| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Білети з психіатрії. Деліріозний синдром. Етіологія, Клінічні варіанти. Невідкладна допомога.
| [ Скачать с сервера (66.6 Kb) ] | 26.09.2017, 10:56 |
| Деліріозний синдром (лат. delirium — безумство) харак теризується: напливом пареидолічних ілюзій, сценоподібних, істинних множинних рухомих зорових галюцинацій у поєд нанні з тактильними (дотиковими) та слуховими; вторинним маячінням стосунків, переслідування, афектами тривоги, стра ху, руховим збудженням з агресивністю на тлі алопсихічної дезорієнтації (в часі, ситуації тощо). У розвитку деліріозного синдрому інколи можна простежи ти три стадії. Перша (початкова) проявляється зміною наст рою, балакучістю, метушливістю, гіперестезією до зовнішніх подразників, поверховим уривчастим сном. Удругу стадію де лірію спостерігаються численні парейдолії, зорові гіпнагогіч- ні галюцинації, тривога, поверховий уривчастий сон зі стра хітливими сновидіннями: посилення гіперестезій. Для третьої- - стадії деліріозного синдрому характерні зорові сценоподібні, калейдоскопічні, страхітливі галюцинації в поєднанні із такти льними і слуховими, гострим чуттєвим маячінням, тривогою, психомоторним збудженням з агресивністю чи аутоагресивні- стю. При цьому обов'язкові всі чотири діагностичні критерії потьмарення свідомості. Інколи, без адекватного лікування, деліріозний синдром мо же перейти в професійний, або муситуючий, делірій, що є прогностично несприятливою ознакою. У разі професійного делірію на тлі деякого оглушення ви никає збудження, що проявляється звичними професійними автоматизованими руховими актами (наприклад, рухи рука ми, що імітують роботу на друкарській машинці) з окремими професійними галюцинаціями. Муситуючий делірій проявляється оглушенням середнього або глибокого ступеня, хаотичним збудженням, "оббиранням" (наче прилипли до одягу чи ковдри дрібні предмети), незрозу мілим бурмотінням. За муситуючим делірієм нерідко розвива ються сопор і кома, і хворий може померти. Хворобливі переживання закарбовуються в пам'яті чіткі ше, ніж реальні події. Деліріозний синдром спостерігається при інтоксикаційних, симптоматичних психозах, нейроінфекціях, епілепсії. 2.Іпохондричний синдром.Іпохондричний розвиток особистості. Іпохондричний синдром – Симптомокомплекс, що характеризується хворобливою, не обгрунтованої об'єктивними причинами концентрацією уваги на стан власного здоров'я. Одні хворі постійно побоюються захворіти, заразитися, відрізняються недовірливістю і сугестивністю; інші відзначають безліч різноманітних хворобливих відчуттів в різних частинах тіла, що породжують впевненість у наявності у них важкого нерозпізнаного захворювання; треті переконані, що вони невиліковно хворі, що пов'язано із загальним тяжким депресивним станом. У ряду хворих іпохондрія носить явно маячною характер. Такі хворі вперто домагаються лікування, не задовольняючись останнім і вважаючи ворогом кожного, хто намагається їх переконати. Хворі з іпохондричним синдромом після обстеження і виключення загального захворювання повинні бути спрямовані до психіатра. 3. Ускладнення при проведенні психофармакотерапії. Підтримуюча терапія при психічних захворюваннях. Основними ускладненнями психофармакотерапії антипсихотиками, що становлять загрозу для життя, є: злоякісний нейролептичний синдром; агранулоцитоз, що призводить до сепсису; цукровий діабет, який викликає кетоацидоз, ангіо- і нейропатії; ожиріння та пов’язані з ним ризики (ішемічної хвороби серця, цукрового діабету, підвищеної частоти онкопатології, смертності від захворювань, втрати працездатності та інших соціальних функцій і т.ін.); міокардити, зміни на ЕКГ інтервалу QT, атерогенез та пригнічення дихального центру, що небезпечні розвитком серцевої недостатності, фатальними аритміями, так званою раптовою серцевою смертю. Виділяють кілька груп психотропних препаратів. Нейролептики (галоперидол, трифтазин, стелазин, тизерцин, аміназин та ін.) - Усувають хворобливі розлади сприйняття (галюцинації), мислення (марення), страх, збудження, агресивність. Це основний засіб при лікуванні психозів. Застосовують як всередину, так і в ін'єкціяхПри застосуванні нейролептиків, особливо великих доз, можуть виникати побічні явища і ускладнення. З побічних явищ найбільш часто спостерігаються: тремор рук, скутість рухів, маскоподібність особи, судорожне зведення окремих м'язів (частіше жувальної, ковтальної мускулатури, м'язів язика, губ, очей), непосидючість (почуття "неспокою" в ногах з потребою постійно рухатися, «не знаходить собі місця "). Навіть легкі прояви цих розладів вимагають призначення спеціальних коректорів (циклодол, паркопан), дози яких підбираються індивідуально. Такі нейролептики, як еглоніл, лепонекс, не викликають вищеописаних побічних дій і немає необхідності призначати коректори.. Транквілізатори (седуксен, еленіум, феназенам, тазепам і т.п.) - мають заспокійливу дію, усувають емоційну напруженість, тривогу, надмірне хвилювання, викликають розслаблення м'язів, сприяють засипанню. Знімаючи емоційне напруження і тривогу, транквілізатори сприяють нормалізації вегетативно-судинних проявів, зокрема, зниженню артеріального тиску, зменшенню серцебиття, зняттю різних "спазмів" і пов'язаних з ними дихальних і шлунково-кишкових розладів. У кожного транквілізатора є свій переважний спектр дії. У одних препаратів більше виражений заспокійливий ефект, у інших - разом із заспокійливим розслабляючий, у третіх - снодійний (гіпнотичний). Цей факт обов'язково враховується при призначенні лікування. Антидепресанти (амітриптилін, мелипрамин, герфонал, азафен, лудіоміл, пиразидол і ін.) - Підвищують болісно знижений настрій, усувають загальмованість психічної діяльності та рухової активності. Виділяють дві групи антидепресантів - із стимулюючим і седативним (заспокійливим) дією. Препарати першої групи (мелипрамин, нуредал) призначають у тих випадках, коли поряд з пригніченим настроєм присутній виражена рухова і мовна загальмованість. Антидепресанти другої групи (амітриптилін, триптизол) застосовують при сильній тривозі, занепокоєнні. При лікуванні антидепресантами можуть відзначатися побічні дії, такі як сухість у роті, запори, прискорене серцебиття, затримка сечовипускання або, наборот, слинотеча, пронос, уражень пульсу, зниження артеріального тиску. Однак, ці побічні ефекти не небезпечні для життя і усуваються за допомогою лікаря. Психостимулятори (сіднокарб, кофеїн, цефедрін) - підвищують психічну (мислення) і рухову активність, знімають втому, загальмованість, млявість. Застосування ах обмежене певним колом розладів: важкі астенічні стани, апатії. Стимулятори призначаються лікарем-психіатром. Можливо звикання. Ноотропи або препарати метаболічної дії. Цю групу складають різні за хімічною структурою і механізмом дії препарати (ноотропіл, пірацетам, пиридитол, енцефабол, гаммалон, фенибут), що об'єднуються спільністю чиниться ними ефекту. Ноотропи підвищують розумову працездатність, загальний тонус, покращують увагу, пам'ять, підвищують захисні властивості організмуПрепарати цієї групи практично не викликають побічних дій. У рідкісних випадках, в основному у пацієнтів старечого віку, підвищується збудливість, сексуальний потяг, порушується сон.. Стабілізатори настрою (солі літію) - усувають хворобливі коливання настрою, нормалізують надмірно підвищений настрій. Застосовують в основному для профілактики депресивних і маніакальних нападів у хворих маніакальнодепрессівним психозом (циклотимією), періодичної шизофренією. Лікування солями літію проводять під контролем його вмісту в сироватці крові, для чого у хворих періодично беруть кров на аналіз. Побічні дії та ускладнення зазвичай з'являються при передозуванні препарату або при наявності важких соматичних захворювань (хвороби нирок, серця і кровоносних судин, тиреотоксикоз, порушення обміну). Найбільш часто зустрічаються невеликий тремор рук, м'язова слабкість, втома, нудота, які легко усуваються шляхом зниження дозування препарату. Білет №22 1.Емоційні розлади, їх види. Специфічність емоційних розладів при різних захворюваннях 1. Патологічне посилення емоцій (манія, депресія). 2. Патологічне ослаблення емоцій (емоційне сплощення, па раліч емоцій, емоційна тупість, апатія). 3. Патологія рухливості емоцій (лабільність, слабкодухість, інертність). 4. Порушення адекватності емоцій (неадекватність, амбіва лентність, дисфорія, патологічний афект, немотивований страх). Манія (гіпертимія, маніакальний афект) — стійке підви щення настрою з посиленням потягів, активності, прискорен ням мови та мислення. Для маніакального афекту характерні відчуття веселості, оптимізму, щастя, нестійкість та відволі кання уваги, балакучість, загострення пам'яті. Переоцінка влас ної особи. Манія є симптомом маніакальної фази маніакаль но-депресивного психозу (що біполярний до афективного роз ладу). Помірно виражена манія називається гіпоманією. Патологічне підвищення настрою може переходити в ейфо- рію — стан безпричинного щастя з відтінком безтурботності, пасивності, блаженства в поєднанні з підвищеним самопочут тям та браком активності. Ейфорія найчастіше спостерігається в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, під впливом хронічних інтоксикаціи, при органічних психозах. На відміну від манії для неї не притаманні прискорення мислення та під вищена рухливість. Якщо уражено лобні частки мозку, ейфо рія поєднується з руховою розгальмованістю, безглуздою по ведінкою, придуркуватістю, зниженням інтелекту (морія). Підвищений настрій може набувати форми екстазу-пере- живання надзвичайного щастя, без прискореного перебігу пси хічних процесів та пожвавлення моторики. Такі хворі схильні до патетичних висловлювань. Екстаз може досягати найвищого ступеня захоплення й замилування, які поєднуються зі скова ністю рухів, заціпенінням. Стан екстазу спостерігається при епілепсії, шизофренії, істерії. Депресія (гіпотимія, депресивний афект) — стан, коли хво рий перебуває у пригніченому настрої, смутку, який супрово джується зниженням фізичної активності, загальмованістю мислення, з'являються думки про власну неспроможність, пе редчуття нещастя, дискомфорт з відчуттям тяжкості в грудній клітці, суїцидальні наміри та спроби. Ніщо не приносить радо сті. У похмурих, часто трагічних, тонах сприймається минуле, сьогодення і майбутнє. Самооцінка вкрай низька, переважно з відчуттям власної нікчемності, гріховності, втратою віри у влас ні сили. Сповільнення психічних процесів поєднується з осла бленням потягів, втратою апетиту, сну. Такий стан характер ний для депресивної фази маніакально-депресивного психозу. За помірного прояву цих відхилень кажуть про субдепресію. Депресивний афект іноді супроводжується руховим збу дженням (ажитована депресія), млявістю (адинамічна депре сія), надмірним виснаженням (астенічна депресія), роздрату ванням та гнівом (гнівлива депресія), відчуттям нестерпного болю від втрати почуттів (анестетична депресія). В останньо му разі хворі надзвичайно тяжко реагують на свій стан, усві домлюючи власну байдужість до всього. Нерідко вдаються до суїциду. Може спостерігатися втрата почуттів (психічна анес тезія — anaesthesia psychica dolorosa). До патологічного ослаблення емоцій належать емоційне сплощення, емоційна тупість, параліч емоцій, апатія. Під емоційним сплощенням та емоційною тупістю розу міють, необоротну наростаючу недостатність яскравості емо ційних проявів, втрату переживань, душевну холодність, бай дужість, спустошення в емоційній сфері. Ці стани можуть супроводжуватися розгальмованістю потягів, брутальністю, агресивністю. Спостерігаються при шизофренії (простій фор мі) , органічних ураженнях головного мозку. Апатія — стан емоційної тупості байдужості, бездумності Ніщо у хворого не викликає інтересу, емоцій, у тому числі й особиста життєва перспектива. Апатія буває наслідком тяжкої патології — шизофренії, пухлин мозку, атрофічних процесів у головному мозку, хвороб Піка, Альцгеймера. Психотравмівні події надзвичайної сили (звістка про смерть близької людини, стихійне лихо із загибеллю людей, земле трус) можуть спричинити параліч емоцій — раптову втрату почуттів. Клінічна картина такого стану також полягає у пов ному зникненні інтересів, загальмуванні моторики, бездіяль- ності, бездумності, але, на відміну від апатії, параліч емоцій — короткочасний і оборотний, процес. Порушення рухливості емоцій може проявлятися у формі їхньої надмірної лабільності, інертності. Для емоційної лабільності характерні легкий, швидкий пе рехід від підвищеного настрою до зниженого і навпаки без яв ної причини. У дитинстві емоційна лабільність є фізіологічною нормою. Як патологія вона найчастіше спостерігається в істе ричних осіб, а також після травм мозку. З будь-якого приводу може з'явитися бурхлива, афективна реакція з вегетативними розладами, руховим збудженням. Усвідомлюючи її неприрод ність, хворі досить швидко заспокоюються, визнають, що не змогли стриматися. Слабкодухість — афективне нетримання, коли з наймен шого приводу людина плаче. Сльози чи сміх може зумовити якийсь спогад. Слабкодухість характерна для хворих із ура женням судин головного мозку, особливо атеросклеротичним. Інертність емоцій — тривале зосередження на неприємних емоціях, відчутті провини, образі, злості. Зустрічається при епі лепсії, психопатіях (розладах особистості). Емоційна неадекватність (паратимія) — симптом, котрий ви ражається в почутті, що не відповідає причині (кількісній і якіс ній), яка його зумовила. Прикладом емоційної неадекватності може бути веселий настрій хворого при звістці про смерть близької-людини. Паратимія також характерна для шизофренії. При амбівалентності емоцій хворий одночасно переймаєть ся двома протилежними почуттями. Наприклад, любові й не нависті, жалю та жорстокості. На думку Є. Блейлера, котрий вніс значний вклад у вчення про шизофренію, амбівалент ність є одним з чотирьох основних симптомів цієї недуги. <f До порушень адекватності емоцій належить і дисфорія. Хво рий стає пригніченим, злостивим, похмурим. Надто чутливим до зовнішніх подразників, напруженим, гнівливим. Нерідко скар житься на відчуття страху. Будь-яка дрібниця може стати приво дом до агресивних дій, жорстокості, насильства. Стани дисфо- рії характерні для епілепсії та органічних уражень мозку. Вони виникають раптово і тривають від кількох годин до кількох діб. Патологічний афект має характер окресленого в часі напа ду. Це короткочасне порушення психічної діяльності у вигляді бурхливої емоційної реакції з затьмаренням свідомості. Пато логічний афект виникає при епілепсії, травматичному уражен- ні головного мозку, психопати, під впливом різноманітних не сприятливих чинників (алкогольне сп'яніння, психічна травма, перевтома). Подразник незначної сили спричинює таку емо ційну реакцію, що хворий стає здатним до руйнівних та агре сивних дій. Патологічний афект виникає раптово, триває від кількох секунд до кількох хвилин (рідше годин) і закінчується глибоким сном з подальшою повною або частковою амнезією. У літературі, присвяченій проблемам психіатрії, часто йдеть ся про симптоми тривоги і страху. Страх виражається у відчут ті напруження з очікуванням небезпеки чи нещастя. Супрово джується прагненням уникнути небезпеки, втекти. Хворий сконцентрований на загрозі та небезпеці, які свідомо розпізна ються. При тривозі відчуття небезпеки не має конкретного змісту. Страх та тривога часто домінують у структурі багатьох психічних хвороб 2.Кілініка та патогенез алкоголізму.Фактори ризику алкоголізму, його профілактика, принципи лікування. Алкоголізм (алкогольна хвороба) — прогредієнтне захворю вання, що виникає в разі систематичного вживання спиртних напоїв і супроводжується психічною та фізичною залежністю від них. Спостерігаються порушення практично всіх органів і систем, відбуваються специфічні зміни особистості хворого, які супроводжуються алкогольними (металкогольними) психо зами. Класифікація 1.Гостра алкогольна інтоксикація: -просте алкогольне сп’яніння -патологічне сп’яніння 2.Побутове пияцтво 3.Хронічний алкоголізм 4Металкогольні психози ПРОСТЕ АЛКОГОЛЬНЕ СП'ЯНІННЯ Глибина сп'яніння залежить від багатьох чинників: типу особистості, психофізіологічного стану, якості та міцності спиртних напоїв. Розрізняють три ступені алкогольного сп'я ніння. Легкий ступінь характеризується відчуттям комфорту, зни женням самокритики стосовно власних дій та можливостей. Підвищується швидкість мислення, однак це відбувається за рахунок поверхових асоціацій та зниження якості розумової діяльності. Гальмуються пізнавальні функції, збільшується кіль кість помилок, погіршується якість роботи. Проявляються при глушені в тверезому стані риси особистості. Шкіра на обличчі червоніє, з'являється незначна дизартрія, стає непевною хода. Інколи спостерігаються розширення зіниць та помірна бради кардія. Вміст алкоголю в крові коливається в межах 0,5—1,5 %0. Середній ступінь сп'яніння проявляється подальшим зни женням продуктивності дій, пізнавальних процесів та диско- ординацією рухів. Характерні різкі зміни настрою, що відпові дають індивідуальним особливостям та рівню культури пияка. Вміст алкоголю в крові коливається в межах 1,5—2,5 %0. За тяжкого ступеня сп'яніння порушується орієнтування, емоції згладжуються. Можливий сопорозний чи коматозний стан. Вміст алкоголю в крові коливається в межах 2,5—3,0 %0 і більше. Летальною дозою вважається вміст 5—6 %0. Лікування Лікування алкогольної інтоксикації слід розпочинати з ви далення акоголю зі шлунка. Цього можна домогтися шляхом його промивання — зондового чи беззондового — з викорис танням великої кількості води (для розбавлення вмісту шлун ка з метою запобігання хімічному опікові гортані). Крім того, можна застосовувати активоване вугілля — якщо вживали алкоголь недавно. Для підтримання діяльності серця доцільно вводити кардіотонічні засоби. Для протверезіння призначають масивні дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) з 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих перево дять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів. АТИПОВЕ АЛКОГОЛЬНЕ СП'ЯНІННЯ Атипове алкогольне сп'яніння спостерігається в разі вжи вання алкоголю особами з іншою психіатричною патологією: органічним ураженням ЦНС, психопатіями, афективними роз ладами тощо. За клінічними формами виділяють кілька видів сп'яніння. Дисфоричне сп'яніння. Спостерігається у осіб з органіч ним ураженням ЦНС, експлозивною (епілептоїдною) психо патією. У стані сп'яніння підвищуються агресивність, конф ліктність. Сп'янілі схильні влаштовувати бійки, конфлікти з будь-якого приводу, акти вандалізму; можуть бути спроби зґвалтування. Депресивне сп'яніння частіше спостерігається у людей з циклотимією та невротичними розладами, які нерідко вжива ють алкоголь з метою поліпшення настрою. У клініці прева лює депресія з постійним обмірковуванням психотравмівної ситуації. Хворі схильні до перебільшення її наслідків та ідей, зв'язаних з оцінкою власної особи. Під час значної депресії можливі спроби самогубства. Гебефренічне сп'яніння. Сп'яніти поводяться мов діти, сип лють недоречними жартами; поведінка характеризується своє рідністю вітальних функцій та низькими емоціями і потягами. Частина третя Клінічна психіатрія Істеричне сп'яніння. Найчастіше буває при істероїдній пси хопатії. Поведінка характеризується намаганнями привернути до себе якомога більше уваги; часто вживають алкоголь при вселюдно і демонстративно. У цьому разі суб'єкт намагається вдати з себе п'янішого, ніж є насправді. ХРОНІЧНИЙ АЛКОГОЛІЗМ Етіологія алкогольної хвороби Стосовно походження алкогольної хвороби (хронічного ал коголізму) існують різні, часом курйозні, припущення і теорії. На сьогодні вважається, що в формуванні потягу до алкоголю бере участь низка чинників: генетичних, біохімічних, психо логічних та соціальних. Серед чинників ризику щодо захво рювання на алкоголізм виділяють такі: • психологічні (дитяча гіперактивність, емоційна лабіль ність, імпульсивність, егоїстичність, порушення концент рації уваги, підвищена тривожність); • характерологічні (намагання компенсувати акцентуацію характеру); • нейрофізіологічний (зниження амплітуди та збільшення в * часі компоненту Р — 300 під час дослідження викликаних потенціалів); • гормональний (низький вміст андрогенів); • біохімічний (низька активність моноаміноксидази); • соціальний (наявність у сім'ї алкогольних проблем, підліт кова асоціальність). Етапи перебігу алкогольної хвороби Існує чимало поглядів і класифікацій стосовно етапів пере бігу алкогольної хвороби. В Україні найпоширеніша клінічна класифікація, за якою алкоголізм поділяють на три стадії: Глава 19 Алкоголізм. Алкогольні психози І — психологічної залежності; II — фізичної залежності (наркоманічна); III — декомпенсації (енцефалопатична). Виділяють ще дві проміжні стадії (І — II та II — III) і так зва ну донозологічну, тобто пияцтво. На наш погляд, термін "пи яцтво" має більше соціальний, ніж клінічний аспект. Однак, оскільки воно дуже часто передує алкогольній хворобі, ми розглянемо його окремо. пияцтво Під терміном "пияцтво" розуміють уживання алкоголю по за межами соціально прийнятних норм. Є норми, які дикту ють частоту й дозу вживання алкоголю для кожної групи на селення (чоловіки, жінки, молодь) або соціального прошарку (робітники, військові, інтелігенція). Звісно, вони дуже різняться залежно від місцевих умов. Так, соціальноприйнятне вживан ня алкоголю у країнах з розвиненим виноробством (Грузія, Молдова, Франція, Італія) в інших регіонах може бути розці нене як понаднормове. Те саме стосується й соціально-групо вих норм. Пияцтво відрізняється від алкоголізму тим, що при ньому ще немає залежності, спостерігаються значні коливання кіль кості вжитого спиртного, досить тривалі періоди тверезості за зміни обставин. Умовно можна розділити пияцтво на два типи. Перший — пов'язане з перебуванням у алкогольній групі та звичне, котре властиве особам з аморфною структурою особистості ("зні чев'я"). Другий тип небезпечніший щодо розвитку алкогольної хвороби. За першого типу пияцтво має ситуаційно-зумовле ний характер. Після зміни оточення (перехід на іншу роботу, переїзд) рівень вживання алкоголю знижується. У літературі виділяють так звані французький та сканди навський типи пияцтва. Для першого характерне вживання невеликих доз алкоголю щодня, для другого — інтенсивніша алкоголізація (один-два рази на місяць на тлі тверезості). Інтенсивність пияцтва може збільшуватися під час пси- хотравмівної ситуації та знижуватися після зникнення про блем. При пияцтві можуть сформуватися деякі механізми психо логічного захисту. 3. Профілактика та лікування олігофреній Лікування олігофренії можна умовно розділити на специфічне, симптоматичне і корекційне (лікувально-педагогічне). Специфічна терапія можлива при деяких різновидах олігофренії із встановленими етіологією та патогенезом. Дієтотерапія ефективна при ферментопатіях при фенілкетонурії — обмеження натурального білка та заміна його гідролізатом казеїну, бідного фенілаланіном; при гомоцистинурії — обмеження продуктів, багатих метионіном (м'ясо, риба та ін.); при галактоземії, фруктозурії, сукрозурії — виключення з раціону вуглеводів. При уроджених ендокринопатіях, насамперед кретинізмі і мікседемі, показана гормональна терапія. Специфічна терапія при уродженому сифілісі проводиться за схемами у залежності від термінів виникнення клінічних явищ (ранній або пізній уродженийсифіліс) і від того, чи є залишкові явища або ознаки активного процесу. В останньому випадку терапія повинна бути особливо інтенсивною і наполегливою з обов'язковим вживанням пеніциліну й інших антибіотиків. Якщо переважають залишкові явища без прогредієнтності (резидуальний уроджений сифіліс), то проводиться симптоматичне лікування. Для лікування токсоплазмозу застосовують сульфаніламідні препарати у поєднанні з хлоридином (дарапримом) у вигляді повторних курсів. Специфічною терапією можна вважати й обмінне переливання крові немовляті при резус-конфлікті. Нарешті, специфічна терапія можлива при мозкових інфекціях (антибіотики і сульфаніламідні препарати). Ефективність терапії багато в чому залежить від своєчасного застосування відповідних засобів і звичайно тим вища, чим раніше починають лікування. Терапія спрямована не стільки на усунення дефекту, скільки на попередження його розвитку і прогресування. Симптоматична терапія олігофренії принципово не відрізняється від лікування інших захворювань (дегідратаційна, розсмоктуюча, загальнозміцнююча, протисудомна, седативна терапія). Значно розширилися її можливості у зв'язку з досягненнями психофармакології. До симптоматичних засобів можна віднести й медикаменти, що стимулюють психічний розвиток — ноотропи (аміналон, гаммалон, пірацетам), а також ніамід і інші психостимулятори. | |
| Просмотров: 1111 | Загрузок: 72 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |