| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Причини організованої злочинності. Її зв'язок з тіньовою економікою
| [ Скачать с сервера (111.5 Kb) ] | 19.01.2013, 21:36 |
| Вступ Організована злочинність не вписується в рамки групової і реци-дивної злочинності, що відомі вітчизняному кримінальному законо-давству. За своєю суттю - це таке вкрай негативне самостійне явище, як злиття різних видів злочинів у єдину діяльність. Окремі суспільно небезпечні діяння при цьому - лише певні операції більш складної злочинної діяльності. Тут мова йде про систему багаторівневих, стій¬ких злочинних зв'язків, які призводять до концентрації суспільно не¬безпечних діянь. Стрижень організованої злочинності становить корисна мотивація поведінки окремих осіб і соціальних груп. Скнарість, жадібність, жага збагачення, порушення загальновизнаних принципів розподілу націо-нального доходу штовхає їх на пошук різних неправомірних засобів для задоволення своїх підвищених зазіхань, на оволодіння непомірни¬ми багатствами. Мета організованої злочинності полягає в отриманні за будь-яку ціну постійної значної наживи. В даний час становище в Україні характеризується незацікавленістю деяких урядо¬вих чиновників в збереженні матеріальних цінностей, безгосподарністю, нездатністю окремих державних структур задовольнити потреби населення країни. Ця ситуація об’єктивно зумовила динамічний ріст масштабів тіньової економіки (показниками якої є збільшення розкрадань в особливо великих розмірах, хабарництво, незаконна приватна підприємницька діяльність і т. п.), що стимулює розвиток організованої злочинності і корупції в Україні.[7] Органiзована злочиннiсть та корупцiя є одними з основних чинникiв, що реально загрожують нацiональнiй безпецi та конституцiйному ладу України. Вони здiйснюють суттєвий негативний вплив на рiзнi сторони суспiльного життя: соцiальну i правову сфери, економiку, полiтику, мiжнароднi вiдносини. Незважаючи на вжитi останнiми роками органiзацiйно-правовi заходи щодо протидiї органiзованiй злочинностi та корупцiї, досягти помiтних зрушень у цiй сферi не вдалося. Виявлення та усунення детермінант організованої злочинності є необхідною умовою існування нашої держави, оскільки існування в його середині організованих і згуртованих кримінальних об’єднань створює загрозу для існування самої держави. Слід зазначити, що окремим питанням, що відносяться до проблеми характеристиці причин та умов організованої злочинності вже приділялася увага в працях Голіни В. В., Даньшина І. М., Джужи О. М., Ємельянова В. П., Корнієнко М. В., Мельника М. І., Навроцького В. О., Тихого В. П., Чорного Р. Л. та інших. Однак, необхідно зазначити, що окремих досліджень, присвячених дослідженню детермінант організованої злочинності на території Автономної республіки Крим не проводилося. Тому проблема детермінації організованої злочинності є актуальною задачею юридичної науки, а її вирішення є метою даної статті. Вирішуючи проблеми детермінації злочинності, кримінологія користується певними філософськими положеннями, а саме: 1) категорія причинності полягає в тому, що всі реальні явища і процеси виникають і розвиваються закономірно внаслідок існування певних причин; 2) соціальний детермінізм, сутність якого полягає у визнанні закономірного характеру суспільного розвитку; 3) внутрішня протилежність, ґрунтується на вченні про діалектичну суперечність, яке передбачає роздвоєння єдиного на взаємовиключні протилежності та взаємовідносини поміж ними; 4) системний підхід (метод) являє собою методологію спеціального наукового пізнання, яке базується на дослідженні об’єктів і явищ як систем.[7] Історія становлення організованої злочинності Злочинність існує в історії людства з незапам’ятних часів. Прийнято вважати, що організована злочинність як суспільне явище, а також її визначння як терміну виникло приблизно в 1920-хх роках. Однак з цим варто не погодитись. Досить згадати міжнародну работоргівлю, яка існувала з часів античності аж до XIX ст. (Стародавня Греція, Стародавній Рим, Візантія, Османська імперія і т.д.), торгівлю наркотиками на державному рівні (опіумні війни в Китаї), торгівлю зброєю (існують згадки з часів Стародавньої Греції і Стародавнього Риму), тощо. На території України організована злочинність виникає коли масова експропріація землі в селян і, отже, швидка націоналізація створили умови для первинного капіталістичного накопичення. Це остання третина XV — перші десятиріччя XVI ст. До цього ж часу відносяться і перші свідоцтва про існування злодійських організацій на території Російської імперії. Наступним поштовхом до утвердження організованої злочинності, було утворення злочинних організацій у XIX ст. на території Одеси. Це булі згуртовані, монолітні, маючі силу протиставити себе громадському порядку і закону організації. Їх традиції, звичаї, „закони” зміцнилися в свідомості цілих поколінь правопорушників.[8] В передреволюційний період (1917 р.) в умовах економічної і політичної кризи в країні виникла торговельно-фінансово-промислово-чиновницька організована злочинність. Одержуючи надприбуток на військових поставках і на спекуляції навкруги карткової системи, організована злочинність швидко дестабілізувала країну. Революція 1917 року і наступні події корінним чином змінили ситуацію в злочинному світі Росії. В перші післяреволюційні роки багато професійних злочинців було випущено на свободу, ряд з них навіть прийшов на службу до органів ЧК і міліції. Тим самим були порушені вікові злодійські закони. Одночасно в організовані банди об’єднувалися колишні співробітники жандармерії, офіцери розгромленої білої армії. До кінця 20-х років спостерігалася певна криза в розподілі сфер впливу в злочинному світі. Постійні конфлікти між різними угрупуваннями диктували необхідність вдосконалення злодійських „законів”. В результаті на базі традицій і звичаїв минулого виник єдиний злодійський „закон”, по якому найбільш авторитетних злочинців стали іменувати „злодіями в законі”. З середини 20-х років виправні установи стали в основному заповнюватися не карними злочинцями, а репресованими жертвами тоталітарного терору. Адміністрацією таборів заохочувалися знущання „блатних” по відношенню до „політичних”, велику частину з яких складали звичайні робочі і селяни. Така співпраця з адміністрацією розшарувала касту „злодіїв в законі”. Подальший розвиток організованої злочинності зумовив загальний соціально – економічний розвиток СРСР. Організована злочинність в сучасній Україні виникає в період корінних змін соціально-економічних відносин, так званих „шокових реформ” чи „перестройки”. Звідси беруть свої початки такі явища, як корупція, „тіньова економіка”, масове казнокрадство. Подальший розвиток подій вже в Україні також створив сприятливий грунт для розростання організованої злочинності. В результаті процес зміни форм власності 90-х років проходив, як правило, в нецивілізованих формах, часто приймав кримінальний характер. Злочинні групи, діючі на міжнародній арені, спеціалізуються на розкраданні і контрабанді валютних цінностей і антикваріату, нелегальному вивозі сировинних ресурсів, збройовому бізнесі, крадіжках автотранспорту, радіоактивних матеріалів, проституції, рекеті. Вивчення кримінальних справ і матеріалів оперативно-розшукової діяльності дозволяє зробити висновок про те, що в умовному єдиному організовано-кримінальному просторі, як правило, діє п’ять видів учасників злочинних формувань: 1) „псевдопідприємці”, які з’явилися в 1988 року з моменту ухвалення Закону СРСР „О кооперации”. Спеціалізуються на фінансових аферах (отримання незаконних кредитів і їхнє привласнення шляхом псевдобанкрутства, підкупу співробітників банківської системи, трансфертні операції по конвертації рубля, використовування фальшивих авізо і інших банківських документів), „перекачуванню” державних засобів на рахунку комерційних структур з подальшим їхнім привласненням, незаконної приватизації державного і суспільного майна з подальшою спекуляцією нерухомістю, перепродаж стратегічної сировини, отриманої за ліцензіями і квотами від корумпованих урядовців; 2) „гангстери”; основна спрямованість — рекет (кваліфіковане здирство) і зв’язані з ним бандитизм, розбої, грабежі, крадіжки. Крім того, „гангстери” контролюють традиційні „класичні” сфери протиправної діяльності: наркобізнес, гральний бізнес, проституцію; 3) „розкрадачі” („держзлодії”) — організовані групи злочинців, що сформувалися ще в „застійний” період, особливе у сфері держторгівлі, а в роки реформ зосередили свою протиправну діяльність в сферах приватизації держмайна, продажі сировини, кольорових і рідкоземельних металів, ліси, „перекачування” засобів рублів і валютних на рахунку комерційних структур. Зважаючи на ці протиправні дії і володіння значним злочинне здобутим капіталом також стали об’єктом силового тиску „гангстерів”; 4) „корупціонери” — групи держурядовців в органах влади, управління, зрадники в правоохоронних органах, які в результаті підкупу надають незаконні пільги, беруть участь з ними в розподілі надприбутків, забезпечують їхнє „прикриття” у разі загрози настання кримінального переслідування; 5) „координатори” — еліта злочинного світу, як правило, „злодії в законі” або „авторитети”, що забезпечують „стабільність” системи організованої злочинності шляхом взаємодії з кожним з названих вище елементів.[10] | |
| Просмотров: 1233 | Загрузок: 123 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |