2. Система навчальної дисципліни «Судоустрій дисципліни»
Загальна частина
- Предмет, система та основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»
- Засади організації і діяльності судів (Принципи судоустрою та принципи судочинства)
- Сучасна система судів в Україні
- Статус суддів України
- Система забезпечення суддів
Особлива частина
- Місцеві суди
- Апеляційні суди
- Вищі спеціалізовані суди
- Верховний суд України
- Конституційний суд України
3. Правові джерела курсу
Йдеться про систему актів законодавства, які стосуються судоустрою та статусу суддів.
Різні класифікації.
За юридичною силою
1) КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
a. Розділ Правосуддя
b. Розділ Конституційний суд України
2) МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ, РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
a. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 2 листопада 1950 року (Європейська конвенція з прав людини \ Конвенція про захист прав і свобод людини). Особлива увага: стаття 6 («Право на справедливий суд» - встановлює стандарти судового захисту). Рішення Європейського суду з прав людини! Вони є джерелом права в Україні!
b. Міжнародний акт про громадянські політичні права
3) ЗАКОНИ УКРАЇНИ
a. «Про судоустрій і статус суддів» від 7 лип 2010
b. «Про Конституційний суд України» від 16 жов 1996
c. «Про вищу раду Юстиції» від 15 січ 1998
d. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» 23 гру 1994
e. «Про доступ до судових рішень» від 22 гру 2005 – Єдиний державний реєстр судових рішень існує на підставі даного закону. www.court.gov.ua
f. Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року
g. Господарський процесуальний кодекс 1992 року
h. Цивільний процесуальний кодекс 2004 року
i. Кодекс адміністративного судочинства 7 лип 2005
4) ПІДЗАКОННІ АКТИ
a. Укази Президента (утворення судів та затвердження мережі та ін.)
b. Постанови КМУ
c. Акти державної судової адміністрації
d. Вища кваліфікаційна комісія…
4. Основні категорії судоустрою
Суд, Судова влада, Судочинство, Судівництво…
Суд =
- Судовий процес
- Орган судової влади
- Інститут, що вирішує спори (Третейський суд, Європейський суд з прав людини, Міжнародний Суд у Гаазі)
- Приміщення суду
ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ СУДОВОЇ ГІЛКИ – ВИРІШЕННЯ СПРАВ ПО ПРАВУ.
Керівне начало законодавчої влади – світле майбутнє;
виконавчої – доцільність;
судова влада покликана проводити у життя начало законності.
Ознаки судової влади
- Здійснюють лише суди
- Процесуальна форма
- Носіями є судді
- Аполітичність
Суддя стоїть на сторожі права навіть проти законів. – Дністрянський
Особливість судової влади – рішення є остаточним
(жоден інший органи не може переглянути рішення, лише судовий).
Європейський суд з прав людини не скасовує рішення національних суддів.
Правосуддя – (= Судочинству), можна розуміти як справедливий суд.
Судівництво – на офіційному рівні, вжито лише раз. Охоплює всю систему правосуддя і процес. Найширша категорія.
Суддівство – часто вживається в значенні «судовий корпус», «судді».
Юрисдикція – це компетенція, якою наділені лише суди щодо розгляду справ і прийняття у них обов’язкових рішень, які є кінцевими в рамках нац. системи і не можуть бути переглянуті поза судовому порядку. Цивільна, Кримінальна, Господарська, Адміністративна.
Принципи організації і діяльності суддів
1. Принципи організації і діяльності суддів, їх класифікація.
Принцип – це найбільш абстрактна норма права, яка може конкретизуватися через більш конкретні норми, або через засоби застосування.
Є важливими для законодавства при формулюванні норм права.
Система принципів:
За сферою дії принципи організації і діяльності судів можна поділити на:
1) Загально правові (верховенство права, законність)
2) Загальні \ міжгалузеві (здійснення правосуддя лише судом, незалежність суддів)
3) Галузеві принципи (забезпечення обвинуваченому права на захист, офіційне з’ясування обставин у справі)
За функціональним спрямуванням:
• Принципи організації судової системи \ принципи судоустрою
(недопустимість існування особливих і надзвичайних судів, спеціалізація, територіальність)
• Принципи діяльності судів \ судочинства
(змагальність сторін, диспозитивність, забезпечення обвину)
За нормативним закріпленням:
o Міжнародно-правові (незалежність суддів, забезпечення права на захист у справах про кримінальне обвинувачення, розумних строків розгляду справ, рівності, неупередженості, доступності правосуддя)
o Конституційні (законність, змагальність сторін, гласність)
o Ті, що закріплені в законах (у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних кодексах)
Здійснення правосуддя лише судом
(Ч. 1 ст. 124 КУ, ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 15 КПК України).
Судові рішення не можуть бути переглянутими не судами.
Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів
(ч. 5 ст. 125 КУ, ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).
Надзвичайні суди – це ті суди, як керуються особливими спеціальними нормами, що не гарантують права на справедливий суд, або їхня процесуальна діяльність взагалі не регульована, або до його складу входять судді, незалежність яких не гарантована законом; суди, які створюються для вирішення конкретних справ;
Особливі суди – створені для справ окремих груп населення (перебувають або в привілейованому \ дискримінованому становищі).
Доступність правосуддя
(ч. 1-2 ст. 55, ст. 59, ч. 2 ст. 124 КУ, пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 3, ст. 7, 8, 10 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 3, 12 ЦПК, ст. 1 ГПК, ст. 6, 16 КАС).
- Юрисдикція судів поширюється на всі правові спори (жоден правовий спір не може бути виведений з-під юрисдикції судів, навіть законодавцем);
- судові витрати не повинні становити значну перешкоду особи для звернення до суду (суд має право звільнити від сплати судових витрат \ розстрочити \ відстрочити), ця сума не повинна бути непосильною;
- суд не повинен створювати перешкод для доступу до правосуддя;
- доступ до правової допомоги.
Спеціалізація
(ч. 1 ст. 125 КУ, ч. 1 ст. 17, ст. 18, ч. 2, ст.. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).
Конституційний суд України + суди загальної юрисдикції.
1 підхід: у системі судів загальної юрисдикції поряд із загальними судами утворюються і діють спеціалізовані суди (адмін. та господарський)
2 підхід: суди організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства: адмін юрисдикція, госп, крим, цив… (суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, адмін. справ та госп справ)
Територіальність
(ч. 1 ст. 125 КУ, ч. 1 ст. 17, ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).
Суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини (так у нас утворені місцеві суди та адміністративні; вищі спеціалізовані та Верховний є тільки у Києві).
Інстанційність
(ч. 1 ст. 17, ч.2 ст. 19 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»).
Судова система має ієрархічну структуру; суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.
Зараз у нас чотириланкова система судів загальної юрисдикції.
Поєднання призначення і обрання суддів
(ч.4 ст. 126, ч. 1 ст. 128, ч. 2 і 4 ст. 148 КУ).
Суддю вперше на 5 років призначає ПУ, потім достроково призначає ВРУ; КСУ – на дев’ять років, без права бути переобраним.
Незалежність суддів та їх недоторканість
(ст. 126, ч. 1 ст. 129 КУ, ст. 47-48 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 18 КПК України та інші).
Незалежність суддів – незалежність судової гілки влади від інших – інституційний рівень. Індивідуальний рівень – суддів вирішують судові справи відповідно до їхньої власної оцінки доказів, права і справедливості без примусу, підкупу, втручання, погроз з боку влади або окремих громадян.
Зовнішній аспект незалежності суддів – ніхто не може здійснювати вплив на суддю ззовні: державні органи, недержавні інституції, посадові особи. Внутрішній аспект – свобода від втручання у діяльність судді інституцій судової влади, інших суддів, Вищої кваліфікаційної комісії.
Суддю не може бути затримано без згоди ВРУ. Недоторканність житла, службового приміщення. Кримінальну справу проти судді може порушити тільки Генеральний Прокурор, або його заступник.
Верховенство права
(ч.1 ст.8 КУ, ст. 8 КАС).
Суд повинен давати таке тлумачення закону, яке було б справедливим.
Рішення КСУ у справі про призначення судом більш м’якого покарання 2.11.2004
Принцип законності
(п. 1 ч.3 ст. 129 КУ, ст. 8 ЦПК, ст. 4 ГПК, ст. 9 КпАС).
Принцип поєднання одноособового і колегіального вирішення справи
(ч. 2 ст. 129 КУ, ст. 15 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст. 18 ЦПК, ст. 4-6 ГПК, ст. 23, 24 КпАС, ст. 17 КПК).
Справи в суді першої інстанції, як правило, розглядаються одноособово, але в найбільш складних випадках (визначено Законом) справи розглядаються колегіально, наприклад:
• адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення найвищих органів влади;
• більшість виборчих спорів;
• кримінальні справи, де розглядаються злочини, в яких покарання більше ніж 10 років позбавлення, - справа може розглядатися колегіально за клопотанням підсудного;
• де довічне позбавлення – обов’язково розглядаються колегіально + народні засідателі.
Такі положення можна знайти в процесуальних кодексах.
Усі справи щодо перегляду рішень вирішуються колегіально.
Принцип участі народу у здійсненні правосуддя (присяжні та народні засідателі).
(ч. 4 ст. 124, ч.? ст. 127 КУ; ч1 ст15 ЗУ «Про судоустрій…», ч 2 ст. 18, ч 2, 4 ст. 234 ЦПК; ст.17, 259 КПК).
Народні засідателі залучаються:
Цивільні справи щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, визнання безвісно відсутньою, надання псих допомоги у примусовому порядку, справи про усиновлення, про направлення у туберкульозний диспансер – один професійний судді та два народні засідателя.
Кримінальні справи щодо довічного позбавлення волі – два професійні судді та три народні засідателі.
Народний засідатель має рівні права з суддями. 1 голос засідателя = 1 голос судді.
Суд присяжних у нас не функціонує.
Англо-саксонська модель – присяжні утворюють окреме журі, і без участі судді вирішують питання факту (винен \ не винен). Професійний суддя на основі вердикту присяжних ухвалює вирок. США, Англія, Росія, Іспанія. Фільм «12».
Європейсько-континентальна модель – присяжні \ шефени (Німеччина) \ асизи утворюють з суддею єдину колегію, вирішують всі питання з суддею. (Україна, Німеччина)
Гласність та відкритість судового процесу
(п7 ч3 ст129 КУ; ст11 ЗУ «Про судоустрій…»; ст6 ЦПК; ст4-4 ГПК; ст12 КАС; ст20 КПК).
Гласність – вимагає від суду забезпечити усім особам, які мають юридичний інтерес (якщо таке рішення може вплинути на обсяг її прав та обов’язків у результаті вирішення справи) можливість брати участь у вирішенні справи: Має бути повідомлена про засідання, бути заслухана, знати про всі рішення щодо даної справи. Антонім «гласності» - «таємність».
Відкритість – вільний доступ громадськості до судового розгляду та рішень суду; такий доступ може бути обмежено відповідно до Закону в інтересах збереження державної таємниці, чи інших видів таємниць, які охороняються законом (листування, банківська, комерційна…).
ЗУ «Про доступ до судових рішень»
Диспозитивність
(ст11 ЦПК, ст11 КАС, ст16-1, 275 КПК).
Суд зобов’язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять учасники спору, суд з власної ініціативи не має право відкривати якісь справи.
Суд не може виходити за межі вимог сторін у справі.
Сторони можуть вільно розпоряджатися своїми права щодо вирішення спору: укладення мирової угоди, визнання рішення, оспорювання рішення.
«На нет и суда нет».
Змагальність сторін
(п4 ч3 ст129 КУ; ст10 ЦПК; ст4-3 КПК; ст11 КАС, ст16-1 КПК).
Покладає обов’язок на сторін доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір.
Доказову базу формують сторони. Вони й доводять перед судом переконливість своєї позиції, а завдання суду – вирішити спір.
Протилежністю принципи є розшуковий \ інквізиційний принципи. Суддя – слідчий, самостійно шукає докази.
Рівність учасників судового процесу перед законом і судом
(п2 ч3 ст129 КУ; ст9 ЗУ «Про судоустрій…», ст5 ЦПК; ст4-2 ГПК, ст19 КАС, ст15, 261 КПК).
Рівність перед законом – рівні права та рівні обов’язки, але вони не однакові!
Рівність перед судом – суд не повинен створювати необґрунтованих переваг.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду
(п. 8 ч. 3 ст. 129 КУ, ст. 14 ЗУ «Про статус…», ст. 13 ЦПК, ст.. 13 КАС)
Апеляційне – подання скарги на судове рішення суду першої інстанції з мотивів неправильного встановлення обставин у справі або порушення норм матеріального \ процесуального права.
Касаційне оскарження – подання скарги до суду касаційної інстанції на судові рішення суду апеляційної інстанції, а при потребі і суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права.
Принцип обов’язковості судових рішень
(ч5 ст124, п1 ч3 ст129 КУ, ст15 ЗУ «Про судоустрій…», ст14 ЦПК, ст45 ГПК, ст14 КАС)
Невиконання судових рішень – підстава про притягнення особи до відповідальності: штраф \ адмін. відп \ крим. відп
Державна мова судочинства
(ст. 10, Європейська хартія регіональних мов і мов меншин, ст. 13 ЗУ «Про судоустрій…», ст. 21 Закону «Про мови в УРСР», ст7 ЦК, ст3 ГПК, ст15 КАС, ст. 19 КПК)
Особи, які недостатньо володіють державною мовою мають право користуватися тією мовою, якою володіють і послугами перекладача.
Право на переклад забезпечується за рахунок державного бюджету.
Сучасна система судів в Україні
1. Поняття судової системи і системи судів.
Судова система – організація судів, а також органів та установ, що забезпечують їхню діяльність, об’єднання спільним завданням, що полягає у гарантуванні права на доступ до правосуддя. (Система судів + пов’язані за нею органи: Держ Судова Адмін, Вища Рада Юстиції, Національна Школа Суддів).
Система судів – це сукупність визначених КУ та Законами судових органів (судів), які мають спільні цілі та завдання. І здійснюють свою діяльність за єдиними принципами.
2. Характеристика сучасної системи судів в Україні
Сучасну систему судів складають КСУ та суди загальної юрисдикції.
КСУ – є єдиним судом конституційної юрисдикції. Його повноваження визначені КУ та ЗУ «Про КСУ». www.ccu.gov.ua
Конституційний Суд України розпочав діяльність 18 жовтня 1996 року. Своє перше Рішення прийняв 13 травня 1997 року. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”.
Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень.
Друкованим органом Конституційного Суду України є “Вісник Конституційного Суду України”.
Повноваження:
1) Справи щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, ПУ, КМУ, ВР АРК
2) Справи щодо конституційності міжнародних договорів, як тих, які є чинними, так і тих, які тільки вносяться до ВРУ щодо надання згоди на їх ратифікацію
3) Офіційне тлумачення КУ та Законів України
4) Щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту – контролююча функція
5) Щодо відповідності законопроекту про внесення змін до КУ вимогам статей 157 та 158 КУ – контролююча функція
6) Порушення ВР АРК Конституцій або Законів України (п. 28 ст. 85 КУ)
Суди загальної юрисдикції
– вирішують цивільні, кримінальні, адміністративні та господарські справи, а також справи про адміністративні правопорушення.
– утворюються та діють за принципом спеціалізації; територіальності; загальними принципами судочинства.
3. Поняття судової ланки і судової інстанції.
Ланка \ рівень суду – сукупність однотипних судів рівнозначних територіальних утворень, які наділені однорідними повноваженнями.
Ланка – це поняття судоустрою, ним визначається місце конкретного суду в системі судів у зв’язку з його діяльністю на певній території.
768 судів загальної юрисдикції
Місцеві суди, апеляційні суди, Вищі спеціалізовані суди, ВСУ.
Інстанція – вид судової діяльності, властивий певній ланці у системі судів. Інстанція є поняттям судочинства, яке характеризує функції того чи іншого суду - це розгляд справи по суті, чи перегляд судового рішення, як не вступило в законну силу, в апеляційному порядку, чи перегляд судового рішення, що набрало законної сили, у касаційному порядку.
4. Загальна характеристика судових ланок:
a. МІСЦЕВІ СУДИ – суд першої інстанції
666 місцевих загальних судів – розглядають цивільні, кримінальні, а також окремі категорії адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення.
Районні, районні у містах, міські, міськрайонні суди
27 Місцевих (окружних) господарських судів (на рівні областей) – господарські справи
27 Місцевих (окружних) адміністративних судів (на рівні областей) – окремі категорії адміністративних справ
b. АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ – виключно апеляційної інстанції; але в деяких категорій справ можуть бути судами першої інстанції (якщо орган влади хоче вилучити в інтересах суспільства майно; виборчі спори)!
27 Апеляційних судів з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також справ про адмін. правопорушення (суди областей, міст Києва, Севастополя та АРК).
8 Апеляційних господарських судів.
7 (має бути 9) Апеляційних адміністративних судів.
c. ВИЩІ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ СУДИ
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ – має бути судом касаційної інстанції
Вищий господарський (арбітражний) суд – касаційної інстанції для господарських справ.
Вищий адміністративний суд – касаційної інстанції в адміністративних справах. В окремих категорій спорів він також діє як суд першої та останньої інстанції, а також може бути судом апеляційної та останньої інстанції.
d. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ – є найвищим судовим органом в системі суддів загальної юрисдикції. Переглядає справи лише в таких випадках:
- З підстав не однакового застосування судом (-ами) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права.
- У разі встановлення міжнародною судовою установою юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішення питань судом.
5. Загальна характеристика судових інстанцій
a. Перша
b. Апеляційна
c. Касаційна
Суд першої інстанції відповідає за вирішення справи по суті з дослідженням усіх доказів і обставин, які необхідні для вирішення рішення.
Рішення – у цивільних справах; – госп.
Постанова – адмін.; –про адмін. правопорушення.
Вирок – крим.
Рішення \ Постанова \ Вирок суду першої інстанції, яке не набрало законної сили можна оскаржити в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції відповідає за перегляд справи і судового рішення у ній яке не набрало законної сили, під кутом зору правильності встановлення обставин у справі і \ або правильності застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати докази і встановлювати нові обставини у справі. Перегляд здійснюється, як правило, в межах апеляційної скарги, може бути оскаржене в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції відповідає за перегляд судових рішень першої і \ або апеляційної інстанцій під кутом зору правильності застосування норм матеріального чи процесуального права. Важливо, що касаційна інстанція обставин у справі не встановлює, доказів не досліджує.
Законність = питання права; обґрунтованість = питання фактів.
Місцеві – першої інстанції
Апеляційні – апеляційної інстанції
Вищі – касаційні
Апеляційні адміністративні суди в деяких категорій справ можуть бути судами першої інстанції, а Вищий Адміністративний суд може бути першої і останньою інстанцією.
Статус суддів
1. Поняття статусу суддів, суддя, як носій судової влади, присяга, обов’язки та права професійної судді.
Статус суддів – коло повноважень, прав та обов’язків.
Статус судді – це визначені законом правові засади, які визначають принципи та гарантії діяльності суддів, їхні повноваження та обов’язки, порядок призначення та обрання на посаду, порядок звільнення з посади, підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи їх державного і соціального захисту – Юридична енциклопедія.
Носіями судової влади є професійні судді, а у випадках визначених законом, при здійсненні правосуддя, також народні засідателі та присяжні.
Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до КУ призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із суддів і здійснює правосуддя на професійні основі.
Народні засідателі та присяжні є громадяни України, які у випадках визначених процесуальним законом залучаються до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи реалізацію принципу участі народу у здійсненні правосуддя.
Обов’язковою умовою набуття статусу судді є складення ним присяги.
Обов’язки професійного судді закріплені у ст. 54 ЗУ «Про судоустрій…».
1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
2) дотримуватися правил суддівської етики (Кодекс професійної етики судді);
3) виявляти повагу до учасників процесу;
4) додержуватися присяги судді;
5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;
6) дотримуватися вимог щодо несумісності (КУ: Суддя не має права займатися будь-якої оплачуваною діяльністю, крім…);
7) подавати щорічно не пізніше 1 квітня до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади, ведення якого забезпечує Державна судова адміністрація України, декларацію про майновий стан.
Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку у Національні школі суддів. («Академія суддів України»), а суддя, який вже обіймає посаду суддя безстроково проходить двотижневу підготовку у національній школі не менше, ніж раз на три роки.
Права:
- брати участь у суддівському самоврядування
- утворювати об’єднання та брати учать у них з метою захисту своїх прав та інтересів та підвищення професійного рівня.
- проходити відповідну підготовку для вдосконалення професійного рівня.
|