| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Носії інформації
| [ Скачать с сервера (45.7 Kb) ] | 19.08.2017, 22:58 |
| ЗМІСТ Вступ 1. Що таке носій інформації: матеріальна основа та матеріальна форма носія інформації 2.Формування уявлення про перфорований документ (перфокарта, перфострічка: історія виникнення та розвитку) 3. Що таке мікрографічний документ (мікрофільм, мікро афіша, мікро карта: історія виникнення та розвитку) 4. Магнітний документ (магнітн стрічка, магнітна карта, магнітний диск) 5. Оптичний документ (оптичний диск, аудіо-компакт-диск, CD-ROM, відео-компакт-диск, DVD-диск, магнітнооптичний диск) Висновки Список використаної літератури ВСТУП “Той, хто володіє інформацією – володіє Світом” – сказав колись Уїнстон Черчілль. Дійсно, інформація у сучасному світі – це стратегічний ресурс. Спотворення інформації чи незаконне її розповсюдження може призвести до серйозних наслідків. Отже, надійне збереження інформації та її захист від зловмисників є вельми актуальною проблемою. Тема носіїв інформації дуже актуальна сьогодні. Діяльність людини, що спрямована на правління економікою ґрунтується на інформації та породжує нову інформацію. Ефективність функціонування економіки будь-якого об'єкта (підприємства, організації) багато в чому залежить від уміння керівників різного рівня ретельно готувати й обґрунтовувати прийняті рішення. Умови ринкової (конкурентної) економіки висувають серйозні вимоги до якості, своєчасності, повноти, вірогідності економічної інформації, глибини аналізу економічних показників. Об'єкт управління - це система, що складається із взаємозалежних елементів. Наприклад, народне господарство, його галузі, суб'єкти господарювання розглядаються як економічні системи. При цьому кожна система є одночасно елементом системи вищого рівня. Ієрархія систем веде як вгору до міністерства, так і вниз до виробничої одиниці. Тому при дослідженні систем необхідно мати на увазі існування ієрархії, а відокремлення (виділення) конкретної системи зі складу макросистеми має здійснюватися відповідно до поставленої мети. Здійснене відокремлення визначає межі виділеної системи. Відповідно все, що знаходиться поза досліджуваною системою, є зовнішнім середовищем. Водночас кожна система існує не відокремлено, а під дією як суміжних систем, так і навколишнього середовища. Кількість таких впливів безмежна, але враховуються тільки ті з них, які суттєво впливають на досліджувані параметри системи. Ці впливи називаються входами. Входи поділяють на керуючі та збурювальні. До керуючих впливів належать директиви, економічні нормативи, планові завдання, корективи обсягів робіт та ін.; до збурювальних — зриви у постачанні матеріалів (зовнішні), хвороби працівників, простої, поломки устаткування (внутрішні). 1. ЩО ТАКЕ НОСІЙ ІНФОРМАЦІЇ: МАТЕРІАЛЬНА ОСНОВА ТА МАТЕРІАЛЬНА ФОРМА НОСІЯ ІНФОРМАЦІЇ Жорсткий магнітний диск – основний пристрій збереження інформації в комп’ютері. . Він може мати різну структуру збереження файлів і каталогів, що забезпечує порядок розміщення файлів на диску. Файл — іменована область зовнішньої пам'яті для збері¬гання програм і даних. Файли можуть містити текстові документи, числові да¬ні, закодовану табличну та графічну інформацію тощо. Оскільки ОС Windows орієнтована на роботу з доку¬ментами, файли, в яких зберігаються дані, називають до¬кументами, а програми, що створюють й обробляють ці документи, — додатками. Файлова система — це базова структура, що надає засоби іменування, збереження й упорядкування файлів. Файлова система організує розміщення файлів на носії для виконання задач пошуку, запис і читання файлів, а також забезпечує основні види робіт з файлами — їхнє створення, вилучення, зміну структури й атрибутів. Більшість файлових систем базується на таблиці розміщення файлів — FАТ. FАТ — це електронна таблиця, що містить інформацію про вільні, зайняті та дефектні кластери логічного диска. Для кластера, зайнятого файлом, FАТ містить номер наступного кластера, зайнятого тим самим файлом. Таким чином формується повна інформація про розміщення файла на диску. Для роботи з файлом операційна система звертається до каталогу, в якому зареєстрований даний файл, знаходить у каталозі номер першого кластера файла, а потім звертається до FАТ за інформацією про розміщення файла. Розроблена Біллом Гейтсом і Марк Макдональд (англ.) в 1976-1977 роках. Використовувалася в якості основної файлової системи в операційних системах сімейств DOS і Windows (до версії Windows 2000). Структура FAT слід стандарту ECMA-107 і докладно визначається офіційною специфікацією від Microsoft, відомої під назвою FATGEN. FАТ розташована на початку тому і представлена двома копіями. При ушкодженні першої копії для відновлення FАТ використовується друга копія. Для відновлення FАТ використовуються спеціальні програми, наприклад, утиліта Scandisk. Файлова система, як правило, інтегрована в операційну систему. FАТ являє собою структуру даних, що створюється при форматуванні диска. Операційна система зберігає в таблиці розміщення файлів зведення про кожен файл для упорядкування файлів і керування ними. Windows ХР підтримує три файлові системи: FАТ16 (FАТ), FАТ32 і NТFS. Основна різниця між цими видами FАТ полягає в тім, що цифри в їхній назві вказують на розрядність чисел, що використовуються для збереження доріжки даних у кожнім кластері. Існують також обмеження використання FАТ залежно від ємності розділу диска. Файлову систему вибирають при установці операційної системи, форматуванні логічного диска, що вже існує, та установленні нового жорсткого диска. При виборі файлової системи варто враховувати склад апаратних засобів комп'ютера, розмір жорсткого магнітного диска, склад програмного забезпечення, вимоги до підтримки додатків і надійність системи. Зміна файлової системи потребує часу і, як правило, призводить до втрати даних. Тому перед установленням файлової системи потрібно визначити, яка з доступних користувачеві файлових систем найбільш повно задовольнить його вимоги. Якщо все-таки потрібно перейти до іншої файлової системи, то перед переустановленням файлової системи необхідно виконати архівацію даних для збереження інформації і потім відформатувати розділ із застосуванням нової файлової системи. Розділ FАТ або FАТ32 може бути перетворено на розділ NТFS без переформатування, але перед перетворенням доцільно виконати архівацію розділу. Файлова система FАТ Це файлова система, яку використовує операційна система МS DOS і операційні системи родини Windows: Windows95, Windows 598, Windows NT, Windows 2000, Windows Millennium Edition, а також операційні системи OS/2 та UNIX, FАТ дозволяє здійснювати подвійне завантаження — Windows ХР та іншої операційної системи родини Windows . FАТ підтримує логічні диски обсягом від гнучкого диска до 2 Гбайтів. Розмір кластера, залежно від розміру диска, становить від 512 байтів до 32 Кбайтів. Максимальний розмір файла дорівнює 2 Гбайтам. Має обмеження на кількість кластерів (до 65524) і обмеження на кількість файлів, розташованих у кореневому каталозі (до 400). Підтримує стиснення диска за допомогою спеціальних утиліт. Домени не підтримуються. Файлова система FАТ32 Це похідна системи FАТ. FАТ32 підтримує менші розміри кластерів, що дозволяє ефективніше використовувати дисковий простір. Доступ можливий з Windows 95, OSR2, Windows 5 98, Windows Millennium Edinion, Windows 2000 і Windows ХР. FАТ32 підтримує логічні диски обсягом від 32 Мбайтів до 2 Тбайтів. Розмір кластера, залежно від розміру диска, становить від 512 байтів до 16 Кбайтів. За рахунок зменшення розміру кластера ефективність використання дискової пам'яті збільшилася в середньому на 15%. Windows ХР дозволяє форматувати у FАТ32 логічні диски обсягом тільки до 32 Гбайтів. Максимальний розмір файла дорівнює4 Гбайтам. Не підтримує стиснення диска та домени. Файлова система NTFS Файлова система Windows NT (NTFS) забезпечує продуктивність, надійність і сумісність, які не взмозі надати файлова система FAT. NTFS розроблялася з метою забезпечення швидкісного виконання стандартних операцій над файлами (включаючи читання, запис, пошук) та надання просунутих можливостей, включаючи відновлення пошкодженої файлової системи на надзвичайно великих дисках. Крім того, NTFS володіє характеристиками захищеності, які необхідні на потужних файлових серверах і високопродуктивних комп'ютерах в корпоративних середовищах. Файлова система NTFS підтримує контроль доступу до даних і привілеї власника, що грають винятково важливу роль у забезпеченні цілісності життєво важливих конфіденційних даних. Спільні папки на комп'ютері Windows NT мають призначені ним права доступу, файли NTFS можуть мати призначені їм права доступу незалежно від того,чи вони розділяються чи ні. NTFS - єдина файлова система в Windows NT, яка дозволяє призначати права доступу до окремих файлів. Однак, якщо файл буде скопійований з розділу або тому NTFS на розділ або тому FAT, всі права доступу та інші унікальні атрибути, притаманні файловій системі NTFS, будуть втрачені. Файлова система NTFS є простою, і водночас надзвичайно потужною. Практично все, що мається на томі, являє собою файл, а все, що мається на файлі являє собою атрибут, включаючи атрибути даних, атрибути системи безпеки, атрибути імені файлу. Кожен зайнятий сектор на томі NTFS належить якомусь файлу. Частиною файлу є навіть метадані файлової системи (інформація, яка являє собою опис самої файлової системи). Шифрувальна файлова система EFS. Вона не є файловою системою як такою — це надбудова NTFS, що дозволяє шифрувати дані в обраних файлах і папках NTFS. ЕFS можна використовувати для шифрування даних тільки на локальних комп'ютерах. Не можна зашифрувати стиснуті файли, а також папки і файли з атрибутом Системный. При шифруванні стиснутого файла або папки файл або папка перетворюються у вихідний стан, без стиснення, потім виконується власне процедура шифрування. ЕFS вбудована у файлову систему NTFS, вона надійна і доступна для користувача. Із зашифрованими файлами і папками працюють так само, як і з іншими файлами або папками. Це означає, що перед використанням зашифрований файл не потрібно розшифровувати, його можна відкрити і відредагувати як звичайний. 2 ФОРМУЛЮВАННЯ УЯВЛЕННЯ ПРО ПЕРФОРОВАНИЙ ДОКУМЕНТ(ПЕРФОКАРТА, ПЕРФОСТРІЧКА: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ). Сучасні накопичувачі інформації мають досить високу ємкість - десятки, сотні гігабайтів. Дуже рідко інформацію на них представлено єдиним масивом — як правило, на одному носії міститься інформація різного виду і призначення (програми, архіви, графіка, звук, тощо). Для ідентифікації інформації на накопичувачі вводять поняття файла. Файл — це пойменована сукупність однотипної інформації на накопичувачі. Операційна система Windows ХР підтримує так звані довгі імена файлів. В ОС Windows ХР ім'я файла — це послідовність до 255 символів за винятком ?, *, <, >,",:, /, , \ . Використання довгих імен є дуже зручним — ім'я файла дає користувачу досить повне уявлення про зміст файла. Наприклад: - Звіт про фінансову діяльність відділу за 2003 р. - Схема розташування пунктів зв 'язку; - Улюблені мелодії. На тип інформації, що міститься у файлі (програми, архіви, графіка, звук тощо) вказує розширення імені файла. Розширення вказують після крапки, яка розташована за ім'ям файла. В ОС Windows ХР розширення імені файла — це послідовність до 255 символів за винятком ?, *, <, >,",:, /, |, \ . Незважаючи на досить широкі можливості при формуванні розширень, рідко зустрічаються розширення, що містять більше трьох символів. Операційна система безпосередньо файли не створює. Для створення і редагування файлів різних типів використовують спеціальні програми — додатки. Деякі додатки встановлюють на комп'ютер разом з ОС Windows ХР (стандартні програми), інші встановлює користувач. При установці (інсталяції) додаток реєструється в системному реєстрі Windows. Системний реєстр — це велика база даних, яку автоматично формує сама операційна система. Системний реєстр містить зведення, до яких Windows постійно звертається під час роботи, а саме: профілі (настроювання) всіх користувачів; дані про встановлені програми і типи документів, що їх створює кожна програма; - значення властивостей для папок і значків програм; - конфігурація устаткування, встановленого в операційній системі. Будь-які зміни в складі програмних засобів, устаткуванні, настроюваннях тощо автоматично реєструються в системному реєстрі. Користувач має можливість вручну редагувати реєстр. При установці додатка до реєстру вносяться зведення про нього, розширення файлів, що їх створює цей додаток, і значки, що вказують на тип файла. Наприклад: Для створення файла певного типу завантажується відповідний додаток, у якому і формується файл. Додатки автоматично додають розширення до імен тих файлів, які вони створюють. Надалі, при відкритті файлу, операційна система за розширенням файла визначає відповідний додаток, завантажує його, і вже додаток відкриває файл. До відкритого файла може бути застосовано всі дії, допустимі цим додатком. Файли, створені зареєстрованими додатками, називають зареєстрованими типами файлів. Файли, розширення яких у реєстрі не зареєстровано, і файли, що не мають розширення, в операційній системі Windows ХР позначаються особливим значком. Файли, створені незареєстрованими додатками, або файли, що не мають розширення, називають незареєстрованими типами файлів. Операційна система не зможе самостійно визначити, який додаток має працювати з таким файлом. На екрані з'явиться повідомлення з пропозицією користувачеві самостійно вказати додаток, який відкриває цей файл. Щоб уникнути подібних ситуацій, при перейменуванні файла рекомендується зберігати розширення. При пошуку файлів, що мають загальні ознаки, використовують шаблон (маску) файлів. Для створення маски використовують глобальні символи (символи-замінники) — * ?. Символ * заміняє довільну послідовність символів в імені або розширенні імені файла, а символ ? заміняє один будь-який символ в імені або розширенні імені файла. Наприклад: а*.tхt — текстові файли, імена яких починаються з букви а; bis.* — усі файли з ім'ям bis; ' *.doc —усі файли з розширенням .doc; ????.bmp — усі файли з розширенням .bmp, імена яких містять не більше чотирьох символів. Файли фізично зберігаються на носіях. Комп'ютер може використовувати кілька носіїв, а кожен носій може містити величезну кількість файлів. Причому сучасні програмні продукти настільки об'ємні та складні, що для їхньої реалізації потрібна значна кількість взаємозалежних файлів. Файли, що забезпечують виконання однієї задачі, як правило, реєструються в одному каталозі. Каталог може формуватися і за іншими ознаками — за тематикою, належністю до певного класу задач, розробником тощо. Каталог — це файл, що містить інформацію про зареєстровані в ньому файли. Каталог містить: • ім'я файла, • тип файла, • байт атрибутів файла, • розмір файла в байтах, • дату і час створення файла і його модифікації; | |
| Просмотров: 1636 | Загрузок: 64 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |