| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Аналітизм іменних частин української мови
| [ Скачать с сервера (25.7 Kb) ] | 05.06.2017, 01:16 |
| План 1.Аналітизм. Проблеми аналітизму української мови. 2. Аналітизм іменних частин мови 3. Висновки 4. Список використаної літератури 1.Аналітизм. Проблеми аналітизму української мови. Від часів розбудови класичної морфологічної типології і до цього часу багатьох лінгвістів приваблювала проблематика, пов’язана з дослідженням виявів синтетизму та аналітизму. Вивчення цієї проблематики здійснювалося на матеріалі різних мов і реалізувалося в працях методологічного змісту та розвідках еволюційно-типологічного плану (О.В.Баклушин, Ш.Баллі, В.Г.Гак, Дж.Грінберг, М.М.Гухман, І.Дуриданов, Н.Є.Ільїна, Г.П.Їжакевич, В.І.Кононенко, О.А.Колесников, Л.В.Кузьмичева, О.І.Москальська, Й.П.Мучник, Є.О.Нелісов, М.В.Панов, Е.Сепір, В.С.Сидорець, О.І.Смирницький, О.В.Чешко, А.А.Юлдашев, В.М.Ярцева). Переважний інтерес для дослідників становили два ключові питання: (1) яку мову вважати досконалішою – синтетичну чи аналітичну і (2) чи є аналітизація закономірною еволюційною перспективою для синтетичних мов. Аналітизм - типологічна ознака мовної структури, що виражається в роздільному вираженні основного і додаткового значень слова. Традиційно виділяють три види аналітичних форм: морфологічні, синтаксичні і словотвірні [17, с.23]. Морфологічні аналітичні форми є основою для вираження морфологічних категорій (дієслівний час, дієслівний спосіб, дієслівний стан, особу). Існування в сучасній українській мові аналітичних одиниць в різний історичний період розвитку мовознавчої науки зумовило неоднозначне трактування цього явища. Різноплановість аналітизму як лінгвістичного явища простежується в тому, що, з одного боку, він охоплює морфологічний і синтаксичний яруси, а, з іншого, «лінеарна кількість компонентів аналітичних конструкцій виступає не регламентованою». Розвиток аналітичних форм пов'язаний безпосередньо з процесом граматизації словосполучень, що зумовлена послабленням або втратою семантики одного з компонентів словосполучення. Питання аналітизму морфологічних одиниць, його інтерпретація у мовознавстві не знайшло докладного висвітлення у лінгвістичній літературі, тому й стало метою нашої розвідки. Аналіз граматичного аналітизму повинен ґрунтуватися на простеженні специфіки вияву розчленованих форм на морфологічному і синтаксичному ярусах мовної системи. М. І. Стеблін-Каменський стверджував, що аналітичні утворення є «синтаксичними» лише за формою, а за значенням вони – «морфологічні», тому «такі морфологічні словосполуки природно віднести до морфології». Підтвердженням попередньої тези є думка А. В. Баклушина про те, що кожна аналітична форма складається з двох або більше словоформ, а за значенням вона виступає як одна словоформа однієї лексичної одиниці. Існує твердження, що аналітична форма-конструкція за семантичною і функціональною цілісністю посідає проміжну позицію між словом і словосполученням. Узагальнюючи проблему аналітизму, А. М. Мухін зауважував: «Основна складність у тлумаченні аналітичних форм слова полягає у подоланні антиномії: аналітична форма – це форма одного слова, аналітична форма – це сполука слів». Очевидно, саме ця обставина слугувала для виникнення двоякого трактування аналітичної конструкції: 1) як повнозначне слово; 2) як словосполучення. Морфологічні аналітичні форми, на нашу думку, протиставляються словосполученню у функціональному плані, тому що в них роль допоміжного компонента зведена до морфеми, і вони виступають одним компонентом речення й характеризуються цілісністю синтаксичної семантики. Тому аналітична форма – це семантично цілісне поєднання повнозначного і службового компонентів. На думку А. П. Загнітка, до морфологічних виявів аналітизму належать: «1) аналітична форма майбутнього часу недоконаного виду; 2) аналітична форма давноминулого часу; 3) форми умовного способу; 4) форми третьої особи одними і множини імператива; 5) форми минулого і майбутнього часу предикативів; 6) аналітичні форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників; 7) аналітична форма вищого ступеня порівняння прислівників». 2. Аналітизм іменних частин мови Перспективи для можливих аналітизаційних або аморфізаційних перетворень синтетичної словозміни субстантивів можна помітити передусім на синтаксичному рівні (якщо встановлюється фіксований порядок слів, з'являються спеціалізовані аналітичні засоби). Натомість синтаксичні особливості української та російської мов (порядок слів, репрезентація синтаксем предметного типу, валентні характеристиками слів, що керують іменниками, властивості прийменників) визначають необхідне збереження функціонального потенціалу іменників, незважаючи на збільшення аналітичних синтаксичних засобів. Аналіз синтетичних та аналітичних одиниць систем, суміжних з морфологічною, виявив, що ці міжрівневі контакти не визначають перспективної аналітизації на морфологічному рівні. Морфологічний синтетизм відіграє роль домінуючої типологічної властивості не тільки відносно синтаксичного, а й відносно дериваційного аналітизму (при вираженні сем статі). Синтетичне відмінкове формотворення є тим підґрунтям, що забезпечує функціонально-семантичні можливості аналітичних компонентів-синтаксем, а синтетичне вираження грамем роду регулює обсяг застосування аналітичних дериваційних засобів для вираження сем статі. Отже, в контактах морфологічного синтетизму субстантивів із дериваційним та синтаксичним аналітизмом виявляється визначальна роль морфологічного синтетизму. Вияви аналітизму в суміжних системах передбачають міцні позиції морфологічного синтетизму субстантивів. Еволюційно-типологічні перспективи в субстантивній системі визначаються впливом, що спрямовується від морфологічного синтетизму на синтаксичний та дериваційний аналітизм. ” Розглянемо вияви синтетизму та аналітизму у відмінково-числовому формотворенні та при вираженні категорії роду. Еволюційні зміни в субстантивному формотворенні охоплюють переважно відмінково-числову словозміну. Загальна типологічна інтерпретація цих змін визначається в контексті встановлення причиново-наслідкових зв’язків між мовними явищами, що спостерігаються, та причинами, що зумовлюють ці явища. Для типологічної інтерпретації цих змін необхідно зважати на те, що певні причиново-наслідкові зв язки мають радше характер логічної імплікації, а не еквіваленції, а тому не варто тим явищам, що принципово можуть зумовлювати аналітизаційні зміни, завжди давати лише таку однозначну інтерпретацію. Традиційно такі явища, як поширення прийменниково-відмінкових сполучень, загальне скорочення відмінкових флексій, скорочення матеріально диференційованих флексій, збільшення кількості невідмінюваних іменників, кваліфікуються як вияви занепаду і втрати синтетичної субстантивної словозміни і локалізуються як центральна ланка при визначенні ретроспективних і проспективних причиново-наслідкових відношень. У ретроспективному аспекті ці явища визнаються наслідком, спричиненим появою ознак дефункціоналізації у відмінкової флексійної словозміни, а в проспективному аспекті; причиною, що зумовлює аналітизацію засобів вираження відмінкових значень. Дефункціоналізацію відмінкової флексійної словозміни у свою чергу спричиняє становлення інших мовних засобів (зокрема прийменників, значущого порядку слів тощо), на тлі яких виявляється функціональна надлишковість флексії або її менш виразні семантичні спроможності. Така ланцюжкова схема еволюційно-типологічних змін, хоч і є цілком вірогідною, проте не єдиною, оскільки центральна її ланка опиняється на перетині різних за змістом ретроспективних і проспективних відношень. По-перше, еволюційні явища, спричинені дефункціоналізацією відмінкової флексійної словозміни, можуть визначити не лише такий наслідок, як аналітизація, а й аморфізацію. По-друге, з огляду на інертність, консерватизм форми, яка може зберігатися в мові, навіть утративши свою функцію або набувши іншої, не варто вважати дефункціоналізацію флексійної словозміни тим процесом, що спричиняє облігаторну аналітизацію або аморфізацію засобів вираження відмінкової семантики. Дефункціоналізація флексійної словозміни лише уможливлює такі перетворення, а реалізація цієї можливості залежить від певних умов (зокрема таких, як вплив інших мов з аналітизаційною або аморфізаційною будовою, фонетичні зміни тощо). | |
| Просмотров: 699 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |