| Главная » Файлы » Мои файлы |
Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
| [ Скачать с сервера (131.0 Kb) ] | 20.05.2017, 23:36 |
| Справа № 2-2603/12 Категорія 56 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 вересня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Кирилюк І.В. , при секретарі - Гурнік А. І., за участю: представника позивача: не з"явився, представника відповідача: не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_1.» до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання права, - В С Т А Н О В И В : Фермерське господарство «ОСОБА_1.» (далі - позивач) звернулось до суду з вказаним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач), в якому просить визнати право фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 40 Конституції України на отримання від суду обґрунтованої відповіді на письмові звернення; визнати право фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 40 Конституції України на отримання від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини обґрунтованої відповіді на письмові звернення; визнати право фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 55 Конституції України на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суддів; визнати право фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 55 Конституції України на звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; визнати право ОСОБА_1, громадянина України, як представника фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 40 Конституції України на отримання від суду обґрунтованої відповіді на мої письмові звернення; визнати право ОСОБА_1, громадянина України, як представника фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 40 Конституції України на отримання від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини обґрунтованої відповіді на письмові звернення; визнати право ОСОБА_1, громадянина України, як представника фермерського господарства «ОСОБА_1.» право, гарантоване ст. 55 Конституції України на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суддів; визнати право ОСОБА_1, громадянина України, як представника фермерського господарства «ОСОБА_1.», гарантоване ст. 55 Конституції України на звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним було направлено Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини звернення в порядку ст. 40 Конституції України, на які він одержав відповіді, що всі звернення розглянуті. Разом з тим, позивач вважає, що звернення розглянуті не належним чином, чином порушення його права. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2012 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_1.» до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання права та справу призначено до судового розгляду. В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити. Крім того, відповідач направив на адресу суду письмові заперечення в яких просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. Розглянувши вказане клопотання про закриття провадження у справі, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом про визнання за ним певних прав, тобто дані вимоги підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства.За таких обставин, підстави для закриття провадження у суду відсутні. Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Судом встановлено, що Фермерське господарство «ОСОБА_1.» неодноразово зверталось до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на всі звернення відповідачем було надано мотивовані відповіді. У позові Фермерське господарство «ОСОБА_1.» просить визнати за ним ряд гарантованих ст.ст. 40, 55 Конституції України прав. Так, відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на звернення та на всі звернення одержав відповіді. Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Також позивачем реалізовано право на звернення до суду та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як визначено у ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання права це спосіб захисту, який застосовується у разі спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами, і, відповідно, наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у випадку відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для реалізації особою свого суб'єктивного права. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження порушення його прав та інтересів, а його права, гарантовані ст.ст. 40, 55 Конституції України, ніким не оспорюються, позовні вимоги Фермерського господарства «ОСОБА_1.» до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання права є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40, 55 Конституції України, ст. 15 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 - 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, - В И Р І Ш И В : В позові Фермерського господарства «ОСОБА_1.» до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання права - відмовити повністю. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Суддя І.В. Кирилюк справа № 22Ц-3251/2009 Головуючий у І інстанції Рудніченко О.М. Категорія Доповідач у 2 інстанції Гуль В.В. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.О., суддів Волохова Л.А., Гуль В.В.., при секретарі Рудзінській А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2009 року у справі за позовом Ірпінського виправного центру № 132, Державного підприємства Ірпінського виправного центру № 132 до ОСОБА_2 про захист ділової репутації, спростування негативної інформаії, зобов'язання вчинити дії, - встановила: Позивачі звернулись до суду із позовом, в якому зазначили, що відповідач працював у виправному центрі по виробничій діяльності. За неодноразове порушення трудової дисципліни був звільнений і як до, так і після звільнення відповідачем було написано декілька скарг-листів до Президента України, Прем'єр-міністра України, Уповноваженого представника Верховної ради України з прав людини, прокурора Київської області, начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань. В листах була поширена інформація, яка була надуманою, породженою бурхливою фантазією відповідача, не відповідала об'єктивній дійсності та логічним поясненням. її розповсюдження порочило ділову репутацію не тільки позивачів, а й кримінально-виконавчої служби України в цілому. Відповідні органи відреагували на листи провели ряд перевірок в межах їхніх повноважень, чим спростували викладену в листах інформацію. Вказували, що у листі до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича відповідач поширив наступну негативну інформацію про позивачів: «Мене тоже почали і зїдати і згодом дійшло до тортур, примушували написати заяву аж порвали на мені одежу. В знак цього свавілля наді мною я написав листа в главк Київської обл. по виконанню покарань панові ОСОБА_4. В листі я описав як порушуються мої права і інших, описав зловживання руководства колонії. В основному в ВК 132 всіми видами проізволу, фінансовими, налоговими та іншими махінаціями, котрі я описав ОСОБА_4 занімаються в.о. нач. ВК- 132 Соляник О.С. , нач. по режиму ОСОБА_6, головний інженер ОСОБА_7, нач. виробництва ОСОБА_8. Вважаю, що таке руководство яке деребанить зону потрібно терміново звільняти». Так, у листі до Прем'єр-міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни відповідач поширив наступну негативну інформацію про позивачів: «Про хаос і бардак у ВК 132 я розповів в листах в облглавк ОСОБА_4 і Департамент ОСОБА_10. В листах описав як практикується недоплати зарплати засудженим, як приписуються кошти осуджених після їх звільнення, підроблюються фіктивні звіти зарплатні, електроенергії, відмиття налогів та інше». «Мене запросили, чи точніше привели в відділ кадрів. Де були 2 кадровика, голова профкому і оперативний працівник. Пресували 3 години щоб я написав заяву на звільнення з двума шантажами. Я ледве втік з обірваним рукавом». Так, у листі до Уповноваженого представника Верховної ради України з прав людини ОСОБА_11 відповідач поширив наступну негативну інформацію про позивачів: «Коротко про бардак в ВК 132. Недоплачується зарплата осудженим. А при звільненні видається вся заробітна плата, де половина віддається оперу ОСОБА_6 на потреби зони. Майже завжди звільнення осуджених проходить через взятки ОСОБА_6 і суддям через ОСОБА_6... Завжди після звільнення засуджених виписується на них ведомость роботи ставляться на них липові підписи і полупають кошти руководство. На території зони більше 30 фірм. Всі вони ховаються від налогів. Одна із фірм снабжає наркотиками ВК 132. Багато фірм відмиває гроші. За світло більшість фірм платять налом ОСОБА_12 і ОСОБА_7». Так, у листі до Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_10 відповідач поширив наступну негативну інформацію про позивачів : «З часом я побачив, що пряме руководство ВК 132 ставиться до роботи халатно. Заробітна плата осудженим дуже мала (а при звільненні половину її взагалі просять віддати) що після уходу засуджених ще робиться липова відомість на зарплату, де липові підписи. Ускорения звільнення проходить по договору родичів з руководством і судом. ..До речі, на зоні постоянно присутні наркотики і ОСОБА_6 на цьому купив багато чого.... за декілька днів опер привів мене у відділ кадрів. Де були присутні він, 2 кадровика і голова профкому. Мені сказали терміново при них писати заяву на звільнення. Я відказався. Почався шантаж». Так, у листі до прокурора Київської області відповідач поширив наступну негативну інформацію про позивачів: «В багатьох листах в тому числі і Президенту України розповів про хаос бардак в ВК 132. Про це також написав нач. Облглавка ОСОБА_4 і вище України ОСОБА_10. Описував як практикується недоплата зарплат засудженим, як приписуються кошти заробітних плат, різні види взяток, крадіжки світла тисячами кіловат, відмиття налогів більше ЗО фірм і інше. Як мене привели в відділ кадрів, де були 2 кадровика, голова профкому і оперативний робітник. Пресували 3 години щоб я написав заяву про звільнення. Прошу Вас назначити розслідування по ВК -132, де я докажу, що ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 вори...» Вказують, що таким чином відповідач звинуватив службових осіб у скоєнні злочинів, у порушенні законодавства про працю, податкового законодавства. Ці відомості не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію позивачів. Негативна інформація є недостовірною. По фактах проведено перевірки. Вказують, що таким чином, діями відповідача була опорочена ділова репутація позивачів на державному рівні перед Президентом України, Прем'єр-міністром України, Уповноваженою Верховної Ради України по правам людини, прокурором Київської обл., Головою Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальником управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області. Позивачі просили суд визнати вказану вище інформацію стосовно Ірпінського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань м. Києві та Київській обл. (№132) та Державного підприємства Ірпінського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській обл. (№132), негативною. Також просили зобов'язати відповідача повідомити Президента України, Прем'єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України по правам людини, прокурора Київської обл., Голову Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальника управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області письмовим повідомленням інформацію наступного змісту: «В 2008 році мною, ОСОБА_2, на Вашу адресу був надісланий лист про факти та події, що стосувались Ірпінського виправного центру (№132). Ці факти не відповідають дійсності, є недостовірними, у зв'язку з чим я приношу свої вибачення»; - А також просили зобов'язати відповідача вибачитися перед Ірпінським виправним центром управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській обл. (№ 132) та Державним, підприємством Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської обл. (№132) в особі Соляника Олександра Сергійовича на найближчих загальних зборах трудового колективу Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської обл. (№132) і стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачів завдану моральну шкоду у розмірі І 500, 00 грн. та покласти судові витрати. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано негативною інформацію стосовно позивача, яка була викладена ОСОБА_2 у листах до Президента України, Прем'єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України по правам людини, прокурора Київської обл., Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області. Зобов'язано відповідача спростувати вказану інформацію шляхом написання листів до Президента України, Прем'єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України по правам людини, прокурора Київської обл., Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальника управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області та повідомити письмовим повідомленням інформацію наступного змісту: «В 2008 році мною, ОСОБА_2, на Вашу адресу був надісланий лист про факти та події, що стосувались Ірпінського виправного центру (№332). Ці факти не відповідають дійсності, є недостовірними, у зв'язку з чим я приношу свої вибачення»; - Зобов'язано відповідача вибачитися перед позивачем в особі Соляника Олександра Сергійовича на найближчих загальних зборах трудового колективу Ірпінського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань з м. Києві та Київської обл. (№132). Стягнуто з відповідача на користь позивача суму в розмірі 17 грн. за сплату судового збору та 15 грн. за оплату за інформайно-технічного забезпечення розгляду справи. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення суду про задоволення позову, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ст. 309 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України є підставою для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав. Судом апеляційної інстанції не встановлено зловживання відповідачем свого права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" на звернення у листах до Президента України, Прем'єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України по правам людини, прокурора Київської обл., Голову Державного департаменту України з питань виконання покарань, начальника управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, тому в розумінні Рішення Конститційного Суду України № 8-рп/ 2003 від 10 квітня 2003 року у справі про тлумачення положень ст. 7 ЦК Української РСР (справа про поширення відомостей), звернення відповідача з інформацією вказаного змісту, не вважається поширенням відомостей. За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України колегія, вирішила: апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 квітня 2009 року - скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає оскарженю в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців. Справа № 22Ц-2725/2008Головуючий в суді І інстанції Коцюрба М. П. Доповідач в суді II інстанції Суханова Є.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2008 року колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - Юровської Г.В. суддів - Данілова О.М. , Суханової Є.М. при секретарі: Рудзінській А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 червня 2008 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Президент України Ющенко Віктор Андрійович, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, Київська обласна рада, про усунення перешкод у набутті та реалізації права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду від 19 травня 2008 року справа за позовом зазначених осіб було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків в позовній заяві. Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду від 02 червня 2008 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачам. Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянти звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять ухвалу суду скасувати та направити до того ж суду для розгляду по суті позовних вимог. Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню. Ухвалюючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною суд послався на те, що позивачі не сплатили державного мита, а тому це є порушенням норм ст. 119-121 ЦПК України, разом з тим, з такою позицією місцевого суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, так як вона спростовується матеріалами справи та доказами сторін. В матеріалах справи є докази того, що позивачі мають пільги по сплаті державного мита(а.с. 26-31), а тому підстав для того, щоб визнавати позовну заяву з цих підстав у суду першої інстанції не було, у зв"язку з чим, колегія суддів, прийшла до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали. На підставі наведеного, керуючись ст. 305-315 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задовольнити. Ухвалу судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 червня 2008 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Президент України Ющенко Віктор Андрійович, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, Київська обласна рада, про усунення перешкод у набутті та реалізації права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди скасувати та справу направити до того ж суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України. Справа № 22ц-1054/09 Категорія 45 Головуючий в суді І інстанції Дубас Т.В. Доповідач в суді II інстанції Даценко Л.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого судді Хопти С.Ф., суддів Даценко Л.М., Мережко М.В., при секретарі Рудзінській А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Президент України Ющенко Віктор Андрійович, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, Київська обласна рада про визнання права власності на землю, усунення перешкод у набутті і реалізації права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди, встановила: У червні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на землю, усунення перешкод у набутті і реалізації права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2008 року справу залишено без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК України. В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати частину ухвали, якою справу залишено без розгляду, та винести ухвалу, якою залишити без розгляду їхню позовну заяву від 06.06.2008 року з підстав порушення судом норм процесуального права, оскільки законом передбачено залишення заяви без розгляду і позивачі просили позов залишити без розгляду. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Залишаючи справу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді, позивачі подали заяву про залишення позову без розгляду. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Згідно п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2008 року позивачі подали в суд заяву, в якій просили залишити позов без розгляду. Крім того, судом встановлено, що в цьому ж суді розглядається спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду. Однак, при правильному вирішенні цього питання судом було помилково сформульовано суть процесуальної дії, а саме: суд залишив без розгляду справу, не звернувши увагу, що ст. 207 ЦПК України передбачає залишення заяви без розгляду. Таким чином, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу і залишає позовну заяву без розгляду, змінивши ухвалу суду першої інстанції з цього питання. Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задовольнити частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2008 року змінити. Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Президент України Ющенко Віктор Андрійович, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, Київська обласна рада про визнання права власності на землю, усунення перешкод у набутті і реалізації права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди від 06.06.2008 року залишити без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. Справа №22ц-1472/2009 Головуючий в суді 1 інстанції Коцюрба М.П. Доповідач в суді 2 інстанції Хопта С.Ф. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого: судді Хопти С.Ф., суддів: Даценко Л.М., Приходька К.П., при секретарі: Приходько Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, до Гореницької сільської ради, треті особи: Президент України Ющенко Віктор Андрійович, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, Київська обласна рада, про визнання права власності на землю, усунення перешкод у набутті і реалізації права власності на земельні ділянки та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2008 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 122 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження. Позивачі просять скасувати ухвалу, як незаконну. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмовляючи у відкритті провадження суддя виходив з того, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду знаходиться справа зазначених позивачів, про той самий предмет і з тих самих підстав. Проте в оскарженій ухвалі суддя не послався на конкретну ухвалу цього ж суду, не зазначив дату її прийняття та не долучив такий документ до матеріалів справи. За таких обставин колегія не може визнати ухвалу судді від 6 листопада 2008 року законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню. Керуючись ст. ст. 307,312 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2008 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа № 2-9\08 РІШЕННЯ Іменем України 14 липня 2008 року Ржищівський міський суд Київської області в складі: головуючого судді Закаблука О.В., при секретарі Бондаренко О.М. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ржищів Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36,ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, третя особа Київська регіональна спілка споживчої кооперації про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_23 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, - ВСТАНОВИВ: 08.10.2007 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36,ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, третя особа Київська регіональна спілка споживчої кооперації, про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в якій вказано, що відповідачами, які перераховані вище, було направлено листа на адресу Президента України Ющенка В.А., Голови виборчого блоку «Наша Україна-Народна Самооборона» Луценку Ю.В., Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини та громадянина Карпачовій Н.І., Генеральному Прокурору України Медведько О.І, Голові Служби безпеки України Наливайченку В.О., Міністру внутрішніх справ України Цушко В.П. у якому щодо мене, ОСОБА_1, розповсюджено інформацію, яка порочить мою честь та принижує людську гідність. Зокрема до інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача він відносить наступні цитати з тексту листа: -«Обібравши споживчу кооперацію всієї Київської областіОСОБА_1 добрався і до нас. До якого часу ця людина буде паплюжити Конституцію і Закони України.» «Зникло в бездонних кишенях ОСОБА_1. майно винзаводу, ремонтних майстерень на Подолі, заводу бетонних виробів, двох оптових баз і ще десятків підприємств, що колись належали усім пайовикам споживчої кооперації, а універсальну база облспоживспілки ОСОБА_1. подарував своїй дочці.» -«Потрібно ще згадати, як ОСОБА_1. зібравши кошти з усіх райспоживспілок області (таким чином майже їх обанкрутив), створив так званий коопбанк, який через пару років зник разом з грошими вкладників.» -«Всі пайовики гарно пам'ятають, якОСОБА_1, зібрав все найкраще майно, що створювалось і будувалось всіма пайовиками області і на цій основі незрозумілим чином створив приватне підприємство регіонспоживспілку, а що саме цікаве, ще й отримав на цю незрозумілу структуру право власності.» -«Декілька разів правоохоронні органи і СБУ України по факту крадіжок і зловживань службовим становищемОСОБА_1 порушували кримінальні справи, але справедливості немає ОСОБА_1. і далі продовжує грабувати пайовиків.» «Цим і вирішили скористатись ОСОБА_1. та його прибічники, і на підставі невідомо звідки взятих документів та за рахунок куплених судів ОСОБА_1 брехнею заволодів усіма об'єктами споживчої кооперації в Ржищеві». Своїми діями відповідачі посягнули на гідність, честь та ділову репутацію позивача. Як вказав в заяві позивач викладені в листі факти не відповідають дійсності. Зокрема, ним не вчинялось жодних дій на порушення Конституції та Законів України. Позивач не укладав правочинів відносно нерухомого майна, яке належало чи належить пайовикам споживчої кооперації та недотримувалось жодних коштів від таких право чинів. Ним не створювався ніякий коопбанк і не збиралось до нього жодних коштів від райспоживспілок Київської області і тим більше не доводились такі райспоживспілки до банкрутства. Позивач не створював жодних спілок споживчих товариства, у тому числі Київську регіон споживспілку. Більше того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» спілки споживчих товариств можуть бути створені виключно юридичними особами, отже, він навіть не зміг би її створити. Проти позивача ніколи не порушувались кримінальні справи. Він ніколи не вчиняв дій спрямованих на підкуп суддів та не розповсюджував неправдивої («брехливої», як пишуть відповідачі) інформації. Викладене вище переконливо свідчить про порушення наступних особистих немайнових прав позивача: на повагу до гідності та честі, передбачених ст. 297 Цивільного кодексу України та на недоторканність ділової репутації, закріплену ст. 299 Цивільного кодексу України. Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (абз.5 п.З) до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. Наведена вище недостовірна інформація, яка була поширена відповідачами, яскраво свідчить про те, що відповідачі розповсюджували інформацію саме такого характеру. Постановою пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (абз. 2 п. 3) передбачено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. У відповідності до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відповідно до ч. З ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Таким чином, на відповідачів законодавчо покладено обов'язок довести дійсність цієї інформації належними та допустимими доказами. Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Крім цього вважаю, що Відповідачі зобов'язані відшкодувати мені моральну шкоду. Вищевказаними діями було принижено мою честь, гідність, престиж та ділову репутацію. Внаслідок такої наклепницької інформації порушено нормальні життєві зв'язки та стосунки з оточуючими людьми позивача. Йому дуже боляче, так як він людина чесна і поважна, маючи багаторічний трудовий стаж змушений отримувати в свою адресу таку принизливу інформацією. Оцінюючи розмір моральної шкоди відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» з наступними змінами та доповненнями, він беру до уваги характер та тривалість цих страждань, ступені вини відповідачів, вплив на мої життєві та ділові стосунки і т. ін. Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (ч. 1 пункту 3 постанови). Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (частина 2 пункту 3 постанови). Відповідно до ч. 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З урахуванням цього позивач оцінює моральну шкоду в 300 000 (триста тисяч) грн. Як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він звільняється від сплати державного мита. В позовній заяві позивач ОСОБА_1. просить суд: 1.Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 наступну інформацію, яка була розповсюджена у листі Відповідачів: -«Обібравши споживчу кооперацію всієї Київської областіОСОБА_1 добрався і до нас. До якого часу ця людина буде паплюжити Конституцію і Закони України.» «Зникло в бездонних кишенях ОСОБА_1. майно винзаводу, ремонтних майстерень на Подолі, заводу бетонних виробів, двох оптових баз і ще десятків підприємств, що колись належали усім пайовикам споживчої кооперації, а універсальну база облспоживспілки ОСОБА_1. подарував своїй дочці.» -«Потрібно ще згадати, як ОСОБА_1. зібравши кошти з усіх райспоживспілок області (таким чином майже їх обанкрутив), створив так званий коопбанк, який через пару років зник разом з грошими вкладників.» -«Всі пайовики гарно пам'ятають, якОСОБА_1, зібрав все найкраще майно, що створювалось і будувалось всіма пайовиками області і на цій основі незрозумілим чином створив приватне підприємство регіонспоживспілку, а що саме цікаве, ще й отримав на цю незрозумілу структуру право власності.» -«Декілька разів правоохоронні органи і СБУ України по факту крадіжок і зловживань службовим становищемОСОБА_1 порушували кримінальні справи, але справедливості немає ОСОБА_1. і далі продовжує грабувати пайовиків.» -«Цим і вирішили скористатись ОСОБА_1. та його прибічники, і на підставі невідомо звідки взятих документів та за рахунок куплених судів ОСОБА_1 брехнею заволодів усіма об'єктами споживчої кооперації в Ржищеві» 2.Зобов'язати Відповідачів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 спростувати недостовірну інформацію про нього, шляхом направлення за власний рахунок на адресу: Президента України Ющенка В.А., Голови виборчого блоку «Наша Україна-Народна Самооборона» Луценку Ю.В., Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини та громадянина Карпачовій Н.І., Генеральному Прокурору України Медведько 0.1., Голові Служби безпеки України Наливайченку В.О., Міністру внутрішніх справ України Цушко В.П. письмових спростувань вищезазначеної недостовірної інформації. 3. Зобов'язати Відповідачів публічно вибачитись перед ним за нанесення моральних страждань, шляхом опублікування у засобах масової інформації письмових вибачень. | |
| Просмотров: 409 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |