| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Питання на держіспит з теорії права та держави
| [ Скачать с сервера (182.4 Kb) ] | 07.02.2018, 19:59 |
| 1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ ЮРИДИЧНИХ НАУК. Скакун: Юриспруденція, або правознавство або юридична наука (це все синоніми) — спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство — це наука про суспільство взагалі, то правознавство — система знань у галузі права і держави. Термін «правознавство» тотожний терміну «юриспруденція». Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі наприкінці IV — на початку III століття до н.е. (лат. jurisprudentia — знання права) і зараз вживається у значеннях: - науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права; - професійної практичної діяльності юриста (суддя, прокурор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо). Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку та функціонування-держави і права в їх структурній багатоманітності. Основні риси (ознаки) юридичної науки: 1. Суспільна наука, що має прикладний характер. Вона покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними про видання і застосування законів. 2. Наука, що має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені у точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки. Юриспруденцію деякою мірою можна порівняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну і прикладну (практичну) спрямованість. Юрист, як і лікар, має справу зі здоров'ям і життям. Діяльність юриста стосується «здоров'я» суспільства у цілому, духовного життя людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки у суспільному житті, духовному світі людини. 3. Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення. Вона досліджує питання, пов'язані зі спроможністю відображати об'єктивну дійсність у правових судженнях і поняттях у процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів і т. і.). Отже, юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних галузей людських знань — суспільних наук, природничих наук, наук про мислення. Поняття юридичної науки можна розкрити через розуміння об'єктів, предмета, методу і функцій. Під об'єктами маються на увазі конкретні сфери (сторони) об'єктивної дійсності, під предметом науки — певний зріз (частина) об'єкта пізнання. Об'єктами юридичної науки є держава і право — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення. Вихідним для визначення поняття юриспруденції є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава і право пізнаються і досліджуються як складові моменти єдиного об'єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один принцип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сферах і напрямках юридичного пізнання держави і права. Ця конкретизація присутня в усіх окремих визначеннях і характеристиках держави і права, у системі понять юридичної науки в цілому та окремих юридичних наук. Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності. Метод юриспруденції являє собою засіб юридичного пізнання, створення та організації юридичного знання. За допомогою юридичного методу предмет юриспруденції конкретизується і оформлюється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) як єдину систему знань про державу і право, висловлену в поняттях. Основний метод юридичної науки — філософська діалектика (матеріалістична та ідеалістична). Функції юридичної науки — основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання: — онтологічна (пізнавальна) -- вивчення фундаментальних якостей матерії права, найзагальніших сутнісних явищ і процесів у державному житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права; — евристична — пізнання нового в державно-правовому житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права; — прогностична — передбачення розвитку державно-правових процесів; — практично-організаційна — обслуговування практики; — методологічна -— дослідження і розробка засобів вивчення правової дійсності; — ідеологічна — вплив на розвиток правової культури суспільства і людини; — політична — допомога у формуванні державно-правової політики, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень. Конспект Бобровник (в неї є інформація загалом про науку як сферу людської діяльності, конкретно по цьому питанню – лише класифікація) Найбільш обґрунтованою є класифікація наук за предметом дослідження: 1) технічні науки (предмет вивчення – закономірності ефективного створення та використання людиною різноманітних технічних засобів) 2) природничі науки ( предмет вивчення – закономірності функціонування та розвитку живої природи та визначення місця людини в ній) 3) !!!!!суспільні науки!!!! (закономірності функціонування та розвитку сус-ва як певним чином організованої соціальної системи) Найбільш значним для суспільства є блок суспільних наук. Оскільки суспільство являє собою складну систему відносин, то воно вивчається комплексом наук, кожна з яких досліджує певну сторону життєдіяльності суспільства: філософія, історія, соціологія, політологія, юриспруденція. Важливого значення в блоці суспільних наук має юридична. Вона є суспільною, оскільки досліджує державу і право як специфічні засоби упорядкування суспільних відносин. Оскільки держава і право мають складний характер, то правомірним є виокремлення системи юридичних наук, кожна з яких характеризується самостійним предметом, який вивчає окрему сторону функціонування держави та права. В залежності від особливостей предмету та методів, що застосовуються, юридичні науки ділять на 3 групи: 1. Теоретико-історичні (загальнотеоретичні) науки, предмет вивчення яких – загальні закономірності виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права: (теорія держави і права, історія держави і права, філософія права, політологія, історія політичних і правових вчень) 2. Галузеві науки, предмет вивчення - особливості державно-правового впливу на певну сферу суспільних відносин: (конституційне, адміністративне, фінансове, земельне, сімейне..) 3. Спеціально-юридичні науки, предмет вивчення – застосування знань неюридичного характеру в процесі вирішення юридичної справи. Вони забезпечують зв'язок юридичної науки з іншими: (кримінологія, криміналістика, судова медицина, правова соціологія, юридична психологія, судова психіатрія, балістика..) Таким чином, юридичні науки є різновидом суспільних, що характеризуються наявність самостійного предмету та системи власних методів. + Ще виділяють таку групу як: 4) науки, що вивчають публічне і приватне міжнародне право, конституційне право інших країн та ін. 2. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТУ ТЕОРІЇ ПРАВА. Самостійний характер будь-якої науки, у тому числі і ТДП, визначається двома факторами: предметом дослідження та методом дослідження. Предметом науки є певний аспект явища чи категорії, що складає об’єкт науки. Класичним підходом до характеристики предмету ТДП є визначення: Предмет ТДП – загальні закономірності формування, виникнення, становлення, функціонування та вдосконалення держави і права як логічно завершених категорій. Це визначення дозволяє віднести ТДП до загальнотеоретичних юридичних наук, однак самостійний характер ТДП визначає виокремлення особливостей її предмету. Оскільки предметом ТДП вважають закономірності, то важливим для його аналізу є характеристика самого поняття закономірності, а також визначення тих закономірностей, які належать до предмету. Категорія закономірності має філософське коріння і характеризується як об’єктивні, необхідні, загальні, стійкі зв’язки певних явищ чи категорій між собою та більш широкими утвореннями, до яких вони належать. Предметом ТДП є закономірності: - виникнення держави і права, що визначають об’єктивну необхідність держави і права та визначають взаємозв’язок процесу виникнення держави з розвитком суспільства; - функціонування держави і права, що визначають об’єктивні умови, реалізацію державно-правовими категоріями свого функціонального призначення та основні фактори впливу держави і права на суспільні відносини; - розвитку держави і права, характеризують їх особливості як динамічних категорій, визначають перспективи розвитку та шляхи вдосконалення. Закономірності держави і права мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені категорії і як соціальні явища з врахуванням досліджень держави і права, філософією, історією, соціологією та іншими суспільними науками. Особливості предмету ТДП: - функціонування держави і права в межах суспільства обумовлює вивчення ТДП, загальних закономірностей функціонування суспільства як системи, які впливають на державно-правові інститути; - оскільки основу функціонування суспільства складають економічні відносини, що мають базовий характер, то предметом ТДП є закономірності взаємодії та взаємовпливу економічних відносин та державно-правових інститутів; - належність держави і права до більш широких соціальних систем визначає необхідність належності до предмету ТДП закономірностей функціонування держави в політичній системі суспільства та закономірностей функціонування права в системі засобів соціального регулювання; - характеризуючи закономірності держави і права як загальні, ми відносимо до предмету ТДП характеристику держави і права як логічно завершених категорій, які не потребують врахування особливостей національного, історичного, географічного, культурного, релігійного розвитку держави і права; - самостійний характер, з одного боку, держави і права, а з іншого – взаємодія цих категорій, обумовлюють до предмету ТДП тих закономірностей, що характеризують державу і право одночасно, а також тих, які притаманні їм окремо; - націленість держави і права на регулювання суспільних відносин передбачає необхідність конкретизації державно-владних рішень до певних суб’єктів чи відносин, а отже і включення до предмету ТДП закономірностей категорій, що мають суб’єктивне значення і залежать від волі свідомості певного суб’єкта, а саме правовідносини, правопорушення, правова культура, правова свідомість, правомірна поведінка, юридична відповідальність; - динамічний характер держави і права обумовлює необхідність віднесення до предмету ТДП закономірностей та шляхів вдосконалення цих категорій шляхом характеристики таких понять, як правова соціальна держава та громадянське суспільство. Таким чином, ТДП є самостійною юридичною наукою, що належить до загальнотеоретичних. + Місце ТДП в системі юридичних наук визначається тим, що вона є: 1) Узагальнюючою наукою, що об’єднує і використовує висновки всіх юридичних наук з метою обґрунтовуються загальнотеоретичних узагальнень 2) Інтегруючою наукою, оскільки забезпечує формування у систему теоретичних ідей та положень, а також результатів практичної юридичної діяльності. Самопрактика і є, з одного боку, засобом впровадження теоретичних знань, а з іншого – засобом надання фактів для теоретичних узагальнень. 3) Фундаментальною наукою, оскільки формує загальні закономірності розвитку держави і права, що конкретизується на галузевому рівні. 4) Методологічною наукою, що сприяє формуванню. Нових методів та принципів наукового пізнання, що застосовуються юридичною наукою 5) Системно утворюючою наукою, оскільки забезпечує обмін інформацією, обґрунтовує висновки щодо створення нових юридичних наук та визначає напрямки юридичної науки в цілому 6) Вступною наукою, що формує уявлення про базові юридичні категорії та забезпечує формування професійних знань юриста. Висновок: ТДП є суспільною, юридичною, загальнотеоретичною наукою. НЕРСЕСЯНЦ: Предмет и метод общей теории права и государства – это общая теория и методология всей юриспруденции как единой, самостоятельной, системно целостной науки. Предметом и методом общей теории права и государства, таким образом, являются общенаучные основы всей юриспруденции, ее предмет и методология, ее система и структура, ее онтология, гносеология и аксиология. Поэтому в общем виде можно сказать, что объектами юридической науки являются право и государство, а ее предметом – основные сущностные свойства права и государства. Иначе говоря, предметом юридической науки являются понятие права и понятие государства, поскольку сущностные свойства объекта в соответствии с требованиями научного (теоретического) познания можно адекватно выразить лишь в такой высшей познавательной форме, как понятие. Это означает, что надлежащее (логически последовательное, согласованное и непротиворечивое, системно полное) раскрытие теоретического содержания понятия права и понятия государства, а вместе с тем и адекватное научное их обоснование представлены в юридической науке в целом и составляют ее предмет. Однако подобная предварительная характеристика предмета юридической науки нуждается в дальнейшем уточнении. Необходимость такого уточнения обусловлена прежде всего тем, что, хотя юридическая наука и изучает два объекта (право и государство), однако она, как и всякая наука, имеет и вообще может иметь лишь один предмет. Это означает, что два фактически разных объекта (право и государство) исследуются и познаются в рамках и с позиций юридической науки в качестве двух необходимых компонентов (составных моментов) одного единого предмета данной науки. Такое единство предмета науки при двух разных объектах, по логике теоретического дознания и законам построения научной системы знаний предполагает определенный момент совпадения и единства сущностиых свойств этих разных объектов, т.е. логическую необходимость одного общего понятия об этих двух объектах. Речь, следовательно, идет о принципиальном единстве и предметной совместимости понятия права и понятия государства в качестве необходимых взаимодополняющих компонентов (составных моментов) одного единого общего понятия ''права и государства''. Признание юридической науки как единой науки о праве и государстве предполагает снятие и преодоление дуализма ее объектов (права и государства) на уровне ее предмета, т.е. на теоретико-понятийном уровне – в форме одного понятия об этих двух объектах, выражающего их основные сущностные свойства. Дуализм понятий (понятия права и понятия государства) здесь означал бы дуализм научных предметов, т.е. отрицание единой юридической науки о праве и государстве и признание под внешне и словесно единым названием по существу двух разных наук с двумя разными предметами: 1) науки о праве, предмет которой – понятие права, и 2) науки о государстве, предмет которой – понятие государства. Каждая из этих двух разных наук имела бы и свою собственную систему научных дисциплин: в рамках науки о праве были бы свои теория права, история права, отраслевые и специальные правовые дисциплины, а в науке о государстве соответственно свои теория государства, история государства, отраслевые и специальные дисциплины по проблематике государства. Для снятия и преодоления названного дуализма понятий и достижения искомого единства предмета науки, абстрактно говоря, необходимо исходить или из понятия права, или из понятия государства. Одно из этих понятий, следовательно, должно быть логически первичным, базовым, определяющим, предметообразующим, а второе понятие – вторичным, обусловленным первым понятием. Предметом единой науки о праве и государстве, таким образом, может быть или понятие права, включающее в себя правовое понятие государства (т.е. правовое учение о государств e,, юридическую теорию государства), или понятие государства, включающее в себя понятие права (т.е. государственное учение о праве, государственную теорию права). Третьего пути к понятийно-предметному единству одной теоретически последовательной науки о двух разных объектах (праве и государстве) нет и логически не может быть. Без логической первичности одного из этих двух понятий мы будет иметь дело не с единой наукой (единой теорией), а с эклектическим, внутренне противоречивым конгломератом характеристик и определений разных понятий и предметов. Юридическая наука возникла, развивалась и развивается как юриспруденция, предмет которой – понятие права и соответствующее правовое понятие государства. Согласно нашей либертарно-юридической концепции, юриспруденция – это наука о свободе. Предшествующее изложение позволяет сформулировать ряд равнозначных по своему теоретическому смыслу определений предмета юридической науки. Наиболее кратким в этом ряду является следующее определение: предмет юридической науки – это понятие права. То же самое понимание предмета можно выразить несколько иначе: предмет юридической науки – это понятие права и правовое понятие государства. Идентичный смысл можно выразить и по-другому: предмет юридической науки – это понятие права, включающее в себя соответствующее правовое понятие государства и выражающее сущностные свойства права и государства. Сказанное можно резюмировать следующим образом: предмет юридической науки – это сущностные свойства права и государства в их понятийно-правовом постижении и выражении. Согласно либертарно-юридической концепции, право и государство – это всеобщие и необходимые формы бытия и осуществления свободы индивидов, их объединений, союзов, организаций и т.д. Это означает, что в соответствии с либертарно-юридической трактовкой предметом юриспруденции является свобода. Поэтому мы рассматриваем юриспруденцию как науку о свободе – науку о свободе в ее всеобщей и необходимой правовой (государственно-правовой) форме. 3. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА СКЛАДОВІ МЕТОДОЛОГІЇ. Поряд з предметом, що властивий кожній з наук, важливого значення для її характеристики як самостійної має методологія, що є основним засобом дослідження предмету. Категорія методологія є складною і тому в сучасній літературі існують різноманітні точки зору на її характеристики. Підходи до методології юридичної науки: 1) Широкий підхід (визначає методологію юридичної науки як систему поглядів та ідей, а також способів наукового дослідження і способів їх використання в процесі дослідження держави і права) 2) Вузький підхід (визначає методологію як вчення про методи) 3) Теоретичний підхід (визначає методологію як процес застосування обумовленої філософським світоглядом сукупності теоретичних прийомів дослідження та окремих методів) 4) Функціональний підхід (характеризує методологію як науку про методи чи систему методів, що забезпечує дослідження державно-правових явищ) Найбільш обґрунтованим і доцільним є визначення: Методологія – теоретичні основи принципів і методів дослідження, що застосовуються юридичною наукою в процесі дослідження держави і права. Значення методології: - складає основу наукового пізнання - забезпечує об’єктивність наукових знань про державу і право - визначає залежність процесу пізнання від системи об’єктивних факторів та суспільного розвитку - забезпечує істинність наукових знань - забезпечує професійний характер досліджень об’єкта - визначає особливості змісту процесу пізнання - забезпечує єдність юридичної науки Важливим для розуміння методології є визначення її структурних елементів. Підходи до визначення структури методології: 1. Визначення структури через характеристику методів, що застосовують в процесі дослідження держави і права (В.Несерянец) 2. Система методів, що застосовуються чи можуть бути застосовані в процесі дослідження держави і права (Черданцев) 3. Методологія – це категорія, що складається з 3 елементів: - Загальний підхід (обґрунтовується філософією) - Принципи наукового пізнання - Система методів дослідження (Скакун) Третій підхід є найбільш доцільним, оскільки визначає філософську основу методології, аби звернути увагу на принципи пізнання, що характерні для будь-якої юридичної науки та виокремлює систему методів, кожен з яких виконує певну функцію. Спільним для всіх визначень є належність до методології методу як її одиничного елементу. На відміну від методології, поняття методу є однозначним: Метод – прийом чи спосіб дослідження держави і права. Коротко по структурі ( в конспекті є детальна і об’ємна характеристика кожного принципу та методу, але в даному питанні це навряд доцільно) | |
| Просмотров: 523 | Загрузок: 16 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |