| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Дії солдата в бою
| [ Скачать с сервера (246.5 Kb) ] | 08.02.2018, 13:43 |
| ОБОВ'ЯЗКИ СОЛДАТА В БОЮ У загальновійськовому бою важливою є роль сер¬жантів і солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю і бойову техніку, майстер¬но володіти ними та уміло застосовувати в бою. Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути го¬товий замінити товариша, який вибув зі строю, тому знан¬ня суміжної військової спеціальності є обов'язковим. Кожний сержант і солдат зобов'язаний: знати бойове завдання взводу, свого відділення (тан¬ка) та своє завдання; знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості йо¬го танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їхні найуразливіші місця; знати озброєння і техніку свого підрозділу; знати розміри, обсяг, послідовність та терміни облад¬нання фортифікаційних споруджень; уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування; у бою постійно вести спостереження, своєчасно вияв¬ляти противника і йегайно доповідати про нього коман¬дирові; стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче в на¬ступі; знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами; вміло пе¬ресуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби); виявляти хоробрість, ініціативу та сприт¬ність в бою, подавати допомогу товаришеві; бути фізично міцним та витривалим, володіти прийо¬мами рукопашного бою; уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих цілях із стрілецької зброї; захищати командира в бою; у випадку його поранен¬ня або загибелі сміливо брати на себе командування під¬розділом; знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні вла¬стивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитан¬кові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку; без дозволу командира не залишати своє місце в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалю¬вальною зброєю вживати необхідні заходи само- і взає-модопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти із со0ою особисту зброю; при неможливості йти на медич¬ний пункт, відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів; уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, ма¬газини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка швид¬ко вживати заходи щодо їх відновлення. У сучасному • бою солдат повинен уміти непомітно і швидко пересуватися будь-якою місцевістю під вогнем противника і водночас безперервно спостерігати за ним, вести прицільний вогонь із своєї зброї, вибирати позиції, які б надавали йому перевагу над противником, і швид¬ко їх обладнувати, знищувати усіма способами танки і броньовані машини противника. ПЕРЕСУВАННЯ НА ПОЛІ БОЮ У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і во¬гневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися: 1) кроком (бігом), 2) перебіган¬ням, 3) переповзанням. 1. Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню про¬тивника. Темп прискореної ходьби — у середньому 130—140 кроків за 1 хв, довжина кроку — 80—90 см. Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стег¬ном уперед (мал. ). Оскільки тривале пересувай- ня прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісно¬му пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг. У такий спосіб солдат рухається і в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню. Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження (мал. ). Рух угору здійснюється вкороченим кроком з нахилом корпуса вперед. При значній крутизні сходження краще робити зигзаги, тобто рухатися поперемінно то правим, то лівим боком до схилу на трохи зігнутих ногах, упираю¬чись ребрами підошов у виступи гори. На схили можна та¬кож сходити прямо, тримаючись руками за гілки, кущі, густу траву тощо; ноги ставити на всю ступню «ялинкою», з розведеними вбік носками (мал. ). Вниз по схилу можна сходити вільним кроком, ногу ставити на п'яту, корпус відхиляти назад. Із крутого схи¬лу можна спускатися боком, приставними кроками, три¬маючись за нерівності схилу (мал. ). Пересування по грузькому і слизькому ґрунту здій¬снюється короткими кроками; ноги потрібно переставляти швидко, щоб вони не встигли глибоко загрузнути або зі¬сковзнути з опори. Ногу слід ставити на всю ступню, на-магаючись вибирати для опори твердіші ділянки: борозни, виступи, корені (мал. ). Повільним бігом долають довгі дистанції. Корпус під час бігу нахилено вперед трохи більше, ніж при ходьбі. Темп бігу — 150—160 кроків за 1 хв, довжина кроку — 70—90 см (мал. ). Біг у середньому темпі здійснюється вільним маршо¬вим кроком. Корпус у цьому випадку тримають трохи нахиленим уперед. Енергійно відштовхуються тією но- гою, що позаду, і, зігнувши її в коліні, виносять стегном уперед-вгору і ставлять на всю ступню. Гомілка при цьо¬му не виноситься дуже вперед, а ступня ставиться на землю далеко від проекції центра ваги тіла. Темп бігу — 165—180 кроків за 1 хв, довжина кроку — 85—90 см (мал. 148). Швидкісним бігом перебігають з укриття до бойових і транспортних машин, розбігаються перед подоланням перешкод. Корпус нахиляється вперед значно більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування^ ногою і рух рукою ще енергійніші. Збільшення довжини кроку забезпечується за рахунок відштовхування ногою, що позаду, і швидкого перенесення ЇЇ стегном уперед. Нога після відштовхування виноситься вперед зігнутою в коліні й м'яко ставиться на передню частину стопи з на¬ступною опорою на всю ступню. Темп бігу — 180—200 кро¬ків за 1 хв, довжина кроку — 120—150 см. 2. Перебігання застосовується для швидкого зближен¬ня з противником на відкритій місцевості. Довжина пере¬бігання залежить від рельєфу та інтенсивності вогню про¬тивника і в середньому має бути 20—40 кроків. Чим від-критіша місцевість і сильніший вогонь, тим коротшим має бути перебігання (мал. 149). Для перебігання з положення лежачи необхідно спо¬чатку поставити зброю на запобіжник, за попереджуваль¬ною командою визначити шлях руху і можливе укриття, потім за виконавчою командою стрімко перебігти у визна-чене місце. На місці зупинки лягти на землю, відповзти трохи вбік і, досягнувши вказаного командою місця, при¬готуватися до ведення вогню. 3. Переповзання застосовується для непомітного на¬ближення до противника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельє¬фу і перебувають під спостереженням або обстрілом про¬тивника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати: по-пластунському: лягти на землю, правою ру¬кою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і поклас¬ти її на передпліччя правої руки; підтягти праву (або ліву) ногу і водночас просунути ліву (праву) руку якомо¬га далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягнути другу ногу, висунути другу руку і про¬довжувати рухатися так само, притискуючи до себе зброю (мал. 150); напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) но¬гу до грудей, водночас ліву (праву) руку просунути вперед; просунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, водночас підтягнувши другу зігнуту ногу, і, просуваючи вперед другу руку, продовжувати рух; зброю тримати: при опорі на передпліччя — так само, як і при переповзанні по-пластунському; при опорі на кисті рук — у правій руці (мал. ); на боці: лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву но¬гу і зігнути в коліні, спертися на передпліччя лівої руки, каблуком правої ноги впертися в землю якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, просунути тіло вперед; не змінюючи положення, продовжувати рух; зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги (мал. ). Добре навчений солдат здатен швидко і непомітно пе¬ресуватися на полі бою, що надає йому перевагу над про¬тивником. ВИБІР ТА ОБЛАДНАННЯ ПОЗИЦІЇ ДЛЯ СТРІЛЬБИ І МІСЦЯ ДЛЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Важливе значення для здобуття перемоги має і те, наскільки правильно солдат вибере місце для ведення во¬гню і спостереження за противником. На місцевості солдат відшукує природне укриття (канава, вирва, колода тощо), потім оглядає все довкола і не¬помітно переміщується до нього. Перш ніж розпочати об¬ладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх противник може використати для не¬помітного наближення. Вивчивши місцевість і переконавшись у правильнос¬ті вибору місця, солдат починає рити окоп для стрільби лежачи (мал. ). Зброю кладе справа від себе на від¬стані простягненої руки стволом у напрямі противника (мал. а, б, в, г, д). Повернувшись на лівий бік, вий¬має піхотну лопатку і, тримаючи її за держак обома рука¬ми, ударами до себе підрізає дерен. Знявши дерен, складає його збоку, щоб після риття окопу його можна було вико¬ристати для маскування бруствера; землю викидає спочат¬ку вперед, потім убік, щоб захистити себе від куль, ос¬колків снарядів, мін. Під час роботи голову треба тримати якомога ближче до землі, але так, щоб можна було вести постійне спосте¬реження за противником (мал. ). Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см, солдат пересувається трохи назад і продовжує рити його далі. Ширина готового окопу — 60 см, довжина — 170 см. | |
| Просмотров: 448 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |