Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Среда, 06.07.2022


Главная » Файлы » Мои файлы

Основні новели кримінально-процесуального кодексу України
[ Скачать с сервера (245.5 Kb) ] 24.01.2013, 22:46
1. Щодо кримінального процесуального законодавства України та сфери його дії
1. Замість терміну «близькі родичі» вживається термін «близькі родичі та члени сім’ї». Відповідно ширшим стало коло цих осіб. Крім чоловіка, дружини, батька, матері, дітей, рідних братів та сестер, діда, баби та внуків до цього переліку ще додано вітчима, мачуху, пасинка, падчерку, правнуків, усиновлювача та усиновленого, опікуна та піклувальника, особу, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

2. Вводяться нові поняття: «кримінальне правопорушення» та «кримінальний проступок», який разом із злочином є різновидом кримінальних правопорушень.
3. Органи дізнання уже не є окремими органами, а складовою частиною органів, що здійснюють досудове розслідування. Саме ж дізнання – є формою досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.
4.Перестає існувати така стадія кримінального провадження як порушення кримінальної справи, а досудове слідство уже вважається формою досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів. У свою чергу досудове розслідування є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
5. Передбачається створення нового органу досудового розслідування - державного бюро розслідувань, а органи прокуратури перестають виконувати слідчі функції.
6. Вперше на законодавчому рівні дається визначення такої стадії кримінального провадження як притягнення до кримінальної відповідальності. За новим КПК притягнення до кримінальної відповідальності це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
7. Вперше передбачено введення посади слідчого судді ( суддя суду першої інстанції) до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та визначення запасного судді автоматизованою системою документообігу суду для конкретного судового провадження. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

8.Новими учасниками кримінального провадження стали особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
9. Вперше передбачається застосування кримінального процесуального законодавства України при здійсненні провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
10. Також вперше передбачено, що при виконанні на території України окремих процесуальних дій за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу іноземної держави під час виконання на території України таких процесуальних дій може застосовуватися процесуальне законодавство іноземної держави, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого міжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України
11. У КПК вперше чітко зазначено, що допустимість доказів визначається положеннями Кодексу, які були чинними на момент отримання доказів.
2. Щодо засад кримінального провадження
1. КПК вперше передбачається, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
2. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, то судове рішення проголошується прилюдно уже не в повному обсязі, а з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.

3. Вперше у КПК вводиться поняття розумних строків як однієї із засад кримінального провадження. Такими вважаються строки, які є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Чітко визначено граничні межі розумних строків. Ці строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. КПК визначено осіб, які забезпечують проведення кримінального провадження у розумні строки. Виконання обов’язку проведення досудового розслідування у розумні строки покладається на прокурора та слідчого суддю (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – на суд. КПК чітко визначив критерії для визначення розумності строків кримінального провадження :1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Вперше надається перевага особам, які тримаються під вартою та неповнолітнім особам у питанні невідкладності і першочерговості здійснення кримінального провадження. Вперше окремі учасники кримінального провадження (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий) наділяються правом на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК.
3. Щодо суду, сторін та інших учасників кримінального провадження
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі уже не трьох осіб (один професійний суддя і два народні засідателі), а трьох професійних суддів. У такому складі розгляд справи має відбуватися судом уже без подання клопотання підсудним.
2. Вводиться суд присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Це континентальна модель суду присяжних ( суд шеффенів): 2 судді та 3 присяжних (спільно вирішують питання винуватості, кваліфікації та покарання). Така модель суду присяжних дії у Німеччині. Таким складом суду справа розглядається тільки у тому випадку, якщо має місце кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі і з цього приводу заявлено клопотання обвинуваченим. Суд присяжних розглядатиме справу і в тому випадку, якщо має місце кримінальне провадження в суді першої інстанції стосовно кількох підсудних щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, якщо хоча б один з них заявив клопотання про розгляд справи судом присяжних. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а не трьох осіб (один професійний суддя і два народні засідателі).
3. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється дещо ширшим складом суду ніж інших осіб: 1) в суді першої інстанції - колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та трьох присяжних; 2) в апеляційному порядку - колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років; 3) в касаційному порядку - колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років. У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цією частиною, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.
4. Вводяться певні елементи ювенальної юстиції. Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
5. Вперше врегульовано питання про територіальну підсудність у разі, якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень. У такому випадку кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.
6. Вперше врегульовано питання про територіальну підсудність при здійсненні кримінального провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення. Таке провадження не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).
7 .Вперше врегульовано питання про порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції. Рішення з цього приводу приймається колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала. Також вперше врегульовано питання про порядок направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого. Такі питання вирішуються колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
8. У зв’язку із введенням суду присяжних на автоматизовану систему документообігу суду покладається додаткове завдання: визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.
9. Автоматизованою системою документообігу суду справи уже не розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.
10. Окремі з повноважень прокурора, якими його було наділено попереднім КПК вилучені із нового КПК. Прокурор уже не вправі усувати слідчого від проведення досудового розслідування, а може тільки ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування. На прокурора уже не покладається обов’язок здійснення перевірки не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини. Прокурор уже не уповноважений вирішувати питання про допущення захисника до участі у справі.

11. Натомість у прокурора з’явилися деякі нові повноваження. Новими повноваженнями прокурора стали, зокрема, наступні: повідомляти особі про підозру; доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
12. Значно розширено перелік прав підозрюваного. Новими правами підозрюваного, зокрема, стали: право брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); право одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; право вимагати відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися; право отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє.
13. Терміни «обвинувачений» та «підсудний» більше не розмежовуються, а вживаються як слова-синоніми. Розширено також перелік прав обвинуваченого. Новими правами обвинуваченого, зокрема, стали: право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; право висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; право ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження.
14. Вперше вводиться поняття «законний представник підозрюваного, обвинуваченого». Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа близьких родичів чи членів сім’ї. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.
15. Захисником, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) може бути тільки адвокат, а не просто фахівець у галузі права. Таким захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Як захисники уже не можуть допускатися до участі у справі близькі родичі обвинуваченого, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.
16. Розширено коли випадків, у яких участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні. За новим КПК участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо всіх особливо тяжких злочинів, а не тільки тих із них, за які санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення волі. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Новим випадком, який передбачає обов’язкову участь захисника є справа щодо реабілітації померлої особи. У цьому разі участь захисника забезпечується з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.
17. Вперше обмежується число захисників, які можуть одночасно брати участь у судовому розгляді. Захисників не може бути більше п’яти в одного обвинуваченого.
18. Розширено коло підстав, які дають право захиснику після його залучення до кримінального провадження відмовитися від виконання своїх обов’язків. Новими підставами стали: незгода з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника; умисне невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог.
19. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути уже не тільки фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Для того, щоб особа вважалася потерпілою, уже не вимагається винесення постанови органом досудового розслідування чи суддею. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Тільки за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
20. Дуже великого розширення отримав перелік прав потерпілого. У зв’язку з цим законодавець передбачив необхідність вручення пам’ятки про його процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Ці права вперше поділені в КПК на три групи: 1) права протягом кримінального провадження; 2) права під час досудового розслідування; 3) під час судового провадження в будь-якій інстанції.
До першої групи прав віднесено: право бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом; право знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; право за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки не тільки щодо себе, а й близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла; право не тільки давати пояснення, показання, а й відмовитися їх давати; право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК; право мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; право давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження; право застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); право одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК;
До другої групи прав віднесено: право на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; право отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі; право отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
До третьої групи прав віднесено: право висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; право знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді.
21. Важливою новелою КПК є право потерпілого на всіх стадіях кримінального провадження примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та КПК випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.
22. У КПК в окремій статті вперше визначено обов’язки потерпілого: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.
23. Представником потерпілого може бути уже тільки адвокат, а не просто фахівець у галузі права. У свою чергу представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, тобто знову ж таки адвокат, а не просто фахівець у галузі права.
24. Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, то до участі в процесуальній дії разом з нею вперше передбачено обов’язкове залучення її законного представника.
25. Вперше учасником кримінального провадження визначено заявника, яким є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. КПК визначає і права заявника як учасника кримінального провадження. Ними визначено наступні: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
26. Для того, щоб особа вважалася цивільним позивачем, уже не вимагається винесення постанови органом досудового розслідування чи суддею. Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є уже не тільки фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а й фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано моральної шкоди. Представником цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може бути уже тільки адвокат, а не просто фахівець у галузі права.
27. Розширено коло осіб, які не можуть бути допитані як свідки. До цього переліку, зокрема, додано: журналістів - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; осіб, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення; осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи; осіб, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.
28. Свідок уже не вправі подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого. На свідка покладається додатковий обов’язок:не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

29. Вперше в КПК врегульовано правовий статус перекладача. Перекладач (сурдоперекладач) залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів. Перекладач має право: 1) ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу; 2) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 3) одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження; 4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. Перекладач зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК; 3) здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;4) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.
30. Як експерт може бути викликана уже не будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань, а тільки особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями та має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. На експерта покладаються деякі нові обов’язки: особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз’яснити його; забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта; заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК.

31. Вперше в КПК врегульовано правовий статус спеціаліста. Ним у кримінальному провадженні вважається особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спеціаліста або використання його пояснень і допомоги. Спеціаліст має право: 1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду; 2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; 3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів; 4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження; 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. Спеціаліст зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади; 2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань; 3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв’язку з виконанням його обов’язків; 4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК.

4. Щодо доказів і доказування
1. Вперше у КПК вводяться поняття і дається дефініція належності та допустимості доказів. Ця новела унеможливить певні зловживання з боку сторони обвинувачення та долучення до матеріалів справи матеріальних об'єктів, які за своєю суттю не можуть бути доказами (наприклад, записи на власних блогах в мережі Інтернет). Відповідно до ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Недопустимими вважаються докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. КПК також визначено, які саме діяння суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит; 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
2. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: уже не тільки винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а й форма вини; уже не тільки мотив, а і мета вчинення кримінального правопорушення; уже не характер шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а її вид, а також розмір процесуальних витрат; уже не тільки обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, а й обставини які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, а також обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Разом з тим уже не підлягає доказуванню розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
3. Вперше врегульовано питання про способи збору доказів стороною захисту та потерпілим. Збирання доказів здійснюється ними шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
4. Вперше врегульовано питання про способи з’ясування достовірності показань свідка. Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
5. Судові вперше надається право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами. При цьому слід зазначити, що суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана. Крім того показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті. І у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
6. Вперше у КПК дається дефініція висновку експерта. Згідно ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
7. Суд уже не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До прийняття нового КПК існувала практика, при якій особу могли не викликати до суду для дачі свідчень, а лише оголошували її показання, надані на досудовому слідстві. Проте це позбавляло сторону захисту її права також задавати запитання свідку обвинувачення і тим самим порушувало принцип рівності та змагальності процесу. Прийняття такої редакції статті усуває дану прогалину.
5. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження і підстав їх застосування
1.Вперше вводиться поняття «заходи забезпечення кримінального провадження». Ці заходи застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК.
2. КПК допускає застосування заходів забезпечення кримінального провадження із значними обмеженнями. Не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
6.Щодо виклику слідчим, прокурором, судового виклику і приводу
1. Розширено перелік способів виклику осіб до слідчого прокурора і суду. Особа може викликатися до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її уже не тільки поштою, а й електронною поштою чи факсимільним зв'язком. Вперше врегульовано питання про мінімальний строк повідомлення особи про виклик. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.
2. Вперше визначено категорії осіб, яким не вручається повістка про виклик і названо тих осіб, яким у такому разі вручається повістка. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику, а повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
3. Уточнено і розширено коло поважних причин неявки особи на виклик. Новими поважними причинами неприбуття особи на виклик, зокрема визначені: затримання, тримання під вартою або відбування покарання; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю.
4. Під час досудового розслідування рішення про здійснення приводу приймається не слідчим, а слідчим суддею за клопотанням слідчого чи прокурора. У кодексі вперше визначено перелік тих осіб із числа свідків, до яких не може бути застосовано привід. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки.
5. Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене уже не тільки відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, а й органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань.
6. Неприбуття особи за викликом без поважних причин тягне за собою накладення грошового стягнення, розмір якого вперше визначено в КПК: від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
7. Щодо тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом
1. Вперше вводиться такий захід забезпечення кримінального провадження як тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи. Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом: 1) право керування транспортним засобом або судном; 2) право полювання; 3) право на здійснення підприємницької діяльності.
2. Встановлюється максимальний строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом. Під час досудового розслідування він не може перевищувати двох місяців.
8. Щодо відсторонення від посади
1. Вперше визначається можливість відсторонення від посади у залежності від ступеня тяжкості злочину. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. При цьому слід зазначити, що відсторонення від посади щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу може бути здійснено незалежно від тяжкості злочину.
2. Відсторонення від посади здійснюється уже не з санкції прокурора, а на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження. Вперше визначено і максимальний строк відсторонення від посади: не більше двох місяців. Однак при цьому слід зазначити, що він може бути продовжений.
9. Щодо тимчасового доступу до речей і документів

Категория: Мои файлы | Добавил: everyone | Теги: новинк, доклад Основні новели кримінально-п, Основні новели кримінально-процесуа, скачать реферат
Просмотров: 947 | Загрузок: 104 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно