| Главная » Файлы » Расчетная работа » Расчетная работа |
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА з дисципліни «Медична інформатика» на тему: «Вірусні Гепатити»
| [ Скачать с сервера (29.7 Kb) ] | 18.09.2017, 22:44 |
| 1.Зміст………………………………………………………………………........................................2 стор 2.Актуальність теми…………………………………………………………………………………….....3 стор 3.Мета роботи………………………………………………………………...................................4 стор 4.Вірусний гепатит в Україні………………………………………………………….…………....5-7 стор 5. Класифікація,типи,шляхи інфікування гепатиту……………………………………….. 8 стор 6. Гепатит А……………………………………………………………………………..……………………...9 стор 7. Гепатит В…………………………………………………………………………….……………………. 10 стор 8.ГепатитС………………………………………………………………………………….………………....11 стор 9. ГепатитD……………………………. ……………………………………………………………………..12 стор 10.Гепатит Е…………………………………………..………………………………………………………13 стор 11.Гепатит F……………………………………………………………………………………………….…..14стор 12.Гепатит G………………………………………………..………………………………………………..15 стор 13.Діагностика………………………………………………………………………………………….16-17 стор 14.Лікування………………………………………………………………………………………………….18 стор 15.Профілактика……………………………………………………………………………………………19 стор 16.Використані джерела інформації……………………………………...……………………20 стор 2.Актуальність теми. Гепатит С є однією з вірусних хвороб, які передаються через кров.Ситуація в Україні з гепатитом є загрозливою, збільшення в 3 рази кількості хворих на протязі 2 років 1.88 в 2008 проти 6.53 в 2010, є ознакою епідемії. Профілактика гострого гепатиту С, що є однією з форм гепатиту, відповідно до Закону України про захист населення від інфекційних хвороб ставить захист населення від інфекційних хвороб є одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади.Але офіційна статистика введеться лише з 2003 року, що є ознакою не приділення потрібної уваги до хвороби.Особливо хвороба прогресує у людей з ВІЧ від 40% до 90% випадків.Ще одним з свідчень загрозливої епідемії є перевищення хворих на гепатит с хворих на ВІЧ в 5 разів. 3. Конкретизована мета роботи. Дана робота присвячена проблемі хвороби гепатиту С.В ній сформульовано завдання про вивчення проблеми поширення гепатиту С в Україні, серед різних верств населення, включно з групами медичного і поведінкового ризику. Проаналізувати відповідну ситуацію в Європі і цим самим визначити поширенність хвороби.Оцінити ситуацію серед людей з різними хворобами( взаємну сумістність хвороб), наприклад хворі ВІЧ мають від 40% до 90% захворюванність на гепатит С.Побудувати модель можливих патологій після захворювання чи в момент хвороби. 4.Вірусний гепатит в Укріїні Хронічні вірусні гепатити становлять серйозну медичну та соціальну проблему у зв’язку з широкою розповсюдженістю, а також можливим розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (раку печінки). Згідно даним ВООЗ більше ніж 2 млрд. людей у світі протягом свого життя інфіковані вірусним гепатитом В та біля 450 млн є хронічними носіями цього вірусу. Щорічно від гепатиту В та його наслідків в світі вмирають більше 2 млн. людей. 3% населення планети інфіковані вірусом гепатиту С, більше, ніж 170 млн є його хронічними носіями, в індустріальних країнах цей вірус є в 70% випадків причиною розвитку хронічного гепатиту, в 40% випадків термінальних стадій цирозу, гепатоцелюлярної карциноми – в 60% випадків; трансплантація печінки в 30% випадків обумовлена хронічними захворюваннями печінки, пов’язаними з HCV-інфекцією. Коінфекція вірусів гепатиту В та D (одночасне співіснування двох інфекцій) значно обтяжує перебіг хронічного гепатиту та погіршує прогноз. Україна належить до регіонів з середньою розповсюдженістю гепатиту В (2,2% населення є носіями HBsAg). Спостерігається також середній рівень захворюваності на гепатит С (від 3% до 5% від кількості населення). Хронічне ураження печінки можуть також спричиняти віруси Епштейна-Барр, цитомегаловірус, віруси герпесу 1 типу та ін. Все це визначає необхідність своєчасного призначення адекватної терапії хронічних вірусних захворювань печінки. Принципи лікування хворих на хронічні вірусні гепатити В та С були визначені в ряді документів (Американський, 2000р. та Європейський-Женева, 2002 р. консенсуси з гепатиту В., Європейський- Париж, 2002 p., Американський, 2002 p., Російський, 2002р. консенсуси з гепатиту С), а також були темою обговорення міжнародних конференцій, що проводились за останні роки (Відень, 2006; Барселона, 2007; Бостон, 2007; Прага, 2007; Глазго, 2007р.; Мілан, 2008; Копенгаген, 2009; Відень, 2010 та ін.), у 2009 р. був прийнятий консенсус Європейської Асоціації по вивченню печінки відносно лікування хронічного гепатиту В. Зазначено важливість ретельної оцінки тяжкості ураження печінки за даними біохімічних та інструментальних методів дослідження, кількісного та якісного визначення ДНК при хронічному гепатиті В та РНК з встановленням генотипу вірусу при хронічному гепатиті С для вирішення питання про початок лікування. Біопсія печінки рекомендується для визначення ступеня запалення та фіброзу при підвищеній активності АЛТ та рівні ДНК HBV > 2000 МЕ/мл. Основними показаннями для призначення противірусної терапії є виявлення маркерів реплікації вірусів гепатиту при наявності активного хронічного запалення печінки, що проявляється у підвищеній активності амінотрансфераз, наявності гістологічних ознак активності, а також позапечінкових уражень. Основною метою лікування є елімінація (видалення) вірусу або стійке пригнічення реплікації HBV (вірусу гепатиту В) та HCV (вірусу гепатиту С). В якості критеріїв ефективності лікування вірусних гепатитів використовують наступні показники: - нормалізацію рівня АЛТ; - зникнення ДНК- HBV та HBeAg ( з формуванням анти- НВе або без них) при хронічній HBV-інфекції та РНК- HCV при хронічному гепатиті С; - покращення гістологічної картини тканини печінки. Хворі на хронічні вірусні гепатити потребують обмеження фізичного навантаження, виключення гепатотоксичних шкідливостей, алкогольних напоїв, надмірної інсоляції. Алкогольна інтоксикація, наприклад, збільшує вірогідність розвитку цирозу печінки у хворих на хронічний вірусний гепатит у 10 разів. Якщо в середині 90-х років застосування монотерапії інтерферонами давало змогу досягти стійкого вірусологічного ефекту тільки у 5 – 10% хворих на хронічний гепатит С, то індивідуальний підхід до вибору того чи іншого варіанту комбінованої терапії, своєчасна заміна одних противірусних препаратів (в разі їх недостатній ефективності або неефективності за даними щомісячного контролю вірусного навантаження) на інші, а, інколи, навіть призначення “тритерапії”, дає змогу різко зменшити кількість невідповідачів на лікування та розраховувати на успішну терапію та результат лікування. Наразі, навіть у хворих з 1 генотипом вірусу гепатиту С, реально досягнути 80 – 90% кінцевої ефективності лікування з остаточним зникненням вірусної РНК. Нажаль, велика кількість пацієнтів в Україні не в змозі отримати кваліфіковану консультацію та адекватне лікування в разі виявлення гепатиту В чи С, через недостатню обізнаність як самих пацієнтів так і лікарів щодо сучасних методів діагностики та лікування. Щоби уникнути тяжких ускладнень захворювання, неправильних інтерпретацій лабораторних показників та отримати адекватне лікування слід обов’язково звернутися до фахівців без зволікань. МЦ «Універсальна клініка «Оберіг» пропонує консультації провідного спеціаліста в галузі вірусних гепатитів в Україні – професора Топольницького В.С. Можливості клініки задовольняють всім сучасним вимогам щодо діагностики (лабораторної, апаратної, інструментальної), лікування та реабілітації пацієнтів, що є носіями вірусі гепатиту (В, С та ін.) Роки к-ть хворих на 100 тис. 2003 2,78 2004 2,35 2005 2,55 2006 2,18 2007 1,94 2008 1,88 2009 2,5 5.Класифікація , типи , шляхи інфікування гепатиту Гепатит – гостре або хронічне дифузне запальне захворювання печінки різної етіології. Етіотропна класифікація гепатитів включає: 1. Інфекційний гепатит (вірусний, бактеріальний); 2. Токсичний гепатит; 3. Променевий гепатит; 4. Аутоімунний гепатит. Гепатити мають схожу клінічну картину, але розрізняються причинами їх виникнення, шляхами інфікування, патологічними змінами в організмі та прогнозом для хворого. В даний час серед вірусних гепатитів виділяють 7 типів (А, В, С, D, Е, F, G) і безліч генотипів (підтипів). Шляхи інфікування: 1. Контактно-побутовий (гепатит А, Е); 2. Парентеральний (гепатит С, В, D, G); 3. Статевий (гепатит С, В, D, G). 6.Гепатит А Гепатит А (хвороба Боткіна) викликається РНК-вірусом сімейства Picornaviridae. Захворювання передається фекально-оральним шляхом. Вірус потрапляє в організм людини із забрудненими продуктами харчування, водою, предметами побуту. Основним джерелом інфекції служать хворі з формами хвороби, які протікають без жовтяниці. Вірус виділяється з калом хворого в інкубаційний період і на початку хвороби. При потраплянні в шлунково-кишковий тракт, вірус проникає через слизову оболонку кишківнику і з потоком крові заноситься в печінку, де інфікує клітини печінки і починає активно розмножуватися. Інкубаційний період триває в середньому 15-30 днів з варіаціями від 7 до 50 днів. Ураження печінки пов'язано з прямою руйнівною дією вірусу на гепатоцити (клітини печінки). Вірус гепатиту А має кислотостійку оболонку, що допомагає йому пройти кислотний захисний бар'єр шлунка при інфікуванні після вживання забруднених продуктів і води. Характер клінічних проявів варіює залежно від ступеня ураження печінки. Розрізняють: • гостру (жовтяничну) форму, • підгостру (безжовтяничну) і • субклінічну форму хвороби (клінічні прояви майже відсутні). Основними симптомами є: загальне нездужання, лихоманка, біль у м'язах, блювота, діарея, тупий біль у правому підребер'ї, збільшення печінки, темне забарвлення сечі. Може бути жовтянична забарвлення шкіри і слизових оболонок, однак це зустрічається не завжди. Гострий гепатит діагностується шляхом ідентифікації в сироватці крові пацієнта антитіл класу IgM. Після перенесеного захворювання розвивається довічний імунітет, зумовлений функціонуванням антитіл класу IgG. 7.Гепатит В Вірус, що викликає гепатит В, відноситься до сімейства Hepadnaviridae, і провокує як гострі, так і хронічні форми гепатиту. Хронічний гепатит розвивається у 10% дорослих хворих, які перенесли гепатит B. Джерелом інфекції є хворі з гострими та хронічними формами гепатиту, а також пацієнти з безсимптомним вірусоносійством. Передача вірусу здійснюється парентеральним, статевим та вертикальним шляхами. Досить часто передача інфекції здійснюється при переливанні зараженої крові або її компонентів, при використанні нестерильних хірургічних або стоматологічних інструментів, шприців тощо Для такого зараження досить 0,0001 мл крові. Проникнувши в кров'яне русло, вірус з потоком крові заноситься в печінку, де інфікує гепатоцити. Внаслідок внутрішньоклітинного розмноження вірусу, в мембрану гепатоцитів вбудовуються вірусні білки, які будучи розпізнаними клітинами імунної системи, викликають розвиток імунної відповіді. Подальше руйнування клітин печінки відбувається під впливом Т-лімфоцитів (кілери). Інкубаційний період може тривати від 50 до 180 днів. Клінічні прояви гепатиту В подібні до таких при гепатиті А. Найчастіше розвивається жовтянична форма. Хворі скаржаться на розлад травлення, болі в суглобах, слабкість. У деяких випадках на шкірі з'являються сверблячі висипання. Жовтяниця наростає паралельно з погіршенням самопочуття хворого. Найбільш часто реєструються середньотяжкі і тяжкі форми хвороби. У порівнянні з гепатитом А, при гепатиті В тяжкість порушення функцій печінки носить більш виражений характер. Частіше розвивається холестатичний синдром, загострення, затяжний перебіг, а також рецидиви хвороби і розвиток печінкової коми. Гостра форма гепатиту В приблизно у 10% пацієнтів переходить в хронічну активну або хронічну персистуючу форми, що з часом призводить до розвитку цирозу печінки. Після перенесеного захворювання розвивається тривалий імунітет. З метою профілактики проводять планову вакцинацію населення. | |
| Просмотров: 730 | Загрузок: 35 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |