| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Новели Закону України «Про судоустрій і статус суддів
| [ Скачать с сервера (83.5 Kb) ] | 21.05.2017, 23:52 |
| ЗМІСТ Вищий і найвищий суд………………………………..………….…………... 3 Добір суддів……………………………………………………………………. 4 Дисциплінарна відповідальність суддів …………………………………... 5 Призначення суддів на адміністративні посади …………………………. 6 Соціальне забезпечення суддів …………………………………………….. 7 Ліквідація військових судів ………………………………………………… 8 Посилення відповідальності за невиконання судових рішень ………… 8 Введення автоматизованої системи документообігу ……………………. 8 Мова судочинства ……………………………………………………………. 8 Скорочення процесуальних строків ………………………………………. 9 Протидія процесуальним диверсіям ………………………………………. 10 Інші зміни до процесуального законодавства ……………………………. 11 Висновок ………………………………………………………………………. 11 Список використаних джерел ……………………………………………… 12 Новели Закону України “Про судоустрій і статус суддів” 7 липня 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон), який набрав чинності 30 липня 2010 року з моменту опублікування в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” № 55/1. Закон також опубліковано в газетах: “Голос України” від 3 серпня 2010 року № 142, “Урядовий кур’єр” від 12 серпня 2010 року № 148. Нормами Закону, крім іншого, запроваджується новий механізм добору суддів, що побудований на засадах конкурсності та прозорості, а також вдосконалено процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Вищі і найвищий. У продовження згаданого вище Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 Закон передбачає створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ), який відтепер нарівні з Вищим господарським судом України (далі – ВГСУ) і Вищий апеляційний суд України функціонуватиме, як суд касаційної інстанції. Водночас повноваження Верховного суду України обмежуються переглядом справ з двох підстав: неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах; та у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Рішенням Конституційного суду України створення Вищого спеціалізованого суду України, вважаємо виправданим, тому що нарешті чіткіше і логічніше постає образ судової системи України, в системі судів загальної юрисдикції у котрій чітко окреслена спеціалізація судів, на чолі кожної з якої стоїть відповідний вищий спеціалізований суд: ВГСУ, ВАСУ і ВССУ. Над ними мав би стояти ВСУ, як найвищий суд загальної юрисдикції. Однак тепер ВСУ є лише де-юре найвищим, бо його повноваження суттєво і невиправдано зменшені. Так, звернімо увагу, що питання про допуск справи до провадження ВСУ вирішується відповідними вищими спеціалізованими судами. Таким чином, фактично ВГСУ, ВАСУ і ВССУ будуть самі вирішувати необхідність перегляду їх же рішень ВСУ. Вважаємо, що це порушує принцип nemo esse debet judex (ніхто не може бути суддею у власній справі). Невиправданим є позбавлення права ВСУ на проведення узагальнення судової практики і прийняття рішень з цього питання. Віднині відповідними повноваженнями наділені лише вищі спеціалізовані суди. Водночас, позитивним є визначення обов’язковості рішень ВСУ, прийнятих за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих само норм матеріального права у подібних правовідносинах, для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначену норму права, та для всіх судів України. Відповідна норма, за умови надання вищими спеціалізованими судами можливості ВСУ реально здійснювати правосуддя, забезпечить однакове застосування норм права не лише судами, а й органами державної влади. Однак вважаємо за необхідне передбачити в повноваженнях ВСУ забезпечення однакового застосування норм матеріального, а також процесуального права. Таким чином, вважаємо, що у своїх намірах скорочення повноважень ВСУ законодавець пішов надто далеко, і тепер ВСУ можна назвати найвищим судом загальної юрисдикції лише умовно, бо судова влада і повноваження сконцентровані навколо вищих спеціалізованих судів, які в деяких аспектах є “вищими” за ВСУ. Добір суддів. Закон змінив процедуру призначення на посаду судді вперше. Для того щоб стати суддею, кандидату потрібно пройти дванадцять стадій. При цьому законодавець зажадав за необхідне посадити кандидатів у судді за парти, передбачивши необхідність направлення кандидата на посаду судді на спеціальну підготовку в спеціалізованому вищому юридичному навчальному закладі, а також у Національній школі суддів України. Безпосередній добір кандидатів на посаду суддів проводитиме Вища кваліфікаційна комісія суддів (надалі по тексту - ВККС), а остаточне рішення про внесення подання Президентові України про призначення на посаду суддів приймається Вища рада юстиції (надалі по тексту - ВРЮ). Що ж стосується обрання судді на посаду безстроково, то тут саме ВККС може рекомендувати Верховній Раді України прийняти відповідне рішення. При цьому розгляд такого питання у Верховній Раді України відбувається за спрощеною процедурою без висновку комітету парламенту. Суперечливим є положення пункту 5 статті 79 Закону, згідно з яким у разі не одержання кандидатом на посаду судді безстроково необхідної кількості голосів знову проводиться голосування. Невже законодавець мав на увазі, що депутати повинні голосувати, поки не погодяться з запропонованою кандидатурою? Запропонована система добору суддів є надто складною і значно уповільнить формування суддівського корпусу. Законодавець не набрав сміливості для передбачення можливості обрання суддів народом. Дисциплінарна відповідальність суддів. Законом змінено порядок дисциплінарної відповідальності суддів. Позитивним є те, що Закон наділяє правом на звернення зі скаргою на поведінку судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, кожного, кому відомо такі факти. Відповідні заяви розглядатимуться у ВККС. Територіальні кваліфікаційні комісії суддів ліквідовано. Членам ВККС попередньо аналізувати скарги на поведінку суддів допомагатиме новостворена служба дисциплінарних інспекторів. За наслідками дисциплінарного провадження ВККС може рекомендувати ВРЮ винести подання про звільнення судді. При цьому, знову ж таки, складається враження, що законодавець має на меті змусити депутатів Верховної Ради України проголосувати за подання ВРЮ про звільнення судді, бо передбачає, що при недостатній кількості голосів депутатів так само проводитиметься повторне голосування. Відповідно до статті 83 Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: - істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову; - невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; - порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу); - систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; - розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; - неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, відображення в ній завідомо неправдивих відомостей. Очевидно, що однією із цілей Закону є збільшення контролю над суддями. Законом спрощено порядок надання згоди на затримання чи арешт судді, обраного безстроково. Відповідне питання вноситься на засідання Верховної Ради України позачергово без голосування та розглядається без висновків комітетів на її найближчому пленарному засіданні. Водночас, кримінальну справу щодо судді може порушити тільки Генеральний Прокурор. Пункт 2 статті 47 Закону передбачає, що суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його проваджені, крім випадків, установлених законом. Доцільно було би такі випадки (як от дисциплінарне провадження щодо судді) прямо передбачити в цьому положенні. А так – будь-яким законом у майбутньому може | |
| Просмотров: 475 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |