| Главная » Файлы » Мои файлы |
Міжнародно-правове регулювання прав промислової власності
| [ Скачать с сервера (16.7 Kb) ] | 27.01.2018, 21:52 |
| Зважаючи на стрімкі процеси глобалізації, питання міжнародно-правового регулювання будь-якої сфери діяльності людства на сьогоднішній день є принципово важливим питанням. А в сучасних умовах міжнародної економіки у світі все більш важливим елементом стають такі об'єкти власності, як фірмові найменування, товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць походження товарів. Створення рівних умов господарювання для різних типів товаровласників, впровадження конкурентних засад у їх діяльність і підвищення відповідальності за її результати, необхідність насичення ринку товарами і послугами обумовлює об'єктивну потребу в оцінці і захисту об'єктів інтелектуальної власності на міждержавному рівні. При цьому окремі об'єкти інтелектуальної власності, зокрема наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції, є більш актуальними, оскільки в більшості держав світу вони особливо не виділяються. Інші ж об'єкти, зокрема селекційні досягнення, секрети виробництва, топології інтегральних мікросхем, користуються спеціальною правовою охороною в більшості країн світу. Однією з перших міжнародно-правових угод з охорони промислової власності була Паризька конвенція про охорону промислової власності, укладена 20 березня 1883 р. Україна є учасницею цієї Конвенції з 25 грудня 1991 р. Паризька конвенція передбачає, що держави-учасниці можуть укладати між собою окремі угоди. Наслідком укладання коментованої угоди було створення Паризького союзу з охорони промислової власності. Згідно зі ст. 1 цієї Конвенції об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зраз¬ки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і знаки походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції. Промислова власність у контексті Паризької конвенції розуміється в широкому сенсі і поширюється не тільки на промисловість і торгівлю, а й на сільськогосподарське виробництво і добувну промисловість, всі продукти промислового або природного походження. Щодо охорони промислової власності громадяни кожної країни Паризького союзу з охорони промислової власності користу¬ються у всіх інших країнах Союзу тими самими перевагами, які надаються в даний час або будуть надаватися в майбутньому за¬конодавством своїм громадянам, не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених Паризькою конвенцією. Паризька конвенція не передбачає міжнародного патенту, чинного на території всіх країн Союзу. Але будь-яка особа, яка належним чином подала заявку на винахід, корисну модель, про¬мисловий зразок або товарний знак в одній з країн Союзу, або правонаступник такої особи має право так званого конвенційного пріоритету в інших країнах Союзу. Водночас Паризька конвенція 1883 р. не охоплює всіх аспектів правової охорони об'єктів промислової власності. Тому у сфері охорони об'єктів промислової власності укладено низку бага¬тосторонніх угод і конвенцій. З метою уніфікації порядку подання заявки на отримання патенту 19 червня 1970 р. у Вашингтоні був укладений Договір про патентну кооперацію. В 1973 р. Договір набрав чинності. Україна є учасницею цього договору з 28 грудня 1981 р. Цей Договір передбачає можливість складання і подання так званої міжнародної заявки. На основі цієї заявки здійснюється пошук подібних технічних рішень, що має важливе значення для отримання патенту. І хоча Вашингтонський договір 1970 р., як і Паризька конвенція, не передбачає єдиного міжнародного патенту, але створює передумови для єдиного порядку одержання патенту в країнах- учасницях цього Договору. | |
| Просмотров: 364 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |