| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, ТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ ТА ІНСТАНЦІЙНІСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ СУДІВ УКРАЇНИ
| [ Скачать с сервера (90.5 Kb) ] | 08.01.2013, 21:50 |
| Сьогодні система судів потребує подальшого вдосконалення у напрямку реалізації вимог Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основних свобод щодо забезпечення права на справедливий судовий розгляд, а також сучасної доктрини судового процесу. Сучасні проблеми реалізації конституційних засад в організації системи піднімаються протягом останніх п‘яти років у статтях, публічних виступах, інтерв‘ю В.Онопенка, В.Маляренка, В.Шишкіна, І.Коліушка, Д.Притики, В.Сіренка, Ю.Кармазіна, В.Бойка, О.Задорожнього, О.Ющика, В.Сердюка та інших. При цьому спостерігаються значні розбіжності у розумінні змісту цих засад. Теоретична невизначеність не сприяє виваженості і послідовності заходів у галузі судової реформи в Україні. Завданням цієї статті є узагальнити інтерпретації основних засад (принципів) організації системи судів і дати їм оцінку з огляду на необхідність найкращого забезпечення права на судовий захист і досягнення цілей судочинства. Велика увага буде зосереджена на практичних аспектах втілення цих засад у судоустрої України. Організація системи судів в Україні характеризується розподілом юрисдикції. Під юрисдикцією в контексті судової влади розуміється компетенція, якою наділені тільки суди, щодо розгляду справ і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку. Це поняття певною мірою тотожне поняттю "підвідомчість”, яке традиційно вживалося, коли йшлося про розмежування повноважень між судами та іншими державними органами, або між загальними і арбітражними (господарськими) судами. Однак використання останнього стосовно судів видається неправильним, оскільки етимологічно "підвідомчість” походить від слів "відання”, "відомство”, які найчастіше вживаються щодо органів виконавчої влади. Термін "юрисдикція” точніше характеризує природу судової діяльності і починає знаходити закріплення у нових процесуальних кодексах (див., наприклад, главу 2 "Цивільна юрисдикція” розділу І ЦПК України від 18 березня 2004 року). Для позначення розподілу справ між судами в межах одного виду юрисдикції вживається термін "підсудність”. Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Отже, юрисдикція судів, згідно з Основним Законом, поділяється на конституційну і загальну. Загальна юрисдикція, у свою чергу, складається з окремих спеціалізованих юрисдикцій, виділених за предметом правовідносин і галуззю права, яка їх регулює. Таким чином, вся система судів в Україні є спеціалізованою. Необхідність здійснення спеціалізації судів з поступовим її поглибленням була визнана ще у Концепції судово-правової реформи в Україні 1992 року. За Законом "Про судоустрій України” судами загальної юрисдикції є загальні, адміністративні та господарські суди. Можуть бути утворені також інші спеціалізовані суди. Загальні суди реалізують цивільну і кримінальну юрисдикції, а також юрисдикцію у справах про адміністративні правопорушення. До створення адміністративних судів вони здійснюють також адміністративну юрисдикцію. Господарські суди є судами так званої "господарської” юрисдикції, яка по суті поєднує елементи цивільної та адміністративної юрисдикцій. Визначаючи співвідношення між конституційною і загальною юрисдикціями, необхідно звернути увагу на підпорядкованість загальної юрисдикції конституційній. Ця підпорядкованість обумовлена не тільки верховенством конституційного права над іншими галузями права, а й різною роллю Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції. Специфіка юрисдикції Конституційного Суду у тому, що предметом його розгляду є правові акти у відірваності від реальної життєвої ситуації. А предметом розгляду судів загальної юрисдикції завжди є конкретні правовідносини між конкретними особами. Рішення Конституційного Суду щодо конституційності правових актів чи тлумачення Конституції та законів України є обов‘язковими для правозастосовчої практики судів загальної юрисдикції. Конституційний Суд у своїй діяльності не зв‘язаний судовою практикою судів загальної юрисдикції. Проте це не означає, що Конституційний Суд є вищою інстанцією щодо рішень судів загальної юрисдикції. Судові рішення судів загальної юрисдикції не можуть бути оскаржені до Конституційного Суду і переглянуті ним. Спеціалізація властива також системі судів загальної юрисдикції. Більше того, Конституцією України спеціалізація визнана принципом для побудови системи судів загальної юрисдикції. Необхідність спеціалізації викликана ускладненням та урізноманітненням суспільних відносин, а отже, і їхнього правового регулювання. Не тільки судді, а й інші правники не можуть бути компетентними в усіх сферах правовідносин, вони неспроможні охопити весь нормативний масив, який застосовується в Україні. Поділ загальної юрисдикції на окремі види спеціалізованих юрисдикцій, виходячи з особливостей предмету судових спорів та обумовленого цими особливостями виду судочинства, має на меті покращити якість і оперативність вирішення судових справ. Досвід цивілізованих країн показує, що спеціалізація може відбуватися за галуззю права чи інститутом, що регулює ті чи інші суспільні відносини (галузева спеціалізація), або за суб‘єктами цих відносин (суб‘єктна спеціалізація). Галузева спеціалізація найчастіше реалізується через утворення окремих, а інколи й ієрархічно вибудуваних, судових установ (Німеччина, Франція, Австрія, Іспанія), а суб‘єктна – через організацію всередині судових органів певних підрозділів (колегій, палат, відділень), в яких розглядаються справи, де виокремлено правовідносини з участю спеціального суб‘єкта – неповнолітніх, військовослужбовців, водокористувачів, орендарів, подружжя та інших (Франція, Німеччина, Італія, Канада, Англія) [1]. Принцип спеціалізації в Україні трактується по-різному. Однак усі погляди можна звести до двох основних підходів. Згідно з одним - у системі судів загальної юрисдикції поряд із загальними судами утворюються і діють спеціалізовані суди (наприклад, адміністративні, господарські суди, суди у справах неповнолітніх тощо). Вершину спеціалізованих судів увінчують вищі спеціалізовані суди, останньою інстанцією відносно яких є Верховний Суд України. Такий підхід реалізований у чинному Законі "Про судоустрій України” (стаття 19). | |
| Просмотров: 969 | Загрузок: 81 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |