| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Кримінологічна характеристика злочинності у статевих відносинах
| [ Скачать с сервера (46.1 Kb) ] | 06.01.2013, 23:16 |
| Вступ Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи порушують природні права людини, які за Основним Законом України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Недопущення вчинення цих суспільно небезпечного діянь – одна з передумов фізичного й морального здоров’я нації й окремого громадянина. Поряд із цим за офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України в останні роки констатується зниження кількості зареєстрованих міліцією й розглянутих судами кримінальних справ про зґвалтування. На нашу думку, таке явище може розглядатися не лише з позитивного, а й з негативного боку, зокрема, свідчити про підвищення рівня латентності досліджуваних злочинів. З огляду на це, дослідження кримінологічної характеристики статевих злочинів за новітніми даними, визначення детермінант цього злочину з метою їх попередження видається нам актуальним, що й зумовило обрання теми даної роботи. Науковим підґрунтям для написання роботи стали праці таких вчених як Ю.М. Антонян, Л.М. Балабанова, В.В. Голіна, Губанова, Б.Л. Гульман, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, А.С. Лукаш, П.В. Мельник, В.В. Сташис, В.Я. Тацій. Метою дослідження є визначення кримінологічної характеристики статевих злочинів, обґрунтування детермінант учинення цих злочинів у сучасній Україні, висвітлення їх сутності й особливостей. Об’єктом наукового дослідження виступає злочинність проти статевої свободи і статевої недоторканості особи. Предметом дослідження є кримінологічна характеристика й детермінація статевих злочинів за сучасних умов, специфіка їх попередження. 1.1. Поняття кримінологічної характеристики статевих злочинів і сучасні кількісно-якісні показники цих злочинів в Україні Статева злочинність являє собою сукупність злочинів, спрямованих проти статевої свободи та статевої недоторканості, які вчинюються із застосуванням фізичного, психічного насильства або з використанням безпорадного стану потерпілої особи з метою задоволення сексуальної потреби у природній або у збоченій формі[6; С.112]. Під кримінологічною характеристикою злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи розуміються відомості про рівень, коефіцієнти, структуру й динаміку злочинів, опис особистості тих, хто їх учиняє, мотиви й цілі їх злочинної поведінки, характеристика особистості потерпілої особи, особливостей її поведінки, а також дані про латентність цих злочинів[10; С.53]. Стан злочинності характеризується через її кількісно-якісні показники. Визначення останніх є необхідною умовою для ефективного запобігання злочинності. Для цього передусім потрібно проаналізувати його рівень, структуру та динаміку. Кримінально-правова структура вказаної групи складається з відповідних злочинів, передбачених у розділі IV Кримінального кодексу України (далі – КК України). Найбільш розповсюдженим серед них є зґвалтування (ст. 152). Вони, як і всі інші суспільно небезпечні діяння, мають свою кримінально-правову структуру за частинами статті. Так, найбільш розповсюдженим є злочин, кваліфікований за ч. 1 ст. 152 КК України; друге місце займають злочини за ч. З ст. 152 КК. Динаміка зґвалтувань у досліджуваний період часу має тенденцію до зниження, що свідчить скоріше про латентність статевих злочинів, ніж про реальне зменшення цих суспільно небезпечних діянь. Проаналізувавши офіційні дані Міністерства внутрішніх справ України, отримали такі відомості про структуру злочинності проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: у 2009 році було зареєстровано 1698 злочинів, у 2009 та 2010 роках – по 1348 злочинів. Динаміка статевої злочинності становить -20,6%[13]. Статеві злочини можна віднести до високолатентних, де частка прихованих – майже 90 %, яким притаманні усі види латентності за способом утворення – суміжна, штучна та процесуальна. Причинами виникнення, скажімо, штучної латентності є сором жертви, побоювання погіршення соціального статусу, небажання відповідати на безтактні, принизливі запитання слідчого про обставини того, що сталося; через погрози злочинця, що сприймаються як реальні, тощо. Види зґвалтувань, передбачені різними частинами ст. 152 КК, мають різний обсяг латентності. Найбільший становлять злочини, передбачені ч. 1, а найменший — частинами 3 і 4 ст. 152 КК України. Вивчення географії злочинів показує, що зґвалтування за цим показником є досить однорідними. Місцем їх вчинення у 31,3 % є квартири, у 14,1 % — лісопосадки, у 10,7 % — безлюдні частини вулиць. Щодо обставин зґвалтування варто зазначити, що на сексуальну агресію впливає сонячна активність із збільшенням тривалості світлового дня. Ця закономірність спостерігається навіть на територіях з постійно теплим кліматом, незалежно від основних сезонних можливостей для комфортного оголення поза приміщеннями. Пік зґвалтувань (38,7%) припадає на літо; навесні й восени відбувалося, відповідно, 26,4 і 24,1% зґвалтувань, узимку – 10,8%. До того ж, у зареєстрованих випадках навесні найбільш криміногенними були квітень (50,0%), улітку – червень (38,7%), восени – вересень (45,5%), узимку кількість злочинів розподілилися за місяцями у рівній кількості (по 33,3%) [10; С.201-202]. Найбільш криміногенна частина доби — ніч (39,5 %). Не встановлено абсолютного домінування дня тижня через безробіття понад половини ґвалтівників[3; С.8]. 1.2. Основні кримінологічні риси особи, яка вчиняє злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості Важливим для кримінологічної характеристики будь-якого виду злочину є характеристика особи, яка вчиняє злочин. Кримінологічне дослідження особи злочинця, винного у статевому злочині, є особливо важливим, оскільки саме статеві злочини найбільше залежать від «внутрішніх» причин. Особистість як предмет кримінологічного пізнання є тією необхідною ланкою в механізмі вчинення статевого злочину, яка розкриває можливості для розробки рекомендацій із запобігання[8; С.4]. У своїй науковій роботі М.О. Ларченко під особистістю злочинця, винного у статевому злочині, визначила сукупність соціально-обумовлених ознак, особливостей характеру, поведінки, специфічних аспектів мотивації та системи цінностей особи, що становлять єдину структурну сутність, обумовлюють злочинну сексуальну активність, безпосередньо сприяють вчиненню статевого злочину[7; С.311]. | |
| Просмотров: 1964 | Загрузок: 415 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |