| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
НЕВОЛІН Костянтин Олексійович (1806-1855), Ренненкампф Микола Карлович, Спекторський Євген Васильович, Пілянкевич Микола Іванович
| [ Скачать с сервера (71.5 Kb) ] | 05.02.2014, 22:13 |
| НЕВОЛІН Костянтин Олексійович (1806-1855) Юрист, доктор права, ординарний професор, ректор Імператорського університету Св. Володимира (1837-1843) • Костянтин Олексійович Неволін народився 1806 р. у м. Орлові В'ятської губернії в родині священика. Початкову освіту К.О. Неволін здобув у В'ятській духовній семінарії. 1828 р. він закінчив Московську духовну академію. Тоді ж був прийнятий на службу до II відділення власної його імператорської величності канцелярії, де брав участь у кодифікації законодавства і водночас вивчав курс законодавства під керівництвом М.А. Балудянського у С.-Петербурзькому університеті. • Після його закінчення здібного випускника направили на стажування за кордон, де він протягом 1829-1832 pp. слухав лекції у Берлінському, Геттінгенському та Гейдельберзькому університетах. Після повернення знову працював у імператорській канцелярії. • 1835 р. Костянтин Олексійович захистив докторську дисертацію "Роздуми про філософію законодавства у древніх", після чого його наступного року призначили на посаду ординарного професора Київського університету на кафедрі енциклопедії законодавства. • Своєю дисертацією та роботою "Історія російських цивільних законів" він започаткував курс загальної теорії права, що сприяло обранню К.О. Неволіна 23 квітня 1837 р. ректором університету Св. Володимира (тричі). • Костянтин Неволін в університеті мав славу вченого, мислителя, здібного організатора й адміністратора, володів гострим розумом, залізною волею, любив чіткий порядок і був вимогливим керівником. У той час, коли Неволін був ректором, університет перевели до нового будинку (нині - червоний корпус), відкрився медичний факультет, були обладнані спеціальні кабінети і сформовані колекції. • 1843 р Костянтин Неволін залишає Київ і від'їздить до С.-Петербурга, де очолює кафедру цивільного права Санкт-Петербурзького університету. Одночасно він читає лекції в Імператорському училищі правознавства. • З 1847 p. працює проректором, деканом юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету. • Костянтин Олексійович був двічі лауреатом Демидовської премії за праці "История Российских гражданских законов" та "Енциклопедію законодавства". В останній Неволін, поєднавши теоретичні підходи історичної школи права і школи природного права, висловив ідеї, які становлять основу нинішнього порівняльного законодавства. К.О. Неволін уперше в російській правовій думці чітко сформулював систему необхідних юристові знань історико-правової науки. За працю "О пятинах и погостах Новгородских в XVI веке" його відзначено Костянтинівською медаллю Російського географічного товариства, а за "Разбор сочинения Линовского "Исследование начал уголовного права, изложенного в Уложении царя Алексея Михайловича" нагороджено золотою медаллю Академією наук. 1853 р. йому присвоєно звання дійсного статського радника. К.О. Неволін також став членом Консультації при Міністерстві юстиції. • Костянтин Неволін був членом Імператорського російського географічного товариства, Комітету дослідження і збереження старожитностей (Київ), ряду інших товариств і комісій. • 1854 р. його обрано почесним членом Київського університету Св. Володимира. К.О. Неволін був нагороджений орденами Св. Володимира IV ступеня, Св. Станіслава II ступеня, Св. Володимира III ступеня. • У травні 1855 р. Костянтин Олексійович Неволін виїхав для лікування сухот спочатку до Німеччини, потім до Австрії, де й помер 18 жовтня 1855 р. Його прах перепоховали на Смоленському кладовищі у С.-Петербурзі. Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 445. Ренненкампф Микола Карлович 10 (22) вересня 1832 - 10 (22) травня 1899 р. Правознавець, доктор державного права (з 1868), заслужений ординарний професор (з 1884), ректор (1883 - 1890) університету Св. Володимира, Київський міський голова (1875 - 1879) • 10 вересня 1832 р. Народився в містечку Олександрівка (тепер Сосниця Чернігівської обл.) у дворянській родині німецького походження. • 1849 р. Закінчив навчання в Чернігівській гімназії. • 1849 р. Вступив на юридичний факультет Ніжинського ліцею князя Безбородька. • 1850 р. Перевівся до університету Св. Володимира на історико-філологічний факультет, але через півроку перейшов на юридичний факультет. • 1855 р. Закінчив юридичний факультет із золотою медаллю, здобувши ступінь кандидата за твір "О правах и обязанностях оседлых инородцев и в особенности евреев в России". • 1856-1859 рр. Працював позаштатним старшим учителем Другої Київської гімназії. • 1859 р. Після захисту дисертації "История учения публицистов о праве осмотра кораблей во время войны" отримав ступінь магістра загальнонародного правознавства та обійняв посаду ад'юнкта кафедри енциклопедії за-конознавства університету Св. Володимира. • Грудень 1862 р. Призначений екстраординарним професором кафедри енциклопедії законознавства університету Св. Володимира. • 1868 р. Після захисту дисертацію "Очерки юридической энциклопедии", отримав ступінь доктора державного права та був затверджений ординарним професором кафедри юридичної енциклопедії. • 1869 р. Обіймав посаду ординарного професора новоствореної кафедри "истории важнейших иностранных законодательств древних и новых". • 1870 р. Був гласним Київської міської думи. • 1872-1877 рр. Був почесним мировим суддею Київського та Чернігівського округів. • 1875-1879 рр. Працював київським міським головою. • 1884 р. Затверджений у званні заслуженого ординарного професора кафедри енциклопедії юридичних та політичних наук. • 1 травня 1883 р. - 1 серпня 1890 р. Був ректором університету Св. Володимира. • 1886-1887 рр. Виконував обов'язки попечителя Київського навчального округу. • 10 травня 1899 р. Помер в Києві й похований на Байковому цвинтарі. Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 132-133. Спекторський Євген Васильович 3 (15) жовтня 1875 - 3 березня 1951 р. Правознавець, теоретик та історик права, юрист, історик церкви й суспільної думки, філософ, доктор державного права (з 1917), ординарний професор (з 1917), декан юридичного факультету (1917 -1918), ректор (1918 - 1919) університету Св. Володимира, член-кореспондент Сербської Академії наук і Слов'янського інституту в Празі • 3 жовтня 1875 р. Народився в м. Острог Волинської губернії у дворянській родині. • 1893-1897 рр. Навчався на юридичному факультеті Варшавського університету. • 7 червня 1903 р. Затверджений приват-доцентом кафедри енциклопедії права Варшавського університету. • Травень 1911 р. Захистив дисертацію в Юріївському (Дерптському) університеті, отримавши ступінь магістра права. • Вересень 1911 р. Обраний екстраординарним професором кафедри енциклопедії права Варшавського університету. • 7 липня 1914 р. Затверджений на посаді екстраординарного професора кафедри енциклопедії права й історії філософії права університету Св. Володимира. • 27 травня 1917 р. Захистив дисертацію "Проблема социальной физики в XVII столетии" на ступінь доктора державного права в Московському університеті. • Вересень 1917 р. Затверджений ординарним професором кафедри енциклопедії права й історії філософії права університету Св. Володимира. • Травень 1917 р. Обраний деканом юридичного факультету університету Св. Володимира. • 6 квітня 1918 р. - квітень 1919 р. Працював ректором університету Св. Володимира. • Серпень 1919 р. Поновлений на посаді ректора й водночас призначений попечителем Київського навчального округу та заступником головноуправляючого народною освітою. • 1920 р. Емігрував до Югославії. • 1920-1930 рр. Був ректором Белградського університету. • 1924-1927 рр. Обіймав посади професора і декана Російського юридичного факультету та голови Російської академічної групи в Празі, водночас будучи професором Карлового університету. • 1930-1945 рр. Працював на посаді професора Люблянського університету (Словенія). • 1945 р. Побоюючись репатріації до Радянського Союзу переїхав до Італії, де перебував у таборах для переміщених осіб. • 1947 р. Переїхав до США, де працював професором Свято-Володимирської православної духовної академії у Нью-Йорку. • 1948 р. Був головою Російської академічної групи в США, а також головою Російської секції Асоціації американських та іноземних вчених. • 3 березня 1951 р. Помер у Нью-Йорку, де й був похований. Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. - Київ : Либідь, 2006. - С. 183-184. Пілянкевич Микола Іванович Кандидат юридичних наук, в.о. ад’юнкт-професора кафедри енциклопедії законодавства. • Народився у м. Чернігові, де його батько був гімназійним учителем латинської мови. Закінчивши Першу київську гімназію у 1834р., вступив на юридичний факультет Київського університету. • Після закінчення юридичного факультету (1839р.) молодого правника призначили учителем історії та географії Києво-Подільського дворянського повітового училища, а 1841р. перевели учителем історії до Першої київської гімназії, але через 2 місяці він повернувся на попереднє місце роботи. Того ж року за рекомендацію юрид. факультету Університету Св. Володимира М. Пілянкевич був призначений в Ніжинський ліцей князя Безбородька в.о. професора громадянських законів, де пропрацював до 1843р. • У 1842р. був рекомендований для стажування за кордоном. Законне відрядження тривало з 1843 по 1846р., а Берлінський університет став головним місцем наукового стажування молодого дослідника. • Після повернення з відрядження Миколу Івановича призначили на посаду ад’юнкта кафедри енциклопедії законознавства, яка стала вакантною після переходу професора К. Неволіна до Петербурзького університету. Тут він працював 12 років. • Довгі роки науковий доробок М. Пілянкевича залишався маловідомим і майже забутим. • М. Ранненкампф, проаналізувавши його лекційний курс з історії філософського права , свідчив, що він написаний головним чином на основі творів Раумера, Шталя, Варкеринга й особливо Росбаха, також за допомогою французьких творів Лерміньє, Демірона та статей з історії філософії права в Німеччині, Шотландії, Франції. • Проте саме завдяки зусиллям професора Ранненкампфа, котрий з дозволу рідного брата Миколи Івановича опублікував найважливішу частину спадку вченого, ім’я цієї безумовно талановитої людини із драматичною долею залишиться на скрижалях університетської історії. Євген Васильович Спекторський • Народився в м. Острозі Волинської губернії у дворянській родині. • Середню освіту здовував у 6-й Варшавській та Радомській гімназіях (Польща), останню закінчив із золотою медаллю. • 1893р. вступив на юридичний факультет Варшавського університету. Закінчив навчання в 1897р. зі ступенем кандидата права за дипломну роботу «Жан-Жак Руссо як політичний діяч» і був залишений на кафедрі державного права для підготовки до професорського звання. • У 1900-1901 склав магістерські іспити й почав проводити практичні заняття зі студентами з курсу державного права. • Наставник Спекторського професор О.Л. Блок потурбувався про те, щоб його учня відрядили за кордон з метою підготовки до професури та подальшого вдосконалення в науці державного права. Міністерство народної освіти надало таке відрядження з 1 січня 1902р. терміном на два роки. Тож упродовж 1901-1903 рр. молодий науковець студіював у бібліотеках та університетах Парижа, Берліна, Геттінгена, Гейдельберга. • 1903р. Спекторського призначено в.о. доцента кафедри енциклопедії та історії права Варшавського університету. • У 1910 р. Є. Спекторський завершив і опублікував перший том дослідження про еволюцію соціальної фізики в 17 столітті. Саме цю книгу учений подав до захисту як магістерську дисертацію на юридичний факультет Дерптського університету (Естонія). • У вересні 1911 р. Є. Спекторський обирається екстраординарним професором кафедри енциклопедії права Варшавського університету. Двічі ставав головою професорського дисциплінарного суду. • 16 грудня 1913р. Євген Васильович був одностайно обраний екстраординарним професором кафедри енциклопедії та філософії права Університету Св. Володимира в Києві. • 27 травня 1917р. Спекторський захистив у Московському університеті дисертацію за другим томом монографії «Проблема соціальної фізики в 17 столітті» на ступінь доктора державного права. У вересні того ж року він був затверджений ординарним професором кафедри енциклопедії та історії філософії права Університету Св. Володимира. • Паралельно із своєю основною справою Спекторський видав у Києві на правах рукопису «Посібник до лекцій енциклопедії права» (1917р.). Це був перший випуск лекційного курсу, в якому автор з’ясував загальне поняття енциклопедії та конкретно – енциклопедії права як теорії пізнання та самопізнання юриспруденції(юрид. гносеологія). • У травні 1917 обраний деканом юридичного факультету, а вже з квітня 1918 – ректором Університету Св. Володимира, пробув на посаді до кінця квітня 1919. • З настанням періоду Гетьманату та Директорії виїжджає спочатку до Одеси, звідти емігрує до Югославії. Протягом 1920-1930 був професором Белградського університету, в 1924-27 рр. – професор і декан Російського юридичного факультету та голова Російської академічної групи в Празі, водночас – професор Карлового університету. • Впродовж 1930-1945 рр. – професор Люблінського університету (Словенія) • У 1947 виїхав до США. За океаном взяв участь в організації Свято-Володимирської православної духовної академії у Нью-Йорку, професором якої був до кінця життя. Водночас викладав церковне право в Колумбійському університеті. • Очолював Російську академічну групу в США, а також головував у російській секції Асоціації американських та іноземних учених. • Був членом-кореспондентом Сербської Академії наук (Белград) та Слов’янського інституту (Прага), почесним членом Товариства російських учених (Югославія), Російської академічної групи (Прага) й Товариства галліполійців (Белград). • Помер Є. Спекторський 3 березня 1951 р. у Нью-Йорку, де й похований. | |
| Просмотров: 1682 | Загрузок: 165 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |