| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Транспорта травма та її дослідження
| [ Скачать с сервера (46.0 Kb) ] | 07.01.2013, 01:22 |
| Вступ Територія України має розгалужені мережі різних видів транспорту. Останніми десятиріччями намітилась тенденція до зростання кількості дорожньо-транспортних пригод. Цьому сприяють постійно зростаюча кількість транспорту, збільшення швидкостей його пересування, складність вуличної обстановки в містах і інші чинники. Дорожньо-транспортні пригоди на автодорожньому, залізничному, авіаційному та водному транспорті часто супроводжується людськими жертвами та значними матеріальними збитками. Більшість транспортних аварій та катастроф, що призводять до людських жертв, відбувається протягом дуже короткого проміжку часу, часто при повній відсутності свідків або коли їх показання є суперечливими. Це ускладнює розслідування дорожньо-транспортних пригод. При таких дорожньо-транспортних пригодах вимагається проведення кваліфікованої судово-медичної експертизи . Саме тому важливо з’ясувати, що собою являють транспортні травми, які їхні особливості та як мають такі транспортні травми досліджуватись судово-медичними експертами. Загальна характеристика транспортних травм Пошкодженням, або травмою, називають вплив на організм людини зовнішнього фактору (механічного, фізичного, хімічного, радіоактивного та ін.), що порушує будову та цілісність тканин, та нормальне протікання фізіологічних процесів. Вплив механічного фактору, що викликає пошкодження, виявляється у вигляді стиснення, розтягнення, розриву або скучення, в результаті якого травмується ділянка тканини, яка є протилежного місцю прикладення сили. Смертельні та не смертельні тілесні пошкодження, що завдаються частинами будь-якого транспорту, а також виникаючі при аваріях транспортних засобів або в результаті падіння з транспорту, що рухається, відносяться до транспортних травм. Пошкодження від різних видів транспорту за своїм характером відносяться до пошкоджень від тупих предметів та мають характерні особливості. На сьогодні прийнятою є така класифікація транспортної травми: І Автодорожня: - Автомобільна (вантажні та легкові автомобілі); - Тракторна (гусеничні та колесні трактори); - Мотоциклетна; ІІ Залізнична (електровоз, тепловоз, залізничний вагон, трамвай) ІІІ Авіаційна (літак, гелікоптер) ІV Водно-транспортна (річкові та морські судна, катери, яхти) . Пошкодження від інших видів транспорту зустрічаються рідко та мають менше значення. Дорожньо-транспортні пригоди з точки зору об’єму та задач судово-медичної експертизи можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться дорожньо-транспортні пригоди, що супроводжуються пошкодженнями транспортних засобів та вантажів. В цьому випадку судово-медична експертиза має відносно обмежене застосування та використовуються в основному для вирішення питань, пов’язаних з фізичним станом водія, що може мати суттєве значення для встановлення причинного зв’язку між його діями та наслідками. До другої групи відносяться дорожньо-транспортні пригоди, що супроводжуються заподіянням шкоди безпосередньо постраждалим. Експерт вирішує ряд питань, які допомагають слідчому швидко зорієнтуватися у проведенні оперативних дій на місці ДТП. Для цього експерту достатньо провести огляд трупа, його одягу, дослідити обстановку ДТП. При цьому необхідно враховувати, що вирішення цих питань в подальшому може бути вже неможливим. До таких питань відносяться визначення строку настання смерті, визначення змін положення тіла після смерті, перенесення трупа в інше місце та ряд інших. Автомобільні травми Найбільш поширеним видом ДТП є автомобільні травми. В силу своїх специфічних особливостей (масивність транспортних засобів, їх рух з великою швидкістю і т. ін.) вони нерідко закінчуються смертю постраждалих, і тому досить часто зустрічаються в судово-медичній практиці. При розслідуванні автодорожніх травм виникає багато різних питань, серед яких найбільш важливим є питання про механізм виникнення пошкоджень. При огляді місця події можуть бути виявлені: сліди від коліс автомобіля на ґрунті, гальмування автомобіля, фарби автомобіля або предметів, якими вона була навантажена, від масла, води, тосолу, антифризу, бензину (дизельного пального), від удару автомобіля – частини й деталі автомобіля, відламані та залишені на місці ДТП у зв’язку з аварією і т. ін. За цими слідами та предметами в ряді випадків можна встановити не тільки модель (марку), але й конкретний екземпляр автомобіля. Не менше значення мають і огляд трупа на місці ДТП, та знаходження на оточуючих предметах слідів крові, волосся, мозкової речовини та інших біологічних частинок . За механізмом виникнення автотранспортні травми поділяються на наступні види: 1) удар частинами автомобіля, що рухається; 2) притиснення тіла колесом до ґрунту; 3) повний переїзд тіла колесом; 4) падіння з автомобілю, що рухається; 5) травма всередині кабіни; 6) притиснення автомобілем до нерухомого предмету; 7) зіткнення автомобіля з іншими видами транспорту; 8) комбіновані види автотравми; 9) інші випадки . Кожен зі зазначених видів автотравми в свою чергу складається з декількох фаз, що супроводжуються певним характером пошкоджень та їх локалізацій. Наприклад, при ударі постраждалого частинами автомобіля, що рухається, розрізняють чотири фази: перша – зіткнення автомобіля з постраждалим, коли відмічаються ушкодження від удару та струсу тіла; 2 – падіння постраждалого на автомобіль, пошкодження при цьому виникають при ударі від корпусу автомобіля; 3 – відкидання тіла та падіння його на землю, від чого пошкодження розміщуються на стороні, що є протилежною удару; 4 – ковзання тіла по землі з відповідними пошкодженнями. При інших видах автотравм відмічається інша кількість та поєднання фаз. Так, у випадках травми всередині кабіни розрізняють інші фази: 1 – зіткнення тіла з частинами автомобіля, коли пошкодження локалізуються, як правило, спереду; 2 – придавлення тіла частинами управління до стінки кабіни. Аналогічні фази характерні і у випадках притиснення тіла частинами автомобіля до нерухомих предметів. Пошкодження, що виникають при автомобільних дорожньо-траноспортних пригодах, досить різноманітні. Їх можна розділити на три групи: 1) пошкодження, характерні для автотравми; 2) пошкодження від автотранспорту, але не характерні для автотравми; 3) пошкодження, подібні до інших видів травм, зокрема, з пораненнями від гострих предметів, з вогнепальної зброї і т. ін . Характерні для автотравми пошкодження виникають значно частіше і мають виражені особливості, властиві автомобільній травмі, або характеризують її механізм. До них належать бампер-перелом від удару під час наїзду, деформація (сплющування) голови з утворенням клаптевих ран, багато осколкових переломів кісток черепа, видавлювання мозку на поверхню при переїзді колесом через голову, тощо . Пошкодження від автотранспорту, але не характерні для автотравми є різноманітними. До них відносяться: синці, садна, забиті рани, переломи кісток, розриви внутрішніх органів. Такі пошкодження не дають підстав для встановлення факту автомобільної травми, проте в комплексі з іншими можуть мати значення для з’ясування ряду обставин пригоди, механізму травми тощо. Нехарактерні для автомобільної травми пошкодження частіше виникають від ударів об землю або оточуючі предмети внаслідок відкидання автомобілем, що зачепив, або випадіння з автомобілю, що рухається. Пошкодження, подібні до інших видів травм, є найбільш складними для їх дослідження. Ці пошкодження частіше виникають від ударів частинами автомобіля, що виступають, при відкиданні тіла постраждалого на загострені предмети або такі, що виступають. Це контактні пошкодження, що відображають форму, малюнок і розміри частин і деталей автомобіля при дії на одяг чи тіло людини (відбитки фар, підфарників, протектора тощо). | |
| Просмотров: 1315 | Загрузок: 140 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |