| Главная » Файлы » Мои файлы |
Поняття предмет і система кримінології
| [ Скачать с сервера (71.2 Kb) ] | 04.04.2017, 12:52 |
| Тема 1: Поняття предмет і система кримінології 1. Визначення поняття кримінології як науки, співвідношення кримінології з іншими науками. 2. Предмет кримінології. 3. Функції та завдання кримінологічної науки. 4. Система та структура кримінологічних знань. Література: «Курс кримінології загальна частина» підручник у двох книгах О.М. Джужа П.П. Михайленко О.Г. Кулик 2001 р. Закалюк А.П. «Курс сучасної української кримінології теорія і практика» у трьох книгах. Книга перша теоретичні засади та історія української кримінологічної науки 2007 р. Визначення поняття кримінології здійснюється у двох напрямках: А) Це практична діяльність державних органів, перед усім правоохоронних і судових, щодо запобігання і протидії злочинності. Це завдання всього суспільства у широкому розуміння і спеціальних органів у вузькому розумінні, оскільки такі органи виконують специфічну роботу по викриттю та розслідуванню злочинів, притягненню до кримінальної відповідальності осіб, забезпечення виконання покарання таких осіб, а також їх ресоціалізація Б) Це наукове забезпечення вирішення згаданих проблем , що потребує теоретичного осмислення та наукового обґрунтування засад діяльності, щодо протидії злочинності, це вимагає визначення: - природи злочинності як соціального явища, - її походження та детермінації, - причин та умов вчинення злочинів - Ролі особи у механізмі вчинення злочину - Теоретичних основ системи протидії злочинності, усунення чи нейтралізації дії, її причин та умов Наукове забезпечення протидії злочинності здійснюється комплексом наук, насамперед науками кримінально-правового циклу: кримінальним правом, кримінально процесуальним правом, криміналістикою, кримінально-виконавчим правом, наукою судової експертизи, наукою оперативно розшукової діяльності. Жодна з названих наук не займається питаннями вивчення злочинності як цілісного соціально-правового явища. Основне завдання кримінології – спеціально розробляти систему заходів протидії злочинності. Для того щоб розкрити зміст цього завдання потрібно : - Аналіз походження та природи злочинності - ЇЇ форм та видів, причин та умов, її існування та відтворення - Поглиблене вивчення особи людини, що вчинює злочин - Визначення та наукове практичне обґрунтування напрямів заходів та засобів боротьби зі злочинністю Злочинність як і окремі злочини, що її утворюють є соціальними явищами (існують у суспільстві, ним породжуються, під його впливом змінюються, в той же час злочини – це кримінально правові феномени, в зв’язку з цим потрібні не лише прикладні знання з юридичних наук, а й соціологічних, психологічних, педагогічних, біологічних, психіатричних та інших наук. Самостійно дослідити питання з приводу співвідношення кримінології з юридичними науками, кримінології и соціологічної наукою (аргументи за/проти), кримінологія та комплексних наук. Кримінологія самостійна, теоретико-прикладна, суспільна наука про природу, сутність, закономірності виникнення суспільного прояву злочинності та запобігання її. А.П. Закалюк Кримінологія комплексна наука про злочинність , її сутність та історичні форми прояву, детермінанти, стан, структуру і динаміку, особу злочинця, жертву злочину, а також про засоби протидії злочинності та іншим пов’язаним з нею антисоціальним явищем . О.М. Джужа 12.09.2012 Основним предметом кримінології є злочинність, інші елементи предмету покликані всебічно розкрити суть основного предмету є органічно пов’язаними з ним. До елементів предмету кримінології відносяться: 1) Злочинність (злочинність – це історично мінливе явище, соціально і кримінально правове, що являє собою сукупність усіх злочинів вчинених у державі за певний період, вона вимірюється такими кількісно-якісними показниками, як стан, рівень, структура, динаміка, характер та географія) 2) Особа злочинця – виступає як система демографічних, соціально рольових, психологічних та інших властивостей суб’єктів злочинів 3) Детермінація злочинності або причина та умови, є сукупністю економічних, соціальних, ідеологічних, психологічних, правових, та інших чинників які обумовлюють злочинність як свій наслідок 4) Протидія злочинності, або запобігання злочинності – це є система державних і громадських заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію (детермінант злочинності) та корекції поведінки осіб схильних до правопорушень Допоміжні елементи: - «Фонові» антисоціальні явища - Прогнозування злочинності - Історія кримінології - Інтимологія Функції кримінології: 1) Загально 2) Аналітична (пояснювальна) 3) Прогностична 4) Прикладна або практично перетворювальна До завдання кримінології відносяться: - Дослідження та визначення наявних та розвитку нових кримінологічних проблем та формування стратегій, принципів, напрямів та предметних форм їх вирішення - Розроблення кримінологічних засобів безпосереднього запобігання злочинності, окремих її видів та проявів, насамперед методи та засобів кримінологічного аналізу, прогнозу та планування таких засобів, засобів кримінологічної безпеки, кримінологічної експертизи нормативних актів, оцінки практичної діяльності у цьому напрям - Зміцнення зв’язку наукових досліджень з практичною діяльністю по протидії злочинності, надання цій діяльності більшої наукової обґрунтованості Система та структура кримінологічних знань – самостійно Тема 2: історія розвитку кримінологічної науки в Україні 1) Виникнення кримінології як науки 2) Розвиток кримінологічних досліджень у радянський період ------- САМОСТІЙНО 3) Стан кримінологічних досліджень на сучасному етап Тема 3: Методологія та методи кримінології 1. Поняття методології кримінологічної науки 2. Методи та методики кримінологічних досліджень 1. Сукупність теоретичних передумов методів та засобів наукового дослідження становить предмет наукової методології або методології наукового пізнання Методології має 3 такі складові: Теоретичні передумови пізнання / методи пізнання / засоби реалізації останнього Методологія кримінології складається із загально наукових принципів, вимог, критеріїв наукового пізнання загалом, методологічних особливостей галузі суспільних наук, до яких належить кримінологія, методологічних та методичних положень, методів, способів власного кримінологічного опрацювання. Методологія кримінологічного дослідження залежить від предмета на об’єктів дослідження завдань, що ставляться перед дослідником При визначення методологічних основ криміноголічного дослідження необхідно врахувати загальні філософські світоглядні та пізнавальні засади, принципово важливим є врахування наступних моментів: 1) Злочинність розглядається як соціальне явище і відповідно при її вивченні використовуються методи соціальних наук – соціології, соціальної психології, тощо. 2) Злочинність аналізується у ВЗАЄМОЗВЯЗКУ та взаємодії з іншими процесами та явищами і завжди розглядається у контексті суспільних відносин 3) Злочинність, злочини, іх детермінанти розглядаються в їх динаміці та зміні 4) Злочинність, злочини та інші соціальні явища розглядаються в контексті внутрішніх та зовнішніх протиріч 2 пит. Центральне місце у будь якій науковій методології посідають методи наукового пізнання, визначення методів пізнання одна з умов виокремлення науки як самостійної системи знань, свідчення достатнього розвитку її теорії Метод – це елемент теорії, результат теоретичного обґрунтування способу пізнання, який звернутий до потреби слідчення. Метод зазначає доктринальні засади та спосіб здобуття наукових знань, але не є інструментом цього процесу. Методи реалізуються через систему певних операцій, інструментів, процедур, останнє являє собою методику наукового дослідження, якщо метод – це спосіб, напрям дослідження, то методика – це техніка досліджень В основі методології кримінологічної науки лежить загальний метод пізнання – філософський деаліктичний метод. До методичних положень, які випливають з цього методу належить філософські закони: розвитку та взаємозв’язку явищ, процесів у суспільстві, єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, заперечення, тощо. на основі цих законів і категорії опрацьовуються теоретичні засади інших методів пізнання. Методи наукового пізнання криміноголії можна поділити на 2 групи: 1) Загально наукові методи 2) Методи окремих наук До загально наукових методів відносяться: синтез – метод складання, об’єднання елементів, ознак проявів об’єкта в єдине ціле – інтигрування, результатом якого може бути утворення типу, системного утворення тощо. Аналіз – мислене або реальне роз’єднання цілого на складові елементи, результатом може бути структурування об’єкта дослідження для більш глибокого вивчення структурних складових Сходження від абстрактного до конкретного – перехід від абстрактного знання про об’єкт до більш повного конкретного уявлення про його властивості, прояви, ознаки, функції Логічний – ґрунтується на правилах та законах логіки як сукупності теорій про способи доведення та спростування Найбільш універсальним є метод логічної відповідності теоретичних висновків, логіці соціальних подій та процесій Висунення та перевірка гіпотез – гіпотеза побудоване на припущенні судженні про недостатньо відоме явище, його походження та розвиток Наукова гіпотеза є методом розвитку наукового пізнання – від узагальнення наявного теоретичного знання до логічного продовження його розвитку у сфері де знання є недостатнім Метод порівняння – визначення ознак, властивостей об’єкта пізнання в його порівнянні з іншими об’єктами (порівняння злочинності в різних країнах), особливостей злочинної поведінки жінок та чоловіків, соціальних економічних передумов злочинності різних регіонів тощо) вирізняють застосування методу схожості та методу різниці, а також методу контрольної групи, що полягає у паралельному вивчені двох груп об’єктів, що порівнюються за певною ознако Історичний – забезпечує вивчення злочинності у історичному розвитку з визначенням тенденцій, стійких характеристик об’єктів. Часто застосовується разом з порівняльним методом Системно структурний – вивчення об’єкта як елемента складної організованої системи, яка має певну структуру, що місить взаємопов’язані елементи Міжгалузеві методи пізнання: 1)Соціологічні: - спостереження – безпосереднє, посереднє ( з використанням спец пристроїв), зовнішнє, внутрішнє - експерименту – дослідне відтворення відносин та умов формування об’єкту пізнання - Опитування – анкетування та інтерв’ю - вивчення документів 2)Психологічні: - психологічне спостереження – для вивчення вчинків, психомоторних реакцій, жестів, форм самовиразу, реакції на подразники, тощо. - психологічне тестування - психологічний експеримент 3)Статестичні (збирання, оброблення та аналіз числових даних про стан об’єкта): - статистичний аналіз – зведення та групування статистичних даних, їх аналіз, визначення зв’язку та залежностей, кількісних та якісних показників - оцінка достовірності, вибіркової сукупності та репрезентативності висновків 19.09.2012 Тема 4: Злочинність як об’єкт кримінологічного вивчення 1) Природа та сутність злочинності 2) Визначення поняття злочинності та її основних рис 3) Кримінологічні показники злочинності та основні способи їх вимірювання 4) Латентна злочинність: види причини та способи виявлення В процесі розвитку думки про злочинність було сформовано 2 напрямки розуміння природи та сутності злочинності як прояву людської злочинності: 1) Соціальний – багато дослідників злочинності пов’язували її з соціальною недосконалістью суспільства, яке не забезпечувало вирішення соціальних проблем, тим самим вчиненню злочинів надавалася соціальна ознака, підтвердженням соціальної сутності злочиності стало запровадження регулярних статистичних спостережень, що започатковані бельгійським математиком Альфредом Кєте. Ці спостереження виявили фактичну незмінність показників злочинності на певній території протягом тривалого часу а також зв'язок між вчиненням злочинів та певними соціальними процесами на цій території. Статистичні дослідження виявили соціальні закономірності людської активності, у тому числі і негативної 2) Біологічний – чарльз ламброзо кінець 19 ст. на основі масового обстеження в’язнів була виявлена частина осіб, що мали певні антропологічні, фізіологічні, психологічні ознаки, які відрізняли їх від осіб, що не вчиняли злочинів стали показниками злочинної схильності. Ломброзо зробив висновок, що вчинення злочинів є природним явищем біологічного, генетичного походження, однак загальну теорію розробити не вдалося, оскільки було встановлено, що біологічні властивості осіб перебувають у взаємозв’язку з іншими – демографічними, економічними, релігійними, політичними, тощо (послідовники цієї теорії: З. Фрейд, І. Ной, Ж. Пінатей, Є. Кретчмер) На сьогодні жодний з поглядів на природу злочинності не може бути визнаний панівним, так як і не може бути відкинутий, оскільки природа феномену злочинності є різнообумовленою, а їх детермінація багаторівневою Пит.2 Історично засвідчено, що термін злочинність з’явився у літературі у другій половині 19 ст.. і вживався як правило у двох значеннях: 1) Як відображення загальної кількості злочинів на певній території – статистичний підхід 2) Як визначення загальної сукупності злочинів, що обумовлена відповідними соціальними умовами, загальною організацією суспільства – соціальний підхід, такі підходи характерні і для сучасної західної кримінології. Теоретичне поняття злочинності для неї нехарактерне, вживається як робоче поняття для кримінологічних вимірів показників злочинності як сукупності злочинів, а також для вивчення злочинних нахилів соціальних відхилень У радянській кримінології сформувалося інше ставлення до потреби визначення поняття злочинності, хоча на початку розвитку радянського вчення про злочинність, поняття її як таке не дуже цікавило вчених,оскільки всю свою увагу вони приділяли доведенню відсутності власних соціалістичних детермінант злочинності. Доводилося, що злочинність є перехідним явищем, зумовленим експлуатацією іншими капіталістичними пережитками у свідомості людей, шкідливим впливом буржуазного оточення. Проаналізавути визначення!!: Негативне соціально-історичне мінливе явище, що полягає у вчиненні частиною членів суспільства вчинків, які заподіюють шкоду іншим членам суспільства або суспільству в цілому, відповідальність за які передбачена кримінально правовими нормами Злочинність – це соціальний феномен суспільного життя у вигляді неприйнятної та небезпечної для суспільства массової відносно стійкої, різнообумовленої кримінальної активності частини членів суспільства | |
| Просмотров: 544 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |