| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Екологічна інформація
| [ Скачать с сервера (52.8 Kb) ] | 19.01.2013, 21:18 |
| Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також проаво на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.» Як бачимо, особлива важливість підкреслюється і самим законодавцем , як запорука безпечного життя». Питання екологічної інформації у різних її аспектах досліджували раніше і досліджують по сьогоднішній день. Серед науковців, які мають власний доробок у цій сфері слід зазначити такі імена : М.М.Брінчук , Н.Р.Кобецька , С.М.Кравченко,Н.Р.Малишева , Г.В.Мороз , Ю.С. Шемшученко та ін. в контексті загальних питань охорони довкілля та участі громадськості в природоохоронній діяльності. Окремі питання забезпечення права громадян на екологічну інформацію досліджувала М.В. Краснова ,Бобкова А.Г. , Вишемирський, В. С Дика Ю.В., Євстігнеев А., Кравченко О. В., Хомечко Г. І. ,Морозовська Т., Шомпол О.А. та інші. Проте , варто розуміти, що сфера екології та її інформаційного забезпечення перебуває в постійній динаміці, тому з кожним роком відкриваються все нові і нові аспекти питання, при чому актуальність проблеми не зменшується, адже цей інститут зазнає постійного впливу : створюються нові правовідносини, збагачується законодавча база, підвищується рівень регулювання. В контексті визначення поняття «екологічна інформація» виникають такі актуальні питання, як доступ до цієї інформації, її реалізація, розповсюдження, контроль у даній сфері , та багато інших. В роботі досліджено питання законодавчого закріплення «інформації» та її окремої складової «екологічної інформації», розглянуто питання їх природи та розуміння, доступу та реалізації . Реферат складається з 4 базових питань, вступу та висновку. . 1 . Становлення поняття «інформація» в науці та законодавстві Поняття Інформація (від лат. Information –ознайомлення, пояснення, уявлення) на сьогодні є одним із найпоширеніших і ключових у різних галузях знань, проте його загальноприйнятого наукового визначення дотепер не існує. Це пояснюється тим, що воно є дуже багатогранним, має різноманітні форми та прояви у матеріальному світі, має особливості в способах її вивчення і вживання різними галузями науки і практики тощо. Різні аспекти соціального феномену інформації досліджували багато закордонних ( Л. Бріллюен, Н. Віннер, Р. Хартлі, Х. Найквіст, Р. Фішер, К. Шеннон, І. Л. Бачило, Ю.М. Батурін, А.Б. Венгернов, О.А. Гаврилов, О.А. Городов, В.А. Копилов, А. Д. Урсул, А.А. Фатьянов, Ю.А. Шрейдер та інші) та вітчизняних (І.В. Арістова, К.І. Бєляков, В.М. Брижко, В.М. Глушков, О.А. Івакін, Р.А. Калюжний, Б.А. Кормич, М.Я. Швець та інші) науковців. В останніх дослідженнях та публікаціях дана системо утворююча дефініція розглядається в різному контексті , зокрема : державної політики інформаційної безпеки, інформаційної політики України, розбудови інформаційного суспільства [2],становлення інформаційного права [3], [4], інформатизації МВС України , розслідування злочинів , доступ до інформації в екологічній сфері [5] – робота кранової чи будь кого іншого». Одним із найважливіших аспектів інформації в сучасному суспільстві є саме її екологічний складовий елемент, що включає в себе інформацію про стан навколишнього середовища, її зміни, вивчення, моніторинг та багато іншого. У визначенні поняття «інформація» в різний час домінували три основних підходи не детерміністський , технократичний та антропоцентричний, кожний з яких має свої переваги та недоліки [5]. Недетерміністський ( від лат – обмежити, визначити ) підхід до поняття інформації полягає у відмові визначення інформації на тій підставі що вона є фундаментальним поняттям , яке має необмежені (невизначені) рамки. Так, один із засновників кібернетики ( від грец. Мистецтво управління ) Н. Вінгер розглядав інформацію як первинну специфічну субстанцію : «Інформація – це ані матерія, ані енергія .Пізніше дослідники розглядали інформацію як основу усього існуючого , першопричину усіх явищ та процесів. Так. І.Й. Юзвишин сформулював поняття інформації як «генералізаційно-єдиної первинної субстанції всесвіту». Сутність техноцентричного підходу полягає в тому, що інформацію ототожнюють із даними , що мають кількісний вимір ( обсяг, швидкість передачі, інтенсивність трафіку, пропускна здатність зв’язку тощо). Основоположник теорії інформації К.Шеннон в 6—их роках минулого століття обґрунтував поняття «інформації» як упорядкованої субстанції , яку можна описати математично» Сутність антропоцентричного підходу полягає в тому, що інформацію ототожнюють із відомостями чи фактами , які теоретично можуть бути отримані та засвоєні, тобто перетворені на знання. Указаний підхід знайшов широке використання в юридичній науці та чинному законодавстві. Він становить підґрунтя у дослідженні саме екологічної інформації, тому потребує більше детального аналізу У ст.1 Закону України «Про інформацію» юридично закріплено визначення іонфрмації «як документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі» [6].Таке розуміння інформації залишає поза увагою поза увагою відомості, які можуть тривати у часі. Проте, легальне визначення показує позицію законодавця у виборі ним пріоритеті. Натомість у ст..200 Цивільного Кодексу України було дещо скоригован: «Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища , що мати або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі» [7] Звідси бачимо , що законодавець акцентує увагу на динаміці подій і явищ, формально розширюючи часові рамки. Ще більше дана тенденція прослідковується у Модельному інформаційному кодексі для країн – учасниць СНД: «Інформація – відомості…, що мали , мають , або будуть мати місце в суспільстві , державі, та навколишньому середовищі» [8] Спільним у наведених нормативно-правових визначеннях була така характеристика інформації, як « документовані або публічно оголошені відомості». Таким чином, інформацією вважаються не будь-які відомості, а тільки ті, які знайшли своє зовнішнє вираження поза свідомістю людини – були закріплені чи оприлюднені для сумісного використання. Важливим аспектом є те, що Цивільний Кодекс України розглядає інформацію як нематеріальне благо, відмежовуючи її разом з тим від інших видів нематеріальних благ. Це необхідно розуміти, адже інформація може бути і не бути об’єктом права інтелектуальної власності. Зазначимо, що інформація може іcнувати в різних формах і видах і мати різноманітні прояви. Наприклад, за фізичною формою інформація поділяється на два основні види : акустична ( частіше всього мовна) і сигнальна . Перша сприймається органами слуху, інша – органами зору. У відповідності до множинності поєднань форми, виразу і проявів інформації звернемося до ще одного нормативного акту, а саме Закону України «Про захист економічної конкуренції» , в якому у ст.1 зазначено, що інформація це – « відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях ( у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації, карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми, тощо) , фотографії , голограми, кіно-,део-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або певне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості» [9]. 2. Екологічна інформація як складова частина інформації Екологічна інформація грає ключову роль в усіх сферах екології як теоретичних, так і прикладних. Невірне її використання призводить до екологічних помилок, аварій, катастроф і гальмує розвиток екологічної науки. Головною проблемою в комплексі питань про екологічну інформацію є тенденція звуження її спектру до границь однієї або певної групи екологічних дисциплін. Це питання тісно пов'язане з проблематикою класифікації екологічного знання взагалі, і вирішення одного з них сприятиме вирішенню іншого. У загальному випадку екологічну інформацію можна визначити як частину інформації про природу, яка стосується взаємодій біологічних об'єктів з факторами оточуючого середовища. Тут під біологічними об'єктами слід розуміти всі структури організменного рівня, які мають чіткі ознаки живих організмів, а також всі утворення надорганізменного рівня (асоціації, популяції і т.д.). Під факторами середовища розуміються об'єкти, процеси та явища, дія яких на біологічний об'єкт може змінювати стан останнього безпосередньо або опосередковано через інші фактори. Комбінацію "біологічний об'єкт – фактор середовища" можна вважати найпростішим екологічним об'єктом – елементарним джерелом екологічної інформації. Всі фактори середовища за походженням розподіляються на 4 групи: біотичні (які належать до живої природи), абіотичні (до неживої природи), соціальні (до соціально-економічної сфери діяльності людства) і техногенні (до техносфери). На будь-який біологічний об'єкт в сучасних умовах діють фактори всіх чотирьох груп, хоча дія деяких з них може бути виражена сильніше або слабкіше. | |
| Просмотров: 2096 | Загрузок: 164 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |