| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
ПОНЯТТЯ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
| [ Скачать с сервера (66.5 Kb) ] | 07.01.2013, 01:31 |
| Розвиток психіатрії останнім часом пов'язаний зі зростанням ряду біологічних наук - анатомії, фізіології центральної нервової системи, патологічної анатомії, фізіології, біохімії та ін. Важливий етап в еволюції психіатричних знань відноситься до середини XIX століття, коли було встановлено, що психічні хвороби - це хвороби головного мозку. Надалі положення про те, що душевні розлади обумовлені захворюванням центральної нервової системи дещо видозмінилися, оскільки було встановлено важливе значення для психіки загального стану організму. До психічних хвороб в широкому розумінні, крім психозів, відносяться і більш легкі розлади психіки, що не супроводжуються вираженим порушенням відображення реального світу і істотною зміною поведінки. Вони включають неврози, психопатії, розумовий недорозвинення і не досягають ступеня психозу психічні порушення різного генезу. Психіатрія підрозділяється на загальну психіатрію (загальну психопатологію), що досліджує основні, властиві багатьом психічним хворобам закономірності прояву і розвитку патології психічної діяльності, загальні питання етіології та патогенезу, природу психопатологічних процесів, їх причини, принципи класифікації, проблеми відновлення, методи дослідження, і приватну психіатрію , що досліджує відповідні питання при окремих психічних захворюваннях. Упроцесі розвитку психіатрії виділилися і склалися окремі її галузі: дитяча психіатрія, геріатрична психіатрія (психіатрія пізнього віку), біологічна психіатрія, соціальна психіатрія, військова та судова психіатрія, а також психофармакологія. Психічне захворювання - результат складних і різноманітних порушень діяльності різних систем організму людини, з переважним ураженням головного мозку, основними ознаками якого є розлади психічних функцій, що супроводжуються порушенням критики та соціальної адаптації. Етіологія більшості психічних хвороб залишається значною мірою невідомою. Неясно співвідношення в походженні більшості психічних хвороб спадковості, внутрішньо обумовлених особливостей організму та шкідливостей навколишнього середовища, інакше кажучи, ендогенних і екзогенних факторів. Патогенез психозів також досліджено лише в загальному вигляді. Вивчено основні закономірності грубої органічної патології головного мозку, вплив інфекцій та інтоксикацій, вплив психогенних факторів. Накопичено істотні дані про роль спадковості і конституції у виникненні психічних захворювань. Якої-небудь однієї причини, що викликала психічні хвороби, немає і не може існувати. Вони бувають уродженими й набутими, отриманими в результаті травматичних ушкоджень головного мозку або внаслідок перенесених інфекцій, виявляються в самому ранньому чи в похилому віці. Одні з причин вже з'ясовані наукою, інші поки що точно не відомі. Розглянемо основні з них. - Внутрішньоутробні травми, інфекційні та інші хвороби матері під час вагітності, і як наслідок, - "каліцтва" новонародженого. У результаті нервова система й у першу чергуголовний мозок формуються неправильно. У деяких дітей відбувається відставання в розвитку, а іноді й непропорційне зростання мозку. - Спадкові фактори, зумовлені неправильним розбіжністю хромосом. Зокрема, нерасхожденіе 21-ї хромосоми викликає хворобу Дауна. Сучасна генетика вважає, щоінформація, яка визначає будову організму, укладена в хромосомах - утвореннях, що є в кожній живій клітині. У клітинах організму у людини 23 пари хромосом. Аномалії в системі 21-ї пари і є причиною хвороби Дауна. Проте, в переважній більшості випадків мова йде про спадкову схильність до психічних захворювань. - Поразка головного мозку внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми, порушення мозкового кровообігу, прогресуючого склерозу судин мозку та інших хворобах. Перенесені в будь-якому віці контузії, поранення, забиті місця, струси мозку можуть призвести до психічних порушень. Вони виявляються або відразу ж, безпосередньо після травми (психомоторне збудження, втрата пам'яті та ін), або через якийсь час (у вигляді різних відхилень, в тому числі і судорожних припадків). - Інфекційні захворювання - висипний і черевний тиф, скарлатина, дифтерія, кір, грип і, особливо, енцефаліт і менінгіти, сифіліс, які вражають у першу чергу головний мозок і його оболонки. Дія токсичних, отруйних речовин. Це перш за все алкоголь та інші наркотики, зловживання якими може призвести до виникнення психічних розладів. Останні можуть виникати при отруєнні промисловими отрутами (тераетілсвінец), при неправильному вживанні лікарських препаратів (великі дози акрихіну і т. д.). - Соціальні потрясіння і психотравмуючі переживання. Психічна травматизація може бути гострою, частіше пов'язаної з безпосередньою загрозою життю та здоров'ю хворого чи його близьких, а також хронічної, що стосується найбільш значущих і важких для даної особистості сторін (честь, гідність, соціальний престиж і т. д.). Цим так званим реактивним психозів властива чітка причинна залежність, "звучання" хвилюючої теми у всіх переживаннях хворого і відносна короткочасність. Численні дослідження показали, що на психічний стан людини впливають також тип особистості, індивідуальні риси характеру, рівень інтелекту, професія, зовнішнє середовище, стан здоров'я і навіть ритмічність природних функцій. У більшості випадків у психіатрії прийнято поділ захворювань на "ендогенні", тобто виникли, виходячи з внутрішніх причин (шизофренія, маніакально-депресивний психоз), і "екзогенні", спровоковані впливом навколишнього середовища. Причини останніх виглядають більш очевидними. Патогенез більшості психічних хвороб може бути представлений тільки на рівні гіпотез. Поняття про симптоми і синдроми психічних захворювань Як зазначалося раніше, психіатрія поділяється на два основні розділи - загальну психопатологію і приватну психіатрію. Приватна психіатрія вивчає окремі психічні захворювання, їх клінічні прояви, причини, механізми розвитку, діагностику та лікування. Загальна психопатологія - це розділ психіатрії, мета якого - вивчення загальних закономірностей і природи психічних розладів. Загальна психопатологія вивчає окремі симптоми і симптомокомплекси, або синдроми, які можуть спостерігатися при різних психічних захворюваннях. Дослідження психічного стану, тобто оцінка психопатологічної картини, являє собою складний процес - від оцінки явних ознак до пізнання сутності розладу, який не може бути сприйнято безпосередньо, а визначається в результаті спостереження і узагальнення ознак і побудови на цій основі логічного висновку. Виділення окремого ознаки - симптому - є також багатоступінчастим процесом, в якому істотне місце займає об'єднання його з іншими близькими за своєю внутрішньою структурою ознаками. У зв'язку з цим необхідно розглянути співвідношення понять "симптом" і "синдром". Основна одиниця загальної психопатології - синдром - закономірне поєднання окремих симптомів, що представляє собою своєрідну інтеграцію передував перебігу захворювання і містить ознаки, що дозволяють судити про подальшу динаміку стану та захворюванні в цілому. Окремий симптом не може, незважаючи на свою значимість, вважатися психопатологічної одиницею, так як він набуває значення тільки в сукупності та взаємозв'язку з іншими симптомами - в симптомокомплекс, або у синдромі. Симптоми захворювання - це окремі ознаки хвороби (температура, біль, нудота, блювота). При різних захворюваннях зустрічаються одні і ті ж симптоми, які, поєднуючись, утворюють однорідні групи - симптомокомплекс, або синдроми. Сукупність симптомів і синдромів, які спостерігаються в динаміці, складаються у клінічну картину захворювання, яка, з урахуванням етіології (причин), течії, результату і патологічної анатомії утворює окремі, так звані нозологічні одиниці хвороб. Порушення психіки хворої людини можуть зачіпати процеси сприйняття, мислення, волі, пам'яті, свідомості, потягів, емоцій. Ці порушення зустрічаються у хворих у різних поєднаннях і тільки комплексно. | |
| Просмотров: 2473 | Загрузок: 132 | Рейтинг: 5.0/2 | |
| Всего комментариев: 0 | |