| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
АНАЛІЗ ТИПОВИХ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ У СПРАВАХ ПРО НЕРОЗКРИТІ ГРАБЕЖІ ТА РОЗБОЇ МИНУЛИХ РОКІВ
| [ Скачать с сервера (26.6 Kb) ] | 15.01.2013, 23:03 |
| Тож метою цієї статті є вирішення наступних завдань: 1) проаналізувати погляди різних науковців щодо поняття та видів типових слідчих ситуацій нерозкритих злочинів минулих років; 2) визначити за результатами проведеного емпіричного дослідження найбільш типові слідчі ситуації, що склались при розслідуванні нерозкритих грабежів та розбоїв минулих років. Термін „ситуація” у тлумачному словнику наводиться як сукупність умов та обставин, що утворює певне становище, викликане тими чи іншими взаєминами людей [2, с. 1127]. У науці криміналістики дослідження слідчої ситуації нерозкритих злочинів знайшло своє відобра ження у працях провідних вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема, В.П. Бахіна, Р.С. Бєл кіна, В.І. Галагана, С.В. Веліканова, Т.С. Волчецької, В.Г. Гончаренка, Л.Я. Драпкіна, В.А. Журавля, Г.О. Зоріна, А.В. Іщенка, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, В.К. Лисичен ка, І.М. Лузгіна, В.О. Образцова, О.Р. Ратінова, М.В. Салтєвського, М.О. Селіванова, В.В. Тіщенка, О.Г. Філіппова, В.Ю. Шепітька та інших. Однак серед науковців донині немає єдності думок щодо вказаних питань. Так, при визначенні слідчої ситуації Л.Я. Драпкін акцентує увагу на суб’єктивному сприй нятті й оцінці наявних відомостей про сутність події, поданих у вигляді уявної моделі [3, с.28 29]. Р.С. Бєлкін підкреслює, що слідча ситуація – це різноманітні зовнішні умови, обстановка, в якій відбувається процес доказування та здійснюється розслідування [4, с. 630]. О.Г. Філіпов визначає її як сукупність даних, якими володіє слідчий про обставини розслідуваної події, що впливають на прийняття ним рішення [5, с. 244]. М.П. Яблоков і В.О. Образцов слідчу ситуації формулюють як сукупність обставин, що характеризують стан розслідування у певний його момент [6, с. 48; 7, с. 281]. На наш погляд, найбільш слушним у контексті розслідування нерозкритих злочинів є визначення, запропоноване В.П. Бахіним, який зазначив, що слідча ситуація – це об’єктивна реальність, фактична обстановка, а результат її пізнання, дані про неї – віддзеркалення цієї обстановки, яка використовується для її з’ясування та дії на неї з метою розкриття злочинів. [8, с. 189 190]. Слід також зазначити, що ситуація як криміналістична категорія має два значення: тео ретичне – вирішення проблеми шляхом конкретизації змісту та поняття; і прикладне – дослід ження питання, що полягає у визначенні змісту слідчих ситуацій та напрямів їх розв’язан ня [9, с. 222]. У свою чергу В.К. Лисиченко та О.В. Батюк слідчу ситуацію розмежовують на конкретну та типову. Адже перша, на думку авторів, формується у конкретній кримінальній справі, а друга розглядається як наукове поняття, що використовується для розробки ефек тивних прийомів і методів по розслідуванню різних видів злочину [10, с. 5]. Для ситуативного підходу планування розслідування злочину важливого значення набуває типологія слідчих ситуацій. Вона є системою, що розглядається в криміналістичній методиці як науково розроблена і практично апробована модель, побудована на узагальненні оптима льної множини однорідних конкретних ситуацій [9, с. 100]. Типові слідчі ситуації дозволяють формулювати як тактичні завдання, так і розробляти відповідну програму діяльності з роз слідування злочинів зазначеної категорії. Більше того, в окремих методиках доцільно виділяти й аналізувати типові слідчі ситуації стосовно етапів розслідування, розрізняючи вихідні ситу ації, що складаються на момент порушення кримінальної справи; проміжні або наступні – ситуації, що створюються під час і після вирішення початкових завдань розслідування на його подальшому і завершальному етапах [11, с. 222]. Слушною, на наш погляд, є позиція В.П. Бахіна відносно того, що типові слідчі ситуації виступають базою побудови окремих методик розслідування злочинів, оскільки типізація тут припускає наявність переліку відповідних типових слідчих версій, оптимальні слідчі дії і порядок їх провадження [12, с. 196]. У методиці розслідування розбійних нападів слідча ситуація, на думку Г.В. Щербакової, має неабияке домінуюче значення. Це пояснюється тим, що багато обставин розбою або невідомі, або ж мають суперечливий характер. На думку авторки, аналіз слідчої ситуації дозволяє упорядкувати складний пізнавальний процес розслідування, намітити доцільні орієнтири та ефективні методи пізнання дійсності, зосередити зусилля органів розслідування на більш перспективних напрямах з урахуванням висунутих версій. Значення слідчої ситуації та її оцінки зумовлено також і тим, що в кожному конкретному випадку розслідування злочину повинно розглядатися як визначений етап пізнання досліджуваного явища з урахуванням її компонентів [13, с. 139]. З огляду на зазначені погляди різних науковців, слідчі ситуації у методиці розслідування нерозкритих грабежів та розбоїв минулих років повинні мати виключно типовий характер. В їх основу мають бути покладені компоненти інформаційного характеру, тобто дані про наявні та ще не виявлені докази у кримінальній справі. Отже, під типовою слідчою ситуацію нерозкритих злочинів слід розуміти сукупність умов та обставин, що склалися на момент зупинення досудового слідства у зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин і залежать від поінформованості слідчого про подію злочину і сукупності зібраних доказів при розслідуванні кримінальної справи. Щодо видів типових слідчих ситуацій нерозкритих злочинів у науці криміналістики також існує низка неоднозначних поглядів учених. Так, В.П. Лавров їх розділяє на три групи, а саме: 1) у матеріалах кримінальної справи немає ніяких даних про особу злочинця; 2) є деякі дані про злочинця (наприклад, про зовнішні ознаки, прізвиська, особливості папілярного візерунку одного з пальців, про ознаки його взуття тощо), але сам він не встановлений; 3) були підозрювані чи навіть обвинувачені особи, але їх винність залишилася недоведеною [14, с. 30 31]. Схожою за своїм змістом є і думка О.В. Лускатова, який також поділяє типові слідчі ситуації нерозкритих злочинів минулих років на три види: 1) відсутність достатньої кількості даних, що дозволяли б вести розшук конкретної особи; 2) наявність деяких даних для пошуку винної особи за відсутності конкретного підозрюваного; 3) наявність конкретної особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за недостатності доказів для пред’явлення їй обвинувачення [15, с. 260]. Характеризуючи кожну із запропонованих В.П. Лавровим слідчих ситуацій, ми не можемо повністю погодитись з його думкою. Так, перша ситуація, на наш погляд, є суперечливою за своїм змістом. Адже практично неможливо, щоб у кримінальній справі взагалі не було б ніяких даних про злочинця або про осіб, які можуть вказати на нього. Інша річ, якщо їх недостатньо або ж слідчому в силу суб’єктивних та об’єктивних причин не вдалось їх зібрати. Третя слідча ситуація, запропонована В.П. Лавровим, у якій йдеться про недоведеність винності осіб, вважаємо, сформульована дещо некоректно. Доцільніше було б її конкретизувати, вказавши на те, що у справі був підозрюваний, але його винність не підтверджена сукупністю зібраних доказів. На відміну від наведених поглядів, В.М. Биков дотримується дещо іншої позиції. Цей науковець запропонував значно деталізувати типові слідчі ситуації та розділити на такі види: 1) злочинця не встановлено, у матеріалах проведеного слідства не виявлено даних, що на нього вказують; 2) на початковому етапі розслідування перевірялась причетність особи до вчинення злочину, але підозри не підтвердились й зняті; 3) є окремі докази причетності до злочину певної особи, але їх недостатньо для висновку про винність особи та пред’явлення їй обвинувачення; 4) перевіркупричетності особи до злочину не закінчено, а її місцезнаходження невідомо; 5) підозрювану особу заарештовано або засуджено за вчинення іншого злочину; 6) особу, яка вчинила злочин у групі, не встановлено, проте її співучасники притягнуті до кримінальної відповідальності [16, с. 18]. Із точкою зору В.М. Бикова щодо видів типових слідчих ситуацій, на нашу думку, також не можна погодитися повною мірою, оскільки наведена ним класифікація є занадто громіздкою. Типізація слідчих ситуацій повинна проводитися на основі одного або двох компонентів інформаційного характеру. В іншому випадку це може призвести до нецілеспрямованого їх вирішення. Так, наприклад, шоста ситуація сформована зазначеним автором, де злочин вчинений у групі, але не всі його співучасники притягнуті до кримінальної відповідальності, можливо вирішити | |
| Просмотров: 852 | Загрузок: 92 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |