| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Пізнання і доказування
| [ Скачать с сервера (81.5 Kb) ] | 06.11.2012, 12:07 |
| Вступ Відповідно до норм конституції, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів і актів національного законодавства будь яка особі стосовно якої ведеться слідство має право на кваліфіковану юридичну допомогу – право на адвоката який би представляв інтереси даної особи у суді та під час слідства. На виконання цих норм кримінально-процесуальним кодексом України встановлено право особи мати захисника, а також право на безоплатну правову допомогу якщо особа не може дозволити собі послуги адвоката. Новий КПК встановлює, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Як суб’єкт процесуальної діяльності адвокат здійснює захист підсудного або підозрюваного під час досудового слідства, а також у суді, представляє його інтереси і здійснює усі необхідні дії, що дозволені законом, для захисту прав свого клієнта та доказування його невинності. Для цього адвокат наділений рядом процесуальних повноважень, що передбачені кримінально-процесуальним кодексом. Здійснюючи свою діяльність з захисту підозрюваної або звинуваченої у злочині особи захисник (адвокат), відповідно до норм КПК може шукати докази, витребувати їх через суд і використовувати їх для захисту свого клієнта. Отже адвокат здійснюючи пошук доказів виступає суб’єктом пізнання, а пред’являючи їх у суді і доказуючи невинність свого клієнт – суб’єктом доказування. 1. Пізнання і доказування Пізнання Пізнання? — сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Суб'єкт пізнання - це людина, яка володіє свідомістю, здатна споглядати і перетворювати світ. Об'єкт пізнання - це частина світу, що стала предметом споглядання і перетворення людиною. Предметом пізнання можуть бути події матеріального світу і свідомості, ситуації, тіла і процеси. Співвідношення споглядання і перетворення визначається можливостями людини і властивостями об'єкта пізнання. Безпосередній зв'язок пізнання з практикою визначає донаукове так зване стихійно-емпіричне, буденне пізнання, що виникає разом з формуванням людського суспільства і реалізується людьми в процесі всіх видів їх життєдіяльності. Якщо ж не ставиться будь-яка пізнавальна мета, що стосувалась б практики, то таке пізнання є стихійним і разом з тим емпіричним, бо не йде далі окремих тверджень про різні властивості та окремі стосунки предметів повсякденного досвіду. Донаукове стихійно-емпіричне пізнання є й формою практики, бо безпосередньо вплетене в практичну діяльність. Наукове пізнання — це процес отримання об'єктивного, дійсного знання, спрямованого на віддзеркалення закономірностей дійсності. Наукове пізнання має трояке завдання і пов'язано з описом, поясненням і прогнозом процесів і явищ дійсності. Знання виникає тоді, коли предметом пізнання стає пізнання, або, що є тим самим, досвід людського пізнання. Якщо досвід пізнання не виступає частиною досвіду того, хто пізнає, то він (досвід) уявляється у вигляді матеріальних предметів, засобів пізнання, мовних, письмових або предметних утілень знання. У будь-якому випадку, досвід пізнання попередників і сучасників, тобто чужий досвід пізнання, даний тому, хто пізнає, тільки матеріальними знаками пізнання. Тоді ж пізнання у вигляді образів свідомості існує у голові суб'єкта пізнання. Пізнання неможливе без суб'єкта пізнання, без його свідомості. Доказування Доказування – це регламентована законом діяльність, спрямована на формування, перевірку й оцінку доказів та їхніх процесуальних джерел, обґрунтування висновків з метою встановлення об'єктивної істини і прийняття на цій основі законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Основним способом пізнання фактичних обставин справи, що підтверджують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою судових доказів, тобто судове доказування. З практичного погляду пізнання являє собою взаємодію суб'єкта і об'єкта пізнання. Саме в процесі цієї взаємодії і розкривається активний характер пізнавальної діяльності та істинна роль практики в пізнанні. А однією з особливостей пізнання у сфері судочинства є те, що його суб'єктами можуть бути лише особи, визначені законом. Проте називають цих осіб ”учасниками судочинства”, ”учасниками процесу”, ”суб'єктами процесуальної діяльності” тощо, та й зміст цих понять розуміють по-різному. Доказування як процес отримання доказів і їх використання з метою відтворення реальної картини події, що досліджується, є єдиним засобом досягнення цілей судочинства, захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тому питання доказування і доказів, на думку більшості дослідників, були і залишаються серцевиною кримінального процесу. | |
| Просмотров: 692 | Загрузок: 128 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |