| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
Володимир Вернадський обґрунтовує своє вчення про ноосферу
| 24.01.2014, 04:10 | |
| Автор ставить собі за мету гранично конкретно обґрунтувати своє вчення, саме тому користується емпіричним методом: «Стоячи на емпіричному грунті, я залишив осторонь, скільки міг, будь-які філософські шукання й намагався спиратись тільки на точно встановлені наукові й емпіричні факти й узагальнення, зрідка допускаючи робочі наукові гіпотези» Зміст учення В. І. Вернадського полягає в тому, що поява на Землі людини започаткувала якісно новий етап в еволюції планети. Активність людини багаторазово прискорює всі еволюційні процеси, темпи яких швидко зростають з розвитком продуктивних сил, зростанням технічної озброєності цивілізації. Подальший неконтрольований, некерований розвиток людської діяльності таїть у собі небезпеки, які нам важко передбачити. Саме тому незабаром повинен наступити час, коли подальшу еволюцію планети, а отже, і людського суспільства, повинен буде спрямовувати Розум. Біосфера поступово перетворюватиметься на сферу Розуму. Визначальною ідеєю вчення Вернадського про ноосферу є обґрунтування єдності людства й біосфери. Важливим є уточнення вченого щодо правильності вживання термінів. Автор статті доводить, що сукупність живих організмів не можна позначати терміном життя, більш доцільним є термін жива речовина. «Поняття життя завжди виходить за межі поняття жива речовина у галузі філософії, фольклору, релігії, художньої творчості. Це все відпало в живій речовині.» Тут варто зазначити, що дана термінологія була сприйнята наукової спільнотою і закріпилась у вжитку. Автор зазначає, що в інтенсивності і у складності сучасного життя людина практично забуває, що вона сама і все людство, від якого вона не може бути відокремлена, нерозривно пов’язані з біосферою, тобто з певною частиною планети, на якій вони живуть. В. І. Вернадський тут звертає увагу на дуже цікаво особливість: у спільному житті зазвичай про людину говорять як про індивідуума, що вільно живе, пересувається на нашій планеті та вільно будує свою історію. Насправді ж, зазначає автор, жоден живий організм у вільному стані на Землі не перебуває. Всі ці організми нерозривно й безперервно пов’язані – насамперед харчуванням і диханням. Тут можна зробити висновок, що кожна людина несе відповідальність перед іншою за вплив на навколишнє середовище, так як відповідні наслідки настають не для конкретної людини, а для всіх загалом і в однаковій мірі. Термін «біосфера» означає область життя живих організмів, його ввів біолог Ламарк. На думку Вернадського, в ХХ ст. біосфера отримує зовсім нове розуміння, вона виявляється як планетне явище космічного характеру. «У біогеохімії доводиться зважати на те, що життя, тобто живі організми, реально існує не тільки на одній нашій планеті, не тільки в земній біосфері, так як це встановлено без сумнівів для всіх так званих земних планет, тобто для Венери, Землі і Марса» – Зазначає автор. Також в статті вчений описує свої погляди щодо еволюційної теорії Чарльза Дарвіна: «Еволюційний процес властивий тільки живій речовині. У неживій речовині нашої планети немає його виявів. Ті самі мінерали й гірські породи утворювалися в криптозойській ері, як творяться й тепер». Про геологічну роль людини в останні роки свого життя говорив відомий російський вчений-біолог І.П. Павлов. Він зазначав, що людство в ХХ ст. вступило в нову антропогенну еру. Така геологічна сила формувалася геологічно тривалий час, і для людини зовсім непомітно. Цю думку бере до уваги Володимир Вернадський і розвиває її: «В ХХ ст., вперше в історії Землі, людина пізнала й пронизала собою всю біосферу, завершивши географічну карту планети Земля своїм розселенням по всій її поверхні. Людство своїм життям стало єдиним цілим. Немає жодного клаптика Землі, де б людина не змогла прожити, якби це було їй потрібно». Тут автор наводить слушний приклад про перебування радянських вчених в 1937-1938 рр. на плавучих кригах Північного полюса. «Одночасно з цим, завдяки потужній техніці й успіхам наукового мислення, завдяки радіо й телебаченню, людина може миттєво говорити в будь-якій частині нашої планети з ким завгодно. Перельоти й перевезення досягли швидкості кількох сотень кілометрів за годину, і на цьому люди ще не зупинилися» На думку вченого, в руках людства опинилася надзвичайна сила геологічного масштабу, а разом з тим і відповідальність, тому перед людством, перед його думкую і працею, постає питання про перебудову біосфери в інтересах людства, що вільно мислить, як єдиного цілого. І якщо людство буде вміло і розумно користуватись своєю силою, біосфера перейде у новий стан – ноосферу . «Це новий стан біосфери, до якого ми, не помічаючи цього, наближаємося, і є ноосферою». Вчений наводить докази наближення настання ноосфери: «Мінералогічна рідкість – самородне залізо – виробляється тепер у мільярдах тонн. Самородний алюміній, що ніколи не існував на нашій планеті, виробляється тепер у будь-яких кількостях. Те саме має місце стосовно майже незліченної кількості знову створюваних на нашій планеті штучних хімічних сполук». Зовнішній вигляд планети – біосфера – хімічно різко змінюється людиною свідомо й головним чином несвідомо. Змінюються людиною фізично й хімічно повітряна оболонка суходолу, всі її природні води. У результаті зростання людської культури в ХХ ст.. дедалі більш різко стали змінюватися прибережні моря і частини океану. Тому Вернадський ставить перед людством завдання: людина повинна вживати все більше і більше заходів для того, щоб зберегти для майбутніх поколінь морські багатства, які нікому не належать. Ця думка на багато років пережила свого творця і є, як ніколи, актуальною і в ХХІ ст. Таким чином, людство зараз переживає нову геологічну еволюційну зміну біосфери: воно вступає в ноосферу. Це дає дуже великі перспективи для розвитку, але одночасно і несе загрозу занепаду всього людства. Тому завданням постає вміле використання людством своєї надзвичайно потужної геологічної сили. Автор дивиться на це позитивно і вірить, що люди впораються зі своїм завданням: «Можна дивитись на наше майбутнє впевнено. Воно в наших руках. Ми його не випустимо!» | |
| Просмотров: 644 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |