| Главная » Файлы » Полезно знать » Полезно знать |
Земельне право України
| [ Скачать с сервера (3.38 Mb) ] | 19.01.2013, 01:33 |
| Об’єктом будь-якихправовідносин є матеріальніабонематеріальні блага, щодоякихвиникаютьсуспільнівідносини. Об’єктомземельнихвідносинвиступає земля (земельнаділянка). Згідно ст. 2 Земельного кодексу України, об’єктамиземельнихвідносин є землі в межах територіїУкраїни, земельніділянки та права на них, утомучислі на земельнічастки (паї). До земель України належать усіземлі в межах їїтериторії, втомучисліострови та землі, зайнятіводнимиоб’єктами, які за основнимцільовимпризначеннямподіляються на категорії. Категорії земель Українимаютьособливийправовий режим. Разом з тим, за межами їїтериторіїУкраїнаможемати на правідержавноївласностіземельніділянки, правовий режим якихвизначаєтьсязаконодавствомвідповідноїкраїни. Вукраїнськійправовійнауцііснуєдискусіязпитаньюридичноїприродитакихкатегорій, як "земля", "землі", "земельноїділянки", оскількиціпоняттязакріплюютьсяназаконодавчомурівнібезвизначенняїхістотнихознак, щопризводитьдорізноготлумаченнявказанихпонять. Так з аналізуположеньЦивільного кодексу Українистаєзрозумілим, що земля і земельніділянки за своїмправовим режимом розглядаються як синоніми. Однак у Земельному кодексіУкраїниціпоняття не вважаютьсятотожними, у земельно-реєстраційномузаконодавствіціпоняттярозглядають як об’єктнерухомості. Такірізніпідходистворюютьпроблеми для застосуванняправових норм і методів для регулюванняземельнихвідносин, забезпеченняконституційних прав і свобод людини і громадянина. 2. Методологічні засади земельного права України Ю. Шемшученкоприділяв багато уваги методологічним засадам розвитку земельного права. Незважаючи на те, що в українській науці земельного права існують різні погляди на юридичну природу сучасних земельних відносин і тривають наукові дискусії щодо предмета, системи, структури земельного права, його місця у правовій системі України, автор впевнений, що земельне право Україи і земельне законодавство, а також доктрина земельного права — це самостійні елементи національної правової системи, кожний з яких має свій зміст і функціональне призначення. початок 70 – кінець 80-х років ХХ ст., що характеризувався зростанням науково-методологічних та теоретичних досліджень різноманітних проблем правового регулювання раціонального використання та охорони земель Методологічною основою дослідження проблем розвитку земельного законодавства є такі методи: формально-логічний; формально-юридичний; метод факторного аналізу; функціонально-правовий; діяльнісний; порівняльно-правовий; соціологічний; історико-правовий; системно-структурний; логіко-семантичний; прогностичний. Доцільним вважається використання міждисциплінарного підходу в методології, що зумовлено усвідомленням взамозв’язку земельного права та земельного законодавства не лише з іншими галузями юридичної науки та правової системи, але такими суспільними науками, як філософія, екологія, соціологія, економіка тощо. Обґрунтовано ефективність використання синергетичного методу при дослідженні актів земельного законодавства, оскільки принциповою методологічною проблемою земельного законодавства є суб’єктивний фактор і складність розуміння законодавцем земельно-правових процесів і явищ. 3. Державна земельна політика України: актуальні питання правового забезпечення Актуальні проблеми держзем. Політики України: Відсутність стратегії розвитку земельних відносин, використання та охорони земель; Недоліки в організаційному забезпеченні процесів формування та реалізації земельної політики; Проблеми земельного кодексу; Відсутність належної системи реєстрації земель; Неефективне використання бюджетних коштів. Основними шляхами розвитку земельної політики є: повна персоніфікація власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення; створення державної системи реєстрації прав власності на земельні ділянки та розташоване на них нерухоме майно; удосконалення методики оцінки земель, урахування вартості землі сільськогосподарського призначення при збалансуванні міжгалузевих відносин; формування інфраструктури ринку землі; створення системи земельного іпотечного кредитування; впровадження і фінансове забезпечення загальнодержавних програм використання та охорони земель, зокрема зменшення розораності земель, системи захисту їх від водної і вітрової ерозії, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, агролісомеліорації та меліорації земель, рекультивації порушених земель, стандартизації та нормування у сфері охорони земель; включення проектів організації територій новостворених землеволодінь та землекористувань до бізнес-планів відповідних сільськогосподарських підприємств; Проблеми правового регулювання державної земельної політики в Україні. В спеціальних джерелах державна політика – це відносно стабільна, організована та цілеспрямована діяльність органів державної влади стосовно певного питання чи комплексу питань, яка здійснюється ними безпосередньо чи опосередковано і впливає на життя суспільства. Це напрям дій, регулятивних заходів, бюджетних пріоритетів стосовно певної теми, що здійснюється державними органами чи його представниками. Основні юридичні ознаки державної земельної політики: 1) Стабільна, організована, цілеспрямована діяльність органів державної влади в сфері земельних відносин. 2) Діяльність здійснюється органами державної влади безпосередньо чи опосередковано і впливає на життя суспільства. 3) Державна земельна політика має закріплюватись та втілюватись в суспільне життя за допомогою нпа. 4) Правовою основою її є положення ст..ст. 13, 14, 85, 106, 116 КУ, ст..6 ЗУ «Про охорону нпс», ЗУ «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 р., ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 р., ст..ст. 6-10, 177, 178 ЗК. Що стосується питання реалізації земельної політики, то вона врегульована: - ЗУ «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 р.» - ЗУ «Про державний бюджет на 2011 р.» - ЗК - ЗУ «Про охорону нпс» - ЗУ «Про охорону земель» - ЗУ «Про державний контроль за охороною земель» - ЗУ «Про державний земельний кадастр»!!! - Національний план дій з охорони нпс на 2011-2015 рр, затверджений Розпорядженням КМУ від 25.05.2011 р. №577 - Концепція державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 р., схвалена розпорядженням КМУ від 17.06.2009 р. №843. Стан земельних ресурсів на рівні ЗУ «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 р.» близький до критичного, оскільки на всіх територіях України поширена деградація земель: - ерозія – 57,5 % - забруднення – 20% - підтоплення – 12% - Реальні причини цього названі в Концепції: І. Відсутність: зваженої державної земельної політики та механізму її реалізації; ефективної системи фінансово-економічного і землевпорядного механізму регулювання земельних відносин та землекористування; послідовної державної політики щодо комплексного розвитку земельного законодавства, фінансування здійснення землеустрою і ведення земельного кадастру, формування інвестиційно-привабливого землекористування; комплексного підходу та неврахуванням історичних факторів у реформуванні системи державного земельного кадастру та створенні державної системи реєстрації речових прав на нерухоме майно і їх обмежень; виваженої державної політики формування і розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення; належного фінансування фундаментальної та прикладної землевпорядної науки. ІІ. Недооцінка складності, масштабів і специфіки зміни земельних відносин у ході проведення економічних реформ. ІІІ. Невдале (особливо в аграрній сфері) запозиченням правових інститутів і механізмів, які використовуються у країнах із розвинутою ринковою економікою. ІV. Подрібнення земельних масивів і створенням великої кількості невеликих за площею і малоефективних господарств у сільському господарстві. V. Безсистемність у розв'язанні проблем, що виникають під час проведення земельної реформи в Україні поряд із реформуванням відносин власності на майно, запровадженням нових організаційно-правових форм господарювання. VI. Ігнорування проблеми комплексного підходу до розвитку сільських територій у процесі проведення земельної реформи. VII. Дублювання функцій Держкомзему іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Разом з причинами в програмі визначена мета, яка реалізовується лише щодо 2 категорій земель: - землі населених пунктів; - землі с/г призначення. Загальні засади державної земельної політики як складової державної екологічної політики можна виділити в кожному із 7 розділів Основних засад (стратегії) державної екологічної політики. В 3-му розділі «Стратегії, цілі та завдання» в межах завдань по окремим цілях виділені заходи по охороні лише окремих категорій земель: - с/г призначення; - водного фонду. Передбачається врахування до 2015 року природоохоронних вимог у процесі відведення земель для розміщення об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики під час визначення викупу, призначення земельної ділянки. Приклад непослідовності здійснення державної політики в сфері земельних відносин: постійне відкладання прийняття ЗУ «Про загальнодержавну програму використання та охорони земель» (7 липня 2011 року – Постанова ВРУ «Про зняття з розгляду деяких законопроектів та проектів інших актів») !!! | |
| Просмотров: 900 | Загрузок: 126 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |