Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Суббота, 13.08.2022


Главная » Файлы » Мои файлы

Поняття та ознаки науково-правничої школи в Україні
[ Скачать с сервера (511.0 Kb) ] 07.02.2013, 09:09
Законодавство не дає визначення поняття правнича школа, однак на локальному рівні є визначення поняття наукової школи  вКНУ ім. Ш. затверджене вченою радою від 10.01.2005 р. 
наукова школа – усталений науковий колектив, що сформувався за певний період науковцями, наукові інтереси яких були спрямовані на розв’язання довготривалих завдань за певними науковими напрямками та отримав наукові результати, які визнані як в України, так і за її межами.
Ознаки: 
1. усталений науковий колектив, який формується та розвивається колективом вчених, наукові інтереси яких спрямовані на розв’язання завдань визначених в їх науковому напрямку; 
2. очолюється наук керівником, засновником наук-го напрямку, наукові здобутки якого визнані наук громадськістю; 
3. є базою в підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації певного напрямку (кандидат, доктор юр наук); 
4. об’єднує наукові дослідження, що виконуються за першочерговими напрямами, визнані державами як пріоритетні у світовій науці; 
5. її статус визначається вченою радою за поданням відповідного факультету інституту. 
Зазначені ознаки є характерними для 5 наукових шкіл. 
1.КНУ: ЦП, ЗП, ЄП, ПЄБ В Укр.
2.Інститут держави і права імені Корецького
3.Харк академія ім. Яр.Мудргого(Шульга(перший коментар до ЗК), Гетьман, Вовк, Лісова(забесп землеустрою в УКР)
4.Одеська академія (кафедра аграрн, зем, єкол права.Погрібний, Каракаш, Гуревський»право приватної власності громадян Укр», 
5.Львів, ун-т Франка.(кафедра трудове, зем, єк пр..Титова(фермерство в Укр.НовийЗК-позитивні та негативні аспекти.) Федорович.
1. В КНУ легалізована рішенням вченої ради в 04.12.00 р.
Витоки- дослідження 19-20 ст., гірн-зем, зем, колгосп, прав охорони НПС. Проф. Удінцев(1896 працював в ун. Ім. св.. Володимира,«1901 Руське гірниче земельне право», «викуп посесійних земель і лісів», 
Положення про наукові школи в КНУ ім. Т. Шевченка затв вченою радою 10.01.2005 р. 
Земельне право, екологічне право та право екологічної безпеки (кафедра трудового, земельного та екологічного права, 4.12.2000 р, засновник – Андрейцев В.І.) Удінцев В.А., Індиченко П., Пантилийченко, Янчук В.З., Мунтян В.Л., доц. Миронець  та ін. вчені.
Основні наукові праці: 
Андрейцев:актуальні проблеми практичної теорії : земельне право і законодавство суверенної  України, К., 2005р.,-ЗП та З з-во суверенної України, 
Балюк-Коментар до ЗК, Проблеми розмежування земель комун і держ власності, 
Гринько С.В. «Правові аспекти реєстрації прав на землю» 
Заєць «Правові аспекти реаліз земельної реформи в Україні», 2006р., 
Марусенко «Правові аспекти земельних сервітутів в Україні»,
Мірошниченко: Колізії в правовому регулювання земельних відносини в Україні,  Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин: автор. на здобуття кюн,
Носік-право власності на землі укр. народу,  Момент істини: літопис кафедри труд, зем, єк права. Проблеми здійснення права власності на землю українського народу
Бахуринська «Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України»,
Старостенко «Правове регулювання межування земель в Україні», 2009р.,
Сьогодні, представниками є Балюк Г.І., Носік В.В., Краснова М.В, Мірошніченко А.М., Коваленко, Заєць, Марусенко Р.І., Євстігнєєв, Бахуринська, Старостенко Д.М, Бевз, Саркісова Т.Б.
2. Інститут держави і права ім. Корецького. Шемшученко Ю.С., Семчик В.І., Кулинич П.Ф, Бусуйок Д.В (Обмеження прав людини); наукова школа сформована у відділі правових проблем зем, агр та еколог права, яке очолює Семчик В.І
Науково-правничі школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства ( м. Харків, Львів, Одеса)
3)Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого (наукова школа сформована на кафедрі екологічного права), Наук керівник Шульга М.В , Гетьман А.П докт.проф,академік, Вовк Оксана Миколаївна, доц,кюн Конишева Олена Василівна, Лісова Тетяна Вікторівна, Лейба Людмила Василівна.
4) Одеська національна юридична академія, сформована на кафедрі агарного, земельного та екологічного права. У витоків докт, проф Погрібний О.О. Зараз очолює Каракаш Ілля Іванович. Луняченко Анатолій Васильович, Гуревський В.К., Глотова Олена Володимирівна та ін.., 
5) Наукова школа Львівського національного університету ім. І Франка.  Раніше  - Титова. Зараз - Федорович В.І. кюн,доц, Ващишин Марія Ярославівна., Ільницька Н.В
2. Проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об'єкта правового регулювання.
Пон. землі в Держ. стандарті. Ст. 1 ЗУ «Про охорону земель». Пон. землі Андрейцева, Титової, Носіка. З точки зору доктрини зем. права земля розгляд. Як:
інтегрований (що обумовлено функціями, які виконує земля у життєдіяльності сус-ва, незалежно від волі людини: екологічна функція, просторова межа держ. влади – політична ф-ція, соціальна як місце розселення, як осн. засіб вир-ва, екон. функцію) і 
диференційований (поділ на 9 категорій земель Стаття 19.:
а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення ) об’єкт прав. регулювання. 
ПРОБЛЕМА – цк розглядає землю як майно\річ\обєкт речового права
Земля не змінює ні юр., ні фіз.. природу, залишається складовою навкол. сер-ща. Зак-во відносить зем. ділянку до майна, об’єктів речового права. Поділяють за класифікацією на матер та інтелектуальне. Не взято до уваги, що з точки зору об’єктів та явищ, які оточують людину, такі об’єкти за своїм походженням відносяться або до матеріальних, або духовних благ. Отже, земля є матеріальним об’єктом природного походження, який з точки зору еколого-екон. оцінки належить до прир. ресурсів, а не до категорії речей як об’єктів матер. вир-ва, які, водночас, виступають об’єктами цив. правовідносин. 
Особливості відмінності зем. ділянок від майна:
1. земля не ств-ся працею людини, землі існують об’єктивно, тобто це прир. об’єкт, який існує незалежно від волі людини на його виникнення та існування, на відміну від майна в широкому цивілістичному розумінні;
2. майно в цивіліст. розумінні завжди має споживчу та мінову вартість, яку легко встановити, виходячи із затрат праці та матеріалів, вкладених у певну річ; вартість зем. ділянки вираховується за штучно створеними методиками і називається «нормативної», в основі яких лежать місце розташування зем. ділянки, якісні показники, але в основному в основі нормативної ціни лежить той прибуток, який буде отриманий від використання зем. ділянки у майбутньому;
3. землі як об’єкт як складова НПС знаходяться в тісному взаємозв’язку з ін. об’єктами природи (водами, лісами, надрами); це одна, т.зв. група природоресурсних відносин, де властивість кожного компонента може бути реалізована в їх функціональній взаємодії. Отже, зем. відносини як і водні, лісові тощо містять еколог. вимоги, врахув. яких не властиве цив. зак-ву;
4. як осн засіб виробництва поріняно з іншими, земля хар-ся постійним місцем знаходження, просторовою обмеженістю, незамінністю
5. існув. спец. плати за використ. земель у формі зем. податку та орендної плати;
6. використання земель як основного засобу вир-ва. Ознаки землі на відміну від ін. засобів вир-ва:
незамінність,
постійне місце знаходження,
просторова обмеженість.
7. відносини зем. відповід-сті за правопорушення хар-ся зем.-прав. засадами та екол. вимогами.


3. Проблеми класифікації земельних правовідносин.
Перше монографічне дослідження – в 1958 р. Аксеньонок Грирорій Олекс. «Зем. правоотн. в СССР». Класифікував земельні відносини на 2 групи: відносини права власності та відносини права землекористування. Звужено розглядаються зем. правовідносини через повноваження власника зем. ділянки ч. 1 ст. 2 ЗК.
Стаття 2. Земельні відносини
1. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
2. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
3. Об'єктами зем відносин є землі в межах території України, зем діл та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За інститутами зем. права зем. правовідносини зем. правовідн поділяються на інститути Загальної частини:
інститут права власності;
інст. права користування;
інст. зем. реформи;
набуття прав на землі та зем. ділянки;
інст. управління у галузі використ., відтвор та охорони земель (в ньому залежно від функцій упр: -відносини щодо розподілу та перерозпод.земель, -щодо ведення зем. кадастру, -щодо здійсн. контр за викор. та охор земель, -щодо здійсн. моніторингу, -щодо проведення держ. землевпорядної експертизи);
інститут охорони земель;
інститут плати за землю;
інститут відповідальності за порушення вимог зем. зак-ва. 
Інститути Особливої частини: інститути 9 видів земель.
За характером реалізації зем. прав суб’єктів зем. правовідносини поділяються: матеріальні і процесуальні зем. правовідносини. На рівні матеріальних визначається правосуб’єктність осіб (визначає суб’єктів права держ., прив., комун. власності на зем. ділянки), правовий режим земель тієї чи ін. категорії. Процесуальні норми зем. права поділяються на неюрисдикційні і юрисдикційні. Неюрисдикційні – певна процедура набуття прав на зем. ділянки (набуття прав. власності через процедуру приватизації). Юрисдикційні спрямовані на захист прав суб’єктів зем. правовідносин. За методом прав. регул.: регулятивні і охоронні. 

4. проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин  
Метод – це засоби і прийоми правового впливу на поведінку учасників зем відносин.
У теорії зем права методи поділяють на 2 види: загальні та спеціальні.  Загальні притаманні кожній галузі права і поділяються на 2 види: імперативний і диспозитивний. В зем праві імперативний метод є переважним з огляду на особливості землі як об’єкта права, потреби в раціональному використанні та охороні землі як осн нац багатства. Імперативний метод використовується майже у всіх видах зем відносин – реформаційні, приватизаційні, власності, користування, охорони землі, захисту зем прав.
Після проведення зем реформи і переходу від монополії держ власності на землю до можливості використ землі на праві прив, колект, комун та держ власності, призвело до необхідності викор диспоз методу. Диспоз метод проявляється через рекомендації, які закріплюються нормативно і надають можливість альтернативної поведінки суб’єктів; санкціонування, делегування. 
Спец методи у ЗП: планування територій, поділ земель на категорії, землеустрій, грош оцінка земель, зем торги, консервація земель. 
Аналіз змісту зем. правовідносин дає можл. зробити висновок, що більшість врегульовано саме імперативним методом (щодо набуття, плати за землю, настання відп-ті) – це обумовлено специфікою землі як об’єкта правовідносин, поєднання прив. та публ. правовідн. Специфічні обов’язки щодо використання земель. 
До іншої частини правовідносин можемо застосувати комбінований метод (як імпер., так і диспозитивний). Зем. ділянку можна продавати лише у межах цільового призначення. Необх. зем. реєстрація. так як існують певні обмеження. 

Категория: Мои файлы | Добавил: everyone | Теги: скачать реферат Поняття та ознаки н, Поняття та ознаки науково-правничої, тема реферата Поняття
Просмотров: 2095 | Загрузок: 214 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно