| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Адвокат як представник в господарському процесі України
| [ Скачать с сервера (68.5 Kb) ] | 12.05.2017, 14:12 |
| Представництво у господарському суді має важливе значення у справах захисту суб’єктивних прав і законних інтересів сторін і третіх осіб, оскільки сприяє повному здійсненню їхніх процесуальних прав і обов’язків, в тому числі реалізації їх права на правову допомогу, особливо у випадках, коли представництво здійснюється адвокатом. Виходячи з тематики реферату, вважається вірним доцільним зазаначити визначення, яке прописане в ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Представництво – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, адміністративному, господарському та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Стаття 28 Господарського процесуальногокодексу України (далі – ГПК) відносить представників сторін та третіх осіб до учасників судового процесу. На жаль, чинний ГПК України не приділяє окремої уваги адвокату як процесуальному представнику, що надає правову допомогу в господарському судовому процесі. У зв’язку з цим на практиці виникає ціла низка проблем, пов’язаних з участю адвоката в господарському процесі, які, на жаль, не отримали необхідного теоретичного та практичного вирішення, що зумовлює потребу їх детального дослідження та внесення відповідних змін до чинного законодавства. Загальним проблемам представництва, в тому числі в господарському процесі, та участі в ньому адвоката, зокрема, приділяли увагу в своїх роботах такі вітчизняні автори, як В.Е. Беляневич, С.С. Бичкова, О.І. Харитонова, Т.Б. Вільчик, О. Задніпровський, С.А. Халатов, Д.П. Ватман, В.А. Єлізаров, В.М. Шерстюк, М.Й. Штефан та інші. Проте дана проблематика не стала предметом комплексного дослідження, хоча й потребує постійної наукової уваги. Частина 3 статті 28 ГПК України зрівняла адвоката за правовим статусом з іншими процесуальними представниками, зобов’язаними виступати в господарському суді тільки за довіреністю, якою довіритель передає адвокату права, що належать йому особисто. Стаття 59 Конституції України встановила, що для надання правової допомоги громадянам та юридичним особам діє адвокатура. Це положення знайшло своє відтворення у нормах Закону України «Про адвокатуру» та Закону України «Про судоустрій України та статус суддів». На сьогодні законодавчо не передбачена можливість отримання сторонами в господарському суді юридичної допомоги в особі адвоката, що суперечить ст.59 Конституції України. Не виправлено повною мірою цей недолік і в проекті ГПК України [1], стаття 14 якого лише закріпила право осіб, які беруть участь у справі, користуватися правовою допомогою, що надається в установленому законом порядку. При цьому порядок надання такої допомоги, як і роль адвоката, залишились абсолютно не прописаними в проекті. ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначає адвоката як фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Незалежність адвоката від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій тощо, що обумовлена його особливим статусом і гарантіями встановленими законом, виводить адвоката на окремий рівень, порівняно з іншими процесуальними представниками. За законом неприпустиме будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі. Отже, той факт, що суд не має права пропонувати адвокату обирати ту або іншу лінію поведінки, здійснювати конкретні дії на захист інтересів свого довірителя, впливати на правову позицію адвоката по справі, наділяє адвоката особливими функціями реалізації права на захист і правову допомогу в господарському процесі. Загальноприйнятим є визначення представництва в господарському процесі як діяльності представника при розгляді справи в судовому процесі, що здійснюється від імені особи, яку представляють з метою досягти для неї найбільш сприятливого рішення, а також для надання допомоги в реалізації своїх прав. Діяльність представника в господарському процесі складається з юридичних дій, що йому доручає здійснити особа, яку він представляє. Таким чином, представництво в господарському суді – це правовідношення, в силу якого одна особа здійснює процесуальні дії в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах особи, яку він представляє (сторони, третьої особи), внаслідок чого безпосередньо для останнього виникають права й обов’язки. В літературі процесуальний представник визначається як учасник судового процесу, який на підставі певних повноважень виступає від імені іншої сторони або третьої особи і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов’язки [4, с.123]. Справи в господарському суді через представників можуть вести організації тагромадяни. Справи юридичних осіб в господарському процесі ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Отже представниками юридичних осіб можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, які діють на підставі документів, що посвідчують їхнє посадове становище, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, за підписом керівника або іншої уповноваженої особи, скріпленим печаткою підприємства, організації. Юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Так, відповідно до ст. 95 ЦК філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Як зазначається в роз'ясненні Вищого господарського суду України від 28.07.94 р. N 02-5/492 "Про участь в судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", представниками сторін у судовому процесі можуть бути інші, крім їх керівників або заступників керівників, уповноважені особи. Якщо у справі від імені юридичної особи бере участь відособлений підрозділ, процесуальні документи має право підписувати керівник або заступник керівника цього підрозділу. У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 р. N 34/224 у справі за позовом ВАТ до ЗАТ про стягнення 1593424,19 грн. зазначається, що відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії. Не можна вважати процесуальним представництвом те, що юридичну особу представляють її органи. Органи юридичної особи не наділені спеціальним процесуальним статусом і діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами. Орган юридичної особи веде в господарському суді справу без довіреності, на підставі своєї компетенції. Отже, якщо у справі від імені юридичної особи виступає її уповноважений орган, це не позбавляє юридичну особу права призначити представника через надання йому довіреності. | |
| Просмотров: 2056 | Загрузок: 48 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |