| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
Маркетинг
| [ Скачать с сервера (51.6 Kb) ] | 31.12.2012, 01:12 |
| Методи ціноутворення На практиці підприємствами можуть бути застосовані такі методи ціноутворення: 1. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця. Однак є й позитивні оцінки цієї моделі: якщо в рамках однієї галузі всі виробники використовують витратний метод ціноутворення, цінова конкуренція мінімальна, а ціни більш реальні й виключають наживу за рахунок покупців. Згідно даного методу ціна визначається за залежністю: , (12.1) де Ц – ціна одиниці товару, грн; С – собівартість одиниці товару, грн; П – величина прибутку, яку бажає отримати підприємство від реалізації одиниці товару, грн. 2. Метод на основі цільової норми прибутку. Ціна встановлюється таким чином, щоб можна було досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал. Необхідно взяти до уваги, що розрахунки ціни в цьому випадку залежать від обсягу виробництва та реалізації, у зв'язку з чим необхідно визначити критичну точку обсягу виробництва. Критичний обсяг виробництва зменшується внаслідок зниження постійних і змінних витрат, які необхідно враховувати у виробничій фірмі. Крім того, на розраховані ціни впливатимуть ще й ринкові фактори (характер попиту й конкуренція). Ціна встановлюється за допомогою використання формули (за умов випуску одного виду продукції) , (12.2) де ЗВ – змінні витрати на одиницю продукції, грн/шт; ПВ – постійні витрати за певний період часу, грн; П? – загальна сума прибутку, яку можна отримати від продажу продукції за той самий період, грн; К – обсяг продажу продукції, шт. 3. Метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару обумовлений специфічними підходами до роботи на ринку. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно важко. Тут доречно вести мову про престижні товари, про особливі послуги, за які за різних обставин і різних умов покупець погоджується платити будь-які гроші. Ось чому для фірми важливо бути надзвичайно чутливою до змін попиту на товар. 4. Вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім не на власні витрати, а на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Поведінка фірм адекватна їхньому становищу на ринку. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціну після того, як це зробив він. Метод ціноутворення, що орієнтується на рівень поточних цін, досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни в цілому по галузі. А це дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку. 5. Установлення ціни на основі торгів. У процесі торгів кожна фірма конкурсант призначає ціну пропозиції, стежачи за тим, щоб вона була дещо нижчою, ніж у конкурентів, але й не опускалася нижче рівня собівартості. Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням таких факторів: цінова політика фірми, психологія ціносприйняття, вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності. Стратугії ціноутворення Стратегія ціноутворення - це вибір підприємством певної динаміки вихідної ціни товару, спрямованої на отримання найбільшого прибутку в рамках планованого періоду. Відповідно до класифікації, запропонованої Дж. Телліссом (США), виділяються три основніваріанти стратегії ціноутворення: Диференційована, конкурентна, асортиментна. Такий підхід до класифікації грунтується на цілях підприємства та неоднорідності покупців, що дозволяє реалізувати один і той же товар за різними цінами. Кожен з варіантів включає кілька приватних стратегій, які слід хоча б коротко розглянути. Стратегія знижок на другому ринку означає, що на один і той же товар або послугу ціни на інших ринках (демографічних, географічних, зовнішніх) встановлюються нижче, ніж на те, де в даний час працює підприємство. Наприклад, другими демографічними ринками можуть бути ринки, на яких споживачами є пенсіонери, діти, студенти. Ціни зі знижками можуть використовуватися в іншому географічному регіоні, на зовнішньому ринку (демпінгові ціни). Стратегія сезонної знижки часто застосовується при встановленні цін овочів і фруктів, тарифів послуг зв’язку в різний час доби, квитків на культурно-масові заходи в денний та вечірній час і т.д. Використання цієї стратегії забезпечує більш рівномірне завантаження підприємств і збільшує обсяг продажів. Стратегія випадкової знижки застосовується досить рідко і здійснюється нерегулярно (випадковий принцип). Вона буває досить ефективною, оскільки дозволяє залучати велику кількість покупців, зацікавлених у низьких цінах. | |
| Просмотров: 660 | Загрузок: 106 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |