| Главная » Файлы » Магистерские работы » Магистерские работы |
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ У ФЛОРЕНЦІЇ (1434-1464)
| [ Скачать с сервера (193.3 Kb) ] | 27.01.2018, 21:52 |
| Актуальність проблеми. ХV століття в історію міста Флоренції увійшло, як період найбільшого економічного та культурного зростання. За культурним та економічним життям тогочасної Флоренції відбувалися складні політичні процеси. За цими процесами стояла складна політична структура, яка дала можливість залучити до міста велику кількість гуманістів та митців, котрі вплинули на розвиток епохи Відродження у місті та в Італії у цілому. В історію родина Медічі увійшла здебільшого як сім’я поціновувачів та меценатів мистецтва, але за цим стояла складна банківська система, яка простягалася по всій Європі та стала причиною фінансового успіху родини. Ця система дала змогу інвестувати у мистецтво, що в свою чергу допомогло Флоренції стати центром ренесансної культури. Спадщина, залишена родиною в XV столітті є економічною основою сучасної Флоренції, приймаючи кожен рік мільйони туристів. Постать Козімо Медічі несправедливо відходить на другий план, коли основна увага приділяється його більш відомим наступникам Лоренцо Медічі та Козімо І Медічі. Не дивлячись на це постать Козімо Медічі є ключовою у розумінні діяльності цієї родини. Саме за Козімо було закладено політичний фундамент, який дав змогу спокійно займатися розвитком міста, було створено надсучасну для середини XV століття банківську систему, яка дала можливість розвивати економіку Флоренції та інвестувати кошти у будівництво культових споруд і витворів мистецтва. За правління Козімо Медічі була створена Платонівська академія, яка сформувала ренесансний флорентійський світогляд. Сьогодні багато уваги приділяється дослідженню не тільки культурної складової діяльності Козімо Медічі, а й економічній. Розкриття архівів та нові праці дали змогу більш глибоко дослідити дану тему. Актуальність роботи проявляється також і в тому, що розвиток міста в період правління Козімо Медічі є прикладом грамотного поєднання соціально-політичних, економічних аспектів із культурними в контексті сучасного управління містом із залучення інноваційних урбаністичних моделей. У цілому актуальність теми обумовлюється тим, що саме при Козімо Медічі була створена політично-економічна система, яка зробила можливим створити умови для перетворення міста Флоренції в центр ренесансної культури. Мета роботи полягає у дослідженні та висвітленні правління Козімо Медічі (1434-1464 рр.), а також розкритті його впливу на культурний, політичний та економічний розвиток Флоренції і сприяння перетворення міста в центр епохи Відродження. Для розкриття поставленої мети передбачено вирішення наступних завдань: 1. Проаналізувати джерельну базу; 2. Дослідити стан наукової розробки теми; 3. Розглянути соціально-політичний розвиток Флоренції в період перебування при владі Козімо Медічі; 4. Проаналізувати фінансову діяльність Медічі в системі перетворення Флоренції в центр Ренесансу; 5. Розглянути створення Платонівської академії та її значення у становленні ренесансного світогляду; 6. Дослідити меценатську діяльність Козімо Медічі як соціально-культурного феномену. Об’єктом дослідження є Флоренція періоду правління Козімо Медічі (1434-1464 рр.) Предметом дослідження є соціально-політичні, економічні та культурні перетворення у Флоренції в період правління Козімо Медічі. Хронологічні межі дослідження: 1434-1464 рр. Нижня хронологічна межа обумовлена початком правління Козімо Медічі після повернення з вигнання. Верхня хронологічна межа – 1464 р. – обумовлена смертю правителя. Георграфічні межі дослідження охоплюють місто Флоренція, однак завдання поставлені у роботі зумовили вихід за територіальні рамки у ІІ та ІІІ розділах. Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: аналізу, аналогії, узагальнення, багатофакторності, наукового неупередження, а також проблемно-хронологічний, критичного аналізу джерел, описово-оповідальний, історико-системний, історико-порівняльний, історико-генетичний. Зважаючи на поставлені у дослідженні завдання, нами широко використовувався історико-біографічний метод, який полягає у дослідженні життєвого шляху людини, характерних рис особистості. Біографічний метод дозволяє опосередковано дослідити духовне життя певної епохи чи групи людей на прикладі вивчення біографії одного чи декількох, в нашому випадку на основі постаті Козімо Медічі та його впливу на Флоренцію. За його допомогою ми виявили які саме зміни в життєвому шляху досліджуваної постаті відобразились чи навпаки не відобразились на змінах в соціально-політичному, економічному, культурному та духовному житті міста. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що для системного розуміння процесів, що обумовили становлення Флоренції як одного із центрів Відродження було використано комплексний підхід із врахуванням соціокультурної, політичної та економічної ситуації в Італії. Було здійснено спробу охарактеризувати роль Козімо Медічі в системі факторів, що обумовили піднесення міста. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення й висновки, фактологічний матеріал можуть використаними для подальших досліджень та дотичних проблем, а також при розробці спеціальних курсів із Всесвітньої історії. Джерельна база та стан наукової розробки проблеми в даній роботі розглядається предметно в першому розділі. Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури та анотації. Загальний обсяг 88 сторінок. РОЗДІЛ І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1. Джерельна база дослідження Основу джерельної бази дослідження становлять твори двох політичних мислителів часів Відродження – Франческо Гвічардіні та Нікколо Макіавеллі. Одним із основних джерел для написання роботи стала «Історія Флоренції» Ніколо Макіавеллі. Найбільше нас цікавить 5-8 книга, яка присвячена подіям після повернення з вигнання Козімо Медічі. В цих книгах описуються соціально-політичні зрушення, які проходили в період повернення Козімо з вигнання в 1434 р. та до його смерті в 1464 р.. Макіавеллі намагається в притаманній йому манері підійти критично до питання опису подій, які відбувались під час фактичної диктатури родини Медічі на чолі з Козімо. Фактично він протиставляє Медічі XV століття та безпосередньо Козімо - Медічі періоду їх реставрації, періоду «безформності часів і людей». Макіавеллі продовжує шукати риси ідеального государя в XV столітті, коли ще були живі традиційні інститути комуни, при яких, здавалося б, могло бути досягнуто поєднання синьйоріального виду правління з республікою і встановлення міцного державного ладу (stato stabile). Макіавеллі дає змогу подивитися на Козімо, як на державного діяча, банкіра та військового тактика. Головною працею Франческо Гвічардіні являється однакова за назвою до праці Макіавеллі «Історія Флоренції». Найбільше нас цікавить перший розділ, в якому описуються події від повстання чомпі та до смерті Козімо Медічі. «Історія Флоренції» Макіавеллі, як відомо, охоплює період від найдавніших часів та до смерті Лоренцо Медічі і таким чином хронологічні рамки у висвітленні історії Флоренції, що збігаються в обох авторів простягаються з 1378 р. (повстання чомпі), по 1492 р. (смерть Лоренцо Медічі). Праця Гвічардіні являє собою велику цінність, тому що під час роботи над твором було залучено велику кількість джерел. У 1530 р. він приніс додому велику частину флорентійського архіву, завдяки чому міг звертатися до звітів флорентійських послів і використовувати інші офіційні документи. Крім свого сімейного архіву історик також використовував архіви інших флорентійських сімей, листи, документи, приватні розповіді, а також твори інших істориків. При аналізі цих двох джерел у першу чергу треба приділяти увагу тільки фактам, які наводять автори в описанні епохи Козімо Медічі. Необхідно відзначити наступне: говорячи про обидві «Історії» дослідники відзначають, що головною їх перевагою є саме історична ідея, історична концепція і на друге місце ставлять мову. «Історія Флоренції» Макіавеллі - найяскравіший приклад італійської художньої прози, а ось фактичний зміст ставиться при аналізі цих творів на останнє місце. Тому, в контексті нашої теми слід приділити більшу увагу саме фактичній стороні обох творів. І як пізніше буде ясно, в «Історії Флоренції» Гвіччардіні згадує багато цікавих і нових фактів, особливо це стосується сім'ї Медічі та правління Козімо Медічі. Окрім вище згаданої роботи автора слід згадати працю «Заметки о делах политических и гражданских» (1934). Гвічардіні був ідейним опонентом Макіавеллі та вбачав ідеальну модель влади в місті тільки олігархічну. Важливим джерелом у написанні роботи є спогади та роботи діячів мистецтва періоду правління Козімо Медічі. Доменіко Венеціано у своїх листах до П’єтро Медічі згадує про те, що Козімо бажає замовити вівтарний образ та хотів би отримати цю роботу. Лист дає змогу дати оцінку потягу Козімо до мистецтва та культури меценатства, яка фактично була започаткована ним. Також ці незначні за обсягом джерела дають змогу прослідкувати за діалогом між митцем та замовником. Важливим джерелом є «Коментарі» Лоренцо Гіберті. У них не вказується Козімо Медічі, але із тих праць які робив Гіберті велика кількість була замовлена саме ним. Козімо Медічі залучав велику кількість майстрів до створення витворів мистецтва, що розвивало конкуренцію в місті та спонукало майстрів виконувати свою роботу на найвищому рівні. Опосередковано Козімо Медічі згадується в листах Беноцо Гоцолі до П’єтро Медічі, в яких йде розмова над роботами які виконує майстер для родини та гроші, які виділяє Козімо на життя митцю. Цей лист вказує на те що митці хотіли працювати з родиною Медічі, так як це було престижно і була можливість отримати могутнього та багатого покровителя. У майбутньому Гоцолі виконає фреску «Поклоніння волхвів» для каплиці Медічі. | |
| Просмотров: 571 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |