| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
Виникнення держави в Афінах
| [ Скачать с сервера (23.8 Kb) ] | 21.01.2014, 00:30 |
| Родоплемінна організація влади починала пристосовуватися до забезпечення інтере- сів соціальної верхівки. У народних зборах зростав вплив знатних родів, з їх представ- ників формувалася рада старійшин і обирався базилевс. Первісне суспільство перетво- рювалося в політичне суспільство, часто зване військовою демократією. Але і воно, зберігаючи традиції родоплемінної організації влади, не було у змозі вирішити, або хо- ча б стримати, розвинені в суспільстві антагонізми між класом рабів, що складався, і вільних, між рядовими общинниками і родоплемінною верхівкою. Важливу роль віді- грали і зовнішні чинники його існування. Передумовами для об’єднання племен Аттики під єдиною владою стали: • географічне положення, що вимагало пристосування господарювання до умов на- вколишнього природного середовища; • виснаження локальних природних ресурсів, що посилилося з переходом до вироб- ляючої економіки;75 • розвиток обміну, пов’язана з ним інтенсифікація міжплемінних контактів і, як на- слідок, ослаблення кровнородинних зв’язків і асиміляція родів і племен; • необхідність врегулювання і усунення виникаючих конфліктів, що виходило за племінні рамки. Наслідком цього, і водночас важливим етапом у тривалому процесі утворення дер- жави в Афінах, були реформи, що пов’язуються, за традицією, з ім’ям легендарного героя Тезея. Вони розглядаються як результат поступових змін, що відбувалися протя- гом ряду століть і завершилися до VIII ст. до н. е. Однією з таких реформ був сіно- йкізм — об’єднання племен, що населяли Аттику, в єдиний афінський народ. У результаті сінойкізму в Афінах була створена Рада, що керувала справами всіх чоти- рьох племен. Старій родоплемінній організації було завдано першого удару. Афінський поліс стає територіальною формою політичної організації суспільства, яка наполегливо вимагала одноманітного (незалежного від племінних відмінностей) і, отже, централізованого управління суспільними справами, активнішого регулювання соціальних відносин, що розвивалися. До цього досить монолітне родоплемінне суспі- льство опинилося в складному становищі. Ще зберігалися міжродові і міжплемінні зв’язки, але вже виникали нові гострі конфлікти в зв’язку з майновою диференціацією, що посилювалася в Аттиці. Ці конфлікти, які найбільш виразно виявилися в суперечно- стях, що поглиблювалися між вільними афінянами і різними групами неповноправного і залежного населення (фети, іноземці, раби і т. д.), створювали підґрунтя для форму- вання нових механізмів влади. Виникла необхідність у політичній (державній) владі, яка стояла б над суспільством і здатна була виступати, з одного боку, засобом угоди і примирення, а з іншого — си- лою підкорення і поневолення. Початок цьому було покладено закріпленням не тільки соціальної, але і політичної нерівності між вільними, їх розділенням (що також припи- сується Тезею) на евпатридів — благородних, геоморів — землеробців і деміургів — ремісників. До евпатридів, родоплемінної верхівки, перейшло виключне право на заняття гро- мадських посад, що вело до подальшого відділення публічної влади від населення. Геомори і деміурги разом з торговцями і бідняками, що складали більшість вільних, по- ступово усувалися від безпосереднього активного управління громадськими справами. За ними збереглося лише право брати участь у народних зборах, роль яких в цей час значно зменшилася. Разом з тим становище дрібних землевласників ставало все більш важким. Вони розорялися і вимушені були закладати за борги землі. Разом із заставою землі виникала і боргова кабала, за умовами якої несправний боржник міг бути прода- ний в рабство за кордон. Архонти і ареопаг. Евпатриди, спираючись на своє багатство і виключне право на заняття громадських посад, поступово обмежували владу базилевса, пов’язану з тради- ціями родової демократії. Його функції переходили до нових, виборних з евпатридів посадових осіб — архонтів. Спочатку посада архонта була довічною, потім її обме- жили десятирічним терміном. З VII ст. до н. е. стали обиратися дев’ять архонтів термі- ном на один рік. Колегія архонтів не тільки перейняла військові, релігійні і судові фун- кції базилевса, але згодом взяла в свої руки все керівництво країною. Майже в той самий час виникає ще один новий орган публічного управління — аре- опаг. Замінивши раду старійшин, ареопаг обирав і контролював архонтів, здійснював вищу судову владу. До складу ареопагу входили всі колишні і діючі архонти, тобто знов-таки представники евпатридів. Античне суспільство перетворювалося в політичне суспільство, що знаходилося під владою, яка виділилася з нього і стала над ним. Минулій єдності суспільства і влади приходив кінець. Одночасно продовжував розвиватися й інший процес, характерний для виникнення держави, територіальний розподіл населення. У VII ст. до н. е. країна була розділена на округи — навкрарії, жителі яких, незалежно від племінної приналежності, мали на свої кошти будувати, споряджати і екіпірувати військовий корабель.76 Реформи Солона. К VI ст. до н. е. в Афінах виникає надто складна обстановка. Роз- виток товарно-грошових відносин призвів до подальшого соціального розшарування «вільного» населення. Серед евпатридів і геоморів виділялися багаті землевласники, деяка частина евпатридів бідніла, а геомори перетворювалися в батраків, що обробляли чужу землю, отримуючи за це 1/6 частину врожаю, або потрапляли в боргову кабалу, втрачали свободу і продавалися у рабство за кордон. Зростала економічна роль багатої торговельно-ремісничої верхівки городян, як і раніше відчуженої від влади. Зростало і число бідняків фетів. Все більш нестійким ста- вало становище середніх і дрібних землевласників та ремісників. У результаті серед ві- льних виник цілий комплекс суперечностей між: • багатими і евпатридами, що збідніли, але все ще утримували владу; • багатіями із землевласників, торговців і ремісників, які прагнули до влади і вико- ристовували з цією метою невдоволення бідноти, середніх і дрібних власників. Це вже були суперечності між багатою родовою аристократією і народом (демосом), очолюваним багатіями. Для їх пом’якшення і згуртування всіх вільних в єдиний пануючий клас потрібні були глибокі соціальні і політичні перетворення. Початок їм поклав Солон, обраний архонтом в 594 р. до н. е. Хоча Солон був евпатридом, він розбагатів на торгівлі і кори- стувався довір’ям серед широких верств населення. Головною метою його реформ було примирення інтересів різних ворогуючих угруповань вільних. Тому вони но- сили компромісний, половинчатий характер. Реформи Солона стали важливим етапом в утворенні держави в Афінах: | |
| Просмотров: 948 | Загрузок: 59 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |