| Главная » Файлы » Шпаргалки » Шпаргалки |
Правоохоронні органи
| [ Скачать с сервера (153.7 Kb) ] | 06.02.2018, 19:59 |
| 1. Що таке правоохоронні органи? Ознаки. Відповідь: Законодавством України не встановлено чіткого та вичерпного переліку органів, які відносяться до правоохоронних. Так, згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи – органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» правоохоронні органи – органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій. Поняття правоохоронних органів також вживається у Законі України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», у статті 1 якого зазначено, що правоохоронні органи – державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Вони відрізняються від інших органів рядом ознак, а саме: а) їх правоохоронна діяльність має певну спеціалізацію та в багатьох випадках є не тільки головним але і єдиним напрямом діяльності; б) вони створюються і діють на підставі Конституції і законів України; в) мають державно-владні повноваження для виконання своїх обов'язків; г) мають можливість застосовувати засоби державного примусу до правопорушників; д) застосовують інші передбачені законом види обмежень; е) мають відносну самостійність, власну структуру, деякі інші особливості по відношенню до інших державних органів; є) безпосередньо займаються попередженням правопорушень; ж) можуть бути державними і недержавними. Таким чином, в механізмі Української держави місце і роль правоохоронних органів підкреслюється їх специфічними ознаками, завданнями та функціями. Діяльність окремих державних органів та їх службовців регламентується законами України: а) Про державну службу; б) Про Державну прикордонну службу України; в) Про державну геологічну службу України; г) Про державну податкову службу в Україні; д) Про державну виконавчу службу; е) Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні та ін. 2. Що таке ДВС ? Відповідь : ЗАКОН УКРАЇНИ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" Розділ II ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА Стаття 6. Система органів примусового виконання рішень 1. Систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Стаття 7. Державні виконавці 1. Відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. 2. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Стаття 8. Правовий статус працівників органів державної виконавчої служби 1. Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями. 2. Працівникам органів державної виконавчої служби, зазначеним у частині першій цієї статті, видаються посвідчення, зразок і порядок видачі яких затверджуються Міністерством юстиції України. 3. Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов’язки, передбачені законом. 3. Що таке взаємодія ? Відповідь : Соціальна взаємодія — система взаємозумовлених, взаємозалежних соціальних дій, в якій дія одного суб’єкта є і причиною, і наслідком дій іншого суб’єкта. Соціальна взаємодія — це фундаментальне явище, на якому ґрунтується суспільне життя, формуються суспільні відносини між людьми і їх об’єднаннями, соціальними спільнотами і організаціями, а також взаємодія всередині цих різномасштабних та різноманітних об’єднань. Основою соціальної взаємодії є соціальні дії, орієнтовані на інших суб’єктів, які зачіпають їх життєдіяльність, інтереси і зумовлюють відповідну реакцію. Виокремлюють такі елементи соціальної взаємодії (П. Сорокін): суб’єкти взаємодії, їх взаємні очікування, цілеспрямованість діяльності. У процесі соціальної взаємодії відбувається обмін матеріальними благами, інформацією, ідеями тощо. Т. Парсонс звернув увагу на ті аспекти соціальної дії, які допомагають координувати поведінку індивідів і інтегрувати їх дії в єдине ціле, тобто у соціальній взаємодії. Дають змогу формувати соціальну взаємодію соціальні норми, які, в свою чергу, визначають певні соціальні ролі. Отже, соціальна взаємодія здійснюється у межах визначених культурних, ціннісних стандартів, які формуються на фундаментальних цінностях. Соціальна взаємодія розрізняється за тривалістю та стійкістю: може бути епізодичною, короткочасною, довготривалою, відносно постійною, на основі якої формуються стійкі соціальні зв’язки. Виявлятися вона може не тільки у співробітництві, а й у конкуренції, суперництві і навіть бути конфліктною. В межах соціальної взаємодії розрізняють взаємодію економічну, політичну, правову, національну тощо. 4. Правовий і філософський аспект поняття взаємодії? (3 точки зору філософів. Відповідь : У науковій літературі існують різні тлумачення, що стосуються визначення взаємодії. Це говорить про складність вказаного поняття. При формуванні поняття «взаємодія» необхідно враховувати погляди різних авторів, виділивши в них найбільш істотні моменти. При наявних розбіжностях у визначенні поняття «взаємодія», більшість дослідників обов’язково пов’язують її сутність із діяльністю, погодженою у меті, місці, часі, методах тощо. Вона визначається як будь-яке сприяння та підтримка взаємодіючих об’єктів. Процеси взаємодії, які складають основу функціонування самих різних систем, можна характеризувати як в філософському так і в управлінському аспектах. Як філософська категорія, поняття «взаємодія», звичайно вживається для фіксації впливу об’єктів один на одного, їх спільною обумовленістю і породженням одним об’єктом іншого. До основних форм такої взаємодії відносять загальний зв’язок явищ, рух, зміну і функціональну залежність процесів, що відбуваються у навколишньому природному середовищі1. Філософське трактування взаємодії, перш за все, орієнтує на те, що відповідні процеси взаємодії визначають структурну організацію системи і порядок її об’єднання поряд з іншими об’єктами в систему вищого порядку. 1 Філософський словник. М., 1975, С.59; Радянський енциклопедичний словник. — М., 1981, — С. 219; Шептулін А.М. Діалектичний метод пізнання. М., 1983, С. 153-158. У літературі з управління взагалі, в тому числі й з управління в системі органів внутрішніх справ, комплексно проблема координації та взаємодії розроблена ще недостатньо. У працях А.А. Аксьонова, К.К. Єрмакова, В.М. Шванкова та ін. розглядаються окремі аспекти цієї проблеми, але в них відсутнє єдине і ясне уявлення про самі поняття взаємодії та координації. На думку одних авторів, взаємодія та координація – це слова-синоніми, які означають погодженість; на думку других, взаємодія – це більш широке поняття, ніж координація; на думку третіх, навпаки, більш широким поняттям є координація; четверті вважають координацію за організацію взаємодії. Питання вироблення чітких понять взаємодії та координації в органах внутрішніх справ також має не тільки теоретичне, але й чисто практичне значення, оскільки проблема взаємодії в органах внутрішніх справ є загальною, і від того, який зміст ми вкладемо в поняття взаємодії, і, відповідно, в поняття координації, буде залежати розгляд питань про механізм їх виявлення, принципи, класифікацію, нормативне регулювання, практичні рекомендації щодо вдосконалення взаємодії та координації і ряду інших. Відразу зробимо застереження, що основним із цих двох понять для нас важливішим є поняття взаємодії. У тлумачному словнику В. Даля цих слів взагалі немає. Існуючі нині словники не дають вичерпного розуміння цих термінів (взаємодія та координація), тому що пояснюють ці поняття через однакове третє – погодженість2. Автори, які вважають, що взаємодія є більш загальним поняттям, ніж координація, базують свій погляд на філософському визначенні, яке означає взаємний зв'язок і взаємну обумовленість предметів, явищ. "Взаємодія – одна з основних філософських категорій, яка відображає процеси впливу різних об єктів один на одного, їхню взаємну обумовленість та зміну стану або взаємоперехід, а також породження одним об'єктом іншого. Взаємодія являє собою вид прямого або опосередкованого, зовнішнього або внутрішнього відношення, зв'язку '3. При аналізі сутності та виробленні оптимального поняття взаємодії в органах внутрішніх справ, на наш погляд, треба виходити із загального до часткового, тобто із філософського поняття взаємодії до його інтерпретації у сфері діяльності органів внутрішніх справ. Найбільш відомим є поняття "взаємодія", яке розроблене військовою наукою. Наприклад, у Малій Радянській Енциклопедії воно сформульовано як "погодження (координація) за метою, місцем та часом бойових дій"4. Більшість авторів, які досліджували проблеми взаємодії у сфері охорони правопорядку та громадського порядку, в основу підходу до поняття взаємодії в органах внутрішніх справ поклали саме наведене формулювання . Разом з тим аналіз названих понять свідчить про те, що термін "взаємодія в органах внутрішніх справ" несе більш ніж десять смислових навантажень. Це пояснюється, на нашу думку, як складністю та багатозначністю даного терміна, так і різноманітністю аспектів його вивчення. Додержуючись точки зору, що оскільки поняття взаємодії в органах внутрішніх справ є лише конкретизацією поняття взаємодії, яке використовується в науці соціального управління, слід зо- середити увагу на сутності останнього, котре, в свою чергу, можна розглядати як конкретизацію філософського поняття взаємодії. З нашого погляду, не можна погодитись із В.М. Шванковим, який категорично зауважив, що "взаємодія в значенні зв'язку і вза-ємообумовленості, тобто філософська категорія, і взаємодія в значенні погодженості, тобто як прагматично-прикладна категорія, – це далекі одне від одного поняття і змішувати їх не можна"6. Виявляється, що такий підхід не може сприяти визначенню істинного змісту взаємодії в органах внутрішніх справ, виробленню його оптимального поняття. Взаємодію як управлінське поняття можна розглядати як форму зв'язку елементів системи, за допомогою якої вони, взаємно доповнюючи один одного, створюють умови для успішного функціонування всієї системи в цілому. Причому необхідно мати на увазі, що взаємодія як управлінська категорія виявляється не тільки у внутрішньоорганізаційній діяльності системи, але й в зовнішніх її функціях. Боротьба зі злочинністю, наприклад, це є не що інше, як процес керованої взаємодії системи кримінальної юстиції та злочинності. Цілком правильно зазначає О.М. Яковлєв: "щодо соціальних явищ наявність взаємодії сама по собі ще нічого не сповіщає про її характер, тобто цим поняттям однаково охоплюються як випадки соціального співробітництва, зближення, так і випадки ворожнечі, антагонізму, конфлікту"7. | |
| Просмотров: 487 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |