| Главная » Файлы » Мои файлы |
. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею.
| [ Скачать с сервера (873.0 Kb) ] | 29.04.2017, 07:04 |
| 1. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею. 2. Система криміналістики та її завдання як науки на сучасному етапі. 3. Поняття та різновиди способу вчинення злочину. Використання даних щодо способу вчинення і приховування злочину у розв’язанні конкретних завдань розслідування. 4. Поняття, види і загальна характеристика джерел криміналістичної (процесуальної, доказової) інформації. 5. Методологічні основи криміналістики. 6. Поняття, об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації, її види і форми. 7. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації. 8. Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики. Галузі криміналістичної техніки та їх роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників. 9. Класифікація засобів криміналістичної техніки, прийомів і методів збирання та дослідження криміналістичної інформації. Правова та етична регламентація їх застосування у розкритті та розслідуванні злочинів. 10. Поняття і значення фіксації криміналістичної інформації як методу повного і точного відображення змісту слідчої дії та її результатів. 11. Форми фіксації інформації, що має криміналістичне (доказове) значення. 12. Загальна характеристика технічних засобів, методів, прийомів та видів криміналістичної фотографії. 13. Процесуальні й технічні правила оформлення фототаблиць, відеоплівок як додатків до відповідних протоколів слідчих дій. 14. Криміналістична габітологія: поняття, зміст і значення в практиці розкриття та розслідування злочинів. 15. Технологія складання опису ознак зовнішності людини. 16. Криміналістична відео-фоноскопія. Наукові засади і сучасні можливості дослідження звукових слідів та їх використання для розшуку й ототожнення джерела звуку. 17. Криміналістична трасологія (слідознавство): поняття, система, завдання. 18. Поняття та класифікація слідів злочину в криміналістиці. 19. Сліди рук людини (дактилоскопія). 20. Сліди засобів учинення злочину. 21. Мікрооб’єкти та їхнє значення в розкритті та розслідуванні злочинів. 22. Криміналістична одорологія. Техніко-криміналістичні засоби і прийоми роботи зі слідами запаху на місці події. 23. Експертно-трасологічні дослідження та їх значення в розслідуванні злочинів. 24. Криміналістичне почеркознавство й авторознавство. Класифікація ідентифікаційних ознак письма і почерку. 25. Поняття документу в криміналістиці. Характеристика основних способів підроблення документів та ознаки, що вказують на них. 26. Дослідження відтисків печаток і штампів. 27. Дослідження поліграфічної продукції (державних цінних паперів, казначейських білетів, білетів Національного банку України, іноземної валюти, матеріалів порнографічного змісту та ін.). 28. Виявлення, фіксація та вилучення комп’ютерної інформації. 29. Поняття і класифікація холодної зброї та слідів її застосування. 30. Класифікація балістичних об’єктів і загальна характеристика їх криміналістичного дослідження. 31. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів. 32. Поняття, науково-правові засади та завдання криміналістичної реєстрації як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності. 33. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними і експертно-криміналістичними центрами МВС України. 34. Проблема допустимості використання в кримінальному судочинстві нетрадиційних криміналістичних знань і методів. ------------------------------------------------ 35. Поняття криміналістичної тактики, її предмет, система, завдання та взаємозв’язок з іншими розділами криміналістики. (+) 36. Правові, логічні, психологічні та етичні засади криміналістичної тактики. (+) ------------------------------------------------- 37. Основні поняття і категорії криміналістичної тактики, їх класифікація та загальна характеристика. 38. Криміналістична версія: поняття, види, правила висування та перевірки. 39. Поняття і значення планування, як умови і методу наукової організації розслідування. Принципи, види і технологія планування розслідування. 40. Організаційно-тактичні основи огляду місця події. 41. Організаційно-тактичні основи огляду транспортних засобів. 42. Організаційно-тактичні основи ексгумації та огляду трупу. 43. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених). 44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених). 45. Організаційно-тактичні основи обшуку в помешканні. 46. Організаційно-тактичні особливості особистого обшуку. 47. Організаційно-тактичні основи виїмки. 48. Організаційно-тактичні основи зняття інформації з каналів зв’язку. 49. Організаційно-тактичні основи допиту потерпілих і свідків. 50. Організаційно-тактичні основи допиту підозрюваних і обвинувачених. 51. Організаційно-тактичні основи очної ставки. ----------------------------------------- 52. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання живих осіб. (+) 53. Організаційно-тактичні особливості пред'явлення для впізнання особи за фото- відеозображенням. (+) 54. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання предметів. ------------------------------------------------- 55. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі перевірки й уточнення показань на місці). 56. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі слідчого експерименту). 57. Організаційно-тактичні основи одержання зразків для порівняльного дослідження. 58. Організаційно-тактичні основи підготовки і призначення судових експертиз. 59. Організаційно-тактичні основи залучення спеціалістів до участі у проведенні слідчих дій. 60. Взаємодія слідчого (дізнавача) з оперативними службами правоохоронних органів у процесі розкриття і розслідування злочинів. Використання допомоги громадськості та засобів масової інформації у розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів. 61. Розслідування вбивств. 62. Розслідування заподіяння тілесних ушкоджень. 63. Розслідування зґвалтувань. 64. Розслідування контрабанди. 65. Розслідування крадіжок. 66. Розслідування грабежів і розбійних нападів. 67. Розслідування вимагання. 68. Розслідування шахрайства. 69. Розслідування ухилення від сплати податків. 70. Розслідування хабарництва (корупції). 71. Розслідування злочинів проти довкілля. 72. Розслідування хуліганства. 73. Розслідування дорожньо-транспортних подій. 74. Розслідування підпалів і злочинного порушення правил пожежної безпеки. 75. Розслідування незаконних дій, пов'язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами. 76. Розслідування злочинів, учинених неповнолітніми. 77. Розслідування злочинів, учинених організованим кримінальним угрупованням. 78. Розслідування злочинів по «свіжих слідах». 79. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років. 80. Профілактична діяльність слідчого за матеріалами розслідування. ============================== Практика: 1. Назвати і пояснити призначення техніко-криміналістичних засобів, зосереджених у валізі криміналіста ВК-1 (валізі слідчого ВС-1). 2. Продемонструвати прийоми орієнтовної зйомки з використанням запропонованого викладачем фотоапарата («Київ-19М» або «Olympus»). 3. Продемонструвати прийоми масштабної зйомки (з використанням фотоапарата «Olympus»). 4. Продемонструвати навички впізнавальної фотозйомки (з використанням фотоапарата «Olympus»). 6. Застосовуючи ПЕОМ і принтер, виготовити композиційний портрет особи, яку вкаже екзаменатор. ----------------------------------------------- 9. Виявіть невидимі сліди рук на аркуші паперу і складіть фрагмент протоколу їх огляду.(+) 10. Огляньте наданий предмет, відшукайте сліди пальців рук, опишіть їх у фрагменті протоколу огляду та скопіюйте їх на дактилоплівку.(+) 11. Огляньте надане скло, відшукайте сліди пальців рук та опишіть їх у фрагменті протоколу огляду. --------------------------------------------------- 12. Визначте типи і види папілярних візерунків пальців рук, відображених на поданій дактилоскопічній карті. (+) 13. На збільшеній копії відбитка пальця руки позначте 10-15 індивідуальних ознак – деталей папілярного візерунка (без повторів однойменних деталей). --------------------------------------------------- 14. Огляньте відбиток сліду взуття, опишіть його у фрагменті протоколу огляду і сформулюйте питання експертові. 1. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею. Предмет криміналістики є багатогранним і складним. У юридичній літературі мають місце різні визначення пред¬мета криміналістики: як науки про розслідування злочи¬нів, або науки про розкриття злочинів, або науки про суку¬пність технічних засобів, тактичних прийомів і методич¬них рекомендацій. Криміналістика — це наука про закономірності зло¬чинної діяльності та її відображення в джерелах інфор¬мації, які слугують основою для розробки засобів, прийо¬мів і методів збирання, дослідження, оцінки і викорис¬тання доказів з метою розкриття, розслідування, судово¬го розгляду та попередження злочинів. Ппредмет криміналістики — це система, складовими якої є важливі типові елементи, що узгоджуються між собою: 1. закономірності виникнення слідів; 2. виявлення (відшукання) слідів; 3) збирання (фіксація і закріплення) слідів; 4) вилучення слідів, визнання їх речовими доказами, приєднан-ая до справи й дослідження; 5) зберігання речових доказів; 6) дослідження речових доказів; 7) оцінка речових доказів; 8) використання речових доказів у процесі доказування в кри-мінальній справі про злочин. Предмет криміналістики як науки поділяється на дві частини. Перша частина предмета криміналіс¬тики охоплює три групи необхідних елементів (закономірностей), між якими є об'єктивно існуючий зв'язок. Це: елементи механізму злочину; елементи виникнення інформації про злочин і осіб, при¬четних до його вчинення; елементи збирання (виявлення, вилу¬чення), дослідження, оцінки і використання доказів. Друга части¬на предмета криміналістики охоплює спеціальні засоби і методи дослідження доказів і запобігання злочинам. Об'єктом криміналістичної науки є злочинна діяльність і діяль¬ність правоохоронних органів, спрямована на розкриття та розслі¬дування цих злочинів, їх попередження. Завдання криміналістики закономірно формуються на основі завдань кримінального судочинства. Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильно¬го застосування закону. Отже, боротьба зі злочинністю, її засобами і методами — головне завдання криміналістики. Спеціальними завданнями криміналістики є: 1. вивчення об'єктивних закономірностей, що становлять предмет криміналістики, та розробка загальних науково-методологічних основ; 2. удосконалення існуючих і розробка нових, техніко-криміналістичних засобів і методів виявлення, вилучення, дослідження, оцінки і використання доказів; 3. удосконалення і розробка організаційних, тактичних, методичних основ досудового слідства та криміналістичної експертизи; 4. удосконалення існуючих і розробка нових криміналістичних засобів і методів запобігання злочинам; вивчення, удосконалення і застосування закордонного досвіду, криміналістичних засобів і методів процесуального використання доказів. 2. Система криміналістики та її завдання як науки на сучасному етапі. Система криміналістика — це складові її розділи (частини), які мають поміж собою стійкі, взаємопов'язані зв'язки та мають тісне сплетіння. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють вирізнити в її системі чотири розділи: 1. Загальна теорія криміналістики — це її методоло¬гічна основа, яка являє собою систему принципів, концеп¬цій, категорій, понять, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до за¬гальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика. 2. Криміналістична техніка — розділ криміналісти¬ки, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначе¬них для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику бо¬ротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміна¬лістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація. 3. Криміналістична тактика є інтелектуальним яд¬ром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудо-вого і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів прове¬дення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприя¬ють вчиненню і прихованню злочинів. До складу криміна¬лістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої си¬туації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (так¬тичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред'явлен¬ня для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки. 4. Науково-технічні засоби і тактичні прийоми застосо-вуються стосовно до розслідування конкретних видів зло¬чинів. Типізація таких рекомендацій, їх синтез дозволив утворити певні методичні поради. Криміналістична ме¬тодика (методика розслідування злочинів) — розділ кри¬міналістики, який являє собою систему наукових поло¬жень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо ор¬ганізації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. Зміст криміналістичної методики станов¬лять загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, кри¬міналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналіс¬тичні методики (методики розслідування крадіжок, грабе¬жів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо). Завдання криміналістики визначаються її соціальною функцією — сприяти своїми прийомами, методами і засо¬бами справі боротьби зі злочинністю. Найбільш загальним завданням криміналістики є забезпечення швидкого і пов¬ного розкриття злочинів, викриття винних, запобігання та припинення усіх кримінальне караних посягань. Боротьба зі злочинністю — це головне завдання усіх наук кри¬мінального циклу. Специфічними завданнями криміналістики є: 1) вивчення закономірностей, які становлять предмет криміналістики; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ досу-дового й судового слідства, основ судової експертизи; 4) удосконалення криміналістичних методів попере¬дження злочинів; 5) вивчення можливості використання зарубіжного до¬свіду в боротьбі зі злочинністю. 3. Поняття та різновиди способу вчинення злочину. Використання даних щодо способу вчинення і приховування злочину у розв’язанні конкретних завдань розслідування. Спосіб вчинення злочину – це певний метод, порядок і послідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчинення злочину. У випадках, коли спосіб вчинення злочину є ознакою конструктивною, необхідне його спеціальне вивчення і доказування, оскільки це має значення для кваліфікації діяння. У КК України таких статей чимало. Наприклад, для складу злочину доведення до самогубства (ч.1 ст.99) характерним є таких спосіб, як жорстке поводження або систематичне приниження людської гідності потерпілого. Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст.127) буде злочинним за наявності таких необхідних ознак – якщо воно вчиняється шляхом насильства, обману, погроз, підкупу тощо. Часто спосіб є не лише ознакою складу конкретного злочину, але ще має значення для розмежування суміжних складів злочинів. У цьому розумінні важко переоцінити роль зазначеної ознаки у складах злочинів розкрадань майно, адже саме від способу вчинення цих злочинів залежить їх форма: крадіжка, грабіж, шахрайство тощо. Іноді певний спосіб вчинення діяння є ознакою кваліфікованого виду складу злочину. Напр., вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, визнається вбивством при обтяжуючих обставинах (п.”е” ст.93), спричинення тяжкого тілесного мучення або мордування. Утворює кваліфікований вид цього злочину (ч.2 ст.101). --------------- Спосіб виступає як обов'язкова ознака складу злочину у випадках, коли він: а) прямо зазначений у законі, наприклад, насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або погроза застосування такого насильства в складі розбою (ст. 187), обман чи зловживання довірою в складі шахрайства (ст. 190); б) однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої містить диспозиція статті. Так, способом погрози вчинити вбивство є психічне насильство (ст. 129), способом завідомо неправдивого показання (ст. 384) — обман і т.п. Спосіб має важливе кримінально-правове значення. Якщо він є обов'язковою ознакою складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність даного способу виключає склад злочину. Наприклад, передбачене в ст. 120 доведення до самогубства відсутнє, якщо не було жорстокого поводження з потерпілим чи систематичного приниження його людської гідності, шантажу або примусу до вчинення протиправних дій. Спосіб має істотне значення для правильної кваліфікації злочину, його аналіз дає можливість зробити висновок про інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важливий для диференціації кримінальної відповідальності. Так, залежно від способу вчинення злочину диференціюється відповідальність за корисливі злочини проти власності (статті 185-191). Спосіб впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів, а також на виділення спеціальних норм КК. Наприклад, вбивство, вчинене з особливою жорстокістю чи способом, небезпечним для життя багатьох осіб (пункти 4, 5 ч. 2 ст. 115), є спеціальною нормою стосовно умисного вбивства (ч. 1 ст. 115). --------- Важливе значення для характеристики злочинної дії має спосіб вчинення злочину, що являє собою сукупність (систему) прийомів і методів, що використовуються при вчиненні злочину, Ці способи різноманітні. Найчастіше зустрічаються: фізичне насильство, психічне насильство (погроза насильством), обман, зловживання довірою, жорстокий чи особливо жорстокий спосіб, загальне безпечний спосіб та ін. Усі вони значною мірою визначають форму і зміст даної дії, її інтенсивність і шкідливість. Деякі злочини можуть бути вчинені тільки у певний спосіб. У такому разі спосіб вказується в законі як конститутивна ознака складу злочину, наприклад, таємне викрадення чужого майна як спосіб крадіжки (ст. 185), відкрите викрадення такого ж майна при грабежі (ст. 186), заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою при шахрайстві (ст. 190). В інших випадках злочин може бути вчинений різними способами. Так, умисне вбивство (ч. 1 ст. 115) і умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122) можуть бути вчинені будь-якими способами: шляхом нанесення ушкоджень колючим чи ріжучим предметом, із застосуванням вогнепальної зброї, отруйних речовин, шляхом нанесення ударів, побоїв тощо. У зв'язку з цим законодавець не вказує в диспозиціях цих статей Особливої частини КК на певний спосіб вчинення злочину як на обов'язкову ознаку складу злочину. 4. Поняття, види і загальна характеристика джерел криміналістичної (процесуальної, доказової) інформації. У криміналістичній літературі мало досліджені питання про джерела інформації, на основі яких будується криміналістична характеристика зло¬чинів. Джерело інформації - будь-яка система, що видає повідомлення або вміщує інформацію, призначену для її передавання, а також науковий доку¬мент або видання. Джерела інформації поділяються на первинні і похідні. Для побудови криміналістичних характеристик треба викорис-товувати такі джерела інформації: І. Люди: 1) Працівники правоохоронних органів (слідчі, оперативні працівники кри¬мінального розшуку тощо); 2) Спеціалісти (судмедексперти, експерти-криміналісти, лікарі-психіатри тощо); 3) Підозрювані, обвинувачувані, засуджені за вчинення злочинів; 4) Потерпілі від злочинів. ІІ. Документи: 1) Письмові (кримінальні справи, книги, періодичні видання тощо); 2) Графічні (план місцевості, де проводився обшук, огляд місця події тощо); 3) Звукові, кіно-, фото-, відео (відеододатки до протоколів огляду місця події або трупа, аудіозаписи допитів тощо); 4) Статистичні (статистичні картки тощо). З огляду на те, що для побудови криміналістичної характеристики важли¬вими є письмові джерела інформації, можна запропонувати таку класифікацію вказаних джерел інформації: Джерела первинної Інформаціі: 1. Кримінальні справи; 2. Матеріали підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; 3. Книги: а) монографії; б) підручники і навчальні посібники; г) наукові праці і матеріали наукових конференцій; 4. Періодичні видання: а) журнали; б) газети; 5. Спеціальні видання: а) інформаційні бюлетені; б) інформаційні листки; 6. Проміжні види публікацій: а) попередні публікації (друкуються в по¬рядку обговорення до появи основної публікації); б) автореферати дисер¬тацій; 7. Неопубліковані документи: а) переклади; б) дисертації; в) звіти про результати науково-дослідних робіт. Джерела вторинної інформації: 1. Довідкові видання: а) енциклопедії; б) довідники; в) тлумачні словники; 2. Огляди: а) аналітичні; б) реферативні; 3. Реферативні журнали; 4. Експрес-інформація. З метою розробки криміналістичних характеристик видів (груп) або конк¬ретних злочинів перспективним є використання кількісних даних. Вони можуть бути взяті з робіт, що належать до суміжних галузей юридичної науки. При відсутності необхідних відомостей криміналісти повинні проводити у цьому напрямі спеціальні дослідження. Слід також вказати на методи, що використовуються для збору інформа¬ції з метою побудови криміналістичних характеристик злочинів. Найбільш корисними для проведення подібних досліджень є такі методи: 1. Документальний метод, що полягає у вивченні кримінальних справ та інших документальних джерел. 2. Біографічний метод, який полягає у збиранні і узагальненні відомостей біографічного характеру (при цьому інформаційними джерелами є автобіогра¬фії злочинців, щоденники, довідки лікувальних, навчальних і виховних установ тощо). 3. Метод спостереження - найпоширеніший метод збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і реєстрації важливих з погляду дослід¬ника явищ, процесів і подій. Полягає, наприклад, у цілеспрямованому сприй¬нятті психічних явищ з метою вивчення злочинця (може використовуватися при перебуванні злочинця у виправно-трудових установах, під час проведен¬ня слідчих дій тощо). 4. Метод аналізу результатів діяльності, що полягає у дослідженні суспіль¬них результатів діяльності особи, що вивчається. За допомогою цього методу збирають інформацію про інтереси, здібності, вміння і навички злочинця, при цьому необхідно аналізувати письмові документи, залишені злочинцем, про¬дукти його художньої творчості, виробничої діяльності тощо. 5. Метод експертних оцінок, який застосовують, для вирішення най¬складніших завдань. При цьому велику допомогу надають судові психологи, психіатри та медики. 6. Метод вивчення груп і колективів, що застосовують, наприклад, для з'ясування умов, за яких у злочинця з'явилися певні нахили і психічні відхи¬лення тощо. 7. Опитування - метод збору криміналістичних даних, який ґрунтується на зверненні особи, що опитує, до респондента із запитаннями. Найбільш значимим видом опитування є анкетування засуджених, працівників право¬охоронних органів тощо. 5. Методологічні основи криміналістики. Основою методології криміналістики є теорія пізнання, а її мето¬ди становлять багаторівневу систему, в якій чітко виділяються та¬кі чотири рівні: 1. метод, заснований на філософії діалектичного розвитку; 2. загальнонаукові методи криміналістики; 3. спеціальні методи криміналістики; 4. комбіновані методи криміналістики. Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, ще на¬зивають методом матеріалістичної діалектики. Цей метод є голов¬ним у криміналістичній науці. Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, охоплює проблему загальнолюдських цін¬ностей. Його застосування супроводжується використанням таких принципів наукового мислення, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження. Метод, заснований на філо¬софії діалектичного розвитку тотожно, цілком відповідно віддзер¬калює зв'язки і відносини в природному і соціальному бутті невичерпного й нескінченного світу. Основа реальної матеріалістичної діалектики, в контексті методології криміналістики, полягає в то¬му, що вона справді є базою для всіх інших методів. Тобто метод матеріалістичної діалектики поширює чинність своїх найбільш за¬гальних законів розвитку природи, суспільства і мислення на під¬несення, удосконалення інших методів чотирирівневої системи пізнання в криміналістичній методології. Загальнонаукові методи криміналістики є: спостереження, вимірювання, опис, порівнян¬ня, моделювання, експеримент, а також такі методи, як матема¬тичний, кібернетичний. Спеціальні методи криміналістики належать. Залежно від свого призначення спеціальні методи криміналістики поділяють на три групи: техніко-криміна-лістичні; структурно-криміналістичні; практично-криміналістичні. Техніко-криміналістичний і структурно-криміналістичний мето-ди були запозичені з інших наук, а практично-криміналістичний метод сформувався в процесі слідчої практики. Практично-кримі¬налістичними методами, зокрема, є: методи «системи координат», послідовність, орієнтації у просторі, застосування неусвідомлюва-ного «побутового» гіпнотичного впливу; ідентифікації за ідеаль¬ними слідами та ін. Комбіновані методи криміналістики. Ними є три попередніх ме¬тоди в будь-якому їх співвідношенні. Наприклад, до комбінованих методів криміналістики віднесено ситуацію, коли здійснюється поєднання методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філо¬софії діалектичного розвитку, і спеціальних методів: системно-структурного, порівняльного, соціологічного та практично-кримі¬налістичні методи. 6. Поняття, об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації, її види і форми. На даний час загальновизнаним є те, що об'єктами ідентифікації в криміналістиці можуть бути речі, тварини, особи. Об'єктами ідентифікації вони стають, коли потрап¬ляють в орбіту судового процесу, а встановлення тотожно¬сті набуває істотного значення для справи. Предмети (речі). Завдання встановлення тотожності предметів може виникнути при розслідуванні різних зло¬чинів. Неможливо дати вичерпний перелік предметів, сто¬совно яких виникне необхідність встановлення тотожності. За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо. Тварини. Встановлення тотожності тварин набуває зна¬чення, коли тварина була використана злочинцем для ви¬возу викрадених цінностей і на місці події були виявлені сліди лап або коли тварина була предметом розкрадання тощо. Особи. Об'єктом ідентифікації може бути особа люди¬ни або труп. У слідчій практиці найчастіше зустрічаються випадки ідентифікації особи обвинуваченого, потерпілого, жертви злочину (невпізнаного трупа) та ін. У криміналістиці розрізняють такі типи (випадки) ідентифікації: а) встановлення тотожності об'єкта за ознаками, відби¬тими у пам'яті людини; б) встановлення тотожності за описом; в) встановлення тотожності за фотозображенням; г) встановлення тотожності за слідами, які відобража¬ють ознаки зовнішньої будови та інших речових проявів; д) встановлення тотожності цілого за частиною. При індивідуальній ідентифікації встановлюється кон¬кретна тотожність, тобто те, що даний об'єкт є саме тим, що спостерігався раніше або залишив сліди. При встановленні групової належності з'ясовується лише те, що об'єкт відноситься до певної групи (роду, виду, марки, системи тощо). Тобто при індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, а при встановленні групової належності — подібність (віднесення об'єкта, що залишив сліди до групи, роду, виду об'єктів). Встановлення конкретної тотожності має більш важ¬ливе значення для слідства, ніж встановлення групової належності. Проте не слід недооцінювати й групову іден¬тифікацію. Значення групової належності полягає в наступному: 1) встановлення групової належності є, як правило, не¬обхідним етапом до встановлення конкретної тотожності; 2) встановлення групової належності дозволяє виклю¬чити групу об'єктів з обсягу криміналістичного досліджен¬ня, є засобом виключення деяких версій у справі й тим са¬мим звужує коло пошуків потрібного об'єкта. Групова ідентифікація має місце тоді, коли необхідно ідентифікувати матеріали і речовини. У цьому випадку мова йде про збіг властивостей порівнюваних об'єктів, які на¬лежать до певної групи, що і буде ототожнюваним об'єктом. Індивідуальна ідентифікація не завжди можлива і до¬слідження може обмежуватися тільки встановленням гру¬пової належності. Частіше за все індивідуальна ідентифі¬кація буває неможлива через недостатньо повне відобра¬ження ознак об'єкта. У деяких випадках можливість встановлення тільки належності до групи залежить від рівня розвитку даної науки. Існує загальне правило, за яким індивідуальна ідентифікація можлива тільки за ознаками зовнішньої будови об'єктів, а якщо таких ознак немає (рідина, газо¬подібні речовини) або вони не відобразились як слід, то провадиться тільки групова ідентифікація. Висновок про належність до групи має тим більше зна¬чення, чим менш чисельна група, до якої належить об'єкт. При ідентифікації є два види об'єктів: ідентифіковані (відображувані) та ідентифікуючі (відображуючі). Іденти-фікованим називається об'єкт, встановлення тотожності якого складає завдання даного дослідження. Ідентифіку¬ючими називаються об'єкти, за допомогою яких встанов¬люють тотожність чи групову належність. Ідентифікуючі об'єкти є носіями матеріально-фіксованого відображення ознак ідентифікованих об'єктів. Для вирішення питання про тотожність або відмінність користуються ідентифікуючими об'єктами. Наприклад, для того, щоб вирішити питання, чи залишені сліди ніг, вияв¬лені на місці злочину, вилученим у обвинуваченого взут¬тям (чи є воно тим самим), необхідно дослідити самі сліди або їх копії (зліпки). За допомогою зліпка вирішується за¬значене питання. Зліпок — це ідентифікований об'єкт. Ідентифікуючі об'єкти поділяються на дві групи. Перша група — це об'єкти, що за припущенням слід¬чого відображають ознаки ідентифікованого об'єкта. На¬приклад, сліди ніг, пальців рук, знарядь зламу тощо, які виявлені на місці події. Друга група — це об'єкти, походження яких від певно¬го об'єкта безсумнівне. Такі ідентифікуючі об'єкти назива¬ються зразками. Залежно від характеру даної ідентифіка¬ції й властивостей інших ідентифікуючих об'єктів до зраз¬ків пред'являються ті або інші вимоги. Загальною і най¬більш важливою вимогою є безсумнівність походження зразків. Зразки, у свою чергу, поділяються на основні та додаткові, або експериментальні. 7. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації. Криміналістична діагностика - це система знань про способи визначення обставин події злочину — час, місце, спосіб, сліди та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Коло питань криміналістичної діагностики чітко не може бути визначено, усе залежить від конкретно вчиненого злочинного діяння. Характерні питання з проблем криміналістичної діагностики є комплексним утворенням. Щодо способу визначення обставин події злочину, то за слідоутворюючим характером у практиці часто ставляться такі запитання з тематики криміналістичної діагности¬ки: чи є на даному предметі сліди, який механізм утворення цих слідів, до якої групи (виду) належить предмет, що залишив слід, чи придатні сліди для ідентифікації слідоутворюючого об'єкта, в який час доби, пори року і в якому місці сталася подія, чи здатна особа завдяки своїй пам'яті ідентифікувати об'єкт. Типовими пи¬таннями криміналістичної діагностики з інших обставин, що під¬лягають доведенню в кримінальній справі, є: які мотиви, мета вчи¬нення обвинуваченим злочину, хто є співучасниками вчинення злочинного діяння, установлення суб'єктивної сторони злочину — умисел чи необережність, їх форма. Процес криміналістичного діагностичного дослідження є експертним дослідженням і має свої особливі стадії: підготовчу, аналі¬тичну, узагальнюючу, фіксування результатів. Стадія порівняння при експертному діагностичному дослідженні, як правило, відсут¬ня. І це зрозуміло чому. Адже стадія порівняння є складовою мето¬дики криміналістичного ідентифікаційного дослідження, а зав¬дання вказаного періоду експертного дослідження полягає в то¬му, щоб за комплексом ознак встановити збіг або розрізнення об'єктів. Таким чином, криміналістична діагностика є різновидом експерт¬них досліджень, спрямованих на вивчення природи матеріального об'єкта, явища процесу, події, системи, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин. 8. Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики. Галузі криміналістичної техніки та їх роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників. Криміналістична техніка — це важливий розділ кри-міналістики, який виникнув у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику бороть¬би зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримінального судочинства. | |
| Просмотров: 1614 | Загрузок: 52 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |