Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Суббота, 26.05.2018


Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты

Індійська цивілізація і світ
[ Скачать с сервера (14.6Kb) ] 06.03.2018, 21:25
У наш час продовжує своє існування Індійська цивілізація, одна з найдавніших цивілізацій світу. Її історія походить далеко в минуле і має у собі багато автентичних аспектів для сприйняття. Особливий склад суспільного ладу, релігійного аспекту, поглядів на світ формують унікальну цивілізаційну структуру, що існує і на цей день. Важливо розуміти, що формування та розвиток Індійської цивілізації це складний, довготривалий процес, що піддавався впливу з зовні і витримав немало нападів на культуру. Та навіть не дивлячись на це, зараз ми можемо спостерігати культуру, яка досі розвивається і взаємодіє з світом. Мова іде не тільки про найближчі країни, такі як Китай та Японія, але і Європейські країни, та країни Заходу. Для більш детального розгляду особливостей впливу Індійської цивілізації на світ, треба розглянути зародження, історичний розвиток так сучасний стан речей. Наскільки сильно впливає на сучасний світ Індійська культура, як саме вона розповсюджувалась, так наскільки це стійкий процес? На ці питання ми і спробуємо відповісти надалі.

РОЗДІЛ I. Основна характеристика Індійської цивілізації

Найдавніші держави та міста в Індії існували в 23-18 ст. до н. е. Від 20-х років 20 ст. в Індії провадять великі археологічні розкопки. На сьогодні відомо понад 500 поселень Індійської цивілізації з населенням до 100 тис. осіб. Першими були відкриті стародавні поселення Мохенджо-Даро та Хараппа. Вулиці в цих містах перетиналися під прямим кутом. За захисні споруди правили мури. Як основний будівельний матеріал для спорудження дво- й триповерхових помешкань городяни використовували обпалену цеглу. Індійські міста мали найдосконалішу на всьому Давньому Сході каналізацію.
У долинах Інду та його приток зводили іригаційні споруди. Урожай збирали двічі на рік. Індійці вирощували пшеницю, ячмінь, горох, диню, бавовник, у вологіших районах сіяли рис. Розводили корів, буйволів, овець, кіз, свиней, віслюків і різні види домашньої птиці. Близько 2000 р. до н. е. приручили слона. Давні жителі Індії вміли виплавляти мідь, виготовляти скло, ювелірні вироби, знали й використовували гончарний круг. З Індії до інших країн вивозили бавовняні тканини, слонову кістку, коштовні камені, золото й цінні породи деревини. Індійці мали писемність. Проте тисячі написів, знайдених археологами, лишаються й досі не прочитаними. Відомо, що писали жителі Хараппи справа наліво, користувалися 400 малюнковими знаками. Швидкий розквіт індійської цивілізації був перерваний з невідомих причин. Міста зникли, а на їхньому місці виросли буйні тропічні ліси.
У середині 1 тисячоліття до н. е. в долині Гангу виникло понад півтора десятка нових держав. Царі (раджі) були верховними розпорядниками всієї землі. Вони командували військом, очолювали управління та вважалися охоронцями дхарми. З-поміж тогочасних держав найсильнішими були царства Кошала та Магадга. Наприкінці 4 ст. до н. е. владу в Магадзі захопив Чандрагупта Маур’я. За правління онука Чандрагупти - Ашоки - під владою царів Магадги опинилася майже вся Індія. Долину ж Інду загарбали перські царі.
Найбільшої слави серед правителів держави Маур’їв зажив цар Ашока (268-231 pp. до н. е.). Свою імперію Ашока поділив на п’ять областей, якими керували сам цар та його сини. Ашока особисто призначав великих державних чиновників, контролював збирання податків, очолював військо, був верховним суддею. Великі повноваження при дворі мав царський жрець, який належав до впливового роду. За всіма наближеними цар встановив таємне стеження, влаштовував для можновладців іспити: нечесним загрожували роботи в копальнях.
Джерелом багатства держави Ашоки були податки, що їх сплачували вільні хлібороби - власники невеликих ділянок землі, а також ремісники, торговці, власники худоби. За правління Ашоки в Індії утвердився буддизм. Щоправда, Ашока беззастережно прийняв лише вчення про дхарму. Надаючи буддійським громадам особисте заступництво, Ашока не перетворив буддизм на державну релігію.
Зміцнення держави й спорудження буддійських храмів викликало опір намісників і жерців. Після смерті Ашоки розпочався період розпаду й послаблення держави. В останні роки до н. е. Індія ввійшла до складу держав, що постали на землях Середньої Азії та Афганістану. У Стародавній Індії існувала велика кількість релігій, що активно взаємодіяли між собою. Поступово на ранніх етапах розвитку виділилися найголовніші: брахманізм, індуїзм та джайнізм, а пізніше — буддизм та іслам.
Вивчення культури Індії стародавніх часів корисне й цікаве ще й тому, що багато її елементів набули розвитку у наступні історичні епохи й дожили до наших днів. Уже на ранніх етапах розвитку в долині ріки Інд процвітала міська культура з високим рівнем будівельної техніки й управління комунальним господарством: плануванням кварталів, ретельно продуманою системою водогону й каналізації, технічно оснащеними басейнами та майже сучасними зручностями в житлових будинках.
Художня культура давньоіндійського суспільства, як і культура інших стародавніх держав, була тісно пов´язана з традиційними для неї релігійними й філософськими системами. Мистецтво живопису й скульптури досягло такої висоти, що для художників і скульпторів існували спеціальні посібники з розробками прийомів іконографії для різних релігійних традицій. Найбільш значними пам'ятками давньоіндійського релігійного живопису вважаються настінні розписи печерного монастиря Аджанга, що представляють собою різноманітні моменту з життя Будди, міфологічні теми, сцени з повсякденного життя й палацові сюжети. Усі вони прекрасно збереглися завдяки тому, що індійці добре знали секрети стійких фарб і уміли готувати відповідну ґрунтовку.
Архітектурні споруди того часу виготовлялися з дерева, тому більшість з них не дійшли до нашого часу, лише від палацу царя Чендрагупти збереглися окремі фрагменти. Кам´яне будівництво розпочалося тільки у перші віки нової ери.
Буддійські храми в Індії нерідко висікалися в скелях. Релігійна архітектура того часу представлена печерними комплексами, храмами й кам´яними ступами — спорудами, в яких зберігалися реліквії Будди. У цей період було зведено грандіозний печерний храм в Карлі, що має 14 метрів у висоту, 14 метрів у ширину і близько 38 метрів у довжину. Не можна також обійти увагою й храмовий комплекс у місті Еллорі, що будувався декілька віків. Шедеврами індійської архітектури є також індуїстський храм та буддійська ступа у місті Санчі.
Таким чином, задовго до приходу аріїв на території Індостану виникла й процвітала унікальна культура, що стала прототипом пізніших культур.

РОЗДІЛ II. Індійська цивілізація і світ

Індійська культура посідає одне з чільних місць в історії світової культури. Вона характеризується грандіозними досягненнями протягом більш ніж тритисячолітнього періоду розвитку, їй притаманні не тільки довговічність, а й творче сприйняття досягнень чужоземних культур та здатність не втрачати власні основоположні цінності. Спадкоємність індійської культури значною мірою ґрунтується на соціальних інститутах (варни, касти, сім'я) і великому поширенні загальновживаного переліку релігійних цінностей серед станів та общин. Характерною рисою культури Індії є те, що в ній ми зустрічаємось з численними релігіями, які взаємодіють між собою. Другою такою рисою є те, що вся індуїстська література, як релігійна, так і світська, вщент сповнена натяками сексуального змісту та статевої символіки і відверто еротичних описів.
Категория: Рефераты | Добавил: opteuropa | Теги: курсова, курсач, реферат з біології, курсовая работа, лабораторна робота, КОНТРОЛЬНА, магістерська, скачати доповідь, дипломн, доповідь з права.
Просмотров: 62 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно