним потенціалом. Однак варто зауважити, європейцеві буде досить складно відкрити бізнес в ОАЕ, так як незнання традицій і звичаїв, які шановані в цій країні, може дуже негативно позначитися на комерційній діяльності.
На ділові угоди в ОАЕ впливають клімат і релігія; вони відображають довгу історію купецтва. Століття торгівлі, обміну та продажу грошей сьогодні формують міцний фундамент для міжнародного бізнесу, який ведуть нащадки давніх купецьких родин.
Тут існують 2 види великих компаній: великі, багаті і впливові компанії, які виникли за останні 15 років з одного боку, і великі і старі торгові асоціації, чиї власники пишаються своєю багатою історією.
Багато урядовців також керують бізнесом, так само як і члени королівських сімей. Це сприймається цілком нормально, не так як в Європі чи в Північній Америці. Накопичення багатства пов'язане з досягненнями і розглядається як ознака успіху. Про прибутки прийнято говорити відкрито.
На бізнес великий вплив мають традиції ісламської культури. Існує деяка ритуальність і певний порядок, який визначається традиціями відданості, честі і гостинності. Багато традиції західного світу вбачаються як загроза для основних ісламських сімейних цінностей. В основному, бізнес ведеться чесним способом, шахрайства досить ефективно присікаються, а недобросовісна поведінка засуджується діловим співтовариством.
Кожен емірат в ОАЕ має свої особливості при реєстрації комерційного підприємства. Більш того, специфіка бізнесу, форма реєстрації та його масштабність безпосередньо залежить від емірату і його законодавчих особливостей.
Отже, в обраному муніципалітеті необхідно отримати ліцензію на здійснення тієї чи іншої діяльності. Вони, в свою чергу, бувають: професійні, комерційні, виробничі і торгові. Основна умова, яка повинна дотримуватися при відкритті бізнесу в ОАЕ, це наявність партнера в Еміратах. Саме він буде тримати контрольний пакет акцій, а також координувати діяльність комерційної організації. Йому ж і присвоєно право закрити підприємство, в разі його нерентабельність або з яких-небудь інших причин.
ОАЕ як один з міжнародних економічних центрів привертає до себе увагу іноземних бізнесменів, у тому числі українських, з кількох причин:
- вигідне географічне розташування, розвинена інфраструктура і комунікації;
- контроль влади ОАЕ над соціально-економічною ситуацією в країні істотно знижує політичні ризики для бізнесу і дозволяє йому вибудовувати середньострокові стратегії розвитку на місцевому ринку;
- партнерські відносини еміратських портів і логістичних компаній з іншими провідними світовими транспортними вузлами дозволяють організувати поставку товарів практично в будь-яку точку світу в стислі терміни;
- наявність вільних економічних зон (ВЕЗ) дає бізнесменам можливість розпоряджатися своїми коштами в країні без обмежень;
- можливість реєстрації офшорної компанії.
Вивчення досвіду створення та розвитку правового інституту юридичної особи в ОАЕ може бути корисним для реформ в сфері підприємницької діяльності що відбуваються зараз в Україні.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в порівняльно-правовому аналізі статусу юридичних осіб в Україні та ОАЕ.
Сформульована мета зумовила постановку та розв’язання наступних задач:
- Дослідити поняття та ознаки юридичних осіб в Україні та в ОАЕ;
- Проаналізувати види юридичних осіб в Україні та в ОАЕ;
- Зробити порівняльну характеристика нормативно-правового забезпечення юридичних осіб в Україні та ОАЕ;
- Встановити особливості ліквідації юридичних осіб в Україні та ОАЕ;
- Дослідити інвестиційну привабливість ОАЕ та України;
- Визначити особливості діяльності юридичних осіб в ОАЕ та Україні;
- Дослідити недоліки фінансово-правової діяльності в ОАЕ та Україні;
Об’єктом дослідження є порівняльна правова характеристика теорії та практики цивільного законодавства України та ОАЕ.
Предметом дослідження є правовий статус юридичних осіб в Україні та ОАЕ.
Методи дослідження. Основним методом дипломного дослідження є порівняльно-правовий метод, який застосовується при аналізі правового інституту юридичної особи в Україні та ОАЕ.
Історичний метод використовувався при аналізі змін які відбувалися у законодавстві ОАЕ протягом останніх сорока років.
Формально-логічний метод застосовувався при оцінці змісту правових норм України та ОАЕ.
Метод герменевтики застосовувався при аналізі змісту та формулювань правових норм, що описують подібні явища в законодавствах держав, що порівнюються.
Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.
Структура дипломної роботи обумовлена завданнями і методами
дослідження, і складається із вступу, трьох розділів, які поділені на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 101 сторінок.



РОЗДІЛ 1. Поняття та правова природа юридичних осіб в ОАЕ та Україні

1.1. Поняття та ознаки юридичних осіб в ОАЕ та Україні

Для того, щоб сформувати сучасне визначення юридичної особи, необхідно звернутися до аналізу цьо¬го поняття у цивільному праві різних країн світу. Водно¬час, як свідчить аналіз іноземної цивілістичної доктрини і законодавства, поняття юридичної особи є невизначеним у цивільних кодексах та законах багатьох країн. В юридичній літературі зазначається, що закони більшос¬ті західних країн не дають визначення того, що слід вважати юридичною особою [19, с.132].
При цьому діючі цивільні кодекси деяких держав взагалі не містять дефініції юридичної особи. По цьому шляху пішли і автори одно¬го з найбільш відомого і авторитетного - французького Цивільного кодексу 1804 р. (Кодекс Наполеона), у тексті якого до 1978 р. був відсутнім сам термін "юридична особа".
І тільки з 4 січня 1978 р., як підкреслено у літе¬ратурі, законом "Про товариства" було введено поняття юридичної особи до ЦК Франції. Подібна ситу¬ація спостерігається і в інших цивільно-правових кодифікаціях. Наприклад, у Цивільному кодексі Італії 1942 р. в розділі, який містить загальні положення про юридич¬ні особи, надається лише їх класифікація.
В інших ви¬падках цивільні кодекси та цивільно-правові акти обме-жуються лише найзагальнішими та надзвичайно корот¬кими формулами. Так, чинне Німецьке цивільне уложення 1896 р., містить окрему главу під назвою "юри¬дичні особи", яка тільки класифікує юридичні особи на товариства та установи, вказуючи, що товариства мо¬жуть бути такими, що не мають за мету ведення госпо¬дарчого підприємства та такими, що мають за мету ведення господарчого підприємства [16, с.115].
Аналізуючи законодавство ОАЕ можна побачити, що у законодавстві відсутні теоретичні та доктринальні поняття та доктрини, більшість норм характеризується стійкістю, практичністю та раціональністю. Правові норми сформовані як закони «прямої дії» та є зручними для розуміння.
Найбільш загальне визначення юридичної особи мі¬ститься також і у проекті Конституції ЄС від 2003 р. Зок¬рема, у ст.ІІІ-27 Секції І Титулу III "Зовнішня політика та дії" запропоновано наступне: "Компанії або фірми" означають компанії або фірми засновані відповідно до цивільного або торгового права, включаючи об'єднання осіб або інші юридичні особи, які керуються публічним або приватним правом, в тому числі і такі, що не мають за мету отримання прибутку [23, с.21].
Юридичною особою визнається організація, яка має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно і відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.
Юридичні особи повинні мати самостійний баланс або кошторис. На підставі визначення можна виділити ознаки, властиві юридичній особі: Організаційна єдність передбачає, що юридична особа виступає в цивільно-правових відносинах як єдине ціле. Юридична особа має чітку стійку структуру, закріплену в установчих документах. Діяльність усіх структурних підрозділів юридичної особи підпорядкована керівним органам, які формують і виражають волю юридичної особи зовні[19, с.134].
Майнова відокремленість означає, що юридичній особі належить майно на якомусь речовому праві: право власності, право господарського відання, право оперативного управління. Дане майно відокремлено від майна засновників юридичної особи, що оформляється наявністю самостійного балансу або кошторису.
Самостійна цивільно-правова відповідальність полягає в тому, що за своїми зобов'язаннями юридична особа відповідає особисто всім своїм майном. Засновники (учасники) юридичної особи або власники його майна за загальним правилом не відповідають за зобов'язаннями юридичної особи. Винятки можуть бути передбачені законом або установчими документами.
Виступ у цивільному обороті від свого імені припускає можливість юридичної особи від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, в тому числі укладати цивільно-правові договори, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.
Правова діяльність юридичних осіб в ОАEрегулюється наступними законами:[28].
- Цивільний кодекс.
- Закон про компаніях (Commercial Companies Law).
- Указ про податок на прибуток в Абу-Дабі (The Abu Dhabi income tax decree of 1965).
- Указ про податок на прибуток в Шарджі (Sharja Income Tax decree of 1968).
- Указ про податок на прибуток в Дубаї (Dubai Income Tax decree of 1969).
На підставі цих документів можна виділити основні права і обов'язки підприємців на території ОАЕ.
Первісним етапом організації бізнесу слід вважати реєстрацію компанії. Однак, перед цим власнику варто визначити, яку організаційно-правову форму матиме майбутня компанія.
Це питання дуже важливе, адже необхідно створити таку фірму, яка могла б повністю забезпечити реалізацію наміченого бізнес-плану. Умовно, юридичні особи, які можуть бути створені на території ОАЕ, ділять на чотири групи: [28].
- Комерційні підприємства.
- Філії іноземних компаній.
- Представництва іноземних компаній.
- Професійні компанії [29].
В ОАЕ на підставі Закону про компанії № 8 від 1984 р 51% акцій компанії, що створюється на території ОАЕ, може володіти тільки фізична або юридична особа вітчизняного правопорядку.
Отже, найголовніша задача - з'ясувати, про місцеве або іноземній суб'єкт права йде мова.
Двостороннім міжнародним договором може бути встановлено, що юридичним особам, які належать до договірним державам, надається на основі взаємності національний режим (або режим найбільшого сприяння) для цілей здійснення діяльності на території іншої Договірної держави. У цьому випадку також необхідно розмежувати: 1) «своїх», т. ч. національних юридичних осіб, 2) іноземних; 3) «чужих».
Ведення бізнесу в ОАЕ та Україні суттєво відрізняється. Насамперед тим, що в цій країні підприємці не платять податків [30, с.9].
ОАЕ - одна з найбагатших країн світу. Утім, це має і свій негативний бік – в Еміратах на все високі ціни.
Правова система ОАЕ заснована на шаріаті. При цьому проголошується рівність, свобода, верховенство закону, презумпція невинуватості, недоторканість житла, свобода пересування, свобода слова, комунікацій, свобода совісті, свобода зібрань, свобода професійних занять, право обирати і бути обраним.
Типи компаній для міжнародної торгівлі та інвестицій
- Офшорна компанія за межами Вільних економічних зон;
- Офшорна компанія у Вільних економічних зонах (ВЕЗ);
- Офшорна компанія у Вільних економічних зонах
Офшорна компанія за межами Вільних Економічних зон може вести діяльність на території країни, в тому числі з юридичними особами ОАЕ.
Щонайменше 51% повинен належати громадянину ОАЕ (при цьому, громадянин ОАЕ підписує додаткову угоду, де вказується, що 51% йому фактично не належить) [16, с.115].

В законодавстві ОАЕ не має поняття фізичної особи підприємця, а ведення підприємницької діяльності фізичною особою не дозволено.
Офшорна компанія у вільних економічних зонах (ВЕЗ) є повноцінною резидентною компанією в ОАЕ, і при цьому податок на прибуток становить 0%. Компанія може вести діяльність на території ОАЕ і з юридичними особами-резидентами ОАЕ.
Компанії необхідно отримувати ліцензію на конкретний вид діяльності і мати реальний офіс. Потрібно представляти щорічний аудиторський звіт. Компанія має можливість отримати резидентні візи на акціонерів, директорів і співробітників компанії (видається до 4х резидентних віз на 3 роки, по кожній з яких можуть бути додатково оформлені візи на сім’ї) [29].
Відмінність ведення бізнесу в Україні і в ОАЕ у першу чергу, полягає у зайвої бюрократизації , притаманної країнам колишнього СРСР, а також безпроблемне інвестування в активи всередині країни.
А в Об'єднаних Арабських Еміратах активно розвиваються вільні економічні зони, які значно полегшують умови реєстрації та ведення бізнесу. Так, ВЕЗ в Еміратах припускають 0% податку на прибуток, відсутність торговельних бар'єрів і квот і спрощену політику імпорту та експорту.
На території Об'єднаних Арабських Еміратів існує кілька вільних економічних зон (ВЕЗ), деякі з них створені на базі морських портів (Джебель Алі, Аджман, Хамрийя, Фуджейра, Рас Аль Хейма), інші - на базі аеропортів (Шарджа, Дубай, Фуджейра) [33].
Нині найбільшою і найрозвиненішою з усіх названих ВЕЗ по праву вважається створена 1985 року за рішенням уряду Дубая Вільна економічна зона Джебель Алі –Jebel Ali Free Zone (JAFZ), яка розташована на території емірату Дубай. У цій ВЕЗ, створеній на базі найбільшого в ОАЕ морського порту Рашид, на сьогодні працює понад 5000 компаній з більш як 100 країн світу.
Назвемо основні переваги, що їх пропонують підприємцям у ВЕЗ Джебель Алі:
- можливість 100-відсоткового володіння іноземними громадянами власністю компаній, зареєстрованих у ВЕЗ;
- відсутність вимог про необхідність мати місцевого партнера або агента;
відсутність мита на товари, завезені або виготовлені у ВЕЗ;
15-річна гарантія, поновлювана надалі ще на 15 років, яка звільняє компанії від сплати податків;
- відсутність податків на доходи фізичних осіб (підприємців та працівників компаній у ВЕЗ);
- відсутність обмежень у переказі капіталів та прибутку;
спрощений порядок отримання посвідки на проживання (резидентських віз) для власників та працівників компаній, створених у ВЕЗ, - у цьому разі органи влади самих вільних економічних зон виступають у ролі так званих "спонсорів" і вже вони виконують усі необхідні в таких випадках процедури щодо отримання віз у відповідних інстанціях [33].
Для того, щоб усвідомити усі переваги прав регулювання статусу юридичних осіб в ОАЕ, слід порівняти його із відповідним інститутом в Саудівській Аравії.
Розглянемо правове регулювання діяльності юридичних осіб в Саудівській Аравії. Саудівська Аравія з її колосальними запасами нафти - основна держава Організації країн-експортерів нафти, займає перше місце в світі з видобутку та експорту нафти. Експорт нафти становить 95% експорту і 75% дохідної частини, даючи можливість підтримувати у держави загального добробуту.
Економіка Саудівської Аравії базується на нафтовій промисловості, яка становить 45% валового внутрішнього продукту країни. 75% доходів бюджету і 90% експорту становить експорт нафтопродуктів. Розвідані запаси нафти становлять 260 мільярдів барелів (24% розвіданих запасів нафти на Землі). Причому, на відміну від інших нафтовидобувних країн, в Саудівській Аравії ця цифра постійно зростає, завдяки відкриттю нових родовищ. Саудівська Аравія грає ключову роль в Організації країн-експортерів нафти, за допомогою якої регулює світові ціни на нафту.
У галузі цивільного права центральна роль належить мусульманському праву і низам, що не суперечить положенням шаріату.
Мусульманське право досить строго охороняє право приватної власності, встановлює принцип святості укладеного договору. У той же час воно забороняє стягування відсотка за грошовими позиками. Відшкодування шкоди, заподіяної особі, засноване на загальному принципі "викупу за кров".
Положення про компанії, законодавчо регулюють діяльність комерційних структур в Саудівській Аравії, передбачають можливість таких організаційно-правових форм, як:
- відкрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю;
- закрита компанія з обмеженою відповідальністю;
- Партнерство;
- філія іноземної компанії;
- приватне підприємство.
Відкрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю засновується мінімум п'ятьма фізичними або юридичними особами (максимальне число акціонерів - не обмежена) і характеризується наступним чином:[34].
- якщо компанія не планує пропонувати свої акції в відкритій підписці, то мінімальний статутний капітал - SR 2 000 000 (US $ 1 приблизно дорівнює 3,75 ріалів Саудівської Аравії);
- якщо компанія планує пропонувати свої акції в відкритій підписці, то мінімальний статутний капітал - SR 10 000 000;
- як мінімум 50% суми капіталу оплачується на момент реєстрації;
- управляє компанією Рада директорів як мінімум з трьох членів;
- директора зобов'язані володіти не менше 200-ми акціями компанії;
- компанія має право вести будь-яку діяльність, але розробка корисних копалин, управління підприємствами громадського користування, банківська і страхова діяльність повинна здійснюватися при отриманні дозволу королівським указом.
Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю засновується мінімум двома фізичними або юридичними особами (максимальне число акціонерів - 50) і характеризується наступним чином:
- мінімальний статутний капітал - SR 500 000;
- як мінімум 50% суми капіталу оплачується на момент реєстрації;
- компанія має право випускати тільки іменні акції, які не можуть передаватися третім особам без одностайної згоди зборів акціонерів;
- управління компанією може здійснюватися одним директором, який не зобов'язаний бути акціонером компанії, але компанія більш ніж з 20 акціонерами повинна створити наглядову раду, контролює дії директорів;
- компанія не має права вести діяльність, пов'язану з розробкою корисних копалин, управлінням підприємствами громадського користування, а також банківську і страхову діяльність [53, с.117].
Хоча іноземні особи мають право засновувати в Саудівській Аравії партнерства як з обмеженою, так і з необмеженою відповідальністю, володіючи 100% капіталу підприємства, на практиці в підприємстві вигідно мати партнера - резидента Саудівської Аравії, що володіє 50% і більше в капіталі партнерства. Це дозволяє отримувати безвідсоткові позики і використовувати право на отримання державних замовлень в Саудівській Аравії. Іноземні юристи, інженери і медичні працівники мають право засновувати в Саудівській Аравії професійні партнерства і отримувати місцеву ліцензію на практику. Установа такого партнерства потребують дозволу Міністерства торгівлі Саудівської Аравії, яке, реєструє Установчий договір і, зокрема, визначає розмір мінімальної участі резидентів Саудівської Аравії (як правило - 25%). Для установи партнерства не потрібно оплати мінімально необхідного капіталу. Назва підприємства повинно включати ім'я (назва) мінімум одного генерального партнера. Управління підприємством здійснюється генеральними партнерами з необмеженою відповідальністю.
Філія іноземної компанії в Саудівській Аравії може бути створена тільки іноземною компанією, що займається діяльністю, суттєвою для економічного розвитку Саудівської Аравії.
Товариство з обмеженою відповідальністю не може зацікавити іноземного інвестора, так як іноземному громадянину заборонено вести діяльність в Саудівській Аравії в якості одноосібного підприємця.
Кожне підприємство в Саудівській Аравії має бути зареєстровано в Торговому Реєстрі, а потенційні партнери в Саудівській Аравії - отримати згоду Комітету з іноземних інвестицій Саудівської Аравії до того, як підприємство зі змішаним капіталом буде зареєстровано.
Корпоративним податком в Саудівській Аравії обкладається прибуток іноземних акціонерів компаній і чистий прибуток філій іноземних компаній. Приріст капіталу прирівнюється до звичайного доходу.
Саудівська Аравія є з одного боку більш консервативне у зв’язку з тим , що право цієї держави повністю побудовано на релігійній основі , а з іншого боку є більш аутентичною для мусульманських країн Аравійського півострову. Отже, по суті , правове регулювання статусу юридичних осіб в Саудівській Аравії є таким, яким би воно було й в ОАЕ, якщо б останні не здійснили запозичень у свою правову систему із західної традиції права.
Стосовно України, сучасна українська правова доктрина під юридич-ною особою розуміє будь-які організації, незалежні від учасників, що входять до них та такі, що володіють на¬лежними тільки їм майновими правами. А легальне по¬няття юридичної особи містить ст. 80 Цивільного кодек¬су України (надалі - ЦК), в якій визначено юридичну особу як організацію, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа на¬діляється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді [35].
Організація, що має статус юридичної особи, повинна володіти сукупністю юридичних ознак. Ознаки юридичної особи - це такі внутрішньо притаманні йому властивості, кожне з яких необхідно, а всі разом - достатні для того, щоб організація могла визнаватися суб'єктом цивільного права.
Якщо хоча б одного з цих обов'язкових ознак немає, організація не може бути визнана суб'єктом цивільного права, тобто юридичною особою. Всі юридичні особи в Україні проходять державну реєстрацію, переважна їх більшість рахунки в банках, проте всі ці зовнішні атрибути не відображають суті юридичної особи.
Ознаки юридичної особи:
1) організаційна єдність, тобто юридична особа повинна мати певну структуру, яка характеризується наявністю системи соціальних взаємозв’язків членів юридичної особи та їх структурною і функціональною диференціацією (органи управління, структурні підрозділи), певну мету і завдання, які закріплені статутом або іншим установчим документом.
Термін "організація", на думку В.І.Борисової, має подвійне значення. "По-перше, це певним чином сформована структура, яка може ство-рюватися об'єднанням осіб, капіталів, рішенням відпові¬дних органів управління з певною метою - стати учасни¬ком цивільного обороту.
При цьому організація, яка об'¬єднує окремі особи в єдину групу, необхідна, бо без цьо¬го неможливий її виступ зовні як єдності. Не має значен¬ня, чим це об'єднання досягається, які зв'язки склада¬ються й існують між окремими його членами. По-друге, даним терміном підкреслюється, що структура певним чином внутрішньо організована.
Те, що розрізняє види організацій, а також організаційно-правові форми, у яких можуть існувати ті чи інші юридичні особи, визначає по¬тім спосіб їх внутрішнього устрою [53, с.117].
Ця думка здається нам слушною, але, на нашу думку, дана термінологія для позна¬чення ознаки юридичної особи не повною мірою адекватно відображає правову природу сучасних видів юридичних осіб, зокрема не здатна пояснити пра¬вовий статус юридичних осіб, створених одним учасни¬ком (one man company);
2) реєстрація у встановленому законом порядку, тобто юридична особа має бути легалізована державою, шляхом засвідчення факту її створення. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється на підставі Закону України «Про державну реєстрацію осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, і з цього часу вона може бути суб’єктом цивільних та інших відносин;
3) наявність цивільної правоздатності та дієздатності, тобто юридична особа повинна мати соціально-правову можливість бути визнаною учасником цивільних правовідносин.
Реалізація правосуб'єктності юридичної особи здійс¬нюється як у сфері матеріального права, шляхом участі у цивільному обороті, набуваючи цивільних прав та обо¬в'язків, так і у сфері процесуального права, в якій юриди¬чна особа виступає заявником, скаржником, позивачем чи відповідачем в адміністративних чи судових органах [16, с.115].
В даній ознаці, як наголошує О.М.Садіков, госпо¬дарсько-оперативна самостійність юридичної особи отримує кінцеве вираження. Вона виникає на підставі зазначених раніше передумов, ця ознака є кінцевим зовнішнім виразом самостійності та цивільної правосу¬б'єктності юридичної особи. Наслідком даної особливості є наступна ознака юридичної особи.
4) наявність майнової відокремленості, тобто юридична особа повинна мати своє майно, відокремлене від майна колективу, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та інших юридичних осіб і володіти ним за правом власності. Крім того, юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов’язанням всім своїм майном, якщо інше не встановлено законом.
Це право ґрунтується на праві власності (в т.ч. праві господарського відання, праві оперативного управління) або іншому речовому праві. Тобто у різних видів юридичних осіб ступінь їх майнової відокремле¬ності неоднаковий [53, с.118].
Слід підкреслити, що ознака майнової відокремлено¬сті сформувався у межах радянської доктрини юридичної особи. Під "майнової відокремленістю" у той час розумі¬лось володіння майном на праві оперативного управлін¬ня (пізніше - праві господарського відання). Самостійна майнова відповідальність в основному базувалась на повноваженнях підприємства по оперативному управлін¬ню (господарському віданню.
Більшість науковців, що звертались до даної теми, і сьогодні вважають майнову відокремленість найважли¬вішою ознакою юридичної особи.
Можна приєднатися до позиції, що практичне зна¬чення майнової відокремленості юридичної особи, як наголошено у літературі, "полягає у наступному: по - перше, юридична особа стає суб'єктом права, що до-зволяє їй виступати у цивільному обороті; по-друге, це тягне за собою розподіл відповідальності засновників і юридичної особи за своїми зобов'язаннями;
5) самостійна майнова відповідальність за зобов’язаннями, тобто юридична особа повинна нести самостійну відповідальність за зобов’язаннями всім своїм майном, якщо інше не встановлено законом;
6) участь у цивільному обігу від власного імені, тобто кожна юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму та характер її діяльності. Юридична особа, крім повного, може мати скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування;
7) здатність бути позивачем і відповідачем у суді, тобто юридична особа від свого імені має право бути учасником цивільного процесу, захищати свої права та відповідати за взяті на себе зобов’язання [58, с.142].
Оскільки будь-який учасник цивільно-правових від¬носин, в тому числі і юридична особа порушуючи права інших суб'єктів чи не виконуючи своїх обов'язків повинні нести відповідальність, яка у сфері приватного права носить майновий характер, то невід'ємною рисою юри¬дичної особи має бути закріплення за нею на певному правовому титулі відповідного майна, яким вона буде відповідати за своїми зобов'язаннями.
Тому виходячи з наведеного, вважаємо, що у законодавстві України не¬обхідно встановити мінімальний розмір статутного фо¬нду різних організаційно-правових форм юридичних осіб. Адже на сьогоднішній час мінімальні розмірі стат¬ного фонду передбачені національним законодавством лише для товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства [62].
Деякі науковці, наприклад В.І.Борисова та І.П. Грешніков, відносять до кола ознак юридичної особи публіч¬ність їх виникнення та припинення діяльності; необхід¬ність державної чи іншої легальної реєстрації. Даними авторами наголошується, що наявність в організації - претендента на статус юридичної особи внутрішньої структури і передбаченої законодавством правової фор¬ми видається недостатнім для отримання нею прав юри¬дичної особи.
Тоді межею між зорганізованостями, як во¬лодіють статусами юридичної особи і зорганізованостями, за тих чи інших причин таким статусом не володіючи, служить власна правосуб'єктність організацій і така фо¬рмальна ознака як факт державної реєстрації. В.І.Борисова також підкреслює, що "саме ця ознака дозволяє відокремити організацію - юридичну особу від організації, що не має статусу такої"[62].
Позиція щодо легалізації як обов'язкової ознаки юридичної особи, на думку В.М.Кравчука, до якої можна приєднатися, не є беззаперечною, адже "не береться до уваги, що до державної реєстрації засновник вчиняє юридичні дії організаційного характеру, які у сукупності називаються створенням юридичної особи.
За діючим законодавством реєструються, власне, суб'єкти - юри¬дичні особи, а не їх установчі документи, тому на момент реєстрації необхідно, щоб організація вже відповідала певним вимогам, за наявності яких вона може бути ви¬знана юридичною особою.
Поняття юридичних осіб давно є каменем спотикання в науці цивільного права та господарського права. Рідко хто з дослідників у сфері юридичної особи не торкався цієї проблематики і не надавав свого бачення опорної конструкції для дослідження різновидів юридичної особи. Ваговими є здобутки В. І. Борисової, К. О. Кочергіної, І. М. Кучеренко, І. В. Спасібо-Фатєєвої та інших.
Проблема полягає в тому, що визначення юридичної особи у ст.80 ЦК не є самим вдалим і навіть програє тому, яке було сформоване у ст.41 ЦК УРСР 1963 р. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин - спеціальна правова конструкція для забезпечення можливості виражати волевиявлення їх засновника та брати в них участь опосередковано, у тому числі корпоративний інтерес співзасновників, концентрувати майно фізичних та юридичних осіб, конкретизувати носія суб’єктивних прав та юридичних обов’язків [54, с.185].
Поява юридичної особи як учасника цивільних правовідносин зумовлена розвитком товарно-грошових відносин, потребою кооперації осіб у складних видах діяльності та розмежування компетенції органів управління та їх власної господарської діяльності, включення в цивільний обіг публічного майна (майна держави та органів самоуправління), кооперації в задоволенні особистих немайнових та майнових охоронюваних законом інтересів фізичних осіб.
При визначенні юридичної особи слід виходити із норм європейського права. Так, за ст.5 Регламенту Ради (ЄС) № 40/94 організації визнаються юридичними особами, якщо, відповідно до положень законодавства, вони мають правоздатність від власного імені набувати прав і обов’язків будь-якого характеру, укладати договори чи виконувати інші юридичні дії та бути позивачем та відповідачем у суді [33].
Легальне поняття юридичної особи надано в ст.80 ЦК. За ним юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді [2].
Порівняння цих обох визначень не на користь другого: перше принаймні при розкритті його змісту робить акцент на можливості від свого імені набувати прав і обов’язків будь-якого характеру.
Очевидно тут і є певний імператив: якщо така особа не має можливості на момент вступу у правовідносини і бере на себе більше, ніж може відповісти, то така діяльність не є правомірною та законною.
Поняття юридичної особи охоплює важливі її ознаки. В юридичній літературі підхід до ознак юридичної особи відображає різні етапи становлення вчень та легального поняття [16, с.115].
О. О. Красавчиков поділив ознаки юридичної особи на дві групи: матеріальні (внутрішня організаційна єдність та зовнішня автономія (самостійність), економічна єдність та відокремленість майна, керівна єдність, функціональна єдність) та правові ознаки (законність утворення юридичної особи. здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, здатність нести самостійну майнову відповідальність, наявність статуту (положення).
В основному позиції розділились на визначення ознак юридичної особи та ознак індивідуалізації. Є цікаві підходи щодо виділення первинних та похідних ознак юридичної особи.
Аналізуючи наведені ознаки юридичної особи, мож¬на зробити висновок, що вони носять певною мірою умовний характер у зв'язку з тим, що характерні особ¬ливості можуть видозмінюватись як якісно, так і кількіс¬но.
Вважаємо, що перелік ознак юридичної особи не можна розглядати як юридичний еталон (або, напри¬клад, як математичну аксіому), що має бути обов'язко¬вим та вичерпним.
Розвиток співробітництва України з арабськими країнами в інвестиційній сфері сприятиме стабільній економічній ситуації в Україні, реалізації основних положень державної програми заохочення іноземних інвестицій в Україну.
Таким чином, на підставі вищевикладеного можемо зробити висновок про те, що поняття юридичної особи в цивілістичній науці різних країн світу не є уніфікованим.
Діяльність юридичної особи регулюється цілою низкою нормативно-правових актів. В різних державах так, зокрема, в Україні питання визначення ознак юридичної особи до сьогодні є дискусійними. Різниця та умовність понять негативно впливає на розвиток бізнесу в нашій державі.
Порівняно з поняттям юридичної особи в ОАЕ, яке орієнтоване на практику, в Україні визначення спирається на теорію та доктрину.
Проводячи паралелі між умовами, створеними для діяльності компаній в Еміратах та нашій державі, можна дійти висновку про їх істотні відмінності. Найбільш характерними з них є: відсутність оподаткування підприємств в ОАЕ; поняття фізичної особи підприємця законодавство, вищезгаданої країни , не має; як повноцінні резидентні компанії в ОАЕ визнаються офшорні компанії ВЕЗ; реєстрація і подальше ведення бізнесу в Об’єднаних Арабських Еміратах проходить без перепон та, горезвісної, бюрократичної тяганини.
Категория: Магистерские работы | Добавил: opteuropa | Теги: скачати доповідь, доповідь з права, курсач, магістерська, курсова, КОНТРОЛЬНА, курсовая работа, дипломна, лабораторна робота, скачать реферат
Просмотров: 671 | Загрузок: 21 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно