| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Китайська цивілізація і світ
| [ Скачать с сервера (70.5 Kb) ] | 06.03.2018, 21:25 |
| У сучасному світі Китай, стає все більш важливою цивілізацією для товарообміну, та звісно культурного єднання. Вона є одночасно і однією з сучасних країн, та однією з найстаріших цивілізацій, що вижили. Китай можна вважати прикладом феномену цивілізаційних процесів та колискою багатьох релігійних та соціальних стандартів. Вплив Китайської цивілізації є дуже великим на держави Азії, та певним чином на західні держави. Слід розуміти, що Китай не так давно відкрив свої кордони для дипломатичних відносин. Це був складний процес, який без поглибленого розгляду не може бути оцінений повноцінно. Вплив культурного аспекту Китайської цивілізації породив нові форми поведінки, релігійних течій та видів мистецтва. Різний рівень розвитку Китаю, в різні історичні часи продукував цінності, котрі вибивались із загальної моделі, та вражали своєю особливістю та унікальністю. Наскільки саме продукувався цей вплив, як це вплинуло на загальні стандарти та цінності у світі, що можна очікувати в майбутньому, та які з цього можна зробити висновки, це ми і спробуємо вияснити. РОЗДІЛ I. Основна характеристика Китайської цивілізації Російське назва Китай походить від назви монгольського племені Киданей, вибороли в Х – Х І ст. північ китайської імперії і утворили там свою державу. А самі китайці називають себеханьцами під назвою династії, правлячої з ІІІ в. е. по ІІІ в. н.е. Саме тоді було закладено основи традиційної китайської державності, й культури. Одна з найдавніших у світі цивілізацій — давньокитайська — сформувалася у II тис. до н.е., осівши в долині р. Хуанхе, їй притаманні раціоналізм мислення, повага до норм етики, адміністративної практики. Час Шан сьогодні шанується у Китаї як «Золоте століття» древнього Китаю. Двома іншими були Ся, попередня Шан, і Чжоу, після Шан. Багато істориків і археологи, вважали, що історія Китаю починається з Чжоу. Давні люди вірили, що духи царів виступають посередниками між суспільством Шан і верхнім божеством Ді. Сила цих духів від жертвопринесень. У період Шан створювали прекрасні вироби з твердих матеріалів, займалися видобутком шовк, вели календар, місяці якого відповідали фазам місяця, а роки – становищу сонця. Була винайдено писемність. Царі Шан мали добре організовану армію. Мистецтво і ремесла династії Шан повчили своє розвиток у період Західної Чжоу. У землеробстві було розвинено сівозміну, довели рівня мистецтво заснування. Була вдосконалена адміністративна система, яка регулювала збирання та витрати військових і ступінь економічних ресурсів. Царі цієї династії створили ідеологічну платформу для китайського держави щодо тисячоліття вперед. На зміну династії Чжоу прийшла епоха династії Цинь, його змінила епоха династії Хань. Китай – класичний приклад цивілізації циклічного типу: ще давнини зазначалося, що історично цієї країни є певний ритм, діючий із чіткістю маятникового механізму. Кожна нова династія починала новий цикл, процвітали її справи, але згодом у країні сильніше виявлялися ознаки занепаду (розорялися селяни, провінції починали боротьбу незалежність, чиновники були корумповані). Народне повстання вінчало загальний розвал. Циклічність розвитку китайської цивілізації підтвердилася подіями ХХ в. «Великий керманичем Мао» та її політика привели Китай до повного занепаду, однак це велика цивілізація знову здивувала світ своїми масштабами (до кінця ХХ в.). Китайську цивілізацію завжди зі всіх сторін оточували племінні освіти, стояли дешевше щаблі. Хвиля за хвилею на Китай накочувалися орди кочівників, захоплюючи його частину чи повністю, та йшли, як вода в пісок. З часом сформувалася політеїстична релігія з яскраво вираженими елементами тотемізму, культу предків, культу природи, особливо Землі (у кожному поселенні був вівтар для жертвопринесень духу Землі). Поширеними були криваві жертвопринесення. Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель. Поширеними були і місцеві культи. Відчутним був вплив шаманів, знахарів, ворожбитів. Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм. Конфуціанство сформувалося на рубежі VI—V ст. до н.е. як філософське вчення, в якому домінував соціально-моральний аспект. З часом воно розвинулося в одну з найвпливовіших у Китаї (поряд із буддизмом і даосизмом) релігійно-філософських систем, серцевиною якої є ідеал досконалої людини, передумови і засади соціального порядку. Запропонував та обґрунтував його великий китайський мислитель Конфуцій. Філософсько-етичні, релігійні засади конфуціанства. Конфуціанство є складним комплексом філософських, етичних, релігійних поглядів, особливим способом життя, основу якого становить солідарність. Серцевину його утворює своєрідне розуміння моральної природи людини, її взаємозв'язків у родині, суспільстві, державі. Спершу конфуціанство заявило про себе як етико-філософське вчення, а його творець бачив себе навчителем мудрості, завдання якого полягало в коментуванні висловлювань давніх мудреців. Загалом конфуціанство було спрямоване на стабілізацію китайського суспільства, якому дошкуляли різноманітні міжусобиці та смути. Це спонукало Конфуція, звернувшись до давніх національних вірувань, традицій, культів, переосмислити їх відповідно до тогочасних суспільно-політичних, духовних обставин. Передусім він зосереджується на двох давньокитайських культах — культі Неба і культі предків. Небо конфуціанство розглядає і як частину природи, і як вищу духовну силу. Даром Неба є етичні якості людини, з якими вона повинна жити в злагоді, що передбачає підкорення Небу. Визнання конфуціанством необхідності поклоніння Найвищій сутності, Вищому правителю, Небу є найважливішою підставою того, щоб вважати його релігією. | |
| Просмотров: 589 | Загрузок: 19 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |