| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
Щодо тлумачення спільності майна
| [ Скачать с сервера (45.0 Kb) ] | 15.01.2013, 22:32 |
| Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Виходячи зі змісту ч.ч.2, 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. При використанні одним з подружжя спільних коштів всупереч статті 65 Сімейного кодексу України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки (пункт 28 зазначеної постанови Пленуму ВСУ). Таку позицію Пленуму ВСУ суди тлумачили двояко: з одного боку, залишали за одним з подружжя «не учасником» в разі поділу майна тільки лише право на свою частину доходу (без сукупної частини власності в майні господарського товариства), а з іншого - користувалися цим положенням тільки в разі визначення права на дохід товариства, учасником якого один з подружжя не є (не торкаючись питання прав на майно, що передане в статутний капітал госптовариства). У пошуках «істини в останній інстанції» одне з приватних підприємств дійшло до Конституційного Суду України, який досить лаконічно дав свій висновок з даного питання в Рішенні від 19.09.2012 р. Зокрема, КСУ дійшов висновку, що приватне підприємство, засноване одним з подружжя, - це відокремлений об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, в який включаються всі види майна, в т.ч. внесок у статутний капітал і майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Виходячи з цього, КСУ робить висновок про те, що статутний капітал (його частики) і майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. Ось тільки такий висновок, швидше за все, призведе до низки проблем на практиці. Адже тут варто враховувати, що при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій або часток у фондах господарських товариств, у першу чергу, слід виходити з того, що питання їх розділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми його діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом. Крім того, необхідно аналізувати положення статутних документів суспільство на предмет такого розділу і можливості входження нового учасника в разі розділу однієї з часток між двома власниками. П О С Т А Н О В А № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя 19. Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє. 20. При застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. 21. При вирішенні питання щодо можливості розгляду у процесі про розірвання шлюбу вимоги про поділ спільного майна подружжя судам слід мати на увазі, що у випадках, коли такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб (наприклад, коли майно є власністю селянського (фермерського) господарства, іншого суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, до складу співзасновників яких, крім подружжя та їхніх неповнолітніх дітей, входять і інші особи, або власністю житлово-будівельного чи іншого кооперативу, член якого ще не повністю вніс свій пайовий внесок, у зв’язку з чим не набув права власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування), суду належить обговорити питання про виділення цієї вимоги у самостійне провадження в порядку ст. 126 ЦПК. Зазначений підхід не застосовується у випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, оскільки при поділі таких коштів права зазначених установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім’я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 22. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69—72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦК. | |
| Просмотров: 618 | Загрузок: 103 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |