| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
Насильницька злочинність - одна із складових частин загальної структури злочинності
| [ Скачать с сервера (50.5 Kb) ] | 08.02.2014, 00:55 |
| Не будь-насильство є предметом розгляду кримінологів, а лише те, що пов'язане з порушенням норм кримінального законодавства (кримінальне насильство). Виділяють два види такого насильства [4] : Фізичне насильство - заподіяння соматичного, тілесного шкоди людині, аж до позбавлення його життя. Психічне насильство - заподіяння психічного, моральної шкоди : загрози, образи, наклеп, шантаж, всі види примусу та обмеження свободи людини; також деякі види обману, психопрограмування та економічні методи. Караним може бути не тільки саме насильство, а й заклики до нього. Крім того, насильство може виступати не тільки як спосіб вчинення злочину, але і як сила, що забезпечує створення і стійкість організованих злочинних формувань [5]. характеристика............................... Значну частину насильницьких злочинів становлять умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування, зґвалтування, розбої, грабежі та поєднане з насильством хуліганство, їхній рівень, структура й динаміка характеризують насильницьку злочинність загалом. Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримінологічно значущу групу є такі критерії: - спосіб дій злочинця - фізичне насилля над особою, спроба чи погроза його застосування; - форма вини - умисел; - об'єкт посягання - фізична особа. Починаючи з 1988 р. по 1995 р. фіксується зростання кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 р. до 1995 р. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв - у 6 і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості. Для порівняння: в 1995 і 2004 рр., відповідно, було зареєстровано 4896 і 3788 умисних вбивств, 8800 і 5855 умисних тяжких тілесних ушкоджень. Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпечності деяких категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які вирізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю. Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися у сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х рр. частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання вбивств з корисливих або інших мотивів. Набули поширення замовні вбивства. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці й інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %). У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хуліганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і близько 30 % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю. Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становила 17 %, з них у складі групи - 24,4 %; розбої -28,9 %; грабежі - 20, 3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження -14,6 %. Відзначається збільшення частки злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії. Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліганські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними особливостями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки. Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів, учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися від потерпілого тощо. Багато насильницьких злочинів учиняються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого. В останні роки реєструється зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів, як убивства з хуліганських або корисливих спонукань, у ході розбійних нападів та ін., зростає кількість учинених жінками злочинів з особливою жорстокістю. Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів становлять особи молодого й середнього віку (до 40 років). Найбільш висока кримінальна активність характерна для представників вікової групи 25-29 років. Далі за ступенем кримінальної активності посідають місця вікові групи 18-24 років, 30-39,16-17 років. Порівняно з дорослими, підлітки та молодь, зазвичай, мають менш розвинуту волю, підвищену вразливість до негативних упливів, імпульсивність, сугестивність, вони легше піддаються шкідливому впливові з боку антигромадських елементів, зокрема й у формі наслідування, підбурювання тощо. причини та умови......................................... Описані вище характеристики особистості насильницьких злочинців, відносна трохи частки злочинного насильства і її відносну сталість, відсутність вираженого впливу соціальних змін на поширеність насильницької злочинності наводить окремих вчених на думку про те, що формування особистості злочинця принаймні, щодо даної групи злочинів може залежати від біологічної та генетичної схильності [21]. Проте все ж загальновизнаним є думка про те, що детермінація насильницької злочинності, як і злочинності в цілому, має переважно соціальний характер: причини та умови злочинності лежать в суспільстві, в якому вона існує і якому завдає шкоди [22]. В якості причини насильства в цілому називаються передусім незадоволені соціальні потреби. Я. І. Гилинский пише: "Якщо незадоволена вітальна потреба (в їжі, продовження роду, захисту від холоду і т. п.) призводить до боротьби за існування, то незадоволена соціальна потреба -" до сверхборьбе за сверхсуществованіе " [23]. Е . Ф. Побігайло вказує, що в сучасному суспільстві найбільш сильні соціальні потреби пов'язані з соціальною стратифікацією і соціальною мобільністю і саме порушення соціальної мобільності або перекоси в стратифікації обумовлюють основну масу випадків кримінального насильства [24]. Крім того, цей автор говорить про такі причини злочинного насильства в суспільстві в цілому як міграція, національний і релігійний екстремізм, збройні конфлікти [25]. Крім загальних детермінант злочинності (економічних, соціальних і моральних), А. І. Долгова називає такі причини, безпосередньо провокують вчинення насильницьких злочинів [26] : Недоліки в формуванні особистості, що призводять до переваги в її характері таких негативних соціальних якостей, як жорстокість, озлобленість, заздрість, схильність до насильства у повсякденному житті. Деморалізація, пов'язана з алкоголізацією і наркотизацией, промискуитетом, що зумовлює виникнення специфічних малих соціальних груп, в яких єдиним способом вирішення міжособистісних конфліктів стає насильство. Націоналістичні, етноцентрістскіе і субкультурні традиції, що тягнуть поділ суспільства на "своїх" і "чужих", застосування насильства щодо яких у відповідній соціальному середовищі розцінюється нейтрально або навіть позитивно. Пережитки патріархальних уявлень про необхідність повного підпорядкування дружини чоловіку, а дітей - батькам, які включають необхідність застосування насильства як методу "виховання" і підтримання авторитету. Ідеологія і стандарти поведінки кримінальних і криміналізованих структур, що включають обов'язковість застосування насильства в певних ситуаціях. Подання про більшу ефективність насильства як засобу досягнення соціально-політичних цілей, ніж законних методів. Думка про недоступність або неефективності офіційних форм реагування на порушення прав і законних інтересів громадян, що веде застосування самосуду. У числі ж соціальних умов, що полегшують і сприяють дії цих причин О. І. Долгова називає: Неефективну роботу багатьох державних органів, у тому числі правоохоронних, не забезпечують громадянам доступних, швидких та ефективних способів захистити свої права та законні інтереси. Слабкість громадських інститутів, покликаних згладжувати побутові конфлікти та сприяти їх жертвам, що призводить до переростання багатьох таких конфліктів у вчинення злочинів. Пропаганда насильства засобами масової інформації, смакування в них деталей насильницьких діянь, що створює враження про поширеність і непереможності злочинного насильства, що робить його привабливим для бажаючих самоствердження суб'єктів. Нерозвиненість системи соціальної профілактики, допомоги та реабілітації осіб з психічними аномаліями, алкоголіків, наркоманів. Важливе місце в причинному комплексі багатьох насильницьких злочинів займає також віктимна поведінка потерпілих. Вказується, що більше половини тяжких насильницьких злочинів відбувалися в конфліктній ситуації, що супроводжувалася "з'ясуванням стосунків" декількох суб'єктів, і що "тільки випадок визначав, хто з них виявлявся жертвою, а хто обвинуваченим" [27]. Особливо це характерно для згвалтувань, де значна частина потерпілих (за даними досліджень Г. Б. Дерягина - 40%) сама провокує злочинця на сексуальні контакти (як правило, фривольним поведінкою в ситуації, пов'язаної зі спільним вживанням алкоголю з насильником) [28]. Протидія насильницькій злочинності Основним засобом протидії насильницькій злочинності є сприяння формуванню у особи такої культури взаємовідносин між людьми, котра проявлялась би у повазі до фізичної і психічної недоторканості людини, визнанні її найвищою цінністю у суспільстві. Як свідчить історичний досвід необхідними умовами для формування такої культури є: по-перше, розвиток цивілізованого ринку, котрий має властивість культуризувати життя людей; по-друге, релігійне і натуралістичне просвітництво. Вказані фактори здатні усувати причину насильницької злочинності. Для усунення умов, що сприяють насильницькій злочинності необхідно вдосконалювати правоохоронну діяльність держави, зменшувати негативні наслідки урбанізації, вдосконалювати сімейне виховання, забезпечувати психічне здоров'я населення, протистояти алкоголізації, пропаганді жорстокості у засобах масової інформації і таке інше. корислива здлчиннысть............................................... Протидія корисливої ??злочинності - складна системно-структурна діяльність, що є єдність трьох підсистем: -Характеристика кількісних і якісних показників корисливої ??злочинності -З'ясування причин і умов корисливої ??злочинності; -Попередження корисливої ??злочинності; Загальна характеристика кількісних і якісних показників корисливої ??злочинності включає інформаційно-аналітичну діяльність та її показники, кримінологічне прогнозування, визначення основних тенденцій розвитку. З'ясування причин і умов корисливої ??злочинності - обумовлена ??станом розвитку суспільства і держави періоду реформ, перспектив реалізації вказаних реформ. Попередження корисливої ??злочинності включає певний «економічний режим», сполучений з рівнем морально-етичної зрілості суспільства. 1. Поняття і характеристика корисливої ??злочинності. Законодавчий, відомчий і науковий підхід до поняття корисливої ??злочинності Корислива злочинність - найбільш поширений кримінальний феномен у світі. Нерідко її частка в країнах з розвиненою економікою перевищує 90%, а в що розвиваються - 60% загального обсягу всієї зареєстрованої злочинності. Мабуть, та ж пропорція зберігається і у випадку, коли мова йде про злочинність у широкому значенні цього поняття, яке охоплює й латентну її частину. Основою відповідного поняття є категорії «користь» і «корислива мотивація». Під користю зазвичай розуміється вигода, матеріальна користь. Відповідно, корислива мотивація - обумовленість поведінки людини прагненням до вигоди. У найбільш загальному вигляді корислива мотивація притаманна поведінки будь-якої людини, оскільки здійснення вчинків виключно на шкоду собі або без якої б то не було користі для себе суперечить людській сутності. Разом з тим, деякі прояви користі традиційно розглядаються як суперечать інтересам суспільства (антисоціальні). У зв'язку з цим у праві (зокрема, кримінальному) категорія користі використовується в більш вузькому значенні - як усвідомлене прагнення до отримання безоплатної протиправної майнової вигоди (корислива зацікавленість, корислива мета). Неусвідомлене прагнення до збагачення (що властиво, мабуть, всім без винятку людям), прагнення збагатитися законними або незаконними засобами, але з відшкодуванням збитків не розглядається правом як корисливість. При цьому необхідно мати на увазі, що російське кримінальне законодавство нерідко пов'язує з наявністю або відсутністю корисливої ??зацікавленості (або корисливого цілі) в аналізованому вузькому значенні якісні відмінності між злочинами. Наприклад, відсутність корисливої ??мети при обманним заволодінні чужим майном «перетворює» шахрайство в менш небезпечний злочин - заподіяння майнової шкоди шляхом обману без ознак розкрадання. Таким чином, російський законодавець використовує прийом прямої вказівки в тексті статті Особливої ??частини на корисливу мету або корисливий мотив злочину як засіб вираження підвищеної суспільної небезпеки злочину (наприклад, викрадення людини з корисливою метою) або відмежування зовні схожих злочинів (раніше розглянутий приклад). Застосування даного прийому обумовлено попереднім дослідженням (у тому числі кримінологічних) мотиваційної природи суспільно небезпечного діяння. Типовість, Виявлення і фіксуються звичайними оперативно-розшуковими та кримінально-процесуальними засобами корисливої ??мотивації злочину, а також названі потреби правильної кваліфікації та оцінки його суспільної небезпеки є найбільш значущими передумовами для нормативного закріплення відповідної ознаки. Разом з тим, в багатьох випадках корислива мотивація прямо не вказується в нормі кримінального закону як ознака злочину. Найбільшою мірою ця оцінка відноситься до злочинів у сфері економічної діяльності. Дана особливість обумовлена ??тим, що корислива мотивація внутрішньо властива злочинів, зв'язаних з незаконною економічною діяльністю і, перш за все, з незаконним підприємництвом. Ця особливість, вже давно встановлена ??і описана у вітчизняній кримінології, на жаль, не цілком ефективно врахована законодавцем у КК РФ. Тим не менш, результати кримінологічних досліджень були покладені в основу криміналізації 31 виду корисливих суспільно небезпечних діянь. До числа визнаних злочинами по російському карному законодавству, для яких корислива мотивація є істотним типовою ознакою, належать більше 90 видів суспільно небезпечних діянь (кожен третій вид злочину, переслідуваного за КК РФ). Більшість видів корисливих злочинів належить до злочинів у сфері економічної діяльності (32), зазіханням на власність (9) та злочинів проти інтересів державної влади, державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування (8). Тим не менше корисливі злочини є і серед посягань на життя (вбивство з корисливих мотивів або за наймом); на свободу (викрадення людини з корисливих мотивів); інші конституційні права особистості (наприклад, порушення недоторканності приватного життя з корисливої ??зацікавленості); на інтереси правильного розвитку неповнолітніх (наприклад, торгівля неповнолітніми), а також серед злочинів проти громадської безпеки (наприклад, організація злочинного співтовариства (злочинної організації) з метою вчинення тяжкого або особливо тяжкого корисливого злочину або піратство), проти здоров'я населення (наприклад, розкрадання чи вимагання наркотичних засобів ), проти природного середовища (незаконне полювання тощо), проти основ конституційного ладу (державна зрада з корисливої ??зацікавленості), проти порядку управління (викрадення або пошкодження документів, штампів або печаток, скоєні з корисливої ??зацікавленості) і навіть серед злочинів проти миру і безпеки людства (участь найманця у збройному конфлікті). Практично всі види злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях відносяться до числа корисливих за винятком передачі незаконної винагороди особі, яка виконує управлінські функції в одній з таких організацій, з метою задоволення своїх законних інтересів. Корислива злочинність - це сукупність, що посягають на сферу економіки кримінально караних діянь та осіб, обумовлених усвідомленим прагненням останніх до отримання безоплатної протиправної майнової вигоди (користю). 4. Причини та умови корисливої ??злочинності. Обставини загального характеру. Оскільки спонукальною силою людської активності служать потреби, а можливість їх задоволення визначається соціальними відносинами, місцем індивідів у системі суспільного виробництва, включаючи розподіл і споживання, то протиріччя між усвідомленими потребами людей і можливостями їх задоволення є одним з основних джерел злочинності. Слід також зазначити, що в детермінації корисливої ??злочинності вирішальною обставиною виступає не сам по собі рівень задоволення матеріальних потреб, а ступінь відмінностей у їх задоволенні різними соціальними групами, тобто майнова нерівність. В даний час в умовах переходу до ринку майнове розшарування значно збільшується. Майнова нерівність і породжує в кінцевому підсумку користь як соціально-психологічне явище. Поки існують люди, які вирізняються своїм матеріальним достатком, будуть з'являтися і окремі індивіди, які прагнуть злочинним шляхом зрівняти своє становище або хоча б наблизитися до бажаного рівня благополуччя. А оскільки в суспільстві ще сильні ідеї популізму, уравнительности і конфіскацій (грабуй награбоване) і не задовольняються нагальні потреби значної частини населення, то подальше розшарування суспільства більшістю буде сприйматися болісно. До того ж у побутовій свідомості високий рівень життя ототожнюється із злочинними доходами. Майнова нерівність обумовлює і існування іншого протиріччя - між матеріальними потребами і легальними можливостями їх задоволення. Потреба матеріального порядку формується під впливом достатку найбільш забезпечених верств населення, а можливість легального задоволення визначається рамками доходів тієї соціальної групи, до якої індивіди относятся.15 Постійний ж зростання числа безробітних останнім часом ще більше обмежує можливості задоволення матеріальних потреб значної групи населення правомірним шляхом. Існуюче в суспільстві протиріччя між офіційними нормами поведінки і фактичним поведінкою частини населення пояснює, чому окремі індивіди вирішуються на вчинення злочину. Відзначається зараз процес «уречевлення» суспільних відносин, переважання матеріальних цінностей над духовними сприяє розвитку антисоціальної спрямованості особистості. Корислива орієнтація осіб, які вчиняють майнові злочини, формується під впливом несприятливих факторів соціального середовища. У сім'ї, наприклад, можуть мати місце негативні приклади ставлення до чужої власності з боку батьків та інших осіб у найближчому оточенні, атмосфера користолюбства, орієнтація тільки на матеріальні блага, наявність егоїстичних поглядів, поблажливе ставлення до майнових правопорушень і т. д. До того ж у цей час збільшується число випадків жорстокого поводження з дітьми, що призводить до інтенсивного «витіснення» дітей і підлітків із сім'ї на вулицю і дає поштовх новому збільшення протиправної поведінки неповнолітніх, частіше всього майнового характеру. Проведені дослідження свідчать, що ступінь впливу сімейного неблагополуччя у підлітків, які вчинили майнові злочини, вище, ніж у інших неповнолітніх злочинців. На антисоціальна формування особистості за місцем роботи (навчання) впливають головним чином безгосподарність і безконтрольність, неприйняття відповідних заходів до винних, які вчинили протиправні діяння. Це створює уявлення про звичаєвості незаконного придбання матеріальних благ, внаслідок чого виникає ілюзія безкарності подібних дій. Слід підкреслити особливу криміногенність такого чинника, як вплив на неповнолітніх злочинних елементів, навчальних їх прийомам вчинення майнових злочинів, оскільки ця категорія злочинців володіє високим рівнем професіоналізму. Показово, що 3 / 5 кишенькових злодіїв стали такими при активному сприянні рецидивістів. Наявність дворових та вуличних груп з негативною орієнтацією, які об'єднують молодь, що вийшла з-під контролю і впливу сім'ї, навчальних і трудових колективів, також призводить до формування поглядів і установок, що лежать в основі злочинної поведінки. Непоодинокі й випадки, коли особа, яка входить в подібну групу, дотримується іншої системи цінностей, але здійснює злочин всупереч власним поглядам, пристосовуючись до групового рішення. Якщо ж особистість внутрішньо готова до скоєння злочину, то наявність такої групи забезпечує психологічну підтримку і зменшує ефективність особистих і соціальних контрольних механізмів, які могли б загальмувати прояв злочинних схильностей. У кримінологічної літературі зустрічається точка зору про вплив ЗМІ в культивуванні «злодійський» ідеології. У зв'язку з цим відзначається, що, по-перше, йде нагнітання страху перед злочинністю на тлі інформації, повної жахів і часто далекої від реальної дійсності. По-друге, не меншої шкоди завдають романтизація злочинного життя і моралі, зображення злочинця мало не героєм суспільства на сторінках публікацій ЗМІ. Це призводить до того, що серед населення, особливо молоді та підлітків, негативне соціальне поведінка набуло привабливість. З'являються думки про можливість «союзницьких» ставлення зі злочинцями. Висловлюються ідеї про те, що злодійський світ, «злодії в законі» - це частина російської культури, а злодійські «правильні» поняття легше і розумніше законів. І нарешті, ЗМІ активно сприяють руйнуванню духовної сфери життя суспільства в цілому: породжують аморальність, насильство, порнографію, виховують людей на ідеалах вседозволеності. Умовами, що сприяють вчиненню майнових злочинів, є порушення правил зберігання, перевезення та передачі матеріальних цінностей, недоліки в організації праці і добірці кадрів. Так, 42% осіб, які вчинили крадіжки на залізничному транспорті, були працівниками транспорту. Швидкий розвиток нелегального ринку торгівлі зброєю у певній мірі сприяє скоєння розбійних нападів. Шірбкое поширення торгівлі на вулицях приватними особами створює сприятливу обстановку для реалізації предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом. Певне значення для здійснення майнових злочинів має поведінка самих потерпілих. Значна частина вуличних грабежів здійснюється щодо осіб, які перебувають у сильному ступені сп'яніння або легковажно приймаючих запрошення незнайомих людей відправитися до них у гості. Як і раніше зустрічаються факти, коли потерпілі самі створювали обстановку, яка полегшує доступ злочинцям у житло: залишали ключі в легкодоступних місцях, забували закривати кватирки та вікна і т. д. 5. Недоліки в діяльності правоохоронних органів. Самостійну групу умов, які сприяють вчиненню розглянутих злочинів, становлять недоліки в роботі органів внутрішніх справ. Недостатність матеріального забезпечення ОВС, інтенсивний відтік кадрів призводять до того, що співробітники оперативно-слідчого апарату працюють в умовах постійних перевантажень, що сприяє низькому відсотку розкриття даних злочинів. До обставин, істотно обмежує можливості своєчасного припинення майнових злочинів та затримання винних, слід віднести і втрату органами правопорядку авторитету в очах населення. Громадяни, які стали жертвами або свідками злочину, не повідомляють про них в ОВС, не довіряючи кваліфікації їх працівників і не сподіваючись на позитивний результат справи. Безкарність, поряд з швидкістю і відносною легкістю придбання досить великих матеріальних засобів, завдяки майновим злочинам, стимулює кримінальне зараження суспільства. Відбулися зміни в економіці, трансформація відносин власності, проголошення свободи торгівлі та інших видів підприємництва, зміни в режимі валютного регулювання і лібералізація зовнішньоекономічної діяльності поряд з недосконалістю як базового, так і кримінального законодавства породили певну розгубленість у працівників правоохоронних органів, невпевненість у правильності оцінок і прийнятих рішень. Як наслідок, незважаючи на фактичне зростання економічної злочинності, на якийсь час число порушуваних кримінальних справ скоротилося, а чимала частина законно порушених справ припинялася по різним, нерідко надуманими підставами. У результаті відтоку високопрофесійних кадрів з органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, слідство і прокурорський нагляд, рівень професіоналізму і правової культури працівників правоохоронної системи істотно знизився. З цієї причини багато осіб, винних у скоєнні економічних злочинів, уникають відповідальності, підривається авторитет закону, формується уявлення про безкарність, що в свою чергу веде до відтворення злочинності. 6.Предупрежденіе корисливої ??злочинності. | |
| Просмотров: 1648 | Загрузок: 82 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |