| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Основні групи методів науково-педагогічних досліджень
| [ Скачать с сервера (1.21 Mb) ] | 08.01.2013, 21:47 |
| Наукові дослідження в педагогічній науці поділяються за двома напрямами: • фундаментальні дослідження (покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, науково обґрунтувати їх); • прикладні дослідження (охоплюють безпосередньо пов'язані з практикою питання). В Україні фундаментальні теоретичні педагогічні дослідження здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, а також Інститут інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України тощо. Головні критерії ефективності науково-педагогічного дослідження це: • отримання нового наукового результату; • збагачення теоретичних знань, покликаних сприяти удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку; • ефективне та якісне вирішення конкретних навчально-виховних завдань. Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам, як суспільна актуальність, наукова новизна, теоретична і практична значущість, наукова об'єктивність і достовірність, доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності, з'ясування міри, меж і умов ефективного використання отриманих результатів. У процесі педагогічного дослідження, яке має на меті отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження. Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання. Методи педагогічного дослідження класифікуються на: • емпіричні методи; • теоретичні методи; • математичні і статистичні методи (Див. схему Основних груп методів науково-педагогічних досліджень у додатку 1) Емпіричні методи дослідження Емпіричні методи зорієнтовані на пізнання безпосередньої дійсності, зовнішніх зв'язків і відношень. До них належать педагогічне спостереження, бесіда, анкетування. Метод педагогічного спостереження. Суть його полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження може бути прямим і опосередкованим, відкритим і закритим, а також реалізуватися як самоспостереження. Слід зауважити, що спостереження має бути систематичним і його результати мають постійно фіксуватися. Метод бесіди. Цей метод забезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для результативності бесіди дослідник повинен створити сприятливу атмосферу для відкритого спілкування та мати уміння та навички тактичного спілкування. Одним з різновидів методу бесіди є інтерв`ю – бесіда за заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб, відповіді яких є матеріалами для наукових узагальнень. Результати інтерв`ю залежать від продуманості запитань. Метод анкетування. Використання цього методу сприяє підвищенню об`єктивності інформації про педагогічні факти, явища, процеси, оскільки передбачає отримання інформації від великої кількості людей. Анкети можуть бути: • відкритими (передбачають довільні відповіді на питання); • закритими (до запитань пропонують варіанти готових відповідей на вибір опитуваного); • напіввідкритими (крім вибраної відповіді, можна висловити власну думку); • полярними (потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» тощо). Метод педагогічного експерименту. Сутність цього методу полягає в ініціюванні дослідником процесів і явищ за конкретних умов. У сфері педагогічних досліджень це забезпечує найдостовірніші результати. Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічно експерименту: констатуючий — вивчення наявних педагогічних явищ; перевірювальний, уточнювальний — перевірка гіпотези, створеної у процесі усвідомлення проблеми; творчий, перетворюючий, формуючий — конструювання нових педагогічних явищ. Педагогічний експеримент дає змогу штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців, повторювати педагогічні явища в приблизно однакових умовах, поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю. Цей метод є комплексним, оскільки передбачає поєднання спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій тощо. Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Використовуючи цей метод, вивчають особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, виготовлені в навчальних майстернях предмети характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь і навичок. Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу сформувати уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і за окремими її напрямами. Метод рейтингу. Він передбачає оцінювання окремих сторін діяльності досвідченими суддями (експертами), яким повинні бути властиві компетентність — знання сутності проблеми; креативність — здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму — наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об'єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність. Метод узагальнення незалежних характеристик. Особливістю цього методу є узагальнення, порівняння, осмислення отриманих за допомогою інших методів відомостей про учнів (наприклад, учневі пропонують охарактеризувати себе, поділитися своїми планами на майбутнє тощо і на підставі цих характеристик робляться певні висновки про дану особу). Метод психолого-педагогічного тестування. Передбачає він використання спеціально розроблених завдань і проблемних ситуацій з метою випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість. Тестові завдання можуть бути подані у формі спеціальних карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв'язання тестів. Метод соціометрії. Використовують його з метою вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та Ін.). На кожне запитання він має дати три або більше «вибори». Аналіз їх дає змогу з'ясувати місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних угруповань, їх лідерів. На основі отриманих даних моделюють внутріколективні стосунки, наприклад рівень згуртованості колективу, способи його впливу на учня та ін. Оскільки метод соціометрії не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину, його необхідно поєднувати з іншими методами. | |
| Просмотров: 2167 | Загрузок: 121 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |