| Главная » Файлы » Магистерские работы » Магистерские работы |
Порівняльно-правовий аналіз регулювання сурогатного материнства
| [ Скачать с сервера (445.0 Kb) ] | 10.07.2017, 21:49 |
| Зміст Вступ.............................................................................................................3 Розділ 1. Загальні положення про сурогатне материнство. 1.1. Генезис розвитку сурогатного материнства....................................7 1.2. Визначення сурогатного материнства. Правовий статус сурогатної матері та генетичних батьків………………......…..................….12 Розділ 2. Правове регулювання сурогатного материнства в Україні. 2.1. Нормативне регулювання сурогатного материнства в Україні…..19 2.1.1. Договір про надання послуг сурогатного материнства як підстава регулювання сурогатного материнства. Правова природа та сторони договору про сурогатне материнство…….....………….......……32 2.1.2. Предмет та істотні умови договору про надання послуг сурогатного материнства…………………………..........………………….......43 2.1.3. Відповідальність за неналежне виконання договору про надання послуг сурогатного материнства…………..…………………..……48 Розділ 3. Правове регулювання сурогатного материнства у зарубіжних правопорядках. 3.1. Сурогатне материнство, що не обмежується законом (на прикладі законодавства Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Іспанії)………………...……………………..……………57 3.2. Сурогатне материнство, що обмежується законом (на прикладі законодавства Великої Британії та Ізраїлю)……………....…....67 Висновки…………….………………………..………………....………..75 Список використаних джерел ВСТУП Актуальність теми дослідження. Серед найбільш гострих та актуальних біоетичних проблем, які хвилюють на сьогоднішній день світову громадськість, і в першу чергу європейську, та вимагають відповідного правового регулювання, є питання сурогатного материнства. Для європейців як представників континенту, який переживає демографічну кризу і де спостерігається негативний приріст населення, сурогатне материнство, як одна з найбільш ефективних з репродуктивних технологій, дозволяє вирішити проблему, пов’язану із продовженням роду, збереженням та відновленням людського генофонду. Слід зазначити, що питання сурогатного материнства підлягають обов'язковому регулюванню з боку держави. Не в кожній країні ця репродуктивна технологія дозволена. Сурогатне материнство заборонено законом в Австрії, Норвегії, Швеції, Франції, Італії, Швейцарії, Німеччині. В інших державах (Греція, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Іспанія, Великобританія) заборонене лише комерційне сурогатне материнство та не допускаються судові позови за такими угодами . Ізраїль став першою країною, яка прийняла закон про регулювання сурогатного материнства. Наступною стала Великобританія, яка разом з Ізраїлем стали першими країнами, які дозволили на своїх територіях сурогатне материнство . Реалізація прав громадян України у сфері репродуктивних технологій не є чітко регламентованою, оскільки законодавча база потребує ґрунтовного доопрацювання. Відсутність правового регулювання в цій сфері частково пов’язана з поки що недостатнім поширенням застосування методів штучного запліднення або імплантації зародка. Водночас, різке зниження репродуктивного здоров’я населення, падіння народжуваності, нові розробки у галузі біомедицини все частіше привертають увагу до правових питань застосування методів штучної інсемінації. Поряд з цим зростає кількість проблем, пов’язаних із комерціалізацією та криміналізацією діянь, пов’язаних з народженням дітей за допомогою сурогатного виношування, що є наслідком неврегульованості даних питань з боку держави. На сьогоднішній день існує медична таємниця щодо статистичних даних в сфері сурогатного материнства, тому не видається можливим навести точні дані про кількість дітей, народжених за програмою сурогатного материнства, проте однозначно відомо, що кожного року тисячі українок стають сурогатними мамами для безплідних сімей з Європи. Метою дослідження є формулювання можливого визначення сурогатного материнства, виокремлення проблемних питань під час реалізації громадянами України програми сурогатного материнства, а також пошук раціональної, конструктивної та правильної з морально-етичної точки зору моделі правозастосування для найбільш повної реалізацій прав та свобод громадян України в сфері репродуктивних технологій. Для досягнення поставленої мети мають бути вирішені наступні дослідницькі завдання: 1) пошук медичного та доктринального визначення сурогатного материнства, виокремлення його головних ознак; 2) дослідження нормативно-правової бази України, що стосується репродуктивних технологій та їх реалізації громадянами України; 3) визначення правової природи, предмету та істотних умов договору про надання послуг сурогатного материнства, а також визначити можливі випадки відповідальності за невиконання такого договору; 4) розглянути зарубіжний досвід правового регулювання репродуктивних технологій та сурогатного материнства як однієї з можливих таких технологій на прикладі законодавства таких держав, як Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Іспанія, Велика Британія та Ізраїль. Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при застосуванні репродуктивних технологій в Україні та зарубіжних правопорядках. Предмет дослідження. Предметом даного дослідження є сімейне та цивільне законодавство України, в тому числі законопроекти, що стосувались теми дослідження, а також цивільне, кримінальне та сімейне законодавство країн, в яких дозволене сурогатне материнство. Джерела дослідження. Джерелами дослідження питання правового регулювання сурогатного материнства є сімейне та цивільне законодавство, а також законодавство, що регулює питання сурогатного материнства та репродуктивних технологій в Україні, Російській Федерації, Сполучених Штатах Америки, Великій Британії, Іспанії та Ізраїлі. Теоретичною основою дослідження є наукові статті та публікації вчених-медиків, що досліджували медичний та морально-етичний аспекти сурогатного материнства, та вчених-правників, що вивчали правове регулювання репродуктивних технологій в Україні та світі, досвід сурогатного материнства на практиці та відшуковували відповіді на питання, що виникають при укладанні договору про надання послуг сурогатного материнства. Це такі вчені, як В.В. Вустенко, А.А. Пестрикова, І.В. Жилінкова, Р.А. Майданник, О. Михальчук, С. Бабич та інші. Методи дослідження. Тема цієї роботи досліджувалась з використанням таких загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Системний метод використовувався для дослідження місця в системі цивільного та міжнародного приватного права. Аналітичний метод був застосований для аналізу законодавства, судової практики, наукових поглядів щодо акціонерної угоди. Логічний метод зумовив послідовність висловлених суджень, понять і висновків. Спеціальними методами дослідження є: 1) історичний, за допомогою якого було прослідковано послідовність становлення сурогатного материнства в різних країнах як методу репродуктивних технологій; 2) порівняльно-правовий метод, який дозволив порівняти законодавчу, судову практику, доктринальні підходи щодо правового регулювання сурогатного материнства на прикладі окремих країн. Розділ 1. Загальні положення про сурогатне материнство. 1.1. Генезис розвитку сурогатного материнства. Історія сурогатного материнства йде в глибоке минуле. Перша відома нам програма так званого традиційного сурогатного материнства була реалізована майже 4000 років тому назад. Ця історія описана у Вітхому Заповіті (Буття, 16): Сара, дружина Аврама була безплідна і найняла свою служницю Агарь, щоб вона виносила дитину Аврама. "І сказала Сара Авраму: ось, Господь уклав чрево моє, щоб мені не народжувати; ввійди ж до служниці моєї: можливо, я матиму дітей від неї. Аврам послухався слів Сари." Похилий вік Аврама (86 років) нітрохи не перешкодив зачаттю і в 1910 році до нашої ери у Аврама і Агарі народився хлопчик, якому дали ім'я Ісмаїл. Сара прийняла його на свої коліна як рідного сина . Друга письмова згадка про програми традиційного сурогатного материнства описує випадок в шумерській Месопотамії в середині XVIII століття до н.е. В цей час сурогатне материнство було вже законодавче закріплено в кодексі законів царя Хаммурапі. Валла, служниця безплідної Рахілі, другої дружини Іакова (внука Аврама), народила йому синів Дана і Неффаліма. Іакову було в цей час 85 років. Традиційне сурогатне материнство, про яке йдеться в Священному писанні, означало, кажучи сучасною мовою, природну інсемінацію жінки-донора, яка таким чином була одночасно і сурогатною матір'ю. При цьому з юридичної точки зору сини, що народилися, вважалися власними дітьми законних дружин біблійних пророків. Свої особливості мало і розповсюдження сурогатного материнства в Єгипті. Для того, щоб "сонячна кров" не змішувалася з кров'ю звичайних людей, єгипетські фараони брали собі в дружини своїх рідних сестер. Внаслідок цього, діти, що народжувалися в такому кровозмісному браку, не відрізнялися особливим здоров'ям - якщо народжувалися взагалі, тому багато єгипетських фараонів користувалися послугами наложниць для продовження роду. Так, наприклад, у Аменхотепа I, фараона Нового царства, що правив у XVI столітті до н.е., не було спадкоємця, і йому довелося вдатися до допомоги сурогатної матері-наложниці, щоб на світ з'явився той, що продовжує його роду - майбутній великий фараон Тутмос I. Традиційна практика отримала своє розповсюдження і в стародавнійх Греції і Римі. Плутарх описує історію Стратоніки, безплідної дружини царя Галатії Дейотара, особисто що вибрала йому красиву наложницю Електру з числа полонянок. "Їх дітей вона виховала як своїх законних, з любов'ю і прекрасною щедрістю" . Історія досліджень в медицині бере свій початок в 1677 році, коли винахідник мікроскопа голландець А. Левенгук обстежив людську сперму і став першим, хто побачив сперматозоїдів. Він висунув припущення, що сперматозоїд є сім'ям, тоді як матка жінки створює сприятливе середовище для його "проростання". А в 1790 році для подолання безплідності відомий шотландський хірург і венеролог Джон Хантер шприцом ввів сперму чоловіка в піхву дружини і, таким чином, здійснив першу штучну інсемінацію в історії, яка успішно завершилася народженням здорової дитини. В 1891 році першою "сурогатною мамою" в історії стала кролиця, до якої французький дослідник Неаре переніс ембріон від іншої кролиці. Через декілька років В.С. Груздев вперше застосував в дослідах на кроликах розроблену їм методику, що стала прообразом операції під назвою ГИФТ (перенесення яйцеклітин разом із спермою в яйцепровід). І вже в 20-х роках XX століття стала широко застосовуватися штучна інсемінація спермою чоловіка або ж спеціально підібраного донора. Проте „батьками-засновниками” екстракорпорального запліднення в сучасному розумінні цього слова є британські дослідники Роберт Едвардс і Патрік Стептой. В 1967 році Едвардс добився успіху в заплідненні людської яйцеклітини in vitro. А в 1976 році, через довгі 9 років безперервних досліджень і експериментів, наступила перша вагітність "чужою дитиною", яка, на жаль, виявилася позаматковою. І ось 10 листопада 1977 року, після більш ніж 600 невдалих спроб ЕКЗ, лікарі, нарешті, здійснили перенесення восьмиклітинного ембріона, який успішно прижився. 25 липня 1978 року в невеликому містечку Оулдем в Англії народилася перша дитина, зачата в пробірці - Луїза Браун. Продовження послідувало вже через рік - в 1980 році після восьми років безперервних досліджень в лабораторії Карла Вуда і Алекса Лопати в Мельбурні народилася друга, штучно зачата дитина, цього разу хлопчик, а в 1981 році в США була реалізована перша успішна програма ЕКЗ. В Радянському Союзі перші успішні досліди по заплідненню яйцеклітин людини були здійснені в кінці 60-х років Б.В. Леоновим в Москві і А.І. Нікітіним в Ленінграді. А в 1986 році народилися перші "діти з пробірки": дівчинка Олена, зачата в лабораторії Б.В. Леонова в Москві і "брат" Кирило в Петербурзі. Всього за 30 років, що пройшли з моменту появи на світ Луїзи Браун, в світі народилося більше двох мільйонів дітей, зачатих "в пробірці". В тому, що стосується власне сурогатного материнства, то перша успішна скоординована програма в США пройшла в 1980 році за сприяння заснованої доктором Річардом М. Левиним компанії Surrogate Parenting Associates, Inc. в Луїсвілле. Вагітність, що наступила з першої спроби, завершилася народженням здорового хлопчика. Через п'ять днів сурогатна мати відмовилася в місцевому суді від прав на народжену нею дитину на користь біологічного батька. З тих пір за допомогою Surrogate Parenting Associates, Inc. на світ з'явилося більше 500 немовлят, а сам доктор Левін став широко відомою публічною фігурою. Перша успішна програма гестаціонного сурогатного материнства (коли сурогатна мати виношує ембріон біологічних батьків), що завершилася народженням дівчинки, була проведена в 1986 році в Енн Арбор в США. 37-річна біологічна мати, у якої була видалена матка, попросила свою 22-річну подругу, що мала двох дітей, виносити її дочку. В 1987 році в ЮАР була успішно реалізована перша програма сурогатного материнства з участю родичів. Карен Феррейра-Хорхе, у якої унаслідок рясної кровотечі після пологів видалили матку, і її 33-річний чоловік Альсино виховували 3-х літнього сина, але мріяли про чотирьох дітей. Хоча їм було відомо про програми сурогатного материнства, вони боялися, що сурогатна мама після народження може залишити малюків собі. Рішення прийшло з несподіваної сторони: 48-річна Патрісия Антоні, мати Карен, буквально настояла на процедурі ЕКЗ. Фактично здоровій та готовій допомогти бабусі підсадили 4 ембріони з отриманих 11, три з яких успішно прижилися. Дітей назвали Давид, Хосе і Паула. До речі, британські журналісти заплатили 500000 доларів за ексклюзивні права на відео-репортаж про ці пологи. Перша програма сурогатного материнства на Україні (і одночасно на території СНД була реалізована в 1995 році в Харкові. Як і в ЮАР, сурогатною матір'ю стала жінка, що виносила дитину своєї дочки, що страждала вродженою відсутністю матки, ставши, таким чином, і мамою і бабусею одночасно . Враховуючи вищенаведені факти з історії, можна зробити висновок, що безпліддя здавна було проблемою багатьох жінок, проте вже в стародавні часи людство винайшло вихід із даної ситуації. На сьогоднішній день більше двох мільйонів дітей народилось «із пробірки». Це означає, що більше двох мільйонів сімей змогли побороти проблему безпліддя, стати батьками улюблених та бажаних дітей, мати своїх нащадків та продовжувачів роду. Запровадженням методів допоміжної репродуктивної медицини в Україні почали займатись у 80х роках минулого століття. Саме в Харкові вперше в Україні була успішно проведена операція з екстракорпорального запліднення, і в 1991 році завдяки ЕКЗ народилась дівчинка Катя. Також в Харкові вперше на території СНД була реалізована програма сурогатного материнства. Тільки за останні 15 років у Харкові на світ з’явилось більше 500 «немовлят із пробірки». Із розвитком науки та техніки вчені змогли забезпечити бездітним батькам декілька способів продовження роду, які швидко стали всесвітньовідомими та загальнодоступними, та набувають розвитку і до сьогодні. 1.2 Визначення сурогатного материнства. Правовий статус сурогатної матері та генетичних батьків. Нормами чинного законодавства України не визначено поняття сурогатного материнства. Водночас, визначення та сутність сурогатного материнства розкрито з медичної точки зору. У 2001 році в штаб-квартирі Всесвітньої Організації Здоров’я (ВОЗ) в Женеві пройшла конференція експертів, присвячена медичним, етичним та соціальним аспектам репродуктивних технологій. Для даної зустрічі міжнародною робочою групою був підготовлений словник термінів, який під час роботи конференції було схвалено та прийнято. У 2002 році даний словник було опубліковано в книзі матеріалів конференції та рекомендовано європейським консорціумом по IVF-моніторингу організаціям, які входять до європейського реєстру організацій,що займаються допоміжними репродуктивними технологіями, як офіційний документ ВОЗ. Відповідно до даного словника термінів, допоміжна репродуктивна технологія – це всі методи лікування та процедури, які включають в себе обробку in vitro (з лат. – «у склі», тобто в пробірці) людських яйцеклітин, сперми або ембріонів, з метою настання вагітності. Також відповідно до словника термінів ВОЗ носієм вагітності (в тому числі сурогатною матір’ю) є жінка, у якої вагітність наступила в результаті запліднення яйцеклітини третьої сторони спермою третьої сторони. Вона виношує таку вагітність з наміром або по домовленості, що нащадки будуть всиновлені одним або двома особами – власниками гамет . В перекладі на медичну термінологію така процедура називається екстракорпоральне запліднення (надалі по тексту - ЕКЗ) та може здійснюватися лише у спеціалізованих медичних закладах високо кваліфікованими спеціалістами . Теоретично техніка застосування процедури екстракорпорального запліднення проста: з одного чи безлічі фолікулів вилучаються яйцеклітини дружини й поміщаються «в пробірку», куди додається необхідна кількість сперматозоїдів чоловіка. Якщо запліднення відбулося, то ембріони переносяться в порожнину матки сурогатної матері, де має відбутися їх подальший розвиток та імплантація. Незважаючи на те, що принцип застосування простий, техніка виконання екстракорпорального запліднення досить складна та потребує наявності у лікарів високого рівня кваліфікації. Через два тижні після перенесення ембріонів за рівнем хоріонічного монадотропіну в крові визначається чи настала вагітність, а через три тижні – побачити плідне яйце при ультразвуковому дослідженні . Сурогатне материнство можна розділити на дві категорії: гестаційне та гендерне. При гестаційному типі сурогатна матір не має генетичного зв'язку з дитиною. Можливі такі варіанти: а) яйцеклітини донора + сперма чоловіка, вагітність виношує сурогатна матір (при старшому віці жінки, низькій якості її яйцеклітин, передчасному виснаженні яєчників, нездатності жінки виносити вагітність), дитина генетична тільки для чоловіка; б) яйцеклітини жінки + сперма чоловіка, вагітність виношує сурогатна матір (нездатність жінки виносити вагітність), дитина генетична для матері й батька; в) яйцеклітини жінки + сперма донора (при чоловічому безплідді на нездатності жінки виносити вагітність), дитина генетична тільки для матері; г) ембріон донора, вагітна сурогатна матір — дитина не генетична для обох батьків. При гендерному сурогатному материнстві сурогатна матір не лише виношує маля, але є й донором яйцеклітини. Сформулювати визначення сурогатного материнства допоможуть роботи вчених правників – таких, як М.В. Антокольська, Л.О. Красавчикова, А.О. Кухар, С. Бабич, А.А. Пестрикова та інші. На думку А.А. Пестрикової, сурогатне материнство – це угода між особою (особами), що бажають стати батьками, та жінкою, що згодна на штучне запліднення, виношування та народження дитини (стати сурогатною матір’ю), з подальшою її передаю іншій стороні за договором, за винагороду або без неї . На думку А.О. Кухар, враховуючи те, що розумінь і тлумачень терміну «сурогатне материнство» є досить багато, доцільним є закріплення такого визначення на законодавчому рівні. В такому випадку, поняття сурогатне материнство має передбачати виношування і народження дитини, відповідно до договору між сурогатною матір’ю та потенційними батьками, за виплату чи без виплати винагороди . Проаналізувавши дані праці, можна зробити висновок, що сурогатне материнство – це запліднення генетично сторонньої жінки (без використання її біологічного матеріалу) шляхом імплантації або трансплантації ембріона з використанням генетичного матеріалу чоловіка та жінки, які перебувають в шлюбі, з метою виношування і народження дитини, яка надалі буде визнана такою, що походить від подружжя, на підставі відповідного договору між подружжям та сурогатною матір’ю. Дослідити це поняття та дати відповідь стосовно доцільності його використання на практиці можна шляхом виокремлення його основних ознак: - наявність „генетично сторонньої жінки”, тобто сурогатної матері, яка виношуватиме дитину для подальшої її передачі генетичним батькам; - використання генетичного матеріалу подружжя; - імплантація або трансплантація ембріона; - укладання договору як спосіб врегулювання і закріплення прав та обов’язків подружжя і сурогатної матері. Досить часто сурогатними матерями стають жінки з найближчого оточення подружньої пари, але існують також «професійні» сурогатні матері, які з тих чи інших причин, переважно заради матеріального збагачення, погоджуються на цей відповідальний крок . Слід зазначити, що у світовій практиці існує два типи сурогатного материнства: платне (комерційне) та безоплатне. Оплатне сурогатне материнство включає оплату необхідних по заплідненню, вагітністю та пологами витрат, а також оплата саме послуг, наданих сурогатною матір’ю. Отже, сурогатній матері оплачується сама операція по заплідненню, виношуванню, народженню, а також передання всіх батьківських прав щодо дитини після її народження. Проте, у багатьох правопорядках, наприклад, в деяких штатах Сполучених Штатів Америки, оплатне сурогатне материнство заборонене законом, або ж є навіть кримінальна відповідальність за таке діяння. Однак, існує багато суперечок щодо дозволу оплати послуг сурогатної матері, окрім необхідних витрат, оскільки оплатне (комерційне) сурогатне материнство не є еквівалентом продажу дитини. Юристи, що супроводжують сурогатне материнство у США, стверджують, що в такому випадку оплачується безпосередньо сурогатне материнство як послуга, а не передача батьківських прав на дитину. З іншого боку, ті, хто виступають проти платного сурогатного материнства, стверджують, що договір про надання послуг сурогатного материнства зосереджений навколо продукту (дитини), а не на процесі виношування сурогатної дитини. Проте сторони договору про сурогатне материнство стверджують, що сума, що оплачується сурогатній матері, використовується виключно як плата за виношування, а не за повноцінний контракт. Плата здійснюється сурогатній матері, коли вона в повній мірі виконує свої зобов’язання, забезпечуючи передання батьківських прав до генетичних батьків. Але при цьому обидві сторони мають пам’ятати, що генетичні батьки також оплачують процес виношування, в тому числі харчування, регулярні медичні послуги і повинні брати участь у нагляді за вагітною сурогатною мамою, щоб засвідчитись у відсутності ризику шкоди здоров’ю чи вроджених дефектів у дитини. Некомерційне сурогатне материнство виникає, коли сурогатна матір отримує відшкодування за значні витрати, що пов’язані з виношуванням дитини, але не отримує плати за послуги або передачу її батьківських прав на дитину. Такий тип сурогатного материнства краще сприймається суспільством і зазвичай є дозволеним законодавством, що регулюють сурогатне материнство, оскільки договори безоплатного сурогатного материнства несуть за собою менші ризики, такі як експлуатація сурогатного материнства або використання дітей та жіночих репродуктивних можливостей в якості товару . При укладанні договору між подружжям та сурогатною матір’ю, предметом договору виступає виношування дитини та подальша її передача генетичним батькам, тобто надання своєрідної послуги, за яку сурогатна матір отримує винагороду за умовами договору. Подружжя зобов’язується надавати матеріальну допомогу сурогатній матері на період її вагітності, включаючи оплату всіх медичних витрат, втрату заробітку тощо. Сурогатна матір в свою чергу зобов’язується дотримуватись умов договору, що передбачають обов’язкове проходження медичних оглядів, дотримання встановленого режиму, виконання всіх настанов обраного подружжям лікаря та інші умови, а саме головне – передання дитини після її народження генетичним батькам . Із вищенаведеного можна зробити висновок, що сурогатне материнство – це допоміжна репродуктивна технологія, при застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти з метою виносити та народити генетично чужу їй дитину, яка потім буде віддана на виховання іншим особам – генетичним батькам. Вони будуть юридично вважатись батьками даної дитини, не дивлячись на те, що його виносила та народила сурогатна матір. Сурогатне материнство можна класифікувати за умовою генетичного зв’язку між народжуваною дитиною та сурогатною матір’ю на гестаційне та гендерне, за наявністю оплати послуг сурог | |
| Просмотров: 778 | Загрузок: 27 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |