Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Четверг, 05.08.2021


Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты

Режим консульства у Франції
[ Скачать с сервера (98.0 Kb) ] 08.02.2018, 13:43
План.

Вступ. ………………………………………………………………………. 3
Розділ І. Диктатура Наполеона як задоволення потреб
французької буржуазії. ……………………………………………… 6
Розділ ІІ. Соціально-економічна і адміністративна
політика консульського режиму. ………………………… …….. 11
Розділ ІІІ. Продовження експансіоністської зовнішньої
політики під час консульства………………………………..… 14
Заключення. …………………………………………………………… 19
Список використаної літератури. ……………………………………… 20

Вступ.
Тема виникнення в кінці 18 – поч. 19 ст. Режиму консульства або іншими словами авторитарного наполеонівського правління в силу обставин особливо актуальна. Насамперед всього не викликає сумніву те, що Франція її соціальні, політичні інститути беруть свій початок з Великої французької революції і епохи Наполеона І. Саме тоді були закладені основи сучасної буржуазної країни.
З другої сторони існування режимів консульств у Франції початку 19 ст. Має свої паралельні в історії других країн особливо, тих. Де проходили події подібні Французькій буржуазній революції.
В історичній науці є також традиція розглядати наполеонівського режиму в якості попередніх сучасних тоталітарних режимів. Слід замітити, що в історичній літературі період консульства не відокремлюється від правління Наполеона І, взагалі період консульства поєднується разом з періодом імперії у Франції. Консульство було лише початковим етапом існування наполеонівського режиму. Тому, що складність роботи полягає в тому, щоб виділити цей час в окремий історичний період.
Характеризуючи літературу та джерела використовувані для написання курсової роботи, передусім слід зупинитися на роботі, передусім слід зупинитися на роботі Д.М. Тугана – Барановського “У истоков бонапартизма”.
В ній зроблені скрупульозний аналіз тих сил французького суспільства, які бажали приходу і привели до влади диктатуру Наполеона, проаналізована соціальна база бонапартистського режиму. Дальше використані загальні праці, які стосуються теми консульства у Франції, а саме біографії Наполеона І істориків Е.В. Торм, А. З. Мангфред, роботу Жермен і клода Вінарів, роботу А.З.Рогинського.
В роботі Е.В. Торн події, що відносяться до періоду консульства описуються в руслі розповіді про діяльність Наполеона і разом з тим долаючи так би мовити психологічний аналіз епохи в якій жила людина.
Монографія А.З. Манфреда, що ставить перед собою ту ж саму ціль – викласти в біографію Наполеона Бонапарта. Зовсім неповторною є праця Торм Е.В. В праці Манфреда А.З. епоха Наполеона сприймається більш спокійно і стримано, дається більш детальний виклад окремих фактів внутрішнього життя Франції.
Книга французьких істориків Шемени і Клода Вікарів – це по-суті короткий опис історії Франції від Хст. до середини ХІХ ст. ціль якого показати процес формування і створення французької науки.
В роботі Рогінської А.Е., яка являється книгою, посвяченою всьому періоду Нової історії Франції (1640-1870 рр) не так вже й багато місця приділяється саме періоду Консульства Франції. Та і сам цей період подається разом з періодом імперії, але в главі посвяченій відрізку часу, що нас цікавить, досить детально охарактеризувало життя французької держави і основні події часу.
Для характеристики настрою французьких класів в епоху консульства використаний 3-й том збірки творів Е.В. Торм і статті Туган-Барановського.
В статтях Е.В. Торн мова йде про зацікавлення режиму консульства в розвитку французької промисловості і про відновлення великої буржуазії в роки Директорії до правління Наполеона. В статті Туган – Барановського охарактеризований стан великої французької буржуазії в роки Директорії її плани і стеління, які в кінцевому результаті привели до виникнення диктатури Наполеона. При аналізі внутрішньої політики Консульства використана книга Д.М. Туган – Барановського “Наполеон і республіканці”, стаття Єгорова А.А. “Міністр Наполеонівської поліції Фуше”. У вказаній статті велику увагу приділено діяльності Фуше, який у 1799 по 1802 рр займав посаду міністра поліції і був одним з головних підручних Наполеона І.
Стаття Манфреда А.З. дає можливість охарактеризувати зовнішню політику Консульства.
Мета даної роботи: вияснити витоки бонапартизму в зв‘язку з цією конкретною ситуацією в якій знаходилася Франція після закінчення революції і розкрити специфічні риси його початкового етапу, які виступили в образі консульського правління. Слідуюче завдання роботи – аналіз зовнішнього і внутрішнього політичних міроприємств наполеонівського режиму в 1799-1804 рр тобто в роки консульства.

Розділ І. Диктатура Наполеона як задоволення
потреб французької буржуазії.

Початковий період правління у Франції Наполеона І тривав з кінця 1799 по 1804 р. Тобто з моменту перевороту 18 брюмера до проголошення Наполеона Бонапарта імператором. Які ж були предпосилки встановлення в Франції кін. 18 – поч.. 19 ст. Диктаторського режиму Бонапарта? Революція 1789-1794рр повністю покінчена з монархічним устроєм, залишила всі феодальні пережитки і привілеї. Селянство було звільнено від феодальних повинностей. Король Людові XVI був страчений, а у Франції проголошена республіка. До моменту перевороту 9 термідора, який підвів риску під самим бурхливим періодом французької революції, французьке суспільство було зовсім іншим.
Майже зникло з політичної арени дворянство і духовенство. Місця колишніх привілейованих станів зайняли так звані нувориши (нові багачі), що мали тепер не тільки багатство, а й політичну владу. “Именно в этих салонах выковался главный курс социально-политического развития буржуазной Франции”.
В роки тендоріовського конвенту Директорії, буржуазія вперше відчула себе біля влади. Крім того вона зросла.
До великих буржуа приєдналися різного роду дільці і фінансисти, які наживалися на воєнних поставка і махінаціях.
Наприклад із 44 регентів і цензорів “Банку де транс” тільки 7 до революції мали велике багатство і тільки 4 із них мали дворянські титули.
В ці роки в Франції було видно розквіт підприємницької і торгівельної діяльності частково ініціативи буржуазних елементів. Підприємці і різні дільці також співпрацювали з Директорією.
Але режим Директорії не дивлячись на його відверто буржуазний характер далеко не зовсім задовольняв велику буржуазію.
Згідно конституції ІІІ року (1795), яка була дуже консервативною, зберігається в недоторканості буржуазні вільноти: вибрані органи – Рада 500 і старійшин. При хвилюваннях всередині країни в радах брали верх то якобінці, то роялісти і зовсім ліві елементи.
Особливо великий страх викликали у буржуазії можливість правління роберп‘єрівського комітету суспільного спасіння в дусі 1793.але на це у неї були свої основи. По-перше, при якобінцях лише великі власники піддалися репресіям, по-друге, літом 1799 р. Рада 500 прийняла акти про примусові займи на 100 млн. франків і закон про заложників, які зачіпали інтереси великої буржуазії.
Не здатність Директорії задовільнити основні вимоги буржуазії і підштовхнуло цей клас французького суспільства до антидемократичних настроїв. Буржуа говорили яке дипломатичні до форми правління, що йому покровительствує, якщо вона приносить йому розумну і виправдану свободу, дозволяє спокійно насолоджуватися тим, що він має. Шампал‘ї навіть показував перевагу монархічного правління: “Нам потрібен король, який був би королем. Тому що у мене є місце. Значить, щоб завершити революцію нам потрібен король, щоб відрізати свої права від наших”.
Не були проти ревізії демократичних завоювань революції і керівні діячі Директорії – Баррас, Спеліес, Роже – Дюко, які покровительствували банкірам-дільцям. Саме серед них і виникає змова, метою якої було встановлення диктатури у Франції. В заговорницьку групу входили одні із директорів Спейєса, міністр поліції Фуше і міністр закордонних справ Толейран. Їх вибір зупинився на генералі Бонапарті. В своєму бажанні встановлювати одноособову владу перевершив їхні надії. 9 і 10 грудня 1799р. (18-19 брюмера 8 року) в Франції винник військовий переворот, яким керував генерал Бонапарт. Поводом перевороту була проголошена анархічна змова. Рада 500 і Директорія були розпущені. Замість них виникла Виконавча консультативна комісія в яку ввійшли Бонапарт і колишні директора Сайєс і Роже-Дюке. Консули були наділені повнотою влади для зміцнення конституції .
Першим кроком нової влади була відміна законів про примусові займи і заложників. Через 2 неділі після перевороту у консула Бонапарта відбулася рада великих банкірів і комерсантів Франції – Жерлино, Довіль‘є, Пер‘є, обот‘є, на якому вони вирішили передати новому уряду позику на 12 млн. франків, що говорить про прихильність до Бонапарта великої буржуазії. До 18 брюмера в державній казні Франції залишалося всього 167тис. франків.
Швидко було юридичне оформлення диктаторського режиму. 22 фрімера VІІІ року (13.07.1799) була оголошена нова конституція яка була набагато діловитіша і коротша попередній . В цій конституції зовсім не було згадано про права людини. Вступна формула до І статті говорила “Франція – республіка – єдина і неподільна”. Наполеон назначав І-м консулом республіки на 10-річний термін, два інших консула на 6р. .
Однак фактично з опублікуванням конституції 8 року Наполеон зосереджував всю повноту влади у своїх руках. Новий державний устрій Франції більше нагадував самодержавний режим ніж республіканський.
Наполеон призначив сенат із 80 чоловік, який був підвладний лише йому одному. Сенет, тобто люди відібрані першим консулом на особистий погляд, назначали членів законодавчої влади, трибунному законодавчому корпусу. Також була створена Державна Рада цілком призначена представником першого консула .
В 1802 році Державна Рада провела всенародний плебісцит про встановлення по життєвого консульства. Плебісцит дав 3000 569 голосів “за” і 8374 – “проти”. 16 термідора (4.08.1800) посада першого консула була перетворена на по життєву з наданням права призначати йому свого приємника .
По органічному селатус – консульстві 18.05.1804р. І консул був проголошений спадковим імператором Франції. Консульство переросло в імперію.
Таким чином режим консульства у Франції означав повний перехід правління в монархічну централізовану диктатуру однієї людини. Крім буржуазії уряд Наполеона піп римувало селянство, а це велика кількість населення Франції. Тому говорити про вузьку класову базу суспільства не приходиться. Французька революція зробила французького селянина власником, міцно прив‘язала його до буржуазного устрою. Саме цим союзом між буржуазією і селянством і об‘ясняється сила наполеонівського режиму .
Буржуазія і селянство добросовісно передали владу диктатору, але не для усунення їх класових інтересів, а для їх стимулювання К. Маркс і Ф. Енгельс у “Святому сімействі” писали про це: Наполеон розумів усі істини сутності сучасної держави, він вже розумів, що ця держава має своєю безперешкодною розвитку буржуазного суспільства вільних рух особистих інтересів і т.д. він рішився признати цю основу, взяти її під свій захист . Результатом встановлення консульства стала активізація економічної активності. При Наполеоні зросла роль таможні, які він називав “огорожею і підтримкою емоції” . Він сприяв створенню нових промислових підприємств, особисто відвідував деякі мануфактури. Уряд слідкував за зберіганням виробничих секретів. Організована Наполеоном Рада фабрик і мануфактур обговорювала основні принципи, на яких повинні були розвиватися французька промисловість і торгівля . В січні 1800р. Бонапарт одобрив створення групової частини банкірів “Банк де Франс” першопочатковий кредит, який склав 30 млн. франків. В якості акціонерів Бонапарт записав і своїх родичів. Банк почав грати ведучу роль в фінансовому і промисловому житті держави. Швидко розвивалася і торгівля. Так за період 1794-1800рр торговий оборот виріс майже на 50% (з 553 млн. франків до 821 млн.) .

Розділ ІІ. Соціально-економічна і адміністративна політика консульського режиму.

Внутрішня політика консульського режиму в Франції в 1799 – 1804 роках охарактеризована необхідністю закріплення буржуазною державою перед лицем загрози реставрації феодально-абсолютиського режиму з одного боку і загрози зі сторони ліворадикальних елементів з другої. Консультативно заклало в основу державного устрою принцип бюрократичного централізму , армія, церква, поліція, бюрократія стали головними ричагами диктатури Наполеона.
Наполеон ліквідував більшість демократичних відносин. Наполеонівський міністр поліції Фуше “організував такий шпіонаж і провокацію, яких історія не бачила до цих пір” . Неусипний поліцейський нагляд дозволяв в зародку задушити всякі рухи. В першу чергу розправа виникла над якобінцями. В грудні 1800р. поліції Фуше вдалося розкрити змову Азена, Шевальє, Шопеме, метою якої було вбивство Наполеона . 19 грудня 1800р. скориставшись замахом на життя Наполеона поліція арештувала групу якобінців 9 з яких було страчено, 20 заслані . Поліцейські агенти Фуше в 1800 р. громили таємні роялістські гуртки, такі як “Ангарський комітет”, “Швабське агенство” і др..
Щоб вибити грунт з-під ніг роялістської опозиції Наполеон наказав скласти списки тих емігрантів кому дозволено було вернутися у Францію. За межами Франції у той час знаходилося 145тис. емігрантів, більша части яких бідувала. Багато з них використало цей закон і повернулися у Францію . Після цих мір внутрішня обстановка у Франції дещо нормалізувалася . але з іншої сторони при консульстві було встановлено жорсткий контроль в ідеологічній сфері. Було закрито 60 газет із 73 існувавших, потім закрито ще 9, а 4 що залишилися знаходилися під жорстким контролем поліції .
15.07.1801 між Наполеоном і папою римським було підписано конкордат, зміст якого заключається в повному підкоренні церкви державі. Католична релігія оголошувалась релігією більшості французів .
Але найбільшим досягненням здійсненим в роки консульства було створення апарату централізованої центральної державної влади.
Наполеон відстоював поділ на департаменти, але ліквідувавши місцеві . замість виборних посад і зборів в кожному департаменті назначався перфект, який назначав муніципальні ради . Перфекти підкорялися міністру закордонних справ. Міністерство внутрішніх справ було створено в 1800р.
В березні 1800р. було створено міністерство юстиції. Суд присяжних був ліквідований . Ще в кінці 1799 року було створено міністерство поліції на чолі якого стояв Фуше.
Категория: Рефераты | Добавил: opteuropa | Теги: скачать реферат, КОНТРОЛЬНА, курсова, скачати доповідь, дипломн, магістерська, курсовая работа, лабораторна робота, курсач, доповідь з права.
Просмотров: 212 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно