| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Білети з психіатрії. Присмерковий стан, його види.
| [ Скачать с сервера (36.0 Kb) ] | 26.09.2017, 10:56 |
| • Гострий присмерковий стан – розгортається на тлі афекту страху із відповідними мімічними та вегетативними корелятами, тривалістю до півгодини з подальшою амнезією. Проявляється панічною втечею з місця, де трапилося нещастя, втечею без цілі, невідомо куди, часто назустріч небезпеці. При спробі втримати, хворий надає безглуздий опір. У маленьких дітей даний стан може бути відповіддю на крик, бійку, загрозливу розповідь; у підлітків – на раптову важку психічну травму (стихійне лихо, катастрофа, смерть або хвороба близьких). В клініці можливі рухові розряди по типу епілептиформних або істеріоформних припадків, тиків, стани повного заціпеніння. Характерним є зовнішній вигляд дитини: бліде обличчя, розширені зіниці, ціаноз кінцівок, пітливість, розлади сечовипускання. Тривалість – від декількох годин до 1доби, в подальшому розвиток пригніченого стану, немотивованих страхів, підозрілості, психічної гіперестезії. У маленьких дітей спостерігаються явища рухового та афективного розгальмування. • Гострий реактивний ступор відповідає гіпокінетичний формі афективно-шокових реакцій, або “удаваної смерті” за Кречмером. Характеризується станом олігокінезії, аж до повного знерухомлення. Часто спостерігається мутизм. Тривалість – від кількох годин до 2-3 діб з випадіння з пам’яті найгострішого періоду і фрагментарністю спогадів під час виходу. • Гостра реактивна сплутаність – присмерковий розлад свідомості з психомоторним збудженням, афектом страху. На цьому тлі спостерігається безперервна “мовна продукція” за типом “мовного вінегрету”. • Гострий реактивний параноїд розвивається гостро з афектом страху, тривогою, розгубленням, параноїдними ідеями переслідування, ставлення. Фабула маячних ідей відбиває психотравмівну ситуацію. Бувають компоненти синдрому Кандинського Клерамбо. 2.Психопатії, їх клінічні форми. • Психопатія — емоційно-вольовий розлад психіки без явних порушень роботи інтелекту. Такі розлади впливають на вольові якості людини, її характер, мотивацію дій, але це ніяк не стосується провалів у пам'яті. Види психопатій За особливостями походження О. В. Кербіков поділяв психопатів на 1. ядерні — вроджені, конституційні, тобто зумовлені особливостями загальної тілобудови, 2. краєві — формуються внаслідок несприятливих впливів середовища та 3. органічні — виникають після перенесених в дитинстві та в юності різних захворювань. За клінічними особливостями, з урахуванням найвиразніших аномальних рис характеру, виокремлюють кілька варіантів психопатій: • збудливого типу (кола); • істеричного типу; • паранояльного типу; • гальмівні; • шизоїдного типу; • нестійкі (мозаїчні). 3.Типи ремісій при шизофренії.Реабілітація. Залежно від редукції психопатологічної симптоматики, наявності дефекту психіки та динаміки виявів рівня життядіяль-пості хворих розрізняють такі види ремісій: Повна (ремісія А) — цілковите зникнення продуктивної психотичної клініки за збереження у частини хворих незначно вираженої апатико-дисоціативної симптоматики, що суттєво не знижує якості життя (здатність до самообслуговування, орієнтації, контролю за поведінкою, до спілкування, пересування, працездатність). Неповна (ремісія В) — значне зниження прояву продуктивної психопатологічної симптоматики за збереження помірно виражених негативних психотичних розладів і погіршення критеріїв рівня життєдіяльності (обмежена працездатність тощо). Неповна (ремісія С). Помітні редукція, інкапсуляція продуктивних психопатологічних виявів, добре виражений дефект особистості, значно знижений рівень життєдіяльності (в тому числі повна втрата працездатності). Часткова (ремісія Д) — зменшення гостроти перебігу хвороби, певна дезактуалізація психотичних та інших симптомів. Хворі потребують продовження основного курсу лікування (внутрішньолікарняне поліпшення). Підтримувальна терапія та реабілітація Проводять їх з метою збільшення тривалості періодів ремісії, соціальної реадаптації та запобігання рецидивам. Для цього після основного лікувального курсу протягом багатьох місяців і навіть років використовують найчастіше ті самі препарати, за допомогою яких досягнуто ремісії. Широко використовуютьНЕЙРОЛЕПТИКИ ПРОЛОНГОВАНОЇ ДІЇ (модитен-депо, клопіксол-депо, флюанксол-депо та ін.) ТА АТИПОВІ АНТИПСИХОТИЧНІ ЗАСОБИ (рисперидон, зипрекса, соліан). При цьому дозу поступово знижують (раптове значне зменшення дози може спричинити повернення психотичного розладу — синдром відміни). Допоміжним методом лікування шизофренії є індивідуальна психотерапія, роль якої зростає у міру виходу хворого з гострого психотичного стану. Психотерапевтичні бесіди (раціональна психотерапія) спрямовані на заспокоєння хворих, запобігання небезпечним діям, переконання у потребі лікуватися, дотримувати певного режиму, навіювання впевненості в одужанні, відвертання уваги пацієнта від хворобливих переживань, уявлень, а пізніше й формування критичного ставлення до них. Білет 14 1.Рухальні(психомоторні) розлади. Психомоторні розлади діляться на розлади, які супроводжуються зменшенням об’єму рухів (гіпокінезії), збільшення обсягу рухів (гіперкінезія) і мимовільні рухи, які є частиною зазвичай плавних і контрольованих рухів обличчя і кінцівок (дискінезії) гіпокінезії до гіпокінезії відносяться різні форми ступору — розлади психіки у вигляді пригнічення всієї психічної діяльності, в тому числі рухів, мислення й мови. Зустрічається наступні види ступору: • депресивний ступор або меланхолійне заціпеніння — туга, нерухомість, але при цьому зберігається здатність до деяким чином реагувати на звернення; • галлюцинаторний ступор — виникає при галюцинаціях при цьому знерухомлених поєднується з мімічними реакціями на зміст галюцинацій — міміка виражає страх, здивування, радість; такий стан може виникати при деяких отруєннях, органічних психозах, при шизофренії; • астенічний ступор — млявість і байдужість до всього, хворі розуміють, що у них питають, але не мають сил і бажання відповідати; • істеричний ступор виникає зазвичай у особистостей з істеричними рисами характеру (емоційність, бажання бути в центрі уваги, демонстративність) — хворий може днями лежати нерухомо і не реагувати на звернення; якщо змусити його піднятися, він чинитиме опір; • психогенний ступор — реакція організму на психічну травму; при цьому нерухомість поєднується з різними порушеннями з боку вегетативної нервової системи (вона іннервує внутрішні органи і кровоносні судини) — прискореним серцебиттям, пітливістю, підвищенням чи зниженням артеріального тиску; • каталептичний ступор або воскова гнучкість — це стан, при якому на тлі підвищеного м’язового тонусу у хворих виникає здатність зберігати на тривалий час надану ним позу. Крім того, до гіпокінезії відноситься такий стан, як мутизм — повне мовчання, коли хворий не відповідає на питання і не вступає ні з ким у контакт. 2.Психози старечого віку(сенільні) старечі (сенильні) психози: - стареча меланхолія; - старечий параноїд; - старечі галюциноз .. У виникненні та розвитку психічних розладів пізнього віку найбільш суттєву роль відіграють такі чинники: нейроендокринні зрушення, обумовлені клімаксом; різноманітні функціональні та структурні зміни всіх систем та органів, обумовлені старінням; накопичення вікових хвороб і недуг; особлива соціально-психологічна ситуація, в яку попадає старіюча людина (закінчення трудової діяльності, звуження соціальних зв’язків, одинокість тощо); психологічне старіння, зміна характеру, що наступає під час старіння (зниження емоційного фону, тривожна підозрілість, консерватизм, недовірливість, ослаблення інтелектуально-мнестичних функцій). 3.Правила госпіталізації та виписки психічних хворих. Госпіталізація психічно хворих у психіатричну лікарню проводиться за направленням дільничного психіатра диспансеру, який обслуговує даний район, лікарями психіатрами швидкої медичної психіатричної допомоги. В окремих випадках допускаєтьсягоспіталізація за направленням лікарів іншого профілю (сімейними лікарями, дільничними терапевтами, невропатологами тощо). Остаточне рішення про госпіталізацію приймає черговий лікар-психіатр лікарні. Направлення і госпіталізація до психіатричної лікарні проводиться за усвідомленою згодою хворого, а неповнолітніх за згодою батьків чи іншого законного представника (стаття 13 «Закону про психіатричну допомогу»). Психічно хворий з порушенням свідомості, у якого виявлені розлади сприйняття (галюцинації, психічний автоматизм),мислення (маячні ідеї), психомоторне збудження, що може призвести до дій, небезпечних для хворого і для оточуючих, госпіталізується без його усвідомленої згоди або без згоди його представника (стаття 14 «Закону про психіатричну допомогу») в примусовому порядку. Особа, яка госпіталізована до психіатричного закладу на підставі статті 14 закону, впродовж 24 годин підлягає обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів (ЛКК) дляприйняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадках, коли госпіталізація особи визнається доцільною, представник психіатричного закладу впродовж 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку. До заяви додається висновок комісії лікарів психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може проводитись за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажаннязалишатись у психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. Госпіталізація для примусового лікування психічно хворих, які здійснили суспільно-небезпечні дії і визнані неосудними, проводиться згідно встановленого законодавства у психіатричний заклад із звичайним , підсиленим чи суворим наглядом. Підставою для примусового лікування є визначення суду, до якого додаються копія акту судово-психіатричної експертизи, документи, що засвідчують особистість і місце прописки хворого. Білет 15 1.Корсаковський амнестичний синдром. Розлади пам'яті стосуються перед усім запам'ятовування поточних та нещодавних подій. Хворий практично відразу забуває отримані враження, навіть протягом декількох секунд. Хворий не пам'ятає, з ким спілкувався сьогодні, що їв і чи їв взагалі, як довго хворіє і скільки часу знаходиться в лікарні. Постійно розповідає одні й ті самі історії, повторює одноманітні запитання. Найбільшою мірою страждає пам'ять на слова, в той час як афективна пам'ять (на події, що пов'язані з неприємними для хворого переживаннями) страждає менше. Пам'ять на події минулого життя в цілому збережена задовільно. Розлади орієнтації виражені різною мірою. Найбільш порушена орєнтація в часі. Хворі нерідко не можуть назвати не тільки число, день тиждня і місяць, а навіть і сезон року, поточний рік. Значно уражається й орєнтація в місці, в тому числі у просторі. Тому хворий не в змозі знайти потрібне приміщення відділення, не знає, де знаходиться його ліжко, туалет т. ін. Конфабуляції виникають звичайно при відповідних запитаннях, а не спонтанно. Їх зміст стосується переважно минулих подій в житті хворого, професійної діяльності. Значно рідше спостергаються конфабуляціїї фантастичного змісту. Інтенсивність конфабуляцій збільшується пропорційно віку хворих. 2.Психози похилого віку, їх лікування. У вітчизняній літературі психози пізнього віку традиційно класифікують наступним чином: І. Пресенільні Функціональні: • клімактеричні неврозоподібні стани; • інволюційна депресія (пресенільна меланхолія); • інволюційні маячні психози (параноїдна, паранойяльна, галюцинаторна, галюцинаторно-параноїдна форми); Атрофічні (деменції): | |
| Просмотров: 933 | Загрузок: 42 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |