| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Розвиток логіки на українських територіях ХІ – ХХ ст..
| [ Скачать с сервера (93.5 Kb) ] | 19.01.2013, 01:41 |
| Вступ Є підстави вважати, що деякі праці античних мислителів з логіки стали відомими в Київській Русі вже в XI ст. Писемні пам'ятки другої половини XV ст. свідчать про культурно-літера-турне пробудження в Україні. Саме в той час завдяки старанням київських книжників-вільнодумців з'являються переклади книг науково-енциклопедичного характеру. У XVI ст. Україна зазнала впливу Реформації. Зростала мережа протестантських навчальних закладів. Особливий вплив мала Раківська академія, де навчалося близько тисячі студентів, серед яких було чимало українців. Курс діалектики та риторики читали в братських школах на рубежі XVI—XVII ст., зокрема у львівській школі, організованій Львівським Успенським братством. Щоправда, в цей час спостерігалось негативне ставлення до «язьіческих любомудрцев» та їх творів, особливо філософських та логічних. Поширенню логічних знань сприяла діяльність вченого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври. У цей час спостерігався рух від патристики до схоластики і гуманістичних ідей. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. проблеми логіки вивчав П. Лодій, який опублікував результати своїх досліджень у працях «Логические наставлений» і «Теория общих правил». Значний внесок у розвиток логіки зробив О. Потебня. Розвиток логіки в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття заслуговує особливої уваги науковців, оскільки він співпадає з тим періодом в історії України, який може бути охарактеризований, з одного боку, як період розпаду традиційних ідей та форм суспільного життя, а з іншого боку, як період становлення нових орієнтирів у науці. У логіці цей період особливий тим, що на зміну традиційній логіці в Україні вже приходять ідеї математичної логіки, від логіки відокремлюється психологія, відбувається становлення індуктивної логіки тощо. В Україні історія логіки довгий час досліджувалась у лоні історії радянської логічної думки. Але логічні концепції переважної більшості українських учених залишаються недостатньо дослідженими. Існують окремі роботи вітчизняних учених, в яких розвиток логічної думки в Україні у ХІХ–ХХ столітті висвітлюється лише частково. Але немає ні окремих досліджень логічного надбання українських науковців, ні загальної історії логіки в Україні. Розділ І Зародження логіки в Київській Русі Є підстави вважати, що деякі праці античних мислителів з логіки стали відомими в Київській Русі вже в XI ст. Це насамперед логічні уявлення про поняття в платонівській філософії, про закони, форми мислення, силогізми Арістотеля. З другої половини ХV ст. з’являються переклади на староукраїнську мову логічних трактатів Арістотеля, Авіасафа, Аль-Газалі, М. Маймоніда, Й. Дамаскіна. Писемні пам'ятки другої половини XV ст. (серед яких були й книги науково-природничого змісту: трактати з метафізики та логіки, астрономічна та астрологічна література) свідчать про культурно-літературне пробудження в Україні. Саме в той час завдяки старанням київських книжників-вільнодумців з'являються переклади книг науково-енциклопедичного характеру під загальною назвою «Аристотелевы врата», або «Тайная тайных». Названа праця — книга енциклопедичного плану арабського походження, перекладена із староєврейської скороченої переробки. Вона написана у вигляді систематичного викладу практичних настанов, які нібито Арістотель рекомендував Александрові Македонському щодо поведінки в сім'ї і поза нею, особистої гігієни, в сфері державної політики, причому всі ці поради він обґрунтував цікавими науковими даними з медицини та астрології. Після хрестових походів через єврейську та латинську версію праця обійшла західноєвропейські та слов'янські країни. Український переклад було здійснено у Києві із староєврейської мови, і він знайшов значне поширення в Україні, Білорусі, Росії. В другій половині XV ст. ця праця ввійшла до рукописного збірника Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря під назвою "Книга зовомая "Приточник", скомпільована якимось Васком, писарем пана Миколая Радивиловича" (1483). Списки цього твору в XV ст. були у Холмі, Вільно, з України або Білорусі потрапили в Росію. Арістотелю твір, певна річ, не належить. Як установлено, "Арістотелеві врата" складаються з другої книги медичного трактату перського лікаря X ст. Аль-Разі "Наука про будову тіл та їх форму, а також про рідини, що в них переважають, та про інші дані, взяті з Фізіогноміки", частини трактату "Про отруту" Маймоніда (написаного арабською мовою в 1199 р. і перекладеного в XIII ст. латинською, а трохи пізніше староєврейською мовою), що став для єврейських лікарів XIV—XV ст. основним твором з цієї проблематики, повного перекладу праці Маймоніда "Про статеве життя" та інших його праць, у тому числі й "Правил санітарії". Як одна з перших наукових медичних праць, що почала розповсюджуватись в XV ст., "Арістотелеві врата" містять багато різноманітних даних з фізики, космології, відомостей про тварин, рослин, мінерали, а також з географії, математики, астрономії. Книга цікава й тим, що, прославляючи роль і значення розуму і науки, в ній чи не вперше в українській письменності наведено думки видатних арабських вчених і філософів Ібн-Сіни (Авіценни), Ібн-Рушда (Аверроенс), античних авторів — Арістотеля, Гіпократа, Галена та ін. Власне філософська проблематика в "Арістотелевих вратах" представлена рядом питань онтологічного та гносеологічного характеру, морально-етичними питаннями про добро і зло, слово і безмовність (мовчання), віри в чудеса і магію, про користь інтелектуальної діяльності. Більшість із цих питань, особливо онтологічних і гносеологічних, розглядаються з позицій арістотелізму або його інтерпретацій арабськими мислителями. Розуміння сутності світу пов'язується тут з визнанням того, що "єство завжди єсть одно". Досягається ця єдність не субстанцією, а акциденціями, тобто слідуючи духу Арістотеля, який в основу єдності світу ставив форму. Повністю і неоднозначно зберігається арістотелівське розуміння буття, вічності світу, руху, переходу від родового до індивідуального, який інтерпретується виходячи з періпатичного принципу індивідуальності. Співвідношення форми і матерії подано в "Арістотелевих вратах" в інтерпретації Аль-Фарабі і Ібн-Рушда. Етичні проблеми в "Арістотелевих вратах" спираються на визнання цінностей таких чеснот, як справедливість, простота, міра і поміркованість, засудження скупості, заздрості, зазіхання на чуже добро. У стосунках між людьми перевага надається розумові, а не силі. Проблема добра і зла тут пов'язується з діяльністю людини, де стверджується, що людина створена для добрих справ, проте чи чинить вона їх — залежить від неї самої. Так само і зло, яке йде не з небес, а твориться самою людиною. Як і добро, воно залежить від реальних обставин, стосунків між людьми. На відміну від поширеної в східнослов'янському світі візантійської концепції ісихастів, пристрасних представників філософії мовчання, "Арістотелеві врата" стають на захист слова, в них підкреслюється, що загроза премудрості йде від мовчання, яке стає перешкодою на шляху наукового пізнання. Захист слова тут пов'язується з мовою і мисленням, мовою і культурою. "Арістотелевим вратам" властиві культ розуму, вимоги процвітання мудрості. Мабуть, не випадковим тут є те, що одна з порад цареві прямо наголошує на необхідності матеріальної підтримки інтелектуальної діяльності. Також завилися переклади логічних трактатів арабського філософа XI — початку XII ст. Аль-Газалі (так звана «Логика Авиасафа»). Вона дійшла до нас в одному примірнику, датованому 1483р. Була перекладена в Києві в 1462 р. її часто називають "Київською логікою". Ця логічна праця є першою частиною "Логіки" з трактату арабського філософа кінця XI — початку XII ст. Аль-Газалі "Спростування філософів". Переклад здійснено досить скорочено не з арабської, а з староєврейської мови. Будучи містиком, Аль-Газалі обґрунтовував містицизм на певному скептицизмі щодо здібностей людського пізнання. Тому перекладачі взяли з трактату "Вступ до філософії", де викладено філософську термінологію, систему початків теоретико-пізнавальної логіки і метафізики. Саме в цьому відношенні праця Аль-Газалі викликала цікавість і серед діячів європейського Ренесансу і була перекладена латинською мовою 1506 р. у Венеції. Тоді ж у Києві була здійснена компіляція староукраїнською мовою логічних праць середньовічного єврейського вченого Мойсея Маймоніда. Вона відома під різними назвами «Речі Мойсея Египтянина», «Словесница Мойсея Єгиптянина», «Книга, глаголемая логика» тощо. "Речі Мойсея Єгиптянина", про яку говорить Д. Чижевський, дійшла до нас в шести примірниках, так званих "Московської препедевтики", або "Московського органону". На думку дослідників, "Московський органон" підготовлений у Києві і входив до "Логіки Авіасафа", проте пізніше був відокремлений від неї. Він складається із вступу, "Логічного словника" єврейського вченого Мойсея Маймоніда, названого в перекладах "Словесниця Мойсея Єгиптянина", або "Промова Мойсея Єгиптянина", окремих розділів другої частини метафізичної праці Аль-Газалі "Повчання філософів" та невеликої післямови. У найбільш загальному плані "Логіка Авіасафа" і "Логічний словник" Маймоніда — це виклад основ формальної логіки Арістотеля, а точніше, "Першої Аналітики". Тут подано арістотелівське розуміння понять, суджень, наведено їх класифікацію, вчення про силогізм та онтологічні проблеми, хоча й вони спеціально не розглядаються. Ці проблеми постають при висвітленні основних категорій буття: субстанція, матерія, форма, тіло, єдине; вичерпно трактується атомістична гіпотеза, за якою тіло складається з неподільних як у бутті, так і в мисленні часток. Однак тут досить повно представлена і протилежна точка зору, за якою тіло не є складовою з матерії і форми, а постає як дещо єдиносутнє по істині і в бутті. Звертаючись до класифікації наук, у зазначених працях наголошується, що кожна наука має свій суб'єкт, є продуктом діяльності людини, відповідно до чого науки поділяють на активні і споглядальні. До активних (практичних) наук належать етика, економія, політика. Споглядальними науками є ті, які залежать від предмета зацікавленості: Бог, небеса, земля, суть життя, рослинний світ, метали, мінерали тощо. Істотним є поділ на предмети як такі, що існують поза всякою матерією (Бог, ангели, єдине), і такі, які можуть існувати тільки в матерії. Першими має займатися теологія, або божественна наука, предметом якої є абсолютне буття, другими — фізика в арістотелівському розумінні. "Київські переклади логічних трактатів в другій половині XV ст., — справедливо зазначає І. В. Паславський, — унікальне явище для свого часу. їх поява — одна з перших спроб в європейській науковій практиці перекласти логічні праці широкодоступною національною мовою . | |
| Просмотров: 1090 | Загрузок: 112 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |